Рішення

від 14.04.2025 по справі 924/140/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2025 р. Справа № 924/140/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Атон-ХХІ", м. Київ

до Комунального підприємства "Понінка-тепломережі понінківської селищної ради", Хмельницька область, Полонський район, смт. Полінка

про стягнення 523617,40 грн., з яких: плата за користування предметом лізингу 160948,00 грн., штраф 362669,40 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.02.2025 відкрито провадження у справі №924/140/25, постановлено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті.

Позиції сторін.

ТОВ "Лізингова компанія "Атон-ХХІ" в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13.12.2023 позивач у односторонньому порядку розірвав укладений з відповідачем договір фінансового лізингу ФЛО № 079 від 16.08.2021, однак відповідач обов`язку з повернення предмету лізингу лізингодавцю у справному стані з усіма приналежностями для обслуговування і користування ним згідно акту приймання-передачі, не виконав. З огляду на викладене, позивач на підставі п.п. 10.2.2, 14.8 договору нарахував до стягнення 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу та 362669,40 грн. штрафу в розмірі 0,5 відсотків від первинної вартості предмета лізингу за кожен день затримки повернення предмета лізингу за період 14.04.2024 - 13.06.2024.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала суду від 11.02.2025 доставлена до електронного кабінету КП "Понінка-тепломережі понінківської селищної ради" 12.02.2025, що підтверджується довідкою Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2025.

Враховуючи зазначене, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

16.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" (лізингодавець) та Комунальним підприємством "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу ФЛО №079, згідно з п. 1.1 якого лізингодавець зобов`язується набути у власність котел "Ретра 2000-4М" Plus (без пальника Ретра НПС та пелетного бункера) з чавунними колосниками до котла (додатково для ручного режиму (дрова, брикет, вугілля)) 2021 року випуску, (інші індивідуальні ознаки будуть визначені сторонами в акті приймання-передачі предмета лізингу) у Приватного підприємства "Ретра-3М" (продавець), відповідно до встановленої лізингоодержувачем у замовленні (додаток №4) специфікації та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) визначену в додатку №2 до договору.

Предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору (п. 1.5 договору).

У п. 3.1 договору сторони дійшли згоди, що місячний лізинговий платіж нараховується в розмірі, визначеному у додатку № 1 до договору, про що оформляються акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в частині відшкодування вартості майна та в частині сплати винагороди лізингодавцю. Акти складаються останнім днем кожного місяця протягом дії договору.

Загальна сума лізингових платежів, термін оплати ("дата платежів") та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюються договором та в "Графіку сплати лізингових платежів" (додаток № 2), який є невід`ємною частиною договору. Сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем не пізніше "дати платежу" шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок лізингодавця (п. 3.2 договору).

У випадку дострокового припинення (розірвання), відмови від договору, лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцеві предмет лізингу у справному стані разом з усіма приналежностями, що призначені для обслуговування і користування предметом лізингу (п.п. 4.7., 5.1.7. договору).

Згідно з п. 10.2.2 договору якщо лізингоодержувач не виконав або невчасно/неналежним чином виконав обов`язок по поверненню предмета лізингу у відповідності до умов Розділу 11 цього договору, лізингодавець має право вимагати, а лізингоодержувач зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 0,5 відсотків від первинної вартості предмета лізингу за кожний день затримки повернення предмета лізингу, до остаточного повернення.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що предмет лізингу підлягає поверненню за умови дострокового розірвання договору за згодою сторін; внаслідок розірвання (відмови) від договору в порядку та на умовах викладених у п. 14.2 та 14.6 договору.

За умови настання обставин, передбачених п. 11.1 договору, лізингоодержувач зобов`язаний на наступний робочий день після дня закінчення строку лізингу або дня дострокового розірвання договору, повернути предмет лізингу лізингодавцеві у справному стані. Місце передачі є фактичне місцезнаходження лізингодавця, якщо інше не зазначене лізингодавцем (п. 11.2. договору).

Пунктом 14.2 договору сторони погодили дострокове розірвання договору на вимогу лізингодавця в односторонньому порядку.

