Рішення

від 07.04.2025 по справі 916/22/25

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/22/25Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Шпак І.А.,

розглянувши зареєстровану 28.03.2025 за вх. № 2-451/25

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 916/22/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" (02801, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-а, Код ЄДРПОУ 35030746)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТ БУД" (65000, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 57, email sitbudinua@gmail.com, Код ЄДРПОУ 45463733)

про стягнення 167181,57 грн заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача (заявника): Сідяк А.Д.,

від відповідача: не з`явився,

зазначає наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" (надалі - ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТ БУД" (надалі - ТОВ "СІТ БУД", Відповідач) 167181,57 грн заборгованості, з яких 156200,00 грн сплаченого авансу, 4188,50 грн неустойки, 5832,82 грн інфляційних нарахувань та 960,25 грн 3% річних. Окремо Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" заявлено про стягнення 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (також зазначено, що 8000,00 грн є орієнтовним розрахунком суми судових витрат).

Крім того, у позовній заяві зазначено, що докази які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу буде надано в порядку частини 8 статті 129 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 02.01.2025 позовній заяві ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/22/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

06 лютого 2025 року ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" представлено клопотання про розподіл судових витрат, в якому посилається на укладений 20.03.2024 договір про надання правничої допомоги, погоджений додатковою угодою № 1 розмір вартості послуг (перелічені документи додано до клопотання).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2025 заявлені ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" позовні вимоги задоволено частково.

28 березня 2025 року ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" представлено заяву про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з ТОВ "СІТ БУД" 11000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в якій посилається на укладений договір про надання правової допомоги, погоджений додатковою угодою № 1 розмір вартості наданих послуг. 11000,00 грн заявлених до стягнення витрат складаються з 5000,00 грн за підготовку та подачу позовної заяви, 1500,00 грн за складання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, по 1500,00 грн за участь в кожному із призначенних судових засідань в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 призначено розгляд заяви ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" в судовому засіданні на 07.04.2025 та запропоновано ТОВ "СІТ БУД" викласти позицію стосовно заяви.

Господарським судом Одеської області забезпечено право участі представника ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" у призначеному засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів після звернення із відповідним клопотанням.

У призначене на 07.04.2025 судове засідання представник ТОВ "СІТ БУД" не з`явився, підстав неявки представника суду не повідомлено. Про призначене засідання повідомлялось у передбаченому законом порядку.

Окрім того, відповідно до наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадський формувань інформації станом на 31.03.2025 одним із видів зв`язку з ТОВ "СІТ БУД" визначено електронну пошту - sitbudinua@gmail.com.

Відповідно до сформованої автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідки 01.04.2024 до електронної скриньки (sitbudinua@gmail.com) ТОВ "СІТ БУД" доставлено ухвалу від 31 березня 2025 року.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах (частини 1 та 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № від 29.06.2023 № 3200-IX встановлено, що офіційні електронні адреси, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, вважаються електронними кабінетами і використовуються судом, учасниками справи за правилами та в порядку, що діють після введення в дію цього Закону.

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини 6 статті 242 ГПК України).

Враховуючи викладене, наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про адресу електронної пошти ТОВ "СІТ БУД", те, що автоматизована система діловодства Господарського суду Одеської області передбачає можливість надсилання судових рішень на адреси електронної пошти, надіслана ТОВ "СІТ БУД" ухвала від 31.03.2025 у справі вважається доставленою до його електронного кабінету, тобто врученою, а останній - належаним чином повідомленим про судовий розгляд, в тому числі про призначене на 07.04.2025 судове засідання.

В процесі розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення представник ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" підтримував заявлені вимоги та полягав на ухваленні додаткового рішення.

