Вирок від 09.04.2025 по справі 755/19860/24

Справа № 755/19860/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд)

у складі головуючого судді ОСОБА_1 одноособово,

за участю

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2024 року за № 42023100000000257, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Кременчук Полтавської області, директор товариства, має на утриманні сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 111-1, частиною другою статті 28 - частиною четвертою статті 111-1 Кримінального кодексу (далі - КК) України,

у с т а н о в и в :

І. Суть питань, що вирішуються судом

З обвинувального акта від 17 грудня 2024 року, який складено старшим слідчим в ОВС 1-го відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 та затверджено прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , слідує, що ОСОБА_5 обвинувачується у провадженні господарської діяльності у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора та з нею безпосередньо.

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в т.ч. 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення .

Особливості наведених правовідносин свідчать, що у провадженні необхідно надати відповідь на такі ключові питання:(1) чи вчиняв обвинувачений діяння, які охоплюються складом певного кримінального правопорушення, передбаченого КК ?; (2) чи доведено стороною обвинувачення винуватість обвинуваченого у вчиненні певного кримінального правопорушення ?;(3) як слід кваліфікувати дії обвинуваченого, у випадку доведення винуватості ?

Суд надає ствердні відповіді на 1 та 2 питання, у зв`язку з чим кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 111-1 КК, з огляду на наступне.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

У невстановлений час, проте не пізніше 10 березня 2023 року, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, здійснюючи свою протиправну діяльність з території України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, з метою підтримки держави-агресора її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях України та збройних формувань Російської Федерації, вчинив злочин проти основ національної безпеки умисні дії, спрямовані на провадження господарської діяльності у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Так, 10 березня 2023 року, точний час та місце під час досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_5 , будучи власником (частка 100%) російського підприємства ООО «ТД «Трансойл» (ОГРН 1163123055094, ИНН 3123382450, юридический адрес: РФ, г. Белгород, проспект Б. Хмельницького, 133, помещение 607), діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій, добровільно, відповідно до законодавства РФ, передав право здійснювати господарську діяльність вказаною юридичною особою громадянці держави-агресора ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка рф, ІПН НОМЕР_1 ), яка попередньо виконувала обов`язки бухгалтера у ООО «ТД «Трансойл».

При цьому, ОСОБА_5 діючи умисно, розуміючи протиправність власних дій, залишив за собою здійснення фактичного контролю над діяльністю зареєстровано на території держави-агресора суб`єкта господарювання ООО «ТД «Трансойл», зобов`язавши ОСОБА_10 підтримувати та виконувати (за погодженням з останнім) будь-які прийняті стосовно підконтрольного підприємства рішення та дії з боку контролюючих органів держави-агресора, з метою дотримання встановлених законодавством РФ правил введення господарської діяльності.

Надалі, на виконання свого злочинного умислу, діючи умисно, ОСОБА_5 вчинив ряд дій спрямованих на провадження господарської діяльності у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора, шляхом укладення договорів на передачу бітумної продукції на користь ООО «Донбассбытстрой», яке здійснює будівництво автомобільних доріг та інших інфраструктурних об`єктів на тимчасово окупованій території Донецької області.

Так, 21 березня 2024 року о 07 год. 23 хв., перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за допомогою мессенджера «Telegram» ОСОБА_5 отримав для погодження від ОСОБА_9 проєкт договору поставки від 21 квітня 2024 року № 21/03/24, відповідно до якого ООО «ТД «Трансойл» зобов`язується поставити та передати у власність ООО «Донбассбытстрой» (ИНН 9307011249, юридический адрес: ДНР, г. Енакиево, ул. Щербакова, 131/5) бітумну продукцію.

В подальшому, вказаний договір погоджено ОСОБА_5 та укладено на загальну суму 5 000 000 російських рублів.

26 березня 2024 року, відповідно до платіжного доручення №1 від 25 березня 2024 року, за отримання бітумної продукції, ООО «Донбассбытстрой» сплачено на рахунок ООО «ТД «Трансойл» 1178 600,00 російських рублів.

Також, 22 квітня 2024 року, відповідно до платіжного доручення № 4 від 19 квітня 2024 року, за отримання бітумної продукції, ООО «Донбассбытстрой» сплачено на рахунок ООО «ТД «Трансойл» 1 208 088,00 російських рублів.

