Ухвала

від 14.04.2025 по справі 916/1369/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"14" квітня 2025 р. Справа № 916/1369/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Петрова В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. № 2-548/25 від 10.04.2025) про забезпечення позову у справі № 916/1369/25 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Публічного акціонерного товариства Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон про визнання протиправним та скасування переліку нерухомого майна, скасування рішень державного реєстратора та припинення права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області через систему Електронний суд ЄСІТС з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Публічного акціонерного товариства Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Перелік нерухомого майна, переданого у процесі корпоратизації до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон від 22.03.2024 року, виданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях;

- скасувати рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко Анатолія Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 73269993 від 22.05.2024 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 4054,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 71;

- припинити право власності Публічного акціонерного товариства Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 4054, 9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 71;

- скасувати рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко Анатолія Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 73540740 від 07.06.2024 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 1232,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 80;

-припинити право власності Публічного акціонерного товариства Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 1232,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 80;

-скасувати рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко Анатолія Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 73540273 від 07.06.2024 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 3850,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Житомирська, 6;

-припинити право власності Публічного акціонерного товариства Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 3850,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Житомирська, 6;

-скасувати рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко Анатолія Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 73270154 від 22.05.2024 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 20831,8 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9;

-припинити право власності Публічного акціонерного товариства Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 20831,8 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9;

-скасувати рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко Анатолія Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 73246503 від 21.05.2024 року про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 81,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 142;

-припинити право власності Публічного акціонерного товариства Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 81,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 142.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є акціонером Публічного акціонерного товариства Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон та володіє простими іменними акціями у кількості 34242 штуки, що становить 2,3752% статутного капіталу ПАТ МВО Оріон, що підтверджується копією виписки про стан рахунку в цінних паперах від 11.10.2024 року. При цьому позивач вказує, що йому стало відомо про те, що у 2024 році ПАТ МВО Оріон зареєструвало право власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Житомирська, 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2950358051100), м. Одеса, вул. Болгарська, 71 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2940714051100), м. Одеса, вул. Болгарська, 80 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2950367851100), м. Одеса, вул. Степова, 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2940720251100), м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 142 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2939890051100). Наразі позивач зауважує, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна є основним видом економічної діяльності ПАТ МВО Оріон. Крім того, позивач зауважує, що, будучи акціонером товариства, зацікавлений в отриманні дивідендів від діяльності ПАТ МВО Оріон, проте, проаналізувавши обставини реєстрації права власності на вказані вище нежитлові будівлі та споруди, виявлені грубі порушення чинного законодавства України здійснення даної реєстрації, що безпосередньо впливає на її законність та законність подальшої діяльності ПАТ МВО Оріон за його основним видом економічної діяльності та отримання позивачем дивідендів від такої діяльності, з огляду на що Янц О.К. вважає, що відповідні рішення про реєстрацію права власності за ПАТ МВО Оріон повинні бути скасованими, а право власності припиненим з подальшим оформленням права власності з урахуванням висновків суду.

10.04.2025 ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд ЄСІТС подано до господарського суду заяву про забезпечення позову (вх. № 2-548/25) в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою заявник просить суд:

1) накласти арешт на:

- на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 4054,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 71 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2940714051100);

- на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 1232,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 80 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2950367851100);

- на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 3850,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Житомирська, 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2950358051100);

- на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 20831,8 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2940720251100);

- на закінчений будівництвом об`єкт, нежитлові будівлі та споруди загальною площею 81,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 142 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2939890051100).

2) заборонити органам державної реєстрації та державним реєстратором речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо: закінченого будівництвом об`єкта, нежитлових будівель та споруд загальною площею 4054,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 71 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2940714051100); закінченого будівництвом об`єкта, нежитлових будівель та споруд загальною площею 1232,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 80 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2950367851100); закінченого будівництвом об`єкта, нежитлових будівель та споруд загальною площею 3850,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Житомирська, 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2950358051100); закінченого будівництвом об`єкта, нежитлових будівель та споруд загальною площею 20 831,8 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2940720251100); закінченого будівництвом об`єкта, нежитлових будівель та споруд загальною площею 81,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 142 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2939890051100).