Згідно з п. 14.8 договору у випадку розірвання договору або відмови від договору та подальшого перебування Предмету лізингу у фактичному користуванні (розпорядженні) лізингоодержувача лізинговий платіж буде вважатися платою за користування (оренду) предметом лізингу. У випадку, якщо період фактичного користування предметом лізингу згідно цього пункту знаходиться за межами графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2) місячною платою за користування (оренду) лізингоодержувачем предметом лізингу буде вважатися розмір кінцевого (останнього) лізингового платежу згідно Додатку №2 до цього договору. Оплата за фактичне користування (оренду) предмету лізингу за цим пунктом підлягає сплаті з дня розірвання договору або відмови від договору до дня фактичного повернення предмету лізингу лізингодавцю.

Пунктом 15.1 визначено, що договір набирає чинності (вважається укладеним) з дня його підписання.

Договір діє протягом строку лізингу (п. 2.1 договорів), але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору (п. 15.2 договорів).

Відповідно до п.16.1, 16.2 договору протягом усього строку дії цього договору предмет лізингу є власністю лізингодавця. По закінченню строку договору лізингу або за згодою сторін раніше закінчення строку лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за цим договором, право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не передбачено договором. Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

У додатку №1 до договору №079 сторони визначили предмет лізингу (котел "Ретра 2000-4М" Plus (без пальника Ретра НПС та пелетного бункера) з чавунними колосниками до котла (додатково для ручного режиму (дрова, брикет, вугілля)) 2021 року випуску), його загальну вартість (1189080,00 грн.), строк лізингу (12 місяців), суму лізингових платежів за договором (1255188,00 грн. з ПДВ) та її складові.

Додатком № 2 до договору №079 оформлено графік сплати лізингових платежів.

На виконання умов договору фінансового лізингу ФЛО №079 між Приватним підприємством "Ретра-3М" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" (покупець) укладено договір поставки №159 від 19.08.2021.

Згідно акту приймання-передачі обладнання від 20.12.2021 ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" передало, а КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" прийняло котел "Ретра 2000-4М" Plus.

07.12.2023 лізингодавець надіслав лізингоодержувачу вимогу №07/12/2023-1 про розірвання в односторонньому порядку договору фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021, у якій зазначалося про підстави розірвання договору лізингу, передбачені п.14.2.1., 14.2.2., 14.2.6., 14.2.8., 14.2.11. договору, та зазначено правові наслідки розірвання договору лізингу; позивач вимагав повернути предмет лізингу та наголошував на наслідки, які настають у випадку неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо повернення предмету лізингу.

Однак, вказана вимога залишилась без відповіді та виконання КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради".

Зазначені вище обставини встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі №924/209/24, якою скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.06.2024 у справі №924/209/24 та прийнято нове рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" до Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" про стягнення 523617,40 грн. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" 523617,40 грн., з яких 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу, 362669,40 грн. штрафу, а також судовий збір за подання позовної заяви в сумі 7854,26 грн. та апеляційної скарги в сумі 11781,39 грн.

У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі №924/209/24 встановлено, що договір фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 є таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки сторін господарського зобов`язання, є обов`язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України та містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки. Строк дії договору фінансового лізингу не закінчився по завершенню 12 місяців з дати укладення акта приймання-передачі, а саме 20.12.2022, а продовжив свою дію до повного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Враховуючи отримання відповідачем вимоги про розірвання договору 13.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням по вручення поштового відправлення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір лізингу припинено в односторонньому порядку саме 13.12.2023 року.

До матеріалів справи додано примірник позовної заяви у новій редакції від 26.02.2024, яка була подана ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" в межах справи №924/209/24, за містом якої період для обрахунку плати за користування предметом лізингу та штрафу ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" визначено 14.12.2023-13.02.2024.

Надалі у зв`язку з подальшим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення предмету лізингу та сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу після розірвання договору лізингу, ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" повторно звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою від 14.10.2024 про стягнення з КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" плати за користування предметом лізингу та штрафу за період з 14.02.2024 по 13.04.2024.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2024 у справі №924/940/24 позов ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" задоволено та присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу, 356724,00 грн. штрафу, 7765,08 грн. судового збору, 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2024 у справі №924/940/24 залишено без змін.