08 квітня 2025 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткове рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

20 березня 2024 року між ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" (Клієнт) та Адвокатом Сідяк Антоном Дмитровичем (Адвокат) укладено Договір № 2 про надання правничої допомоги (Договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що сторони домовились про надання Адвокатом, в інтересах Клієнта (включаючи його працівників та/або близьких родичів) наступних видів правової допомоги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності (пункт 1.1.1); складення заяв, клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (пункт 1.1.2); захист прав, свобод і законних інтересів, а так само представництво від імені Клієнта перед фізичними особами, в органах державної влади та управління, в органах місцевого самоврядування, в усіх установах, організаціях, підприємствах, незалежно від форм власності і підпорядкування, органах прокуратури, МВС, СБУ, в органах, що здійснюють контроль за додержанням податкового, митного законодавства, в органах Державної виконавчої та кримінально-виконавчої служб, перед приватними виконавцями, в Національному антикорупційному бюро України, в органах Державного бюро розслідувань, у Міністерстві закордонних справ України та його структурних підрозділах, Міністерстві юстиції України та його структурних підрозділах, Департаменті державної реєстрації та нотаріату та/або Відділі з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в органах митної служби, органах Державного казначейства, Держлікінспекції, в органах військового комісаріату, в органах Державної міграційної служби України, установах земельних ресурсів, у ЖЕК та ОСББ, в установах судових експертиз та перед іншими суб`єктами експертної та оціночної діяльності та інших державних і недержавних органах, установах, організаціях (пункт 1.1.3); захист прав, свобод і законних інтересів, а так само представництво Клієнта в місцевих, апеляційних судах незалежно від їх юрисдикції, Верховному Суді, Конституційному Суді України, судах з питань інтелектуальної власності всіх інстанцій, спеціалізованих антикорупційних судах усіх інстанцій, третейських судах, зокрема: у цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справах та справах про адміністративні правопорушення, у справах, що виникають із господарських правовідносин, у справах адміністративної юрисдикції, у справах наказного, позовного (загального або спрощеного), окремого провадження, у кримінальному провадженні, в тому числі з питань оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб (пункт 1.1.4); захист прав, свобод і законних інтересів, а так само представництво Клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, уточнення позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, повної або часткової відмови від позову, визнання позовних вимог, залишення позову без розгляду, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду; одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Клієнта державне мито, судовий збір, третейський збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах Замовника не передбачених даним Договором (пункт 1.1.5)… для виконання повноважень, передбачених цим Договором, Адвокат наділяється правом підписувати всі процесуальні та інші документи, заяви, скарги, клопотання, пояснення, апеляційні й касаційні скарги та звернення, відзиви, відповіді на відзиви, заперечення, ін., витребовувати документи та інші докази, звертатись з адвокатськими запитами в інтересах Клієнта із можливістю надання довіреностей від імені Адвоката третім особам на отримання та подачу будь-яких документів в інтересах Клієнта (пункт 1.1.14).

Виконуючи умови даного договору, Адвокат, зобов`язується керуватися ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суворо зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, пов`язані з наданням правової допомоги, згідно з умовами даного Договору, а також документацію (договори, бухгалтерську і податкову звітність та інші документи) (пункт 2.1).

За надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі та в строк, який зазначається в Додатковій угоді до цього Договору (пункт 4.1).

Клієнт компенсує Адвокату фактичні витрати (проведення досліджень, відрядження, сплата судового збору та послуг із забезпечення судового процесу, послуги судових експертів, аудиторів, перекладачів, нотаріусів, патентних повірених, іноземних юридичних компаній та радників, інших фахівців та ін.) в порядку передплати, якщо інше не передбачено Додатковою угодою (пункт 4.2).

У випадку, якщо для надання правової допомоги необхідно здійснювати виїзд за межі м. Києва, Клієнт має сплатити кошти для відрядження Адвоката у місце надання правової допомоги не пізніше 3 (трьох) діб до такого відрядження, якщо інше не передбачено Додатковою угодою (пункт 4.3).

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання Клієнтом рахунку (пункт 4.4).

За результатами надання правової допомоги складається Акт, що підписується кожною зі сторін. Акт надається Клієнту особисто або надсилається факсимільним зв`язком або поштою чи засобами електронного зв`язку (пункт 4.5).

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, але не пізніше ніж до 20 червня 2025 року (пункт 7.1).

Після закінчення строку дії Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається поновлений на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за 30 календарних днів (пункт 7.4).

Представлена копія Договору містить проставлені сторонами підписи.