В подальшому, 24 квітня 2024 року, відповідно до платіжного доручення № 5 від 24 квітня 2024 року, за отримання бітумної продукції, ООО «Донбассбытстрой» сплачено на рахунок ООО «ТД «Трансойл» 500 000,00 російських рублів.

08 травня 2024 року, відповідно до платіжного доручення № 5 від 24 квітня 2024 року, за отримання бітумної продукції, ООО «Донбассбытстрой» сплачено на рахунок ООО «ТД «Трансойл» 746 837,00 російських рублів.

22 травня 2024 року, відповідно до платіжного доручення № 6 від 09 травня 2024 року, за отримання бітумної продукції, ООО «Донбассбытстрой» сплачено на рахунок ООО «ТД «Трансойл» 1 388 800,00 російських рублів.

Тобто, ООО «ТД «Трансойл» власником якого (100%) є громадянин України ОСОБА_5 , шляхом провадження господарської діяльності у взаємодії 3 окупаційною адміністрацією держави-агресора 000 «Донбассбытстрой», здійснило поставку матеріальних ресурсів, а саме бітумної продукції на тимчасово окуповану територію Донецької області.

Більш того, ОСОБА_5 діючи умисно на виконання свого злочинного умислу, вчинив ряд дій спрямованих на провадження господарської діяльності у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора, шляхом передачі матеріальних ресурсів, а саме бітумної продукції на користь «Енакиевского подрядного специализированного дорожного ремонтно-строительного обособленного подразделения ООО «Облдорремстрой» (вказане російське підприємство є філією ООО «Облдорремстрой» (ИНН 9309022221, юридический адрес: «ДНР», г. Донецк, ул. Университетская, 13), яке здійснює будівництво автомобільних доріг на тимчасово окупованій території Донецької області.

Зокрема, 08 квітня 2024 року між ООО «ТД «Трансойл» та «Енакиевским подрядным специализированным дорожным ремонтно-строительным обособленным подразделением ООО «Облдорремстрой» укладено договір поставки бітумної продукції № 08/04/24, спрямований на постачання бітумної продукції представникам окупаційної влади на тимчасово окуповані території Донецької області для реалізації інфраструктурних проектів держави-агресора.

Так, на виконання вказаного договору, 03 червня 2024 року «Енакиевским ПС ДРСОП ООО «Облдорремстрой» сплачено на рахунок ООО «ТД «Трансойл», по Договору поставки №08/04/24 від 08 квітня 2024 року, за бітум на суму 2 700 000,00 російських рублів.

B подальшому, 20 червня 2024 року «Енакиевским ПС ДРСОП 000 «Облдорремстрой» сплачено за бітум на рахунок ООО «ТД «Трансойл», по Договору поставки № 08/04/24 від 08 квітня 2024 року, на суму 194 992,00 російських рублів.

Крім цього, 11 квітня 2024 року «Енакиевским ПС ДРСОП 000 «Облдорремстрой» сплачено за бітум на рахунок ООО «ТД «Трансойл» по рахунку № 3 від 11 квітня 2024 року на суму 1 293 900,00 російських рублів.

Також, 11 квітня 2024 року «Енакиевским ПС ДРСОП ООО «Облдорремстрой» сплачено за бітум на рахунок ООО «ТД «Трансойл» по рахунку № 2 від 09 квітня 2024 року на суму 1 230 660,00 російських рублів.

27 травня 2024 року «Енакиевским ПС ДРСОП ООО «Облдорремстрой» сплачено за бітум на рахунок ООО «ТД «Трансойл» по рахунку № 7 від 23 травня 2024 року на суму 1 361 066,00 російських рублів.

03 червня 2024 року «Енакиевским ПС ДРСОП ООО «Облдорремстрой» сплачено за бітум на рахунок ООО «ТД «Трансойл» по рахунку № 8 від 25 травня 2024 року на суму 2 719 130,00 російських рублів.

Тобто, ООО «ТД «Трансойл» власником якого (100%) є громадянин України ОСОБА_5 , шляхом провадження господарської діяльності у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора, здійснило поставку матеріальних ресурсів, а саме бітумної продукції на тимчасово окуповану територію Донецької області для «Енакиевского подрядного специализированного дорожного ремонтно-строительного обособленного подразделения ООО «Облдорремстрой», яке здійснює будівництво автомобільних доріг на тимчасово окупованій території Донецької області.

