Рішення від 14.04.2025 по справі 911/248/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/248/25

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8)

до Приватного підприємства «АВТОМАГІСТРАЛЬ» (07351, Київська обл., Бучанський р-н, с. Синяк, вул. Київська, буд. 68)

про стягнення 705790,25 грн. заборгованості, у тому числі 592591,71 грн. основного боргу, 56409,55 грн. пені, 35093,01 грн. інфляційних втрат, 21695,98 грн. 10 % річних,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» (далі - ТОВ «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «АВТОМАГІСТРАЛЬ» (далі - ПП «АВТОМАГІСТРАЛЬ», відповідач) про стягнення 705790,25 грн. заборгованості за договором поставки № ЗБВО_2024/01/050 від 29.01.2024 р., у тому числі 592591,71 грн. основного боргу, 56409,55 грн. пені, 35093,01 грн. інфляційних втрат, 21695,98 грн. 10 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлені залізобетонні вироби відповідно до договору поставки № ЗБВО_2024/01/050 від 29.01.2024 р., у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 705790,25 грн. заборгованості, у тому числі 592591,71 грн. основного боргу, 56409,55 грн. пені, 35093,01 грн. інфляційних втрат, 21695,98 грн. 10 % річних, та витрати зі сплати судового збору.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою ТОВ «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» позовною заявою до ПП «АВТОМАГІСТРАЛЬ» про стягнення 705790,25 грн. заборгованості за договором поставки залізобетонних виробів № ЗБВО_2024/01/050 від 29.01.2024 р., у тому числі 592591,71 грн. основного боргу, 56409,55 грн. пені, 35093,01 грн. інфляційних втрат, 21695,98 грн. 10 % річних, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2025 р. було відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 22.01.2025 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

Окрім того, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2025 р. у справі № 911/248/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.01.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» (постачальник) та Приватним підприємством «АВТОМАГІСТРАЛЬ» (покупець) було укладено договір № ЗБВО_2024/01/050 поставки залізобетонних виробів, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов?язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов?язується прийняти та своєчасно оплатити залізобетонні вироби, які надалі іменуються «товар», в асортименті та за цінами, передбаченими в додатках, які є невід?ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору датою поставки є дата передачі товару в розпорядження покупця на складі постачальника.

Пунктами 4.1, 4.3 договору визначено, що ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і на момент підписання договору зазначається в додатках, які є невід?ємними частинами цього договору. В разі додаткових поставок за цим договором ціни на товар вказуються в наступних додатках, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками складають невід?ємну частину цього договору. Покупець здійснює 100 % передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п?яти) днів з дати отримання рахунку, якщо інше не передбачено в додатках. Незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.

У відповідності з п. 4.4 договору орієнтовно загальна сума договору складає 100000000,00 (сто мільйонів гривень 00 копійок) із врахуванням ПДВ. Загальна сума договору погоджена сторонами на дату укладення договору і може змінюватися шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

Згідно з п. 5.3 договору в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов?язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Відповідно до п. 8.1 договору всі додатки, зміни і доповнення до договору, вчинені у письмовій формі, підписані повноважними представниками кожної сторони і скріплені печаткою, є невід?ємною частиною цього договору.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 29 січня 2025 року.

Сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 21.02.2024 р. до договору № ЗБВО_2024/01/050 від 29.01.2024 р., відповідно до якої сторони погодили ціну, обсяг та найменування продукції на суму 15369800,29 грн.

Також сторонами було підписано додаткову угоду № 2 від 04.03.2024 р. до договору на суму 3660812,42 грн., додаткову угоду № 3 від 04.03.2024 р. до договору на суму 3660812,42 грн., додаткову угоду № 4 від 04.03.2024 р. до договору на суму 3660812,42 грн., додаткову угоду № 5 від 04.03.2024 р. до договору на суму 3660812,42 грн., додаткову угоду № 6 від 04.03.2024 р. до договору на суму 3660812,42 грн., додаткову угоду № 7 від 05.03.2024 р. до договору на суму 42600,60 грн., додаткову угоду № 8 від 11.03.2024 р. до договору на суму 1135200,00 грн., додаткову угоду № 9 від 11.03.2024 р. до договору на суму 1135200,00 грн., додаткову угоду № 10 від 11.03.2024 р. до договору на суму 1850400,00 грн., додаткову угоду № 11 від 11.03.2024 р. до договору на суму 1849200,00 грн., додаткову угоду № 12 від 22.03.2024 р. до договору на суму 1200000,00 грн., додаткову угоду № 13 від 03.04.2024 р. до договору на суму 1200000,00 грн., додаткову угоду № 14 від 05.04.2024 р. до договору на суму 1200000,00 грн., додаткову угоду № 15 від 05.04.2024 р. до договору на суму 1200000,00 грн., додаткову угоду № 16 від 15.04.2024 р. до договору на суму 1200000,00 грн., додаткову угоду № 17 від 15.04.2024 р. до договору на суму 1200000,00 грн., додаткову угоду № 18 від 15.04.2024 р. до договору на суму 1200000,00 грн., додаткову угоду № 19 від 15.04.2024 р. до договору на суму 1230000,00 грн., додаткову угоду № 20 від 23.04.2024 р. до договору на суму 1200000,00 грн., додаткову угоду № 21 від 23.04.2024 р. до договору на суму 1200000,00 грн., додаткову угоду № 22 від 23.04.2024 р. до договору на суму 600000,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору № ЗБВО_2024/01/050 від 29.01.2024 р. ТОВ «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» здійснило постачання продукції на суму 607200,00 грн., що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною № 1/13981 від 31.07.2024 р. на суму 607200,00 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

31.07.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» та Приватним підприємством «АВТОМАГІСТРАЛЬ» було підписано акт взаємних розрахунків за період з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. за договором № ЗБВО_2024/01/050 від 29.01.2024 р., за змістом якого станом на 01.07.2024 р. мало місце кредитове сальдо на користь відповідача в сумі 14608,29 грн. коштів, перерахованих в оплату майбутніх поставок товару. Вказаний акт підписаний обома сторонами, скріплений печатками, копія акту міститься в матеріалах справи.

