Ухвала від 09.04.2025 по справі 910/14795/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

09.04.2025Справа № 910/14795/19Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявою про Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» звернення стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (08201, Київська обл., місто Ірпінь, ВУЛИЦЯ ТУРГЕНІВСЬКА, будинок 50, Ідентифікаційний код юридичної особи 32240252) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» (03170, м.Київ, КІЛЬЦЕВА ДОРОГА, будинок 4); до проДержавної фіскальної служби України (04053, м.Київ, ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА, будинок 8) стягнення 7 762 847,44 грн..

Представники:

від Стягувача: не з`явились;

від Боржника: не з`явились;

від Ірпінської фінансово - юридичної академії у формі ТОВ: не з`явились;

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України про стягнення заборгованості у розмірі 7 762 847,44 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 року по справі №910/14795/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Текком" до Державної фіскальної служби України про стягнення 7762847,44 грн задоволено повністю. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текком" грошові кошти у розмірі 7762847 грн 44 коп. та судовий збір у розмірі 116442 грн 71 коп.

07.04.2020 року Господарським судом міста Києва на виконання рішення суду видано Наказ.

20.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка має заборгованість перед боржником по справі №910/14795/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2025 року розгляд Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка має заборгованість перед боржником по справі №910/14795/19 призначено на 05.03.2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, витребувано інформацію з Господарського суду Київської області про виконання рішень вищезазначеного суду по справах №911/1109/18, №911/1110/18, №911/1108/18, №911/1107/18, №911/1805/18, №911/1113/18 боржником, відкладено розгляд заяви на 19.03.2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 року відкладено судове засідання, яке не відбулось 19.03.2025 року у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному, на 09.04.2025 року.

01.04.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Господарського суду Київської області надійшла інформація по справі.

В судове засідання 09.04.2025 року представники учасників судового процесу не з`явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Заявника, відмітками про відправлення на ухвалі суду.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники учасників судового процесу в судове засідання не з`явились, Суд приходить до висновку, що неявка учасників судового спору не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка має заборгованість перед боржником, по справі №910/14795/19 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Отже, судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначений у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої - четвертої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, визначений у статті 336 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили.

Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження.

Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах), електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу.

У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.

Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 вказала, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Наразі існує стала судова практика щодо застосування положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 336 Господарського процесуального кодексу України, підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі № 910/5300/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 925/1048/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 902/1260/15, від 01 серпня 2019 року у справі № 927/313/18, від 06 лютого 2020 року у справі № 913/381/18, від 13 серпня 2021 року у справі № 910/20504/16.

Верховний Суд у зазначених постановах дійшов висновку про те, що системний аналіз положень статей 53, 56 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем для неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

При цьому, за своєю правовою природою положення зазначених статей не є імперативними, судова дискреція, в даному випадку, передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу.

При розгляді заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватися доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.

При розгляді такої заяви судам необхідно враховувати, що факт існування заборгованості не обов`язково має підтверджуватись судовим рішенням. За відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з`ясувати обставини непропуску строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним.

Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення.

При застосуванні ч.1 ст.336 ГПК суд не вирішує спір між третьою особою, яка визнає свою заборгованість перед боржником, і самим боржником, а сприяє швидкому та ефективному виконанню вже ухваленого судового рішення на користь кредитора.

Предметом дослідження під час розгляду заяви відповідно до ст. 336 ГПК України дійсно має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам ст. ст. 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення. Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень ст. 336 ГПК України висловлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 11.09.2019 у справі №902/1260/15, від 01.08.2019 у справі №927/313/18, від 06.02.2020 у справі №913/381/18.

Проте, остаточне рішення за результатами розгляду заяви, поданої в порядку ст. ст. 336 ГПК України, має бути прийняте з урахуванням цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу.

Також суд зазначає, що ч. 2 ст. 336 ГПК України не встановлює виключних підстав для відмови в задоволенні такої заяви, а тому суд, встановивши обставини, за яких звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, неможливе, може відмовити в задоволенні відповідної заяви з дотриманням норм процесуального законодавства.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Подана заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, мотивована тим, що Боржник є кредитором Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до:

1) рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2020 у справі №911/1109/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020, яким визнано недійсним договір оренди від 28.01.2013 року № 130230, стягнуто з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави 1 440 258, 30 грн., сплачених за договором оренди від 28.01.2013 року №130230, стягнуто з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь прокуратури Київської області 11 682, 94 грн. судового збору, стягнуто з Університету державної фіскальної служби України на користь прокуратури Київської області 11 682, 94 грн. судового збору.

2) рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2018 у справі №911/1110/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 та постановою Верховного Суду від 20.11.2019, яким визнано недійсним договір про надання послуг оренди нерухомого майна №917487 від 15.06.2009, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" та Національним університетом ДПС України; стягнуто з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю в дохід держави 1 942 392,72 грн.

3) рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2018 у справі №911/1108/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та постановою Верховного Суду від 30.07.2019, яким визнано недійсним договір про надання послуг оренди нерухомого майна №1117194 від 07.03.2011, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" та Національним університетом ДПС України. Стягнуто з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю в дохід держави 3 262 355,35 грн. Стягнуто з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Прокуратури Київської області 49 816,33 грн. судового збору. Стягнуто з Університету Державної фіскальної служби України на користь Прокуратури Київської області 881,00 грн. судового збору.

4) рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2018 у справі №911/1107/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 та постановою Верховного Суду від 25.10.2019, яким визнано недійсним договір про надання послуг оренди нерухомого майна №1217172 від 14.03.2012, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» та Національним університетом ДПС України. Стягнуто з Ірпінської фінансово-юридичної академії в дохід держави 2 880 516, 60 грн; на користь прокуратури Київської області 44 088, 75 грн судового збору. Стягнуто з Університету ДФС України на користь прокуратури Київської області 881, 00 грн судового збору.

5) рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 у справі №911/1805/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та постановою Верховного Суду від 17.07.2019, яким визнано недійсним договір наймання (оренди) нерухомого майна №917116 від 10.01.2009, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» та Національним університетом Державної податкової служби України; стягнуто з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави 49 950,00 грн., сплачених за договором наймання (оренди) нерухомого майна №917116 від 10.01.2009; стягнуто з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь прокуратури Київської області 1762,00 грн. судового збору; стягнуто з Університету державної фіскальної служби України на користь прокуратури Київської області 1762,00 грн судового збору.

6) рішення Господарського суду Київської області від 01.11.2018 у справі №911/1113/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2019 та постановою Верховного Суду від 09.07.2019, яким визнано недійсним договір оренди №1017175 від 23.02.2010р. укладений між Відповідачами. Стягнуто з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в дохід держави 2595600,00 грн. Стягнуто з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Прокуратури Київської області 38934,00 грн судового збору. Стягнуто солідарно з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Університету державної фіскальної служби України на користь Прокуратури Київської області 1762,00 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, витребувано інформацію з Господарського суду Київської області про виконання рішень вищезазначеного суду по справах №911/1109/18, №911/1110/18, №911/1108/18, №911/1107/18, №911/1805/18, №911/1113/18 боржником.

На виконання вимог ухвали суду господарський суд Київської області надав інформацію, за якою наказ Господарського суду Київської області №911/1107/18 від 29.11.2018 щодо стягнення з Ірпінської фінансово-юридичної академії в дохід держави 2 880 516, 60 грн; наказ Господарського суду Київської області №911/1108/18 від 29.11.2018 щодо стягнення з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Прокуратури Київської області 49 816,33 грн. судового збору; наказ Господарського суду Київської області №911/1109/18 від 12.11.2018 щодо стягнення з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь прокуратури Київської області 11 682, 94 грн. судового збору; наказ Господарського суду Київської області №911/1109/18 від 12.11.2018 щодо стягнення з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави 1 440 258, 30 грн.; накази Господарського суду Київської області №911/1113/18 від 30.11.2018 щодо стягнення солідарно з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Університету державної фіскальної служби України на користь Прокуратури Київської області 1762,00 грн судового збору; наказ Господарського суду Київської області №911/1113/18 від 30.11.2018 щодо стягнення з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Прокуратури Київської області 38934,00 грн судового збору; наказ Господарського суду Київської області №911/1805/18 від 14.01.2019 щодо стягнення з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави 49 950,00 грн. виконані у повному обсязі. На підтвердження чого надано відповідні постанови про закінчення виконавчих проваджень №№58020974, 58020859, 58046456, 58020668, 58021579, 58021197, 58021073,58269267.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2018 у справі №911/1107/18 в частині стягнення з Ірпінської фінансово-юридичної академії в дохід держави 2 880 516, 60 грн., рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2020 у справі №911/1109/18 в частині стягнення з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави 1 440 258, 30 грн., сплачених за договором оренди від 28.01.2013 року №130230, рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 у справі №911/1805/18 в частині стягнення з Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави 49 950,00 грн., сплачених за договором наймання (оренди) нерухомого майна №917116 від 10.01.2009, виконані у повному обсязі, а тому встановити дійсний розмір заборгованості Ірпінської фінансової-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю перед державою неможливо з урахуванням того, що при зверненні до суду з вказаною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» просило суд стягнути суму у розмірі 7879290 грн. 15 коп.

Крім того, Суд зазначає, що за спірними рішеннями Господарського суду Київської області по справах №911/1109/18, №911/1110/18, №911/1108/18, №911/1107/18, №911/1805/18, №911/1113/18 сума боргу була стягнута з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю у дохід держави, а не на користь Державної фіскальної служби України. Так, Суд звертає увагу Заявника, що стягувачами за наказами, виданими Господарським судом Київської області по справам №911/1109/18, №911/1110/18, №911/1108/18, №911/1107/18, №911/1113/18 є саме прокуратура Київської області, а не боржник у справі №910/14795/19 - Державна фіскальна служба України.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства України, фактичні обставини справи, господарський суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка має заборгованість перед боржником, по справі №910/14795/19 не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 233, 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕККОМ» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Ірпінській фінансово - юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка має заборгованість перед боржником, по справі №910/14795/19 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали: 11 квітня 2025 року.

Суддя О.В. Чинчин