Крім цього, встановлено, що на виконання спільного злочинного умислу, спрямованого на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, за попередньою змовою з бухгалтером підзвітного та підконтрольного ОСОБА_5 ТОВ «Транспортна компанія «Транснафта», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, б. 12, оф. 177 (код ЄДРПОУ 44888492), а саме особою, відносно якої існує вирок суду, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, будучи обізнаними про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, вчинили злочин проти основ національної безпеки умисні дії, спрямовані на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Так, особа, відносно якої існує вирок суду, обіймаючи посаду бухгалтера ТОВ «Транспортна компанія «Транснафта», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, б. 12, оф. 177 (код ЄДРПОУ 44888492), на виконання доручень ОСОБА_5 виконує функцію бухгалтерського супроводу діяльності низки підприємств, які контролює ОСОБА_5 , зокрема ТОВ «Опал Стар» (код ЄДРПОУ 44188573), та звітує останньому щодо виконаних доручень та стану вказаної діяльності.

Зокрема, не пізніше 15 грудня 2023 року (більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 , за попередньою змовою з особою, відносно якої існує вирок суду, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання відповідних наслідків, налагодили злочинний механізм поставки бітумної продукції з території Російської Федерації на територію України, між ООО «ТД «Трансойл» (ОГРН 1163123055094, ИНН 3123382450, юридический адрес: рф, г. Белгород, проспект Б. Хмельницького, 133, помещение 607, доля власності 100% в якому належить ОСОБА_5 ) та ТОВ «Опал Стар» (код ЄДРПОУ 44188573).

На виконання спільного злочинного умислу, ОСОБА_5 за попередньою змовою особою, відносно якої існує вирок суду, скористалися послугами турецької міжнародної організації KARPOL MADENCILIK DEKORASYON GIDA LOJISTIC DANISMANLIK SANAYI VE TICARET LTD.STI, Єшілкой Мах. Ататюрк. Кад. ЕГС Бізнес Парк Б-1 Корпус № 111, Бакіркой-Стамбул, Туреччина (ЗАО «Компания в сфере горнодобывающей промышленности, декоративного оформления, консалтинга по логистики продуктов питания «Карпол»), яка здійснює транзитний експорт товарів через кордони Туреччини.

Так, 15 грудня 2023 року (точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) між ООО «ТД «Трансойл» (ОГСЗ 1163123055094, ИНН 3123382450, юридический адрес: РФ, г. Белгород, проспект Б. Хмельницького, 133, помещение 607, доля власності 100% в якому належить ОСОБА_5 ) та KARPOL MADENCILIK DEKORASYON GIDA LOJISTIC DANISMANLIK SANAYI VE TICARET LTD.STI (далі «KARPOL») укладено договір транзитної торгівлі бітумною продукцією.

Відповідно до п. 2 Договору, вказаний договір регулює транзитну торгівлю товаром з кодом GTIP 2713200000 (Бітум) з Росії через Туреччину в інші країни.

На виконання вказаного Договору, 25 січня 2024 року від ООО «ТД «Трансойл» по декларації № 10006060/110324/3015837 на адресу «KARPOL» переданий товар: бітум нафтовий дорожній марки бид 70/100, код GTIP 2713200000, вартістю 17 600 євро, для кінцевого покупця вказаного товару ТОВ «Опал Стар» (код ЄДРПОУ 44188573, юридична адреса: м. Харків, проспект Науки, 58, офіс 405).

В свою чергу, 31 січня 2024 року (точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) між ТОВ «Опал Стар» та «KARPOL» укладено договір № 31/01-24, відповідно до якого вказаний бітум має бути доставлений зі складу, визначеного «KARPOL» через кордон Туреччини на адресу ТОВ «Опал Стар».

