Рішення

від 10.04.2025 по справі 912/163/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 рокуСправа № 912/163/25

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В. за правилами загального позовного провадження справу № 912/163/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегарост" (49049, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам`янський граніт" (25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, буд. 84, кімната 411)

про стягнення 538 103,15 грн,

за участю представників:

від позивача - Крісак М.В. (у режимі відеоконференції),

від відповідача - участі не брали,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегарост" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам`янський граніт" (далі - відповідач) про стягнення 345 040,00 грн основного боргу за поставлений та неоплачений товар, 31 167,03 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами (3% річних) та 161 896,12 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем як покупцем обов`язку із сплати позивачу як постачальнику вартості поставленого товару за усним договором поставки на суму 345 040,00 грн. Позивач повідомляє, що 28.12.2021 виставив рахунок-фактуру № СФ-2812 на суму 365 040,00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 2751 від 28.12.2021 відповідач перерахував передоплату у розмірі 20 000,00 грн. На підставі видаткової накладної № РН-1001 від 10.01.2022 позивач поставив обумовлений товар, проте відповідач не здійснив оплату за поставлений товар. У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку зі оплати товару, позивач нарахував річні та інфляційні.

Ухвалою від 31.01.2025 (після усунення позивачем недоліків позовної заяви) господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/163/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 27.02.2025.

Ухвала від 31.01.2025 про відкриття провадження у справі вручена позивачу та його представнику, відповідачу 31.01.2025 доставленням в Електронні кабінети 31.01.2025 о 15:32, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 35-37).

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді, підготовче засідання 27.02.2025 не відбулося.

Ухвалою від 03.03.2025 підготовче засідання призначено на 11.03.2025.

Ухвала від 03.03.2025 вручена позивачу та його представнику, відповідачу 03.03.2025 доставленням в Електронні кабінети 03.03.2025 о 15:52, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 46-48).

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді, підготовче засідання 11.03.2025 не відбулося.

Ухвалою від 17.03.2025 підготовче засідання призначено на 25.03.2025.

Ухвала від 17.03.2025 вручена позивачу та його представнику, відповідачу 18.03.2025 доставленням в Електронні кабінети 17.03.2025 о 18:40, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 51-53).

Ухвалою від 25.03.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.04.2025.

Ухвала від 25.03.2025 вручена відповідачу 26.03.2025 доставленням в Електронний кабінет відповідача 26.03.2025 о 02:05, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 61).

У судовому засіданні 10.04.2025 представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

У судове засідання 10.04.2025 відповідач представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи був належно повідомлений.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористалась своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі викладеного господарський суд розглянув справу по суті в судовому засіданні 10.04.2025 за відсутності представника відповідача.

Дослідивши пояснення сторін, наведені в заявах по суті справи, безпосередньо дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх як у сукупності, так і кожен окремо, суд установив такі обставини справи.

За твердженнями позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Знам`янський граніт" як покупцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегарост" як постачальником досягнуто усної домовленості про постачання товару (плита нерухома дробяща).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегарост" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Знам`янський граніт" до оплати рахунок № СФ-2812 від 28.12.2021 на загальну суму 365 040,00 грн, зазначивши у ньому таку інформацію: 1) найменування товару - плита нерухома дробяща (посилена) кр.3440.01.11.00 у кількості 2 штуки, 72400 грн за 1 одиницю, загальна сума - 144 800 грн; 2) найменування товару - плита рухома дробяща верхня кр.3440.02.010.0 у кількості 1 штука, 69 800 грн за 1 одиницю; 3) найменування товару - плита рухома дробяща нижня кр.3440.02.020.0 у кількості 1 штука, 89 600 грн за 1 одиницю; загальна сума - 365 040,00 грн (а.с. 4).

За вказаним рахунком № СФ-2812 від 28.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Знам`янський граніт" 28.12.2021 перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегарост" грошові кошти в сумі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2751 від 28.12.2021, в призначенні платежу якої вказано: "За плити Згідно рах. СФ-2812 від 28.12.2021, ПДВ - 20% 3333,33 грн" (а.с. 5).

10.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегарост" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Знам`янський граніт" товар: плита нерухома дробяща (посилена) кр.3440.01.11.00 у кількості 2 штуки, плита рухома дробяща верхня кр.3440.02.010.0 у кількості 1 штука, плита рухома дробяща нижня кр.3440.02.020.0 у кількості 1 штука на загальну суму 365 040,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-1001 від 10.01.2022 (а.с. 6).

