Рішення

від 09.04.2025 по справі 911/2068/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2068/24

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Логвиненко С.С.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТБУДТОГ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «РОВА ТРЕЙД ГРУП»

про стягнення заборгованості,

за участю представника:

позивача: Митровки Я.В. - адвоката (ордер, серії АО №1138882, від 19.08.2024 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИЛА:

05 серпня 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТБУДТОГ» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «РОВА ТРЕЙД ГРУП» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 536 092,91 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору поставки №1/41/24/П від 21.02.2024 року.

Ухвалою суду про відкриття провадження в справі від 07.08.2024 року відкрите провадження в справі, підготовче засідання призначене на 09 жовтня 2024 року.

07 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача до Господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи.

09 жовтня 2024 року в засіданні представник позивача просив відкласти розгляд справи.

Представник відповідача проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечував.

Суд, розглянувши в засіданні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Строк проведення підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 13 листопада 2024 року, про що постановлена ухвала суду про відкладення підготовчого засідання.

18 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

25 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

12 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні, яке було задоволене судом.

13 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У засіданні був поновлений строк для прийняття заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву та воно прийняте до розгляду судом.

Ухвалою суду про відкладення підготовчого засідання від 13.11.2024 року підготовче засідання відкладене на 15 січня 2025 року.

15 січня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, а також клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представники позивача та відповідача в засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 15.01.2025 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 05 березня 2025 року.

У зв`язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, судове засідання в справі не відбулось та було відкладене на 09 квітня 2025 року, про що постановлена ухвала суду від 17.03.2025 року.

09 квітня 2025 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив позов задовільнити, представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

21 лютого 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТБУДТОГ» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «РОВА ТРЕЙД ГРУП» (далі - відповідач) був укладений договір поставки №1/41/24/П, відповідно до умов якого, відповідач зобов?язувався поставити позивачу металопродукцію (далі - товар), яку позивач зобов?язувався прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 1.2. договору, ціна, загальна кількість, асортимент, розгорнута номенклатура товару визначаються у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актах прийому-передачі тощо, що є у разі їх підписання невід?ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору, зокрема, поставка товару здійснюється виключно на підставі письмового замовлення відповідачу (додаток №2), далі - «Замовлення», в якому повинно бути вказано: асортимент замовленого позивачем товару, його кількість, пункт постачання, бажаний строк (термін) поставки, які надсилаються відповідачу електронною поштою виключно з наступних електронних адрес позивача: bilynetsoyu@berkut.info, ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідач протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання замовлення зобов?язаний надіслати позивачу підтвердження замовлення або повідомити про неможливість виконання замовлення повністю або частково. Прийняття (підтвердження) відповідачем замовлення на постачання партії товару відповідачем здійснюється шляхом виставлення (надсилання) позивачу рахунку-фактури/рахунку.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата фактичного приймання-передачі товару, що вказується у видатковій накладній та/або в товарно-транспортній накладній.

Строк поставки - 14 (чотирнадцять) робочих днів від дати зарахування на поточний рахунок відповідача попередньої оплати в розмірі 50% вартості товару (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, загальна сума договору становить сумарну вартість поставленого товару за видатковими накладними протягом періоду дії цього договору.

Згідно з п. 6.2. договору, розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача згідно з реквізитами, що вказані в рахунках/рахунках-фактурах відповідача.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що оплата за товар здійснюється наступним чином: - попередня оплата в розмірі 50% від загальної вартості товару - протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення відповідачем рахунку; - остаточний розрахунок в розмірі 50% від загальної вартості поставленого товару після його прибуття на склад позивача, але перед вивантаженням автомобіля.

Згідно з п. 6.5. договору, датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок відповідача.

Договір чинний з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання зобов?язань - до повного виконання. Цей договір без складання додаткового письмового документу буде вважатися автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік до 31 грудня 2026 року, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 30 днів до « 31» грудня, кожного наступного календарного року після підписання цього договору, не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити дію договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 11.1. договору).

23 лютого 2024 року відповідач надав позивачу для оплати товару рахунок на оплату по замовленню № 85, на суму 2 508 000,00 грн.

Позивач здійснив попередню оплату товару в сумі 1 254 000,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 247 від 26.02.2024 року, долученою до матеріалів справи.

Відповідач товар вчасно та в повному обсязі позивачу не поставив.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача вимогу щодо повернення суми попередньої оплати, в якій просив відповідача повернути сплачені позивачем грошові кошти.

Оскільки відповідач грошові кошти позивачу не повернув, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 912 000,00 грн. боргу, 77 501,31 грн. пені, 501 600,00 грн. штрафу, 10 297,38 грн. трьох процентів річних та 34 694,22 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що 21 лютого 2024 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №1/41/24/П, відповідно до умов якого, відповідач зобов?язувався поставити позивачу товар, а позивач зобов?язувався товар прийняти та оплатити.