На виконання вказаного умислу, ОСОБА_5 поклав обов`язки фінансової звітності та підготовки документів щодо імпорту бітумної продукції з РФ на адресу ТОВ «Опал Стар» на особу, відносно якої існує вирок суду, яка діючи умисно, будучи обізнаною про факт ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, усвідомлювала та бажала настання відповідних наслідків, спрямованих на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Так, остання на виконання спільного злочинного умислу, розуміючи значення своїх дій та бажаючи настання злочинних наслідків, будучи бухгалтером ТОВ «Транспортна компанія «Транснафта», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, б. 12, оф. 177, за допомогою мессенджера «TELEGRAM», 11 червня 2024 року звітувала ОСОБА_5 про здійснення оплат за бітумну продукцію від імені ТОВ «Опал Стар» на рахунок «KARPOL», відповідно до платіжних інструкцій в іноземній валюті №6 від 09 квітня 2024 року, №4 від 03 травня 2024 року, №2 від 17 квітня 2024 року на загальну суму 25 212 євро.

Також, для забезпечення реалізації вищевказаного спільного умислу, з метою підтримки держави-агресора шляхом вчинення дій, спрямованих на укріплення економічного стану рф, послабленого через накладення санкцій на суб`єкти господарювання, та завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, на виконання вказівки ОСОБА_5 , особою, відносно якої існує вирок суду, забезпечено здійснення перекладу на українську мову договору між ТОВ «Опал Стар» та «KARPOL» від 31 січня 2024 року № 31/01-24, засвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 .

В подальшому, 14 червня 2024 року о 10 год. 22 хв. фотокопії вказаного перекладу особою, відносно якої існує вирок суду, передані ОСОБА_5 за допомогою мессенджера «TELEGRAM».

Разом з цим, з причин, що не залежали від волі ОСОБА_5 та особи, відносно якої існує вирок суду, «KARPOL» не було виконано своїх зобов`язань за договором № 31/01-24 від 31 січня 2024 року, у зв`язку з чим, особою, відносно якої існує вирок суду за погодженням ОСОБА_5 було підготовлено та скеровано претензійний лист від 17 червня 2024 року №1 на адресу «KARPOL», про що останньою того ж дня о 15 год. 27 хв. відзвітовано ОСОБА_5 за допомогою мессенджера «TELEGRAM».

Також, встановлено, що у зв`язку з тим, що бітумна продукція була поставлена на територію Туреччини від ООО «ТД «Трансойл» та проведені відповідні розрахунки від ТОВ «Опал Стар», проте товар на територію України завезено не було, ОСОБА_5 надано вказівки керівнику ООО «ТД «Трансойл» ОСОБА_9 підготувати претензійний лист на адресу «KARPOL» про термінову необхідність у виконанні договірних зобов`язань.

Проєкт вказаного претензійного листа 14 червня 2024 року о 10 год. 26 хв. надіслано ОСОБА_9 для погодження ОСОБА_5 за допомогою мессенджера «TELEGRAM». Тим самим, ОСОБА_5 та особою, відносно якої існує вирок суду, вчинено дії, спрямовані на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

ІІІ. Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Винятково законами України визначаються діяння, які є кримінальним правопорушенням (п. 22 ст. 92 Конституції України), зокрема ним (злочином) є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України), у т.ч. до них відноситься, у руслі обставин справи, такі вчинки, як передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора (ч. 4 ст. 111-1 КК згідно із Законом № 2108-IX від 03.03.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», котрий діє з 15 березня 2022 року).

При цьому, провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора характеризується, як суспільно-психологічне явище добровільної, ідейно-вмотивованої співпраці з ворогом, за результатами якої підривається національна безпека України, створюється загроза державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу та іншим національним інтересам держави (див. постанову ВС від 07 лютого 2024 року в справі № 202/4850/23).

Держава-агресор - Російська Федерація (див.: постанова ВР від 27.01.2015 р. №129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затверджений Законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", Закон України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Окупаційна адміністрація Російської Федерації - це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України», постанова ВС від 31 січня 2024 року в справі №638/5446/22).

Слова «у взаємодії з державою-агресором» означають провадження господарської діяльності за договорами з органами влади держави-агресора, державними чи комунальними підприємствами, створеними за законодавством РФ.

Форми, в яких вчинюються діяння, передбачені ч. 4 ст. 111-1 КК: передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора; провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Застосування слів «та/або» між цими двома формами означає і можливість поєднання двох дій в одній формі.

Саме безпосереднє провадження господарської діяльності, зокрема з урахуванням ст. 3 ГК України, полягає в діяльності суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, у т.ч. без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суб`єктом злочину у формі провадження господарської діяльності може бути тільки особа, яка здійснює господарську діяльність як ФОП або як керівник чи інша службова особа підприємства.