У справі відсутні докази прийняття відповідачем товару із зауваженнями щодо його кількості та якості; відсутні докази повернення товару.

Докази оплати відповідачем позивачу решти вартості товару в сумі 345 040,00 грн (365040,00 - 20 000,00) у справі відсутні.

Позивач надсилав відповідачу претензію від 18.12.2024 про погашення заборгованості (а.с. 10-12), яка залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1 статті 642 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку статей 205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом поставки позивачем відповідачу товару і прийняття відповідачем такого товару.

Правовідносини сторін підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як убачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 365 040,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною від 10.01.2022 №РН-1001.

Проте відповідач вартість товару за видатковою накладною сплатив частково у розмірі 20 000,00 грн, заборгувавши позивачу 345 040,00 грн.

Суд зазначає, що підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За змістом частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відносно строку виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, суд зазначає наступне.

Позивач, посилаючись на частину 1 статті 692 Цивільного кодексу України, зазначає, що покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Знам`янський граніт" зобов`язаний був сплатити вартість отриманого товару в день поставки - 10.01.2022; починаючи з 11.01.2022 і до теперішнього часу обліковується заборгованість в розмірі 345 040,00 грн (враховуючи отриману передплату).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, у відповідності до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Строк виконання обов`язку по оплаті товару сторонами не визначений з огляду на укладення договору поставки у спрощений спосіб.

У відповідності до пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини 2 статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №905/102/17, в силу положень частини 1 статті 692 ЦК України, обов`язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції, і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, відповідач повинен був розрахуватись за поставлений позивачем товар за видатковою накладною від 10.01.2022 №РН-1001 - в дату поставки товару - 10.01.2022. Отже, початком періоду прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару є 11.01.2022, а тому строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару є таким, що настав.

Відповідач своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару не виконав, у зв`язки з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальні сумі 345 040,00 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем за поставлений товар відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 345 040,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.01.2022 до 14.01.2025 у сумі 31 167,03 грн та інфляційних втрат за період з січня 2022 року до листопада 2024 року в сумі 161 896,12 грн господарський суд зазначає таке.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що при розгляді вимоги про стягнення основного боргу було встановлено та вказано дату початку періоду прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 11.01.2022 до 14.01.2025 в сумі 31 167,03 грн та інфляційних втрат за період з січня 2022 року до листопада 2024 року в сумі 161 896,12 грн, суд вважає його обґрунтованим та арифметично правильним.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 31167,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 161 896,12 грн.

Відповідач позову не заперечив, доказів відсутності боргу суду не подав.

На підставі вищенаведеного в сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з вимогами статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3 028 грн.

Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 538 103,15 грн, розмір судового збору з якої становить 8 071,54 грн.

При цьому суд зважає, що позовна заява подана 23.01.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовною заявою до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегарост" сплачено судовий збір у розмірі 6 457,23 грн, із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №1620 від 17.01.2025 та квитанцією № 1546-5113-4679-3536 від 29.01.2025.

У силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору в сумі 6 457,23 грн.

Позивач також заявив про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідач не подавав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами частини 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн позивач надав такі докази: ордер на надання правничої допомоги позивачу адвокатом Крісак М.В. серії АЕ № 1349414, виданий Адвокатським бюро "Бейгул та Патнери" (а.с. 65), договір про надання правової допомоги №1612-1 від 16.12.2024, укладений позивачем з Адвокатським об`єднанням "Бейгул та Партнери" (а.с. 66-67); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Крісак М.В. (а.с. 65-зворотний бік); додаткова угода №1 від 16.12.2024 до договору про надання правової допомоги №1612-1 від 16.12.2024 (а.с. 68); акт надання послуг № 1-0704 від 07.04.2025 на суму 15 000,00 грн (а.с. 69).

