Ухвала

від 11.04.2025 по справі 916/1386/25

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1386/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області, вх.№2-519/25 від 07.04.2025р. (вул.Артура Савельева (кол.Черняховського), 6, м. Одеса, 65062,) в інтересах держави в особі Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 26597691, пл. Біржова, 1, м. Одеса, 65026,)

про забезпечення позову

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Надєжда" (65031, м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, 37, код ЄДРПОУ 31885864) про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі при будівництві в сумі 1 844 559,92 гривень

про накладення арештів на грошові кошти та нерухоме майно

За участю:

Прокурора - Коломійчук І.О.;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідачів - не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Приморська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Пространство" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Надєжда" про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Пространство" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Надєжда"до місцевого бюджету кошти у сумі 1 844 559,92 грн., з яких 1 100 300,35 грн. - заборгованість зі сплати пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, 619 096,64 грн. - інфляційні нарахуванн; 125 162, 93 грн. - штрафні санкції: 3% річних.

Одночасно з позовною заявою Приморська окружна прокуратура міста Одеси звернулась з заявою про забезпечення позову (2-519/25 від 07.04.2025 року) шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариства з обмеженою відповідальністю "Надєжда", як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у т.ч., інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать цьому товариству у межах суми позовних вимог на загальну суму 1 844 559,92 гривні..

- накладення арешту на нерухоме майно, а саме торгово-розважальний комплекс загальною площею 286,6 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Інглезі, буд.3 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2720395851100, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Надєжда" (65031, м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, 37, код ЄДРПОУ 31885864).

Згідно зі ст.140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За наслідками дослідження вимог заяви про забезпечення позову, наведеного прокурором обґрунтування вимог та доданих ним до заяви доказів, судом встановлено підстави, які вказують на необхідність виклику заявника та особи, яка може отримати статус відповідача для розгляду заяви.

Ухвалою від 09.04.2025р. призначено судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову вх.№ 2-519/25 на 11.04.2025р.

Суд запропонував відповідачам: до початку судового засідання надати свої міркування щодо заяви, надати письмові пояснення та/або заперечення щодо заяви, із наданням доказів на підтвердження обставин викладених в таких поясненнях та/або запереченнях, з доказами направлення пояснень/заперечень прокурору.

Ухвала від 09.04.2025р. доставлена до електронного кабінету відповідача, докази наявні у справі.

09.04.2025 року до електроного суду надійшов відзив на заяву про забезпечення позову представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Надєжда".

Відповідач зазначає, що прокурор обґрунтував заяву про забезпечення позову виключно припущеннями і зазначив, що відповідач у справі ухиляється від виконання своїх зобов`язань та те, що це в майбутньому може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду. Водночас, у відповідності до ст. 74 ГПК України, не подав жодних доказів на підтвердження вказаного.

Розглянувши 11.04.2025 року подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши прокурора, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1-2 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст.136 ГПК України є правом суду.

За змістом ч.2 ст.136 ГПК України підставами для вжиття судом заходів для забезпечення є обставини, що свідчать про істотне ускладнення або навіть унеможливлення виконати рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду, у разі невжиття таких заходів.

Господарський суд, оцінивши надані докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Окрім того, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач, звернувшись до суду із відповідною заявою, має доводити недоцільність чи не співмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 також звернуто увагу на те, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Пунктом 1 ч.1 ст.137 ГПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правові позиції Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводяться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

Суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони/ зобов`язання відповідача вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Як на підставу позовних вимог прокурор посилається на те, що як вбачається з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (надалі - ЄДЕССБ) на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 31.03.2020 № ОДІ 12200911048, виданого Управлінням державного архітектурно- будівельного контролю Одеської міської ради ОК "ЖБК "Пространство" та ТОВ "Надєжда" здійснювало будівництво цього об`єкта.

Прокурор зазначає, що управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 25.06.2021, згідно даних ЄДЕССБ, на підставі акту готовності об`єкту до експлуатації від 27.05.2021, товариству видано сертифікат № ОД121210527781, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Відповідно до положень ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 303 8 від 17.02.2011 замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Прокурор повідомляє, що всупереч нормам Закону України № 3038 грошові кошти у якості пайової участі у зв`язку з будівництвом цього об`єкта товариством до теперішнього часу не сплачені.

У подальшому, Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області згідно з п. 8.5 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на VI квартал 2023 року, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Одеської міської ради за період з 01.01.2020 по 30.09.2023, за результатами якої встановлений факт несплати з боку товариства на користь Одеської міської ради пайової участі до вводу цього об`єкта будівництва в експлуатацію в сумі 1 100 300,35 гривень.

Нормами ст. 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до положень ст. 5 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України), місцеві бюджети входять до структури бюджетної системи України.