Враховуючи подальше невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення предмету лізингу та сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу після розірвання договору лізингу, позивач на підставі п.п. 10.2.2, 14.8 договору фінансового лізингу нарахував відповідачу 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу та 362669,40 грн. штрафу за період 14.04.2024 - 13.06.2024, про стягнення яких звернувся з позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" (лізингодавець) та Комунальним підприємством "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу ФЛО №079, згідно з п. 1.1 якого лізингодавець зобов`язується набути у власність котел "Ретра 2000-4М" Plus (без пальника Ретра НПС та пелетного бункера) з чавунними колосниками до котла (додатково для ручного режиму (дрова, брикет, вугілля)) 2021 року випуску, (інші індивідуальні ознаки будуть визначені сторонами в акті приймання-передачі предмета лізингу) у Приватного підприємства "Ретра-3М" (продавець), відповідно до встановленої лізингоодержувачем у замовленні (додаток №4) специфікації та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) визначену в додатку №2 до договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про фінансовий лізинг".

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що договір фінансового лізингу - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу; фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим законом.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 по справі №924/209/24, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.06.2024 у справі №924/209/24 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" до Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" про стягнення 523617,40 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" 523617,40 грн., з яких 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу, 362669,40 грн. штрафу, а також судовий збір за подання позовної заяви в сумі 7854,26 грн. та апеляційної скарги в сумі 11781,39 грн.

У постанові суду апеляційної інстанції від 29.07.2024 по справі №924/209/24 встановлено, що згідно акту приймання-передачі обладнання від 20.12.2021 ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" передало, а КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" прийняло котел "Ретра 2000-4М" Plus. Строк дії договору фінансового лізингу не закінчився по завершенню 12 місяців з дати укладення акта приймання-передачі, а саме 20.12.2022, а продовжив свою дію до повного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Також у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 по справі №924/209/24 встановлено, що договір лізингу припинено в односторонньому порядку 13.12.2023 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 по справі №924/209/24 мають преюдиційне значення для даної справи.

Щодо плати за користування предметом лізингу.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 14.8 договору лізингу передбачено, що у випадку розірвання договору або відмови від договору та подальшого перебування предмету лізингу у фактичному користуванні (розпорядженні) лізингоодержувача лізинговий платіж буде вважатися платою за користування (оренду) предметом лізингу. У випадку, якщо період фактичного користування предметом лізингу згідно цього пункту знаходиться за межами графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2) місячною платою за користування (оренду) лізингоодержувачем предметом лізингу буде вважатися розмір кінцевого (останнього) лізингового платежу згідно Додатку №2 до цього договору. Оплата за фактичне користування (оренду) предмету лізингу за цим пунктом підлягає сплаті з дня розірвання договору або відмови від договору до дня фактичного повернення предмету лізингу лізингодавцю.

Враховуючи, що договір фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 припинено в односторонньому порядку 13.12.2023 року, при цьому відповідачем не спростовано фактичного користування предметом лізингу станом на дату звернення з позовом до суду, тому згідно з п. 14.8 договору у лізингоодержувача наявний обов`язок зі сплати місячних лізингових платежів за користування (оренду) КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" предметом лізингу у розмірі кінцевого (останнього) лізингового платежу згідно Додатку №2 до цього договору.

У Додатку №3 до договору сторонами узгоджено графік сплати лізингових платежів, за змістом якого розмір останнього лізингового платежу (16.08.2022) встановлено у розмірі 80474,00 грн.