Суд установив, що 16.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегарост" та Адвокатським об`єднанням "Бейгул та Партнери" укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокат зобов`язується: надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалах, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

За умовами пункту 2.1. вказаного договору, Адвокат має право:пред`явлення позову, заяв, їх підписання, а також подання та підписання відзиву, заперечень на позов; повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову; знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, укладати мирову угоду, оскарження рішення, постанови державних органів та органів судового слідства та прокуратури, рішення, суду, ухвали, постанови місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції, місцевих і апеляційних господарських та адміністративних судів, оскаржувати у касаційному порядку ухвали та постанови Вищого господарського Суду України, а також ухвали та постанови апеляційних судів загальної юрисдикції до Верховного Суду України, пред`являти від імені Клієнта всі необхідні документи, заяви, пояснення, пред`являти виконавчі документи до стягнення, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими законодавством України; за цим договором Адвокату надано право ведення від імені Клієнта переговорів та попереднього узгодження всіх процесуальних питань, подання та підпису всіх документів, необхідних для використання повноважень, включаючи позовні та інші заяви, скарги, тощо, а також інших документів, що стосуватимуться прав та законних інтересів Клієнта, сплачувати платежі та виконувати будь-які дії в межах наданих йому повноважень, пов`язані з веденням справи в суді;представляти інтереси Клієнта в підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних органах та установах, органах нотаріату, виконавчої влади, БТІ, органах державної реєстрації тощо, перед приватними особами тощо; здійснювати представництво та захист інтересів клієнта в правоохоронних та контролюючих органах.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. Договору сторони погодили, що вартість послуг Адвоката встановлюється в додатковій угоді до цього договору або в рахунках на сплату. Клієнт протягом трьох днів з моменту підписання додаткової угоди або отримання рахунку на сплату сплачує передплату за надалі послуги в розмірі, що становить 100% від загальної вартості послуг. Адвокат залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно. Оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок Адвоката або внесенню готівкою в касу Адвоката. У разі необхідності, за попередньою домовленістю між сторонами, Клієнт оплачує Адвокату витрати Адвоката, необхідні для виконання його обов`язків за цим Договором, понесені в інтересах Клієнта (обов`язкові платежі, витрати на відрядження, тощо). Сума додаткових витрат погоджується сторонами додатково без укладення письмових додаткових угод.

16.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегарост" та Адвокатським об`єднанням "Бейгул та Партнери" укладено Додаткову угоду №1 до договір про надання правової допомоги, відповідно до якої вартiсть послуг Адвоката за пiдготовку матерiалiв для звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою вiдповiдальністю "Знам`янський граніт" (код ЄДРПОУ 32315888) про стягнення заборгованостi за поставлений товар та супроводження справи в Господарському судi Кiровоградської областi в становить 15 000,00 грн з ПДВ.

Пункт 4.2. Договору викладено в такій редакції:

"4.2. Клiєнт на протязі десяти днiв з дати отримання рішення Господарського суду Кіровоградської області в справі за позовом до Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Знам`янський граніт" (код ЄДРПОУ 32315888) про стягнення заборгованості за поставлений товар (або вступної та резолютивної частини рішення), сплачує за надані послуги в розмірі, що становить 100% від загальної їх вартості, яка відображена в акті наданих послуг."

За змістом вказаного Акта наданих послуг від 07.04.2025 № 1-0704 позивачу надана правова допомога, а саме: аналіз документів, сформованих за результатом домовленостей сторонами щодо поставки продукції (1 000,00 грн); консультування клієнта з приводу процедури та правових підстав для примусового стягнення заборгованості ТОВ "Знам`янський граніт" (1 000,00 грн); підготовка та систематизація документів (доказів) для подання їх до суду в електронному вигляді (1 000,00 грн); складання, подання до Господарського суду Кіровоградської області позовної зави до Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам`янський граніт" (код ЄДРПОУ 32315888) про стягнення суми заборгованості за поставлений та неоплачений товар та правове супроводження судової справи в суді першої інстанції (12 000,00 грн).

Загальна вартість послуг становить 15 000,00 грн.

Суд ураховує, що адвокат Крісак М.В. підписала і подала до суду позовну заяву, заяву про участь у режимі відеоконференції, брала участь у засіданнях у режимі відеоконференції.

З матеріалів справи встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підтверджені доказами, становлять 15 000,00 грн.

Ураховуючи ціну позову, обсяг зібраних у справі доказів, суд вважає розумною і співмірною суму витрат на правничу допомогу адвоката в заявленому позивачем розмірі - 15000,00 грн.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Керуючись статтями 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Знам`янський граніт" (25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, буд. 84, кімната 411, код ЄДР 32315888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мегарост" (49049, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49, код ЄДР 39590808) 345 040,00 грн основного боргу, 31 167,03 грн 3% річних, 161 896,12 грн інфляційні втрати, а також судовий збір у розмірі 6 457,23 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити до електронних кабінетів позивача, відповідача та представника позивача Крісак М.В.

Повне рішення складено 14.04.2025.

Суддя Б.М. Кузьміна