Рішення

від 14.04.2025 по справі 915/1092/24

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року Справа № 915/1092/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", вул.О.Теліги, 6в, корп.4, м.Київ, 04112

електронна пошта: aobiliy@ukr.net

представник позивача: Білий Віталій Сергійович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради, вул.Миколаївська, буд.23, м.Миколаїв, 54012

електронна пошта: ntcemd@gmail.com

про: стягнення 49 713,27 грн.,

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 11.09.2024 (вх.№10883/24 від 11.09.2024) в якій просить суд стягнути з Комунального некомерційного підприємства Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради кошти у розмірі 49 713,27 грн.

Також, просить суд стягнути з відповідача витрати понесені на правову допомогу адвоката у розмірі 8 000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Позивач просить суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності позивача за наявними матеріалами справи.

В обґрунтування позову зазначає, що 28.07.2023 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом ЕР №215970810. 08.08.2023 року в м.Миколаїв сталося ДТП за участю автомобіля Рено (д.р.н. НОМЕР_1 ), під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Форд (д.р.н НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_2 (власник КНП "МОЦЕМД ТА МК" МОР). Відповідно до поданої заяви КНП "МОЦЕМД ТА МК" МОР, відповіді від НПУ, згідно якої ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.10.3, п.2.3.б ПДР, полісу обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та на підставі вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 49 713,27грн., які були перераховані згідно ПД №110156 від 05.09.2023. Зазначає, що після виплати страхового відшкодування позивачем встановлено, що 25.01.2024 року постановою Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №487/6999/23 провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрито в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, тому підстави за яких набуто майно (кошти) згодом відпало. Враховуючи, встановлення факту відпадання підстав отримання страхового відшкодування, відсутністю події в складі адміністративного правопорушення зі сторони страхувальника позивача, просить суд на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача кошти у розмірі 49 713,27 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/1092/24 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву від 01.10.2024 (вх.№11763/24 від 01.10.2024) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Вказує, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №416761 08.08.2023 року о 17.00 год. за адресою м.Миколаєві вул. Погранична, 147 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault logan д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання не надав переваги в русі т.з. Ford TRANSIT д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався з увімкненим синім проблисковим маячком та спеціальними звуковими сигналами в крайній правій смузі в попутному напрямку, по тій смузі, на яку мав намір перестроїтись, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Ford TRANSIT, чим порушив вимоги п. п. 10.3, 3.2, 2.3б Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, травмованих немає. Відповідно до інформації, наданою Національною поліцією України винуватцем вищезгаданої ДТП є ОСОБА_1 . На підставі заяви Відповідача, акту узгодження розміру страхового відшкодування (угода про відшкодування матеріальної шкоди) №12411265857/1 від 22.08.2023 року, страхового акту №12411265857/1 05 вересня 2023 року Відповідачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 49713,27 грн. Вказує, що позивач визнав випадок з ДТП, яка мала місце 08.08.2023 року страховим випадком та прийняв власне мотивоване рішення про виплату страхового відшкодування відповідачу. Дане рішення позивача, було оформлене страховим актом №12411265857/1, в якому чітко зазначений висновок комісії: «На підставі наявних документів вказана подія кваліфікована як страховий випадок». Зазначає, що оскільки позивач самостійно та добровільно визнав випадок з ДТП, яка мала місце 08.08.2023 року, страховим випадком, самостійно встановив підстави для здійснення ним страхового відшкодування, самостійно прийняв вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування, жодні обставини після прийняття Позивачем рішення про визнання події страховим випадком не змінилися, матеріали справи не містять відомостей про скасування страхового акту, факт настання страхового випадку не оспорюється Відповідачем, факт наявності рахункової помилки під час розгляду справи Відповідачем не заявляється, то до спірних правовідносин неможливо застосувати положення статті 1212 ЦК України.

04.10.2024 від відповідача до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву №994 від 01.10.2024, який аналогічний за змістом з відзивом який був поданий відповідачем через систему «Електронний суд» (вх.№11763/24 від 01.10.2024).

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглядалась судом у розумний строк.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 28.07.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та ОСОБА_1 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом ЕР №215970810, предметом якого є страхування транспортного засобу «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 .

08 серпня 2023 року в м.Миколаїв сталася ДТП за участю автомобіля Рено (державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Форд (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 (власник транспортного засобу Комунальне некомерційне підприємство Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради).

Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault LOGAN д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання не надав переваги в русі т.з. Ford TRANSIT д.н.з. НОМЕР НОМЕР_2 , що рухався з увімкненим синім проблисковим маячком та спеціальними звуковими сигналами в крайній правій смузі в попутному напрямку, по тій смузі, на яку мав намір перестроїтись, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Ford TRANSIT під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. п. 10.3, 3.2, 2.3б Правил дорожнього руху

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований відповідачем автомобіль Ford TRANSIT д.н.з. номер НОМЕР_2 .