Докази сплати відповідачем місячних лізингових платежів позивачу на підставі договору фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 за період 14.04.2024 - 13.06.2024 в розмірі, визначеному у додатку № 1 до договору, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язань з оплати лізингових платежів позивачу за період 14.04.2024 - 13.06.2024 згідно договору фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021, відсутність в матеріалах справи доказів сплати останнім 160948,00 грн., позовні вимоги про стягнення 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо штрафу.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Стаття 551 ЦК України передбачає, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У п. 10.2.2 договору сторони погодили, якщо лізингоодержувач не виконав або невчасно/неналежним чином виконав обов`язок по поверненню предмета лізингу у відповідності до умов Розділу 11 цього договору, лізингодавець має право вимагати, а лізингоодержувач зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 0,5 відсотків від первинної вартості предмета лізингу за кожний день затримки повернення предмета лізингу, до остаточного повернення.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення 0,5% штрафу від первинної вартості предмета лізингу за кожний день затримки повернення предмета лізингу, суд дійшов до висновку, що штраф обрахований правомірно, відповідно до умов договору, а тому вимога про стягнення 362669,40 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Також суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Докази, які б свідчили про сплату відповідачем плати за користування предметом лізингу після розірвання договору лізингу та штрафу відповідно до умов договору лізингу в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вище викладене, позовні вимоги про стягнення 160948,00 грн. плати за користування предметом лізингу та 362669,40 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача 20000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2025 між Адвокатським об`єднанням "КОНФЕР ЛЕКС" (повірений) та ТОВ Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №07/01/2025-01, відповідно до п. 1.1. якого, клієнт доручає, а повірений бере на себе зобов`язання забезпечувати реалізацію прав та обов`язків клієнта шляхом підготовки та подання до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви про стягнення з КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" за договором фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 плати за користування (оренду) предмету лізингу згідно пункту 14.8 договору лізингу та штрафу за невиконання обов`язку щодо повернення предмету лізингу (пункту 10.2.2 договору лізингу) за період з 14.04.2024 по 13.06.2024, представляти за необхідності інтереси у відповідних судових засіданнях (в разі їх проведення), а також подавати за необхідності пояснення, клопотання виконання інших процесуальних дій (обов`язків), тощо.

Згідно з п. 2.4.3 договору, сторони, в тому числі на вимогу однієї зі сторін можуть укладати акт виконаних робіт за цими договорами, де узгоджено фіксується обсяг правової допомоги, що наданий повіреним клієнту за цими договорами (як в цілому по наслідкам виконання договорів, так і по окремим етапам).

У п. 4.1 договору узгоджено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує повіреному фіксований гонорар у загальному розмірі 20000,00 грн.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

01.05.2025 між сторонами підписано Акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 27.01.2025 №27/01/2025-01, відповідно до якого АО "КОНФЕР ЛЕКС" надав ТОВ "ЛК "АТОН-ХХІ" правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 25.01.2025№07/01/2025-01, яка полягала у наступному:

- консультування клієнта з питань порядку та способу стягнення з КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" за договором фінансового лізингу від 16 серпня 2021 року ФЛО №079 (далі - договір лізингу) плати за користування (оренду) предмету лізингу згідно пункту 14.8. договору лізингу та штрафу за невиконання обов`язку щодо повернення Предмету лізингу (пункт 10.2.2. договору лізингу) за період з 14.04.2024 року по 13.06.2024 року (1 година);

- вивчення та юридичний аналіз наданих клієнтом документів, що пов`язаний з внконанням/припиненням договору фінансового лізингу від 16 серпня 2021 року ФЛО №079 (3 години);

- аналіз, вивчення судової практики, що пов`язана з спірними правовідносинами, опрацювання необхідних нормативно-правових джерел (3 години);

- роз`яснення Клієнту за наслідками ознайомлення з наданими документами та вивчення судової практики перспектив судового розгляду та можливих рішень, що можуть бути ухвалені за результатами розгляду справи судом (1 година);

- складання проекту позовної заяви про стягнення грошових коштів (3 години);

- узгодження з Клієнтом проекту позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, засвідчення вірності копій документів (3 години).

Всього станом на 01.02.2025 року час, витрачений повіреним на надання правової допомоги клієнту складає 14 годин (п. 2 акту).

За змістом п. 3 акту станом на день складання цього Акту гонорар, сплачений клієнтом на користь повіреного складає 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок). Гонорар сплачений Клієнтом на користь Повіреного станом на день складання цього Акту в повному обсязі.

Також до позову додано платіжну інструкцію №585 від 29.01.2025 на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу "договір про надання правової допомоги від 27.01.2025 №07/01/2025-01.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

У постанові від 18.01.2023 у справі №910/4811/17 Верховний Суд зазначав про відмінність між порядком застосування критеріїв, передбачених статтями 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України.

У першому випадку передбачена можливість зменшити відповідні витрати за наявності клопотання іншої сторони.

Водночас стаття 129 Господарського процесуального кодексу України надає суду можливість за власною ініціативою чи за наявності заперечення сторони відмовити у відшкодуванні витрат, з урахуванням відповідних критеріїв, визначених у вказаній статті.

