Рішення від 03.04.2025 по справі 924/1101/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2025 р.м.Хмельницький Справа № 924/1101/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Андреєва В.І., розглянувши матеріали

за позовом Славутської міської ради, м. Славута, Шепетівський район, Хмельницька область

до фізичної особи-підприємця Князьєвої Тетяни Сергіївни, м. Славута, Шепетівський район, Хмельницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , м. Славута, Шепетівський район, Хмельницька область

про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

Представники учасників справи:

від позивача: Талашок А.М. згідно виписки з ЄДР (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін

До Господарського суду Хмельницької області 13.12.2024 надійшла позовна заява Славутської міської ради до фізичної особи-підприємця Князьєвої Тетяни Сергіївни про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 0,0023 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Славута, вул. Козацька, 29 поруч із нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди (вхідної групи) для здійснення підприємницької діяльності за власний рахунок.

Ухвалою суду від 18.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

28.01.2025 ухвалою суду відмовлено у клопотанні представника фізичної особи-підприємця Князьєвої Тетяни Сергіївни адвоката Сахнюка О.В. про зупинення провадження у справі №924/1101/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №560/19704/24; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 та відкладено підготовче засідання.

13.02.2025 ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 06.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті спору у судовому засіданні.

Позивач Славутська міська рада (далі міська рада, позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких зазначає, що 03.10.2024 до міської ради звернулись фізичні особи-підприємці Князьєва Т.І. та Філінюк В.І. із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 30 м кв. по АДРЕСА_2 для розміщення вхідної групи з наступною передачею земельної ділянки на умовах особистого строкового сервітуту.

Вказує, що фізична особа-підприємець Князьєва Т.С. є власницею приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", загальною площею 44,8 м кв по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 є власницею приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " площею 44,6 м кв. за цією ж адресою. Вищевказані нежитлові приміщення знаходяться у багатоквартирному житловому будинку на першому поверсі поруч одне з одним та з`єднані спільною стіною. Фізична особа-підприємець Князьєва Т.С. орендує приміщення магазину у Філінюк В.І. та здійснює в обох приміщеннях підприємницьку діяльність під назвою кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 ". При цьому, за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку комунальної власності, фізична-особа-підприємець Князьєва Т.С. встановила на ній тимчасову скляну споруду (вихідної групи) для здійснення підприємницької діяльності, яка є спільним входом до вказаних вище приміщень.

Позивач зазначає, що 14.10.2024 до нього звернулась фізична особа-підприємець Пелипенко Н.В. з проханням направити комісію для обстеження дотримання будівельних норм при встановленні зазначеної скляної споруди як прибудови до нежитлового приміщення кафе "Прага", зазначаючи про розташування цієї тимчасової скляної споруди на відстані одного метра з лівої сторони від її власного комерційного приміщення по АДРЕСА_1 , внаслідок чого відбулось блокування вікна, обмеження доступу до будівлі, природного освітлення в приміщенні заявниці.

17.10.2024 під час здійснення перевірки відділом муніципальної інспекції управління житлово-комунального господарства, енергозбереження, благоустрою та громадського порядку виконавчого комітету Славутської міської ради біля багатоквартирного житлового будинку №29 по вул. Козацькій в м. Славуті виявлено факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності фізичною особою-підприємцем Князьєвою Т.С. шляхом встановлення тимчасової споруди довжиною 6,7м, шириною 3,4м, загальною площею 22,78 м кв., що є порушенням п.6 ч.1 ст.42 розділу VІІІ Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Під час перевірки проводилась фотофіксація порушення та складено план-схему земельної ділянки по вул. Козацькій, згідно якої площа самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності становить 0,0023 га.

За вказаним фактом 18.10.2024 відносно відповідачки складено протокол №36 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Славутської міської ради 19.11.2024 винесено постанову, якою фізичну особу-підприємця Князьєву Тетяну Сергіївну визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Штраф сплачений відповідачкою 20.11.2024.