ІV. Мотиви суду

Суд провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходить з наступного у своїх висновках.

IV.I. Докази на підтвердження встановлених обставин та процедура розгляду

Згідно положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ВС від 28 березня 2019 року в справі № 154/3213/16).

В цьому випадку, будучи допитаним, у порядку ст. 351 КПК, обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини вчинення діяння, викладені у п. ІІ вироку, зокрема в частині часу, місця та способу, щиро розкаявся у вчиненому.Дійсно, за наведеного алгоритму дій вчинив провадження господарської діяльності у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора та державою агресором безпосередньо.

Останній також виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини. Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень обвинувачений просив визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченим фактичних обставин кримінальних проваджень та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останнім цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно, Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінальних проваджень та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 111-1 КК України, за обставин встановлених судом.

IV.ІI. Кваліфікація дій

Згідно ст. 2, 11 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Обов`язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об`єкт кримінального правопорушення; 2) об`єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб`єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб`єкт кримінального правопорушення.

Об`єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об`єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об`єкту кримінального правопорушення.

Суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).

В цьому випадку, також слід враховувати, що згідно ч. 2 ст. 28 КК кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Добровільним уважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України (див. постанову ВС від 03 грудня 2024 року в справа №383/426/23).

В частині Закону № 2108-IX, то офіційне оприлюднення нормативно-правового акта є юридичною підставою презумпції знання законодавства, тому заява особи ... про її необізнаність щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність не звільняє її від відповідальності за цей злочин (див. постанову ВС від 03 грудня 2024 року в справа №383/426/23).

З огляду на наведене у п. ІІІ вироку та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним,Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 111-1 КК, позаяк він вчинив провадження господарської діяльності у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора та за ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 111-1 КК, оскільки він скоїв провадження господарської діяльності у взаємодії з державою агресором, за попередньою змовою групою осіб.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено. Позаяк, враховуючи зазначене у п. ІІІ вироку, під категорію провадження господарської діяльності у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, потрапляє будь-яке постачання товару, виконання робіт, надання послуг таким органам влади (окупаційній адміністрації) або державі-агресору. Щодо місця вчинення кримінального правопорушення у формі провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, то діяння, на переконання суду, можуть учинятися як на тимчасово окупованій території, так і на іншій території України.

IV.ІІI. Покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує

(1) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання;

(2) те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами;

(3) юридична відповідальність особи, за ч. 2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

В цій ситуації, обставинами, що пом`якшують покарання є

? щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення.

Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к).

Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки;

? активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК України та розгляду провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК, не установлено.

Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, стан здоров`я (див. у т.ч довідки надані стороною захисту щодо медичних обстежень - виписки із медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого №201 від 28 квітня 2022 року та №66 (№90321993) від 25 лютого 2025року); спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення та інформацію про подяки видані Благодійною організацією «Благодійним фондом «ПРІОРІТЕТ» та Командиром військової частини НОМЕР_2 ; позитивні характеристики на ім`я ОСОБА_5 , що підписані тренером спортивного клубу FINT - настільний теніс - ОСОБА_12 , тренером спортивного клубу «Спортлайф» - ОСОБА_13 ; платіжу інструкцію від 18 березня 2025 року про сплату благодійного внеску на потреби ЗСУ в сумі 10 000 грн), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: класифікацію за ст. 12 КК, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 4 ст. 111-1 КК у виді шрафу, позбавлення права обіймати посади та конфіскації майна із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 70 КК.

Щодо позбавлення права обіймати посади, то слід зауважити, що положення абзацу 5 ч. 1 ст. 55 КК передбачають, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 111-1, 111-2 цього Кодексу, призначається на строк від десяти до п`ятнадцяти років.

Таким чином, якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції.

Разом з тим, якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі, то суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити у вироку характер та коло тих посад або вид тої чи іншої діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє особу, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому, відповідне покарання має бути сформульованим таким чином, щоб засуджена особа була позбавлена можливості обіймати зазначені у вироку посади або займатися діяльністю в будь-якій галузі, а також була позбавлена можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинене кримінальне правопорушення (див. постанову ВС від 06 березня 2024 року в справі №183/1441/23).