Як уже зазначалось, умовами договору встановлено, що оплата за товар здійснюється наступним чином: - попередня оплата в розмірі 50% від загальної вартості товару - протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення відповідачем рахунку; - остаточний розрахунок в розмірі 50% від загальної вартості поставленого товару після його прибуття на склад позивача, але перед вивантаженням автомобіля.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок відповідача (п. 6.5. договору).

23 лютого 2024 року відповідач надав позивачу для оплати товару рахунок на оплату по замовленню №85 на загальну суму 2 508 000,00 грн., який позивач оплатив у розмірі 50%, а саме в сумі 1 254 000,00 грн., проте відповідач товар поставив частково, а саме на суму 342 000,00 грн., та з порушенням встановлених умовами договору строків.

У зв?язку з цим, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 912 000,00 грн. боргу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

07 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечував, вважав позовні вимоги необгрунтованими, послався на те, що розрахунок пені, штрафу та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, здійснений позивачем невірно, а також на те, що невиконання обов?язків відповідачем зумовлене невиконанням обов?язків контрагентами відповідача. Також, за твердженнями представника відповідача, позивачем не доведені збитки, спричинені діями відповідача, а підприємство відповідача перебуває в скрутному фінансовому становищі, у зв?язку з чим, просив зменшити розмір штрафних санкцій на 80%.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв?язку з наступними обставинами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату товару на суму 1 254 000,00 грн.

26 лютого 2024 року відповідач частково передав позивачу товар, а саме на суму 342 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 65, копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що підтверджували б поставку товару позивачу в повному обсязі, повернення сплачених позивачем грошових коштів або спростовували б доводи представника позивача, суду не надав, тому вимога про стягнення з відповідача 912 000,00 грн. боргу є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 10 297,38 грн. трьох процентів річних та 34 694,22 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу оплату в розмірі 50% вартості товару 26 лютого 2024 року, а, відповідно до п. 4.4. договору, строк поставки - 14 (чотирнадцять) робочих днів від дати зарахування на поточний рахунок відповідача попередньої оплати в розмірі 50% вартості товару, тому відповідач повинен був поставити позивачу товар не пізніше 15 березня 2024 року. Водночас, відповідач 26 квітня 2024 року здійснив часткову поставку товару, а саме на суму 342 000,00 грн.

Так, три проценти річних, враховуючи: період заборгованості з 16 березня 2024 року до 25 квітня 2024 року, що складає 41 день, суму боргу в розмірі 1 254 000,00 грн., - становлять 4 214,26 грн.; період заборгованості з 26 квітня 2024 року до 15 липня 2024 року, що складає 81 день, суму боргу в розмірі 912 000,00 грн., - становлять 6 055,08 грн., а разом 10 269,34 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, враховуючи період заборгованості з 16 березня 2024 року до 25 квітня 2024 року, суму боргу в розмірі 1 254 000,00 грн., індекс інфляції у квітні 2024 року, - 100,2%, складає 2 508,00 грн.; враховуючи період заборгованості з 26 квітня 2024 року до 15 липня 2024 року, суму боргу в розмірі 912 000,00 грн., індекси інфляції: у травні 2024 року, - 100,6%; у червні 2024 року, - 102,2%, у липні 2024 року, - 100,0%, складає 25 656,38 грн., а разом 28 164, 38 грн., які підлягають стягненню.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 77 501,31 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 8.3. договору, зокрема, за недотримання термінів поставки товару, встановлених в цьому договорі та/або в додатках до нього, відповідач, на вимогу позивача, сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

24 квітня 2024 року позивач направив відповідачу вимогу щодо повернення суми попередньої оплати №445 від 23.04.2024 року, докази чого долучені до матеріалів справи.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості з 16 березня 2024 року до 23 квітня 2024 року (39 днів), суму боргу в розмірі 2 508 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,5%, складає 77 501,31 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача 501 600,00 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, у п. 8.3. договору, зокрема, сторони домовились про те, що у разі прострочення строків поставки товару більш ніж на 5 (п?ять) календарних днів відповідач додатково до пені сплачує позивачу штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості непоставленого своєчасно товару.

Відтак, враховуючи прострочення відповідачем строку поставки товару більше, ніж на 5 календарних днів, та суму боргу в розмірі 2 508 000,00 грн., вимога про стягнення з відповідача 501 600,00 грн. штрафу є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на те, що позивачем неправильно розраховані пеня та штраф, оскільки, на думку представника відповідача, штрафні санкції повинні були розраховуватись, виходячи із суми 912 000,00 грн., а не 2 508 000,00 грн.

Доводи представника відповідача спростовуються умовами договору, відповідно до яких, загальна сума договору становить сумарну вартість поставленого товару за видатковими накладними протягом періоду дії цього договору.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що оплата за товар здійснюється наступним чином: - попередня оплата в розмірі 50% від загальної вартості товару - протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення відповідачем рахунку; - остаточний розрахунок в розмірі 50% від загальної вартості поставленого товару після його прибуття на склад позивача, але перед вивантаженням автомобіля.