Також зазначає, що рішенням Славутської міської ради від 25.10.2024 №67-40/2024 відмовлено Князьєвій Т.С. та Філінюк В.І. у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 30 м кв. з метою встановлення земельного сервітуту по АДРЕСА_2 та зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності біля будинку АДРЕСА_2 шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди для здійснення підприємницької діяльності протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням чинності.

31.10.2024 позивачем скеровано заявницям листи з повідомлення про прийняте рішення та необхідність звільнити самовільно-зайняту земельну ділянку. До листів додано копію рішення Славутської міської ради від 25.10.2024 №67-40/2024. Вказаний лист фізична особа-підприємець Князьєва Т.С. особисто отримала 19.11.2024 у приміщенні Виконавчого комітету Славутської міської ради, однак вимогу щодо демонтажу тимчасової скляної споруди не виконала, що послугувало підставою для звернення до суду.

Також позивач стверджує у відповіді на відзив, що спірна тимчасова скляна споруда (вхідна група) площею 23 м кв. не є тамбуром до приміщення магазину "Фіалка" у розумінні його визначення і мети та не є частиною заходів з енергозбереження та термомодернізації будівлі з огляду на її розміри (довжина 6,7 м, а ширина - 3,4 м.

Законом України "Про енергетичну ефективність будівель" та ДБН В.1.2-11:2021 "Енергозбереження та енергоефективність" визначено, що енергозбереження включає лише ті роботи, що безпосередньо сприяють зниженню енергоспоживання, такі як утеплення, заміна вікон, модернізація систем опалення тощо.

Розміщення вказаної тимчасової споруди не має прямого впливу на енергетичну ефективність основної будівлі, а спрямоване на розширення площі кафе "Прага" та використовується як частина закладу громадського харчування: із 2 столами та 4 диванами, розташованими впритул до скла (вхідної віконної групи) по праву сторону від входу та 2 столами та 4 стільцями, розташованими впритул до стіни на незначній відстані по праву сторону, для розміщення відвідувачів кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а відтак для здійснення відповідачкою підприємницької діяльності.

Звертає увагу, з посиланням на ч.3 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що зазначена тимчасова споруда встановлена без улаштування заглибленого фундаменту, складається з полегшених збірних конструкцій - із скляної групи металопластикових вікон, не є нерухомим майном в розумінні ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України, відтак не є самочинним будівництвом та не підпадає під регулювання ст. 376 Цивільного кодексу України.

В якості правових підстав позову посилається на ст. 15, 16, 391 Цивільного Кодексу України, ст. 91, 116, 125, 126, 152, 211, 212 Земельного Кодексу України, ст.1, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Представник позивача під час судового розгляду спору підтримала позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач - фізична особа-підприємець Князьєва Тетяна Сергіївна (далі - ФОП Князьєва Т.С., відповідачка), не скористалась правом участі в судових засіданнях. У поданому до суду відзиві на позов заперечила проти позовних вимог та вказала, що 20.08.2024 придбала нежитлове приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться у багатоповерховому будинку по АДРЕСА_2 .

З метою забезпечення енергозбереження, енергоефективності здійснила термомодернізацію входу у вказане приміщення шляхом встановлення металопластикового зовнішнього тамбуру.

03.10.2024 відповідачка подала до Славутської міської ради заяву на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею до 30 м кв. з метою встановлення сервгтуту для розміщення тимчасової споруди (вхідної групи). В дану заяву також вписана заявником ОСОБА_3 як власниця сусіднього приміщення.

За результатами розгляду заяви відповідачкою отримано рішення міської ради від 25.10.2024 за №б7- 40/2024 з відмовою у задоволенні заяви. Відмова мотивована тим, що вказана прибудова обмежує доступ до природнього освітлення приміщення ОСОБА_1 - власниці сусіднього приміщення, через що її бізнес втрачає привабливість, однак доказів цього не надано. Крім того, рішення про відмову прийняте без виходу комісії на місцевість, без відповідного фiксування розмірів прибудови, її можливого впливу на сусіднє приміщення, оскільки відповідний акт обстеження не складався.