20 березня 2024 року між ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" (Клієнт) та Адвокат Сідяк Антон Дмитрович (Адвокат) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою передбачено, що Сторони погодили, що цією Додатковою угодою визначено розмір гонорару відповідно до п.4.1. Договору за надання Адвокатом правничої допомоги Клієнту у цивільному, господарському та адміністративному процесі, а саме усна консультація - 1000 грн; письмова консультація - 2000 грн; складання та направлення адвокатського запиту - 1500 грн; складання та подача процесуальних документів (клопотання, заяви) - 1500 грн; складання та подача позовної заяви (господарський, цивільний процес) - 5000 грн; складання та подача позовної заяви (адміністративний процес) - 7000 грн; складання та подача інших заяв по суті: відзив, відповідь на відзив, додаткові пояснення, (господарський, цивільний процес) - 3000 грн; складання та подача інших заяв по суті: відзив, відповідь на відзив, додаткові пояснення, (адміністративний процес) - 4000 грн; участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 1500 грн; участь у судовому засіданні особисто - 2500 грн; складання та подача апеляційної скарги (господарський, цивільний процес) - 6000 грн; складання та подача апеляційної скарги (адміністративний процес) - 8000 грн; складання та подача інших заяв по суті: відзив на апеляційну скаргу, додаткові пояснення (господарський, цивільний процес) - 5000 грн; складання та подача інших заяв по суті: відзив на апеляційну скаргу, додаткові пояснення (адміністративний процес) - 6000 грн; складання та подача касаційної скарги (господарський, цивільний процес) - 9000 грн; складання та подача касаційної скарги (адміністративний процес) - 10000 грн; складання та подача інших заяв по суті: відзив на касаційну скаргу, додаткові пояснення (господарський, цивільний процес) - 8000 грн; складання та подача інших заяв по суті: відзив на касаційну скаргу, додаткові пояснення (адміністративний процес) - 9000 грн.

Сторони погодили, що у випадку, якщо питання щодо розміру гонорару не врегульовані даною додатковою угодою то Сторони укладають окрему Додаткову угоду з визначенням усіх необхідних питань (пункт 2).

Представлена копія Додаткової угоди містить проставлені сторонами підписи.

Адвокат Сідяк А.Д. представляє інтереси ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" у Господарському суді Одеської області на підставі ордеру від 25.12.2024, серії АІ, № 1779799.

Подана до Господарського суду Одеської області позовна заяві в інтересах ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" підписана Адвокатом Сідяк Антоном.

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі робіт № 1 до Договору від 05.02.2025, за яким ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" прийнято надані Адвокатом послуги у сумі 8000,00 грн, з яких 5000,00 грн за складання та подачу позовної заяви, 1500,00 грн за складання клопотання про участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції та 1500,00 грн за участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Платіжна інструкція від 05.02.2025 № 4089, відповідно до якої ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" перераховано Адвокату Сідяк А.Д. 8000,00 грн із призначенням платежу «оплата за надання правничої допомоги згідно Договору, згідно акту № 1».

Також в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі робіт № 2 до Договору від 24.03.2025, за яким ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" прийнято надані Адвокатом послуги у сумі 3000,00 грн, з яких по 1500,00 грн за участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 06 та 20 березня 2025 року. Платіжна інструкція від 24.03.2025 № 4374, відповідно до якої ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" перераховано Адвокату Сідяк А.Д. 3000,00 грн із призначенням платежу «оплата за надання правничої допомоги згідно Договору, згідно акту № 2».

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зі змісту частини 3 статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Як зазначалось, пред`являючи позовну заяву ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" заявлено, що орієнтований розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі становить 8000,00 грн, про надання відповідних доказів у встановлені ГПК України строки.

В процесі розгляду справи до матеріалів справи (до стадії дослідження доказів) представлено Договір із Додатковою угодою.

20 березня 2025 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення в судовому засіданні,

Так, 28 березня 2025 року до господарського надійшла заява ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" про ухвалення додаткового рішення.

Згідно із статтею 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи той факт, що підставою ухвалення додаткового рішення визначено не вирішення судом питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), те, що підставою заявленого до стягнення розміру судових витрат (11000,00 грн) визначено укладений між Позивачем та Адвокатом Договір, котрий представлено до матеріалів справи до стадії судових дебатів, господарський суд доходить до висновку, що заявником дотримано вимоги процесуального кодексу як в частині своєчасного надання доказів в підтвердження заявленого розміру судових витрат, так і в частині звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення (до закінчення строку на виконання рішення).