Бюджетна система України відповідно до ст. 7 БК України ґрунтується на таких принципах: збалансованості, повноти, обґрунтованості, цільового використання бюджетних коштів, відповідальності учасників бюджетного процесу тощо.

Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 71 БК України кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, з урахуванням ч. З ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є, крім іншого, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

З огляду на вищевказане, прокурор звернувся із позовом до господарського суду Одеської області про стягнення до місцевого бюджету коштів у розмірі 1 844 559,92 грн..

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Верховний Суд неодноразово вказував, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких, у подальшому, гарантується виконання судових актів.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою (правові висновки у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23 та від 28.07.2023 у справі №911/2797/22).

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких

труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22).

Отже, вжиття заходів забезпечення позову це реальна гарантія виконання судового рішення, виходячи з розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі.

З урахуванням специфіки предмету позову та правовідносин, що виникли між сторонами, процедура повернення коштів у майбутньому, без вжиття заходів забезпечення позову, буде неможливою та неефективною.

За таких обставин, лише вжиття заходів до забезпечення позову є реальною гарантією ефективного захисту порушених інтересів держави.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не с учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В силу ч. 2 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу

(аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При тому, що обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Водночас, питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог з предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20)».

У постанові Верховного Суду від 18.10.2021 у справі № 910/7029/21 зазначено, що «умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви».

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Надежда» (код ЄДРПОУ 31885864), як юридична особа, станом на дату подання цієї заяви, не перебуває ні в процесі припинення, ані в процесі провадження у справі про банкрутство, санації, а здійснює: будівництво житлових і нежитлових будівель; електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, купівля та продаж власного нерухомого майна, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність у сфері архітектури

Згідно даних ЄДРПОУ статутний капітал товариства складає 12 080 001 гривень.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень України рішенням Господарського суду Одеської області від 27.03.2023 у справі № 916/3382/22 задоволені позовні вимоги Одеської міської ради до ТОВ «Надежда» (код ЄДРПОУ 31885864, юридична адреса: 65031, м. Одеса, вул.Грушевського,37) про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 66 1908 гривень.

Прокурор зазначає, що згідно даних цього реєстру Господарським судом Одеської області 08.11.2022 видано судовий наказ у справі № 916/2956/22 за заявою Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надєжда" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 37, код ЄДРПОУ 31885864) про стягнення заборгованості.

Як вбачається з відомостей, оприлюднених в українській аналітичній онлайн-системі для бізнесової аналітики, конкурентної розвідки та перевірки контрагентів Yоu Сопtгоl стосовно товариства органами виконавчої служби у 2023 році відкрито 1 виконавче провадження, стан якого на дату подання цієї заяви не завершено.

Аналогічна інформація розміщена на відкритому сервісі моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень та контролю контрагентів Опендатабот за посиланням: https://opendatabot.Ua/c/31885864.

Таким чином, очікування на те, що, у випадку задоволення позовних вимог прокурора, цей суб`єкт господарювання буде належним чином виконувати рішення суду, є марним.

Відповідно до вимог ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь- якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Верховний Суд у постанові від 06.12.2023 у справі № 916/3414/23 зазначив: «Забезпечення позову це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ТОВ «Надежда» код ЄДРПОУ: 31885864 зареєстрований торгово-розважальний комплекс загальною площею 286,6 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Інглезі, буд. З за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2720395851100.

Вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (правові висновки Верховного Суду у постановах від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (постанова від 05.08.2022 у справі № 905/447/22) виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Судом враховано потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Забезпеченням позову по суті є обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Так, предметом вказаного позову є вимога прокурора про стягнення з товариства на користь Одеської міської ради 1 844 559,92 гривень безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом за рахунок знесення домоволодіння та житлового будинку розміщених на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді, та які належать ТОВ "Надєжда", і благоустроєм прилеглої території за адресою: м.Одеса, вул. Приморський район, вул. Педагогічна, 20-Б). (Коригування)»

Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову у цих правовідносинах зумовлена обґрунтованим припущенням, що відповідно до предмета спору невжиття таких заходів також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

Що ж до співмірності заходів забезпечення позову, варто звернути увагу на те, що накладення арешту як на кошти, так і на майно товариства в даному випадку, у межах заявлених позовних вимог, не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

У випадку недостатності коштів на банківському рахунку позивач матиме реальну гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

При цьому, обраний прокурором вид забезпечення позову (арешт коштів та майна товариства в межах заявленої суми позовних вимог) не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2024 у справі № 906/952/23.

Ефективний захист права держави у спірних правовідносинах безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач нерухоме майно у власності, оскільки вибуття такого майна може породити нові реєстраційні дії щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом.