Стверджує, що фактично за заявою ОСОБА_4 міська рада розглянула заяву ОСОБА_1 , оскільки відповідачка просила надати дозвіл на виготовлення проекту по земельній ділянці, а її зобов`язали здійснити демонтаж прибудови без відповідної перевірки.

Звертає увагу, що позивачем не залучено під час розгляду заяви ОСОБА_1 комісії щодо розгляду звернення у сфері містобудівельної діяльності Державної інспекції архітектури та містобудування України на підставі пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 та Положення про Комісію щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності, затвердженим наказом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 01.09.2021 №71.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкту, позивач мав право з метою перевірки достовірності даних викладених у заява, перевірити це самостійно чи перенаправити звернення до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області, що ним зроблено не було, внаслідок чого прийняте рішення ним рішення як суб`єктом владних повноважень є необґрунтованим та протиправним.

Із посиланням на ст.376 Цивільного кодексу України та практику Верховного Суду у спорах щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта, вказує на ненадання позивачем доказів неможливості здійснення перебудови та про відмову відповідачки від її проведення.

В якості правових підстав заперечень посилається на ст.376, 391 Цивільного Кодексу України, 140-149 Земельного Кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідачка належним чином повідомлена про дати, час та місце розгляду справи шляхом надіслання їй ухвал суду поштовими відправленнями за адресою місцезнаходження, зареєстрованою в установленому законом порядку, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_3 ). Ухвали суду від 18.12.2024, 10.01.2025, 13.02.2025, 24.02.2025, 06.03.2025, 13.03.2025, 24.03.2025, адресовані відповідачці, повернуто на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Ухвала суду від 28.01.2025 отримана відповідачкою 04.02.2025, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, усі судові рішення у справі скеровані та доставлені до зареєстрованого електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) представника відповідачки адвоката Сахнюка Олександра Володимировича, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками.

Судом враховуються положення пунктів 1, 2, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), відповідно до яких днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч.7 ст.242 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати, повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020у справі №24/260-23/52-б).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 не скористалась правом участі в судових засіданнях, у поданих суду письмових поясненнях позовні вимоги Славутської міської ради підтримала в повному обсязі та вказала, що тимчасова скляна споруда як прибудова до будинку АДРЕСА_2 встановлена відповідачкою з порушенням вимог законодавства України щодо благоустрою населених пунктів, ДБН В.2.5 28:2018, порушує права ОСОБА_5 як власниці нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 , позаяк обмежує їй доступ природного освітлення приміщення.

Суд враховує, що відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення у справі "Смірнова проти України" від 08.11.2005). Разом з тим, гарантованому праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення від 07.07.1989 у справі "Uniуn Alimentaria Sanders SA v. Spain").

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України"). Така позиція кореспондує висновку у рішенні від 16.02.2017 у справі "Каракуця проти України", де, серед іншого, зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом установлено, що кожен учасник обізнаний про здійснення Господарським судом Хмельницької області судового провадження у справі №924/1101/24.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення усіх учасників про дати, час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, а неявка відповідачки, її представника та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Фізична особа-підприємець Князьєва Тетяна Сергіївна є власником нежитлового приміщення магазину "Фіалка" за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Славута, вул. Козацька, 29, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №405341183 від 26.11.2024.

Фізична особа-підприємець Філінюк Валентина Іванівна є власником нежитлового приміщення магазину "Черемшина" за адресою Хмельницька область, Шепетівський район, м.Славута, вул. Дзержинського, 29, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №405341664 від 26.11.2024.

03.10.2024 фізичними особами-підприємцями Філінюк В.І. та Князьєвою Т.С. до Славутської міської ради подано спільну заяву для отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 30 м кв. з метою встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди (вхідної групи), що примикає до об`єктів нерухомого майна, які належать їм на праві власності по вул. Козацькій біля будинку №29 в м. Славуті.