Частиною 2 статті 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.

Відповідно до положень частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/1340/18.

Господарським судом встановлено, що 20.03.2024 між ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" як Клієнтом та Адвокатом Сідяк А.Д. укладено Договір № 2 про надання правничої допомоги, за яким останній надає відповідні послуги першому, а перший зобов`язується сплати вартість наданих послуг.

У той же час, відповідно до ордеру від 25.12.2024, серії АІ, № 1779799, адвокат Сідяк А.Д. представляє інтереси ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" у Господарському суді Одеської області.

При цьому, як зазначалось, подана до Господарського суду Одеської області позовна заяві в інтересах ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" підписана адвокатом Сідяк Антоном.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 28.06.2022 у справі № 910/5543/21, від 15.06.022 у справі № 911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі № 906/323/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі № 927/727/21, від 31.05.2022 у справі № 927/728/21, від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 18.05.2022 у справі № 922/2339/21, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19,від 11.05.2022 у справі № 902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18.

Відтак, відсутність оплати вартості фактично наданих послуг не є підставою для відмови в ухваленні додаткового рішення.

Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

Поряд із наведеним, умовами укладеного між ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" та Адвокатом Сідяк А.Д. Договору, передбачено, що за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі та в строк, який зазначається в Додатковій угоді до цього Договору

В свою чергу, 20.03.2024 між вказаними особами укладено Додаткову угоду, умовами якої погоджено розмір та вартості наданих послуг, які складаються, зокрема, з 5000 грн за складання та подачу позовної заяви (господарський, цивільний процес), 1500,00 грн за участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та 1500 грн за складання та подачу процесуальних документів (клопотання, заяви).

Дослідивши та проаналізувавши зазначені умови укладеного між ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" та Адвокатом Сідяк А.Д. Договору разом із Додатковою угодою, господарським судом встановлено, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначено у вигляді фіксованої суми за конкретну послугу, як то складання позовної заяви, участь в судовому засіданні.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З огляду на викладене господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, фіксований розмір гонорару, погоджений між ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" та Адвокатом Сідяк А.Д. у Договорі про надання правової допомоги та Додатковій угоді, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Позивачем і його Адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений Адвокатом Позивача час на надання послуг правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги погоджена між ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" та Адвокатом Сідяк А.Д. в Договорі про надання правничої допомоги (Додатковій угоді) у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу.

У відповідності до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Статтею 15 ГПК України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 921/434/21 зазначено, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, Велика Палата Верховного Суду визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21).

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 ГПК України, господарський суд зазначає, що справа не є складною, не містить значної кількості різноманітних доказів або складних юридичних конструкцій.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як складність справи, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованістю та пропорційністю до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" 9500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/22/25, тобто у розмірі, котрий за внутрішнім переконанням суду відповідає таким критеріям як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору. Решта витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/22/25 покладається на ТОВ "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ".

Господарський суд керується тим, що умовами Додаткової угоди погоджено сплату Позивачем 5000,00 грн Адвокату за складання та подачу позовної заяви, вказана сума є співмірною із заявленою ціною позову. В процесі розгляду справи представник Позивача приймав участь у всіх засіданнях суду (три засідання), відтак 1500,00 грн за участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є співмірним із заявленою ціною позову.

У той же час, заявлення до стягнення 1500,00 грн за складання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на переконання суду, не є пропорційним та співмірним розумному балансу, адже правова конструкція статті 197 ГПК України передбачає обов`язок заявника звернення із відповідним клопотанням для подальшої участі у судовому засіданні в режимі відоеконференції, відтак звернення із відповідним клопотанням слід віднести до витрат, які погоджені у Додатковій угоді як 1500,00 грн за участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 238, 240, 244, Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/22/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТ БУД" (65000, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 57, Код ЄДРПОУ 45463733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС ДЕВЕЛОПМЕНТ ПРОДЖЕКТ" (02801, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-а, Код ЄДРПОУ 35030746) 9500/дев`ять тисяч п`ятсот/грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволені решти заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 14 квітня 2025 р.

Суддя С.Ф. Гут