Враховуючи вищевикладене, співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку буде накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Надєжда", які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить останньому, у межах суми позову 1 844 559,92 гривень.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися такими коштами, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі №910/8671/22).

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Надєжда" (код ЄДРПОУ 31885864), які знаходяться на всіх рахунках цього відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить останньому, у межах суми позову 1 844 559,92 грн. є адекватним способом захисту можливих порушень охоронюваних законом інтересів на користь Одеської територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Застосування у даному випадку названого заходу забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів товариства у цій справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у захисті порушеного права у разі прийняття судового рішення на користь позивача.

Відповідна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 08.01.2024 у справі № 910/152/23.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає позиції Європейського суду зазначеній вище.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).

Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

За умовами ст.141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

Заявником у поданій заяві зазначається про відсутність підстав для вжиття зустрічного забезпечення.

Водночас, за змістом диспозитивної норми статті 141 ГПК України пред`явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком господарського суду (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 по справі № 916/2851/17 та від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18), так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 цього Кодексу.

Відтак, у даному випадку не зазначення в даній ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати процесуальним порушенням, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

У постанові Верховного Суду № 910/7029/21 від 18.10.2021 зазначено, що «умовоюзастосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення».

При цьому, постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 встановлено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Окрім того, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у cправі №904/1934/23.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Суд зазначає щодо співмірності заходів забезпечення позову, накладення арешту як на кошти, так і на майно ТОВ "Надєжда" не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення із заявленими позовними вимогами. У випадку недостатності коштів позивач матиме гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

При цьому обраний вид забезпечення позову (арешт коштів та майна відповідача в межах заявленої суми позовним вимог) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ "Надєжда", оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, у разі задоволення позовних вимог, відповідач матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2024 у справі № 906/952/23.

Ефективний захист права держави у спірних правовідносинах безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач нерухоме майно у власності, оскільки вибуття такого майна може породити нові реєстраційні дії щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом.

Отже, необхідність вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору, невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, адже можливість ТОВ "Надєжда" у будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною.

За таких обставин, суд вважає вимоги заяви позивача про забезпечення позову обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу ТОВ "Надєжда", які знаходяться на рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову у розмірі 1 844 5 59,92 грн. та накладення арешту на нерухоме майно, а саме торгово-розважальний комплекс загальною площею 286,6 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Інглезі. буд. 3 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2720395851100, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Надєжда"..

Отже, заява прокурором про забезпечення позову відповідає вимогам ч.1 ст.139 ГПК України.

Вищенаведене, на переконання суду, свідчить про те, що обраний заявником захід забезпечення позову - накладення арешту саме на кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, розмір яких обмежується ціною позову, є обґрунтованим, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки надасть можливість виконати рішення, у разі задоволення позову, та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

За даних обставин, беручи до уваги позицію Верховного Суду, наявність зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову) та предметом позовних вимог (стягнення грошових коштів) та співмірність вказаних заходів забезпечення позову і предмету позову, а також відповідність обраного заходу забезпечення позову ст. 136-137 ГПК України, суд задовольняє заяву позивача про забезпечення позову.

Поряд із цим, суд зазначає, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, такими, що вживаються до вирішення спору. У випадку встановлення судом необґрунтованості вимог позивача, відповідач не позбавлений можливості звернутись із обґрунтованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову; так само такі заходи можуть бути скасовані судом навіть до фактичного вирішення спору, якщо судом буде встановлено необґрунтованість їх подальшого збереження.

Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, керуючись нормами статей 136-139 ГПК України,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області (вхідний № 2-519/25 від 07.04.2025р.) про забезпечення позову у справі № 916/1386/25 задовольнити повністю.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Надєжда" (65031, м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, 37, код ЄДРПОУ 31885864), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у т.ч., інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать цьому товариству у межах суми позовних вимог на загальну суму 1 844 5 59,92 грн.

3. Накласти арешт на нерухоме майно, а саме торгово-розважальний комплекс загальною площею 286,6 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Інглезі. буд. З за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2720395851100, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Надєжда" (65031, м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, 37, код ЄДРПОУ 31885864).

4. Дана ухвала відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до примусового виконання становить три роки.

5. Сторонами у виконавчому провадженні за даною ухвалою є:

Стягувач: Доброславська окружна прокуратура Одеської області (65062, Одеська область, м. Одеса, вул. Артура Савельева (кол.Черняховського), 6, код ЄДРПОУ 03528552)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Надєжда" (65031, м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, 37, код ЄДРПОУ 31885864).

6. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

7. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набрала чинності 11.04.25 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя Пінтеліна Тетяна Георгіївна