Вказана заява цього ж дня отримана міською радою та зареєстрована за вхідним №9833/21-09/2024.

14.10.2024 до Славутської міської ради звернулась фізична особа-підприємець Пелипенко Н.В. з проханням направити комісію для обстеження дотримання будівельних норм при встановленні фізичною особою-підприємцем Князьєвою Т.С. скляної споруди як прибудови до нежитлового приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 " по вул. Козацькій, 29 в м. Славуті, зазначаючи про розташування цієї тимчасової скляної споруди на відстані одного метра з лівої сторони від її власного комерційного приміщення по вул. Козацькій, буд. 31, внаслідок чого відбулось блокування вікна, обмеження доступу до будівлі, природного освітлення в приміщенні заявниці.

17.10.2024 під час здійснення перевірки відділом муніципальної інспекції управління житлово-комунального господарства, енергозбереження, благоустрою та громадського порядку виконавчого комітету Славутської міської ради біля багатоквартирного житлового будинку №29 по вул. Козацькій в м. Славуті виявлено факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності фізичною особою-підприємцем Князьєвою Т.С. шляхом встановлення тимчасової споруди довжиною 6,7 м, шириною 3,4 м, загальною площею 22,78 м кв., що є порушенням п.6 ч.1 ст.42 розділу VІІІ Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Під час перевірки проводилась фотофіксація порушення та складено план-схему земельної ділянки по вул. Козацькій, згідно якої площа самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності становить 0,0023 га.

За вказаним фактом 18.10.2024 начальником відділу муніципальної інспекції управління ЖКГ, енергозбереження, благоустрою та громадського порядку Свіргуном Ю.О. відносно фізичної особи-підприємця Князьєвої Т.С. складено протокол №36 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У вказаному протоколі викладено пояснення фізичної особи-підприємця Князьєвої Т.С., згідно яких вона встановила на прилеглій території біля кафе по вул. Козацькій, 29 в с. Славуті, яка вважається комунальною власністю, скляний тамбур довжиною 6,7 м та шириною 3,4 м загальною площею 22,78 м кв. та планує оформити дозвільні документи.

Протокол про адміністративне правопорушення №36 від 18.10.2024 підписано особою, яка його склала, та фізичною особою-підприємцем Князьєвою Т.С.

До протоколу додано ілюстративну таблицю з зображеннями (матеріали фотофіксації) та план-схему земельної ділянки по вул. Козацькій, на якій зображено місцезнаходження самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням Славутської міської ради від 25.10.2024 №67-40/2024 відмовлено Князьєвій Т.С. та Філінюк В.І. у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 30 м кв. з метою встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди (вхідної групи), що примикає до об`єктів нерухомого майна, які належать їм на праві власності по вул. Козацькій (біля буд. №29) в м. Славуті. Рішення прийняте з урахуванням заяви власниці нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 щодо порушення її прав та інтересів внаслідок встановлення заявницями тимчасової скляної споруди, яка призводить до обмеження доступу до приміщення та перекриває його природне освітлення, а також з огляду на обраний заявницями спосіб встановлення земельного сервітуту та обмеження прав інших співвласників права на спільне користування земельною ділянкою, відсутність діючого паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності у заявниць. Цим же рішенням зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності біля будинку №29 по вул. Козацькій шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди для здійснення підприємницької діяльності протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням чинності.

31.10.2024 позивачем скеровано заявницям листи з повідомлення про прийняте рішення та необхідність звільнити самовільно-зайняту земельну ділянку. До листів додано копію рішення Славутської міської ради від 25.10.2024 №67-40/2024.

Фізична особа-підприємець Філінюк В.І. отримала вказаний лист 04.11.2024. Фізична особа-підприємець Князьєва Т.С. зазначений лист особисто отримала 19.11.2024 у приміщенні Виконавчого комітету Славутської міської ради.

Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Славутської міської ради 19.11.2024 розглянуто протокол про адміністративне порушення №36 від 18.10.2024 з доданими до нього матеріалами та винесено постанову, якою фізичну особу-підприємця Князьєву Тетяну Сергіївну визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Як вбачається із змісту постанови, фізична особа-підприємець Князьєва Т.С. свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала.

20.11.2024 фізичною особою-підприємцем Князьєвою Т.С. сплачено штраф в розмірі 1700 грн., що підтверджується платіжною інструкцією 0.0.4020385176.1 від 20.11.2024.

Позивачем надано до матеріалів справи матеріали здійсненої 18.10.2024 та 09.01.2025 фотофіксації тимчасової скляної споруди по вул. Козацькій біля будинку №29 в м. Славуті загальною площею 23 кв. м розмірами 6,7 м на 3,4 м, із зображеннями зовнішнього вигляду тимчасової скляної споруди та її вигляду зсередини.

Інших доказів, що стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, суд бере до уваги таке.

Згідно зі ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Предметом позову у даній справі є вимога Славутської міської ради про звільнення відповідачкою самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності площею 0,0023 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Славута, вул. Козацька, 29 поруч із нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди (вхідної групи) для здійснення підприємницької діяльності за власний рахунок.

Положення статей 13, 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 2 ЗК України передбачено, що об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Суд враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин права власника земельної ділянки комунальної власності біля будинку 29 по вул. Козацькій в м. Славуті здійснює Славутська міська рада Хмельницької області як орган місцевого самоврядування. Вказана обставина сторонами не заперечується та не оспорюється.

За змістом ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до пункту б) ч.1 ст.211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення: самовільне зайняття земельних ділянок.

У даній справі факт самовільного зайняття фізичною особою-підприємцем Князьєвою Т.С. земельної ділянки комунальної власності площею 0,0023 га біля багатоквартирного житлового будинку №29 по вул. Козацькій в м. Славуті шляхом встановлення на ній тимчасової скляної споруди стверджується протоколом №36 від 18.10.2024 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП, з додатками до нього та постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Славутської міської ради від 19.11.2024, якою фізичну особу-підприємця Князьєву Т.С. притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. 20.11.2024 фізичною особою-підприємцем Князьєвою Т.С. сплачено штраф в розмірі 1700 грн., що підтверджується платіжною інструкцією 0.0.4020385176.1 від 20.11.2024.

Суд враховує, що правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судом встановлено, що 03.10.2024 фізичні особи-підприємці Філінюк В.І. та Князьєва Т.С. звернулись до Славутської міської ради із заявою про отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 30 м кв. з метою встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди (вхідної групи), що примикає до об`єктів нерухомого майна, які належать їм на праві власності по вул. Козацькій біля будинку №29 в м. Славуті.

Рішенням Славутської міської ради від 25.10.2024 №67-40/2024 відмовлено заявницям у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 30 м кв. з метою встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди (вхідної групи), що примикає до об`єктів нерухомого майна, які належать їм на праві власності по вул. Козацькій біля будинку №29 в м. Славуті, та зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності біля будинку №29 по вул. Козацькій шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди для здійснення підприємницької діяльності протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням чинності.

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідачки речових прав на земельну ділянку, на якій розташований спірний об`єкт, а також прийняття Славутською міською радою рішень про передачу вказаної земельної ділянки їй у користування.

Фізичною особою-підприємцем Князьєвою Т.С. не заперечується факт установлення нею на земельній ділянці комунальної власності тимчасової споруди (вхідної групи) по вул. Козацькій біля будинку №29 в м.Славуті Шепетівського району Хмельницької області.

Водночас, твердження відповідачки про те, що скляна прибудова до належного їй на праві власності приміщення магазину "Фіалка", що знаходиться у багатоповерховому будинку по вул. Козацькій, 29 в м. Славуті, є термомодернізацією входу у вказане приміщення, здійсненою шляхом встановлення металопластикового зовнішнього тамбуру з метою забезпечення енергозбереження, енергоефективності та зниження енергоспоживання будівлями при їх експлуатації, як того вимагає п. 4.2 Державних будівельних норм В.2.6-31, суд відхиляє як неґрунтовні з огляду на таке.