Таким чином, у разі відсутності клопотання про зменшення витрат, поданого відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд не позбавлений можливості у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України відмовити у розподілі певних витрат, вказавши які саме витрати не підлягають відшкодуванню повністю або частково із наведенням мотивації такого рішення та правових підстав (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2022 у справі № 925/1316/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №910/6310/21).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як було зазначено вище під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21, від 24.01.2023 у справі №910/6310/21.

З матеріалів справи слідує, що адвокат Каракай О.В. представляв інтереси ТОВ "Лізингова компанія "Атон-ХХІ" у Господарському суді Хмельницької області у справі №924/140/25 згідно ордеру на надання правничої допомоги від 01.02.2025 виданого відповідачем на підставі договору про надання правничої допомоги від 27.01.2025 №27/01/2025-01 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6799/10 від 27.06.2018.

Судом встановлено, що матеріали справи містять позовну заяву від 01.02.2025 №01-02-2025-01 за підписом представника позивача - адвоката Каракая О.В.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Водночас, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Проаналізувавши зміст акту виконаних робіт від 01.02.2025 суд зауважує, що послуги "вивчення та юридичний аналіз наданих клієнтом документів, що пов`язаний з виконанням/припиненням договору фінансового лізингу", "аналіз, вивчення судової практики, що пов`язана зі спірними правовідносинами, опрацювання необхідних нормативно-правових джерел" та "узгодження з Клієнтом проекту позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, засвідчення вірності копій документів", охоплюються юридичною послугою "складання проекту позовної заяви".

Водночас, послуги "консультування клієнта з питань порядку та способу стягнення з КП КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" за договором фінансового лізингу коштів" та "роз`яснення Клієнту за наслідками ознайомлення з наданими документами та вивчення судової практики перспектив судового розгляду та можливих рішень" охоплюють юридичну послугу "консультування клієнта".

З огляду на викладене, позивач безпідставно продублював вказані послуги, що судом визнається необґрунтованим.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, правова позиція представника позивача аналогічна позиції у справах №924/209/24 та №924/940/24, у якій адвокат Каракай О.В. представляв інтереси ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" в судах першої та апеляційної інстанцій, та здійснював підготовку позовної заяви про стягнення з відповідача плати за користування предметом лізингу в розмірі та штрафу за невиконання обов`язку щодо повернення предмету лізингу, на підставі договору фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021, проте за інші періоди.

Відтак, адвокат Каракай О.В. був обізнаним з обставинами справи, нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин та був ознайомлений з усіма матеріалами справи. Тож, на думку суду, вказане не призвело до значного збільшення обсягу юридичної роботи адвоката та витраченого ним часу під час підготовки позовної заяви у справі №924/140/25.

Під час розгляду заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу судом враховується, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Оцінюючи обґрунтованість розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правничу правову допомогу, судом враховується, що дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, обмежується аналізом невеликої кількості доказів, які були предметом дослідження у справах №924/209/24 та №924/940/24, у якій адвокат Каракай О.В. представляв інтереси ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" та не потребує великого обсягу юридичної та технічної роботи, тому керуючись правилами, встановленими у ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку не покладати на відповідача всі судові витрати в сумі 20000,00 грн.

Згідно із ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як передбачено ст.15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

З огляду на вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих послуг, з урахуванням характеру спірних правовідносин, критеріїв обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справ, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Комунального підприємства "Понінка - Тепломережі Понінківської селищної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Атон-ХХІ" 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №924/140/25. В стягненні решти суми судових витрат на професійну правничу допомогу у задоволенні заяви представника позивача суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 14, 20, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Понінка - Тепломережі Понінківської селищної ради" (30511, Хмельницька обл., Полонський р-н, смт. Понінка, вул. Перемоги, буд. 51, код ЄДРПОУ 42565860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Атон-ХХІ" (03035, місто Київ, вул. Сурикова, буд. 3, оф. 19, код ЄДРПОУ 37441008) 160948,00 грн. (сто шістдесят тисяч дев`ятсот сорок вісім гривень 00 коп.) плати за користування предметом лізингу, 362669,40 грн. (триста шістдесят дві тисячі шістсот шістдесят дев`ять гривень 40 коп.) штрафу, 7854,26 грн. (сім тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні 26 коп.) витрат по оплаті судового збору, 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 14.04.2025.

СуддяО.Є. Танасюк