Рішення

від 17.12.2007 по справі 5/327-07-8303

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/327-07-8303

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2007 р.Справа  № 5/327-07-8303

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "ЕК Одесаобленерго", м. Одеса.

до відповідача: Ізмаїльського управління водного господарства, Одеська область, м. Ізмаїл.

про стягнення 97 764, 82 грн.

Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: Чайковський Ю. В., на підставі довіреності.   

від відповідача: Белошицька Л. Ф., на підставі довіреності.

У судовому засіданні 28.11.2007 року оголошувалась перерва до 17.12.2007 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Ізмаїльського управління водного господарства заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 87 554, 77 грн., реактивну електроенергію у розмірі 10 193, 27 грн., пені у розмірі 7, 58 грн., індексу інфляції у розмірі 7, 78 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1, 42 грн.

Відповідачем до суду був поданий відзив на позов, відповідно до якого відповідач повідомив суд про те, що за його даними заборгованість яка є предметом розгляду у справі № 5/327-07-8303 погашена у повному обсязі, а тому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В зв'язку зі сплатою частини заборгованості відповідачем, позивач своєю заявою від 12.11.2007 року №21/1280 уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за реактивну електроенергію у розмірі 9 764, 66 грн., пеню у розмірі 7, 58 грн., індекс інфляції у розмірі 7, 78 грн., три відсотки річних у розмірі 1, 42 грн., а також судові витрати у розмірі 977, 65 грн. із сплати держмита та 118, 00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В процесі розгляду справи з боку позивача до суду були подані додаткові документи, які у судовому засіданні судом були розглянуті та залучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.   

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін суд встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в особі Ізмаїльських електричних мереж та Ізмаїльським управлінням водного господарства 09.06.2006 року було укладено договір № Із 5077 про постачання електричної енергії. Умовами укладеного договору, позивача було зобов'язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договором та виконувати інші зобов'язання передбачені договором.

У відповідності з пунктом 9.4 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до своїх остаточних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 9 764, 66 грн., пеню у розмірі 7, 58 грн., індекс інфляції у розмірі 7, 78 грн. та три відсотки річних у розмірі 1, 42 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивачем до суду було подано договір про постачання електроенергії з додатками, відповідні рахунки за реактивну електроенергію, звіти відповідача про кількість спожитої активної та реактивної електроенергії, обґрунтовані розрахунки суми основного боргу, пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних.   

Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику” і Правил користування електроенергією, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 9 764, 66 грн., пеню у розмірі 7, 58 грн., індекс інфляції у розмірі 7, 78 грн. та три відсотки річних у розмірі 1, 42 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позов позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі посилаючись на відсутність будь яких боргових зобов'язань перед позивачем, оскільки заборгованість яка є предметом розгляду у справі № 5/327-07-8303 погашена ним у повному обсязі. В підтвердження своїх заперечень відповідачем до суду були подані копії платіжних доручень.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що остаточні позовні вимоги ВАТ „ЕК Одесаобленерго” підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами по справі разом з додатками було укладено договір № Із 5077 від 09.06.2006 року про постачання електричної енергії предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем. У відповідності з п. 2.2.3 укладеного договору відповідача було зобов'язано оплачувати позивачу вартість електроенергії згідно з умовами додатків до договору „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Пунктом 2.2.4 договору відповідача було зобов'язано здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії між електромережею Постачальника електроенергії та електроустановками Споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”.

Пунктом 6.33 Правил користування електричною енергією встановлено, що величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України  від 17 січня 2002 року №19,  зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за №93/6381, та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації. Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії між основним споживачем та його субспоживачами визначається основним споживачем відповідно до Методики обчислення плати за перетікання  реактивної  електричної  енергії та зазначається у відповідному договорі, що укладається між ними.

Як видно з матеріалів справи між сторонами за правочином було укладено відповідний додаток до договору, в якому були узгоджені умови щодо порядку розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (додаток №9 до договору).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.1.1 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами при відсутності у споживача приладів обліку реактивних перетікань споживання реактивної електроенергії в точці, де відсутні прилади обліку,  за розрахунковий період береться  рівним споживанню  активної  електроенергії  з урахуванням нормативного коефіцієнта потужності (tgф ), який дорівнює: н - для тягових підстанцій залізничного транспорту змінного струму - 1,0; для тягових підстанцій залізничного транспорту постійного струму, метрополітену і міського електротранспорту - 0,5; для інших споживачів - 0,8.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія у період з серпня 2007 року по вересень 2007 року. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за реактивну електроенергію. В означений період позивачем відповідачу було виставлено рахунки на реактивну електроенергію. Проте оплата за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії відповідачем була проведена неналежним чином, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем, станом на 17.12.2007 року залишилась несплаченою заборгованість за реактивну електроенергію у розмірі 9 764, 66 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено належним чином відсутності цієї заборгованості, або надано докази які би спростували позовні вимоги позивача в цій частині. Доводи відповідача про сплату цієї заборгованості із посиланням на платіжні доручення судом не приймаються до уваги та відхиляються, оскільки як вбачається із наданих до суду примірників платіжних доручень оплата за ними була здійснена за спожиту активну електроенергію на підставі рахунку позивача від 28.09.2007 року №5077/1. Слід зазначити, що лише 428, 61 грн. за платіжним дорученням від 26 жовтня 2007 року №1989 були перераховані в рахунок погашення боргу за реактивну електроенергію, що в свою чергу було враховано позивачем при подачі заяви про уточнення позовних вимог.  

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії у розмірі 9 764, 66 грн.

У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, у відповідності з частинами 1, 3 ст. 179 Господарського кодексу майново –господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними  особами на підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі 7, 58 грн., індекс інфляції у розмірі 7, 78 грн. та три відсотки річних у розмірі 1, 42 грн.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: три відсотки річних у розмірі 1, 42 грн. та індекс інфляції у розмірі 7, 78 грн.

Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом №2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору, у разі несвоєчасної сплати за спожиту електроенергію споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у відповідний період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є також обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у розмірі 7, 58 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази, та доводи сторін викладені у ході судового розгляду справи в їх сукупності суд вважає, що остаточні позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати слід віднести на рахунок позивача та відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки при подачі позову позивачем не було враховано, що частина заборгованості у розмірі 8 800, 00 грн., відповідачем була сплачена 17 жовтня 2007 року (платіжне доручення від 15 жовтня 2007 року №1954), тобто до звернення позивача з даним позовом до суду (24.10.2007 року).

Керуючись ст.ст. 32 – 34, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Ізмаїльського управління водного господарства, (Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Радянська, 87а), р/р 35220004000281 у УДК в Одеській області, МФО 828011, код 01034202 на користь на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, р/р 26000005010040 в Одеській філії ВАТ „Перший Інвестиційний Банк”, МФО 388475, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3), а саме:

- 9 764 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 66 коп. за реактивну електроенергію;

- 7 (сім) грн. 58 коп. пені;

- 7 (сім) грн. 78 коп. індексу інфляції;

- 1 (одна) грн. 42 коп. трьох відсотків річних;

- 889 (вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 65 коп. державного мита;

- 107 (сто сім) грн. 36 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 18.12.2007 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.