Судом установлено та не заперечувалось відповідачкою, що розміри встановленої нею тимчасової скляної споруди становлять: довжина 6,7 м, ширина 3,4 м, загальна площа 22,78 м кв., які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення №36 від 18.10.2024.

Законом України "Про енергетичну ефективність будівель" та ДБН В.1.2-11:2021 "Енергозбереження та енергоефективність" визначено, що енергозбереження включає лише ті роботи, що безпосередньо сприяють зниженню енергоспоживання, такі як утеплення, заміна вікон, модернізація систем опалення тощо.

Згідно з вимогами п.п. 4.5, 4.6 ДБН В.2.6-31 будівлі повинні бути запроектовані та зведені таким чином, щоб упродовж економічно обґрунтованого періоду нормальної експлуатації під час виконання встановлених вимог до внутрішнього мікроклімату приміщень і інших умов мешкання і (або) діяльності людей забезпечувалося ефективне і економне витрачання енергетичних ресурсів під час безпечного функціонування систем опалювання, вентиляції, кондиціонування, гарячого водопостачання та освітлення.

Забезпечення виконання основної вимоги щодо економії енергії та енергетичної ефективності здійснюється за рахунок використання системи заходів з: проектування теплоізоляційної оболонки об`єктів будівництва з забезпеченням зниження теплових витрат через її елементи; використання об`ємно-планувальних рішень об`єктів будівництва, що одночасно забезпечують зниження теплових витрат через теплоізоляційну оболонку та теплові надходження від сонячної радіації; застосування конструктивних рішень та обладнання, що забезпечують використання відновлюваних джерел енергії (включаючи сонячну радіацію) для потреб забезпечення необхідних параметрів внутрішнього повітря та для гарячого водопостачання; забезпечення регульованого повітрообміну допустимого санітарними нормами; проектування інженерного устаткування з урахуванням експлуатаційних температурних, вологісних режимів та технологічних процесів об`єктів будівництва; проектування конструктивних рішень елементів теплоізоляційної оболонки з урахуванням змін теплофізичних характеристик матеріалів в процесі експлуатації виробів.

Як вбачається із змісту зазначених будівельних норм, вимога щодо економії енергії та енергетичної ефективності здійснюється за рахунок використання теплоізоляційної оболонки, натомість обов`язок встановлення тимчасової споруди чи прибудови до основного об`єкту будівництва, державними будівельними нормами не передбачено.

Суд бере до уваги твердження позивача про те, що розміщення вказаної тимчасової споруди не має прямого впливу на енергетичну ефективність основної будівлі, а спрямоване на розширення площі кафе "Прага" та використовується як частина закладу громадського харчування, а відтак для здійснення відповідачкою підприємницької діяльності. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Щодо аргументів відповідачки про прийняття міською радою рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди (вхідної групи) без виходу комісії на місцевість, без відповідного фiксування розмірів прибудови, її можливого впливу на сусіднє приміщення, відтак за відсутності акту обстеження земельної ділянки, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об`єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об`єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об`єкти загального користування.

Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів Славутської міської об`єднаної територіальної громади здійснюється відповідно до статті 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів Славутської міської об`єднаної територіальної громади, виконанням вимог цих правил, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, виконавчим комітетом Славутської міської ради відповідно до статті 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" створено відділ муніципальної інспекції управління житлово-комунального господарства, енергозбереження, благоустрою та громадського порядку.

Громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів Славутської міської об`єднаної територіальної громади здійснюється відповідно до статті 41 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Згідно п.2 ч.2 ст.41 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадські інспектори благоустрою населених пунктів проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів і подають їх органам державного контролю у цій сфері та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою населеного пункту.