08 серпня 2023 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 416761.

У подальшому, 10.08.2023 ОСОБА_2 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" із заявою про виплату страхового відшкодування №12411265857/1

Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2023 було складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), а саме транспортного засобу Ford TRANSIT д.н.з. номер НОМЕР_2 , в якому визначені пошкодження що пов`язані з ДТП.

Згідно страхового акту/наказу №12411265857/1, позивач на підставі наявних документів дорожньо-транспортну пригоду визнав страховим випадком та визначив страхове відшкодування у розмірі 49 713,27 грн.

На підставі Страхового акта/наказу №12411265857/1 позивачем виплачено на рахунок Комунального некомерційного підприємства Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради страхове відшкодування у розмірі 49 713,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням №110156 від 05.09.2023.

Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 25.01.2024 у справі №487/6999/23, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи відповідну постанову, Заводський районний суд м.Миколаєва виходив з того, що «…матеріали справи які надійшли відносно ОСОБА_1 не містять достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП».

Враховуючи постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 25.01.2024 по справі № 487/6999/23, позивач вважає, що відповідач повинен повернути грошові кошти в сумі 49 713,27 грн., оскільки на сьогоднішній день відсутня підстава отримання страхового відшкодування.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про страхування», страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ч.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - цивільно-правова відповідальність) регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим Законом, іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі.

Згідно статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У відповідності до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до абз.1 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У ч.16 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

У відповідності до ч.1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

У відповідності до п.1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Деліктне зобов`язання за цих умов є первісним, основним зобов`язанням, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Тобто деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди, а його сторонами зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Отже, обов`язковою передумовою виникнення договірного зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі, є попередня наявність деліктного зобов`язання.

Згідно ч.1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

У відповідності до ч.1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під час застосування Закону до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства, так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, засади, визначені пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, такі, як справедливість, добросовісність та розумність.

За приписами статті 1212 Цивільного коексу України до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі відповідно до покладеного на неї за законом обов`язку (зменшення обов`язку).

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача її майна, що набуте чи збережене поза межами правової підстави, - у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов`язаннями з безпідставного збагачення.

Отже, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Так, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).

Такий підхід до розуміння норми статті 1212 Цивільного кодексу України відповідає змісту інституту набуття, збереження майна (грошових коштів) без достатньої правової підстави, адже очевидно, що у наведений спосіб відбувається збагачення страхувальника шляхом збереження власних коштів за рахунок виплати, що не мала бути взагалі сплачена.

Положення статті 1212 Цивільного колексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вони застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 1213 Цивільного колексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Пунктом 32.1. статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує, зокрема, шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Позивач у даній справі з посиланням на постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 25.01.2024 у справі №487/6999/23, якою провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, вказує, що у відповідача були відсутні правові підстави для отримання страхового відшкодування.

Приймаючи відповідну постанову, Заводський районний суд м.Миколаєва виходив з того, що «…матеріали справи які надійшли відносно ОСОБА_1 не містять достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП».

Так, судом при розгляді даної справи враховуються висновки Верховного Суду викладені в постановах від 18.05.2022 у справі №442/2458/19, від 07.07.2021 у справі №646/989/18, від 17.06.2020 у справі №361/10096/14-ц, від 18.03.2020 у справі №328/2750/18, про те, що відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18 зроблено висновок, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.

Суд зазначає, що позивач не вказує на те, що водій ОСОБА_1 не завдав шкоду застрахованому відповідачем транспортному засобу «Форд», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.07.2023, не заперечує проти участі водія ОСОБА_1 в ДТП.

Крім того, судом враховано, що позивачем добровільно, на підставі акту узгодження розміру страхового відшкодування (угода про відшкодування матеріальної шкоди №12411265857/1) від 22.08.2023, страхового акту /наказу №12411265857/1 від 05.09.2023 в якому комісія, на підставі наданих документів, кваліфікувала подію (ДТП), як страховий випадок, було виплачено страхове відшкодування у розмірі 49 713,27 грн.

Враховуючи викладене вище, позивачем не доведено, що страхове відшкодування у розмірі 49 713,27 грн. набуте відповідачем без достатньої правової підстави та те, що постанова Заводського районного суду м.Миколаєва від 25.01.2024 у справі №487/6999/23 є підставою для зобов`язання відповідача повернути страхове відшкодування, оскільки матеріали справи містять інші належні докази завдання майнової шкоди ОСОБА_1 застрахованому відповідачем транспортному засобу марки «Форд», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ».

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Враховуючи викладене у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Суддя Н.О. Семенчук