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказує, що ПАТ МВО Оріон здійснює дії щодо продажу нерухомого майна, реєстрація права власності на яке оскаржується у даній справі, зокрема, вказане стосується нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9, в підтвердження чого заявник надає до суду скріншоти з сайтів відкритого доступу про продаж будівлі, загальною площею 1776,4 кв.м. по вул. Степова: офіційного сайту агентства нерухомості Atlanta, офіційного сайту агенства нерухомості Business for sale, офіційного сайту платформи онлайн-оголошень OLX та копію відповідного технічного паспорта від 15.03.2024 року, розробленого ТОВ Архекспертбуд, у якому дана будівля зазначена Літ. Г.

Крім того, заявник вказує, що ПАТ МВО Оріон, як власник нерухомого майна, може розпоряджатися усіма вказаними вище нежитловими будівлями та спорудами на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в силу статті 319 Цивільного кодексу України.

Також заявник зауважує, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22).

Також заявник вказує, що надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна є основним видом економічної діяльності ПАТ МВО Оріон, а відтак це є й основним джерелом отримання заявником, як акціонером ПАТ МВО Оріон, дивідендів від діяльності товариства.

З огляду викладене, заявник наголошує, що ПАТ МВО Оріон нічого не заважає розпорядитися нежитловими будівлями та спорудами, що розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Житомирська, 6; м. Одеса, вул. Болгарська, 71; м. Одеса, вул. Болгарська, 80; м. Одеса, вул. Степова, 9; м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 142, державна реєстрація права власності на які не відповідає законодавству України. За ствердженнями заявника, вказані факти створюють ризики виникнення нових судових спорів, пов`язаних із відчуженням цих об`єктів, та фінансових втрат для ПАТ МВО Оріон, що впливає також й на права та інтереси заявника, як акціонера, з огляду на що накладення арешту на нерухоме майно та заборона органам державної реєстрації та державним реєстратором речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього здатне захистити права та інтереси заявника в межах одного цього судового провадження та без додаткових втрат.

При цьому заявник додає, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, з огляду на що у заявника відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення з огляду на те, що обраний захід забезпечення позову жодним чином не впливає на майновий стан відповідача.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали позову, господарський суд зазначає наступне.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Так, одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 р. у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 р. у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 р. у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 р. у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 р. у справі N 915/373/20.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 р. у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 р. у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 р. у справі № 917/1274/19.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Про обов`язковість належного обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову також зазначив Верховний Суд в постанові від 03.04.2020 р. у справі № 904/4511/19. Суд вказав, що, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 р. у справі № 922/2163/17.

Так, предметом спору у даній справі є вимоги про визнання протиправним та скасування Переліку нерухомого майна, переданого у процесі корпоратизації до статутного капіталу ВАТ Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон від 22.03.2024 року, виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях; скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності за ПАТ Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон на закінчені будівництвом об`єкти, нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Болгарська, 71, м. Одеса, вул. Болгарська, 80, м. Одеса, вул. Степова, 9, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 142; припинення права власності ПАТ Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон на закінчені будівництвом об`єкти, нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресами, зазначеними вище.

В той же час, заявник просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірні об`єкти нерухомого майна та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього.

Отже, господарський суд враховує, що у даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, а відтак у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В свою чергу, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібні правові позиції викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 924/790/18, від 21.02.2020 р. у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 р. у справі № 924/789/18, від 12.03.2020 р. у справі № 916/3479/19, від 18.03.2020 р. у справі № 904/2641/19, від 24.06.2020 р. у справі № 902/1051/19, від 07.09.2020 р. у справі № 904/1766/20, від 09.09.2020 р. у справі № 906/1336/19, від 16.11.2020 р. у справі № 910/7596/20.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 виснувала, що цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18).

Таким чином, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до істотного ускладнити чи неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Даний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 09.09.2019 р. у справі № 924/433/19.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.12.2020 р. у справі № 910/9400/20 та від 21.12.2020 р. у справі № 910/9627/20, неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з поданої заявником заяви про вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 вказує, що ПАТ МВО Оріон здійснює дії щодо продажу нерухомого майна, реєстрація права власності на яке оскаржується у даній справі, зокрема, вказане стосується нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9, в підтвердження чого заявник надає до суду скріншоти з сайтів відкритого доступу про продаж будівлі, загальною площею 1776,4 кв.м. по вул. Степова: офіційного сайту агентства нерухомості Atlanta, офіційного сайту агенства нерухомості Business for sale, офіційного сайту платформи онлайн-оголошень OLX та копію відповідного технічного паспорта від 15.03.2024 року, розробленого ТОВ Архекспертбуд, у якому дана будівля зазначена Літ. Г.