Згідно із положенням ст.13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам`ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування; прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

На підставі вищезазначених положень, суд дійшов висновку, що протокол №36 про адміністративне правопорушення від 18.10.2024, складений у відповідності до вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та яким зафіксовано розміри та площу самовільно зайнятої земельної ділянки, є доказом факту самовільного зайняття земельної ділянки, а відсутність у позивача акту обстеження такої земельної ділянки не спростовує встановленого факту.

Крім того, суд бере до уваги і відсутність заперечень відповідачки щодо установленого факту зайняття нею земельної ділянки шляхом встановлення на ній тимчасової скляної споруди під час розгляду адміністративною комісією 19.11.2024 протоколу про адміністративне правопорушення №36 від 18.10.2024 та добровільність виконання нею накладеного адміністративного стягнення.

Суд враховує висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17, згідно якого добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного.

Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (правовий висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20).

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів на спростування наведених вище обставин.

Твердження відповідачки щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ст.376 Цивільного кодексу України, суд відхиляє з огляду на їх безпідставність.

Так, відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з приписами ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

На відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди (вхідна група) мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

За визначенням ч.2 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Аналогічне визначення тимчасової споруди закріплене також у п.1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 №244, згідно з яким тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Інших визначень поняття "тимчасова споруда" діюче законодавство не містить.

За нормами п.3.25 розділу 3 ДБН В.2.1-10:2018 фундамент - підземна частина споруди, яка сприймає навантаження від несучих конструкцій і передає їх на основу, складену природними ґрунтами (природну) чи штучними ґрунтами (штучну). Фундаменти класифікуються, згідно з ДБН, як фундамент: великорозмірний, глибокого закладання, заглиблений, неглибокого закладання.

Відповідачем не надано, а матеріали справи не містять доказів про те, що спірна тимчасова споруда має технічні характеристики, які дозволяють віднести її до категорії нерухомого майна (таких як фундамент). Вона виготовлена з полегшених конструкцій та є збірною, отже може бути переміщена без її знецінення.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту самовільного зайняття відповідачкою земельної ділянки комунальної власності площею 0,0023 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м.Славута, вул. Козацька, 29 поруч із нежитловим приміщенням по вул. Козацькій, 31 в м. Славуті Шепетівського району Хмельницької області, шляхом встановлення на ній тимчасової скляної споруди (вхідної групи) для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.2 ст.90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Статтею 145 Конституції України закріплено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Одним з фундаментальних принципів місцевого самоврядування, визначених у чинному законодавстві, є судовий захист прав місцевого самоврядування (ст.4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Вказаний принцип отримав своє нормативне вираження в ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", де закріплено право органу місцевого самоврядування бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Самовільне зайняття фізичною особою-підприємцем Князьєвою Т.С. земельної ділянки комунальної власності площею 0,0023 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 поруч із нежитловим приміщенням по вул. Козацькій, 31 шляхом встановлення тимчасової скляної споруди (вхідної групи) для здійснення підприємницької діяльності прямо порушує законні права та інтереси міської ради, як власника земельної ділянки, відтак господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Славутської міської ради до фізичної особи-підприємця Князьєвої про зобов`язання останньої звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди (вхідної групи) для здійснення підприємницької діяльності за власний рахунок.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом частин 1-3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Отже, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги та її задоволення в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, судом зазначається таке.

Згідно ст.ст.123, 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Князьєву Тетяну Сергіївну ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 0,0023 га, що знаходиться за адресою: 30000, Хмельницька область, Шепетівський район, м.Славута, вул.Козацька, 29 (поруч із нежитловим приміщенням по вул.Козацькій, 31 в м.Славуті Шепетівського району Хмельницької області, 30000) шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди (вхідної групи) для здійснення підприємницької діяльності за власний рахунок.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Князьєвої Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Славутської міської ради (30000, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Славута, вул. Соборності, буд. 7, ідентифікаційний код 34270865) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (лише вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.04.2025.

СуддяО.І. Шевчук