Строк поставки - 14 (чотирнадцять) робочих днів від дати зарахування на поточний рахунок відповідача попередньої оплати в розмірі 50% вартості товару, а датою поставки товару вважається дата фактичного приймання-передачі товару, що вказується у видатковій накладній та/або в товарно-транспортній накладній (п. п. 4.3. та 4.4. договору).

Так, відповідач повинен був здійснити поставку товару на суму 2 508 000,00 грн. не пізніше 15 березня 2024 року, проте не зробив цього.

Згідно з п. 8.3. договору, за недотримання термінів поставки товару, встановлених в цьому договорі та/або в додатках до нього, відповідач, на вимогу позивача, сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. У разі прострочення строків поставки товару більш ніж на 5 (п?ять) календарних днів відповідач додатково до пені сплачує позивачу штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості непоставленого своєчасно товару.

Відтак, представником позивача розрахунок пені та штрафу здійснений, виходячи з вартості непоставленого товару в сумі 2 508 000,00 грн. і є обгрунтованим та таким, що відповідає умовам договору.

Крім цього, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив зменшити розмір пені, штрафу та трьох процентів річних на 80 %.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, відповідно до загальних правил, право суду на зменшення заявлених до стягнення сум пов`язане із наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданих учасниками справи доказів та обставин, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення суми, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд з`ясовує наявність значного перевищення розміру з розміром збитків, а також об`єктивно оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі №910/1175/19 від 10.02.2020 року, в справі №910/1303/19 від 19.02.2020 року, в справі №925/605/18 від 26.02.2020 року, в справі №904/3491/19 від 18.06.2020 року, в справі №922/1716/20 від 14.04.2021 року.

До клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та трьох процентів річних представником відповідача не додані документи, що підтверджували обставини, на які послався представник відповідача, обставини, які б перешкоджали відповідачу виконати зобов?язання, взяті ним, відповідно до умов договору, станом на день ухвалення рішення, відповідачем не вчиняється жодних дій щодо поставки товару в повному обсязі, повернення грошових коштів тощо, а посилання представника відповідача на неможливість виконання власних зобов?язань, у зв?язку з порушенням своїх зобов??язань контрагентами відповідача спростовуються положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України, згідно з якими, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив суд встановити нарахування трьох процентів річних на фактичну (не сплачену) суму заборгованості із повернення суми попередньої оплати товару, починаючи з 16.07.2024 року до повної її сплати.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Так, у резолютивній частині рішення зазначається про нарахування органом (особою), який буде здійснювати примусове виконання рішення, трьох процентів річних на залишок основного боргу, починаючи з 16.07.2024 року до моменту повної їх оплати, з урахуванням приписів законодавства України.

Нарахування трьох процентів річних здійснюється за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на день ухвалення рішення суду 912 000,00 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна несплачена заборгованість.

При цьому, органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, роз?яснюється, що в разі часткової сплати відповідачем три проценти річних нараховуються на залишок заборгованості за визначеною вище формулою.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, 124 Конституції України, ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 549, ч. 2 ст. 551, ч. 3 ст. 549, ст. 253, ч. 2 ст. 549, ст. 599, ч. 2 ст. 625, ст. 626, ч. 1 ст. 509, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст. 13, ст. ст. 14 - 16, ст. 123, ст. 124, ст. 126, ст. 129, ч. 1 ст. 207, ст. 222, ст. 223, ст. 231, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТБУДТОГ» до товариства з обмеженою відповідальністю «РОВА ТРЕЙД ГРУП» про стягнення заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РОВА ТРЕЙД ГРУП» (08131, Київська обл., Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, будинок 10, код ЄДРПОУ 44757840) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТБУДТОГ» (88015, Закарпатська обл., Ужгородський район, місто Ужгород, вул. Капушанська, будинок 145А, код ЄДРПОУ 43636020) 912 000,00 грн. (дев?ятсот дванадцять тисяч грн. 00 коп.) боргу; 77 501,31 грн. (сімдесят сім тисяч п?ятсот одну грн. 31 коп.) пені; 501 600,00 грн. (п?ятсот одну тисячу шістсот грн. 00 коп.) штрафу; 10 269,34 грн. (десять тисяч двісті шістдесят дев?ять грн. 34 коп.) трьох процентів річних; 28 164,38 грн. (двадцять вісім тисяч сто шістдесят чотири грн. 38 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 22 943,02 грн. (двадцять дві тисячі дев?ятсот сорок три грн. 02 коп.) витрат на сплату судового збору.

Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2025року в справі №911/2068/24, здійснювати нарахування трьох процентів річних на суму боргу 912 000,00 грн., починаючи з 16.07.2024 року до моменту виконання судового рішення в частині сплати суми основного боргу. Розрахунок трьох процентів річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 912 000,00 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна несплачена заборгованість.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складене 14.04.2025 року.

Суддя С. Грабець