Крім того, заявник вказує, що ПАТ МВО Оріон, як власник нерухомого майна, може розпоряджатися усіма вказаними вище нежитловими будівлями та спорудами на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в силу статті 319 Цивільного кодексу України.

Заявник вважає, що існує реальна небезпека того, що Публічне акціонерне Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон буде розпоряджатись нежитловими будівлями та спорудами, що розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Житомирська, 6, м. Одеса, вул. Болгарська, 71, м. Одеса, вул. Болгарська, 80, м. Одеса, вул. Степова, 9, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 142, державна реєстрація права власності на які не відповідає законодавству України та створить ризики виникнення нових судових спорів, пов`язаних з відчуженням цих об`єктів, та фінансових втрат для ПАТ МВО Оріон, що впливає також й на права та інтереси заявника, як акціонера.

Розглянувши подану заявником заяву про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд вважає, що заходи забезпечення позову, які ОСОБА_1 просить вжити, не відповідають вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, оскільки позивачу не належить право власності на спірне нерухоме майно, при цьому позовні вимоги не стосуються повернення нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешт, у власність позивача.

Тобто, обраний заявником, який не був та не є власником спірного нерухомого майна, вид забезпечення позову у вигляді арешту на нерухоме майно, не перебуває у безпосередньому зв`язку з предметом спору у даній справі, оскільки під час розгляду справи судом буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування Переліку нерухомого майна, переданого у процесі корпоратизації до статутного капіталу ВАТ Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон, скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон та припинення права власності Публічного акціонерного товариства Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон на спірні об`єкти нерухомого майна.

Однак заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту постановленого у саме у цій справі.

Відтак, обраний заявником вид забезпечення позову у вигляді арешту на нерухоме майно не є співмірним, оскільки з позовом та заявою про забезпечення позову звернулася особа, якій не належить спірне майно. Крім того, спір не стосується стягнення заборгованості, визнання права власності на спірне майно чи повернення спірного майна позивачу, а тому вказаний вид забезпечення позову не перебуває у безпосередньому зв`язку із заявленим позовом.

При цьому господарський суд також не вбачає, а позивачем достатньо не обґрунтовано, як невжиття заходів у вигляді заборони органам державної реєстрації та державним реєстратором речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без нових звернень до суду.

Між тим господарський суд додає, що в заявник просить накласти арешт на закінчені будівництвом об`єкти, нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Болгарська, 71, м. Одеса, вул. Болгарська, 80, м. Одеса, вул. Степова, 9, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 142, при цьому на підтвердження здійснення ПАТ Машинобудівне виробниче об`єднання Оріон дій щодо продажу нерухомого майна, реєстрація права власності на яке оскаржується у даній справі, надає докази, які, за ствердженнями заявника, стосуються нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9. По-перше, із наданих позивачем доказів неможливо встановити, що на продаж виставлені нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 9, які належать ПАТ МВО Оріон. По-друге, належних та допустимих доказів вчинення останнім будь-яких дій стосовно відчуження закінчених будівництвом об`єктів, нежитлових будівель та споруд, про які зазначає заявник, ОСОБА_1 до поданої заяви не додано.

При цьому, оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, слід враховувати ступінь доведеності заявником зв`язку між змістом порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову.

Натомість наведені у заяві про забезпечення позову доводи вказують про наявність необґрунтованих припущень та не можуть бути безумовною підставою для забезпечення позову. Тому суд не може розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність вжиття заходу забезпечення позову.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у цій справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відтак, враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить висновку, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, господарський суд вважає заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову необґрунтованою, у зв`язку з чим така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх. 2-548/22 від 10.04.2025) про забезпечення позову у справі № 916/1369/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Ухвалу підписано 14.04.2025 року.

Суддя В.С. Петров