Також акт взаємних розрахунків за період з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. за договором № ЗБВО_2024/01/050 від 29.01.2024 р. містить інформацію щодо господарських операцій між позивачем та відповідачем за вказаний період.

З даного акту вбачається, що відповідач здійснив оплату по всіх видаткових накладних за вказаний період, окрім видаткової накладної № 1/13981 від 31.07.2024 р. на суму 607200,00 грн.

Таким чином, актом взаємних розрахунків за період з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. за договором № ЗБВО_2024/01/050 від 29.01.2024 р. підтверджується наявність заборгованості у відповідача в розмірі 592591,71 грн. станом на 31.07.2024 р., що є різницею між вартістю товару за неоплаченою видатковою накладною № 1/13981 від 31.07.2024 р. (607200,00 грн.) та сумою переплати на початок розрахункового періоду (14608,29 грн).

Суд зазначає, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, тощо.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18.

Окрім того, здійснення відповідачем оплат за договором № ЗБВО_2024/01/050 від 29.01.2024 р. за період з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. також підтверджується платіжними інструкціями № 324 від 04.07.2024 р. на суму 639600,00 грн., № 6349 від 10.07.2024 р. на суму 72501,84 грн., № 6649 від 23.07.2024 р. на суму 48334,56 грн.

Отже, оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов`язання і не сплатив на користь ТОВ «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» заборгованість за поставлений товар за договором № ЗБВО_2024/01/050 від 29.01.2024 р., останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1ст. 86 ГПК України).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання.

Як слідує з матеріалів справи, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати поставленого товару згідно договору № ЗБВО_2024/01/050 від 29.01.2024 р. в сумі 592591,71 грн. та, відповідно, відсутності заборгованості суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № ЗБВО_2024/01/050 від 29.01.2024 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 592591,71 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 56409,55 грн. пені.

Як зазначалось вище, у відповідності з п. 5.3 договору в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір останньої, нарахованої на заборгованість відповідача на загальну суму 592591,71 грн. за період з 01.08.2024 р. по 12.12.2024 р., визначено в сумі 56409,55 грн., він є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 21695,98 грн. 10 % річних та 35093,01 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку пунктом 5.3 договору визначено, що в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику 10 % річних від простроченої суми.

За таких обставин нарахування позивачем відповідачеві 10% річних на загальну суму 592591,71 грн. за період з 01.08.2024 р. по 12.12.2024 р. є обгрунтованим.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 10% річних у розмірі 21695,98 грн. на загальну суму 592591,71 грн. за період з 01.08.2024 р. по 12.12.2024 р., який, за висновком суду, є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення 10% річних підлягає задоволенню.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 35093,01 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 01.08.2024 р. до 30.11.2024 р., він також є обґрунтованим та арифметично вірним, і, відповідно, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Також позивачем заявлено клопотання щодо зазначення в рішенні суду про нарахування пені на суму основного боргу до виконання рішення суду в частині стягнення боргу в сумі 592591,71 грн.

Слід зазначити, що частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений закономабо договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до приписів ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Частиною 11 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

Водночас, пунктом 5.3 договору визначено, що нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов?язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписами ч. 6 ст. 232 ГК України строк за порушення грошових зобов`язань не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Поряд з цим, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 27.02.2024 р. у справі № 911/858/22 зауважує, що встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у даному випадку сторони визначили, що нарахування пені за договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов?язання мало бути виконане.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача про нарахування пені на суму основного боргу до виконання рішення суду в частині стягнення боргу в сумі 592591,71 грн.

Підсумовуючи зазначене, беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» у даній справі у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АВТОМАГІСТРАЛЬ» (07351, Київська обл., Бучанський р-н, с. Синяк, вул. Київська, буд. 68, код 31481658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8, код 44774074) 592591 (п`ятсот дев`яносто дві тисячі п`ятсот дев`яносто одну) грн. 71 коп. основного боргу, 56409 (п`ятдесят шість тисяч чотириста дев`ять) грн. 55 коп. пені, 35093 (тридцять п`ять тисяч дев`яносто три) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 21695 (двадцять одну тисячу шістсот дев`яносто п`ять) грн. 98 коп. 10 % річних та 8469 (вісім тисяч чотириста шістдесят дев`ять) грн. 48 коп. судового збору.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нараховувати пеню за формулою: пеня = сума залишку боргу х подвійну облікову ставку Національного банку України % х кількість днів прострочення : кількість днів у році, починаючи з 13.12.2024 р. до виконання рішення суду в частині стягнення боргу в сумі 592591,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 14.04.2025 р.

Суддя В.М. Бабкіна