Власне, враховуючи дані про особу винного та характер обвинувачення за ст. 111-1 КК (див. п. ІІ вироку) Суд вбачає необхідним застосування додаткового покарання саме у виді позбавлення права обіймати посади. З урахуванням того, що в санкції частини 4 статті 111-1 КК йдеться про це покарання в загальній формі, а тому Суд визначає його, за критеріями описаними ВС у справі №183/1441/23, шляхом позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності.

Не оминув Суд при цьому і позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2023 року в справі №404/2081/22 щодо умов визначення цього покарання.

Щодо конфіскації майна, то слід враховувати, що згідно положень ч. 2 ст. 59 КК покарання у виді конфіскації майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 111-1 КК України є злочином проти основ національної безпеки України, за який передбачене обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

Щодо такого застосування положень ст. 59 КК зазначено і у постановах ВС від 09 травня 2024 року у справі №754/8773/22, від 02 липня 2024 року в справа №686/12120/22.

Наведені обставини (користь) є дійсним в цьому провадженні, а тому судом визначається дане додаткове покарання. Висновки ВС відображені у постановах від 07 грудня 2022 року (справа №180/620/20) та від 21 лютого 2024 року (справа №686/11385/21) є не релевантними, оскільки обставини, які були встановлені судами у цих справах, відмінні від тих, які встановлені у даному кримінальному провадженні. У зазначених кримінальних провадженнях у діях засуджених осіб не було встановлено корисливого мотиву вчинення злочинів, у зв`язку із чим суд касаційної інстанції, посилаючись на вимоги ст. 59 КК України, змінив оскаржувані судові рішення, а у цьому кримінальному провадженні такий мотив був та не заперечувався сторонами кримінального провадження.

Окрім цього, призначаючи покарання Суд також враховував позицію ВС від 07 лютого 2024 року в справі №202/4850/23 щодо того, що провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором свідчать про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу, а тому виключають можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд взяв до уваги всі характеризуючі особу обвинуваченого дані, на котрі покликався захист, водночас зауважує, то не міг оминути й того, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України, під час дії воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовжений на даний час, що є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що також свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого.

Отже, у підсумку Суд констатує, що визначене покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд не вбачає підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК, або ж застосування ст. 69-1 КК до обвинуваченого, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані. Тому, призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, характеру вчинюваного кримінального правопорушення, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК України.

IV.ІV. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом

Питання щодо арештованого майна, згідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва 26 вересня 2024 року у справі №760/10284/24, на ноутбук марки «ASUS Vivobook» ciporо кольору model K6502H NBNOLPO170775456 з зарядним пристроєм та мобільний телефон «GALAXY S21» SNG996B/DS, IMEI 1: НОМЕР_3 ЙМЕЙ 2: НОМЕР_4 з сім-карткою, в чохлі, судом врегульовується з урахуванням ч. 1, 2 ст. 49 КВК України та того, що воно було арештовано з метою збереження речового доказу, а не метою визначеною п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК), а тому є підставним скасувати його.

Питання щодо речових доказів Суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною четвертою статті 111-1, частиною другою статті 28 - частиною четвертою статті 111-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання та призначити йому покарання:

? за ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 111-1 КК України - у виді штрафу у розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності на строк 10 (десять) років та з конфіскацією майна;

? за ч. 4 ст. 111-1 КК України - у виді штрафу у розмірі семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності на строк 11 (одинадцять) років та з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 покарання у виді штрафу у розмірі семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності на строк 11 (одинадцять) років та з конфіскацією майна.

Арешти майна, накладені згідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва 26 вересня 2024 року у справі №760/10284/24 на ноутбук марки «ASUS Vivobook» ciporо кольору model K6502H NBNOLPO170775456 з зарядним пристроєм та мобільний телефон «GALAXY S21» SNG996B/DS, IMEI 1: НОМЕР_3 ЙМЕЙ 2: НОМЕР_4 з сім-карткою, в чохлі, - скасувати.

Речові докази: ноутбук марки «ASUS Vivobook» сірого кольору model K6502H NBNOLPO170775456 з зарядним пристроєм та мобільний телефон «GALAXY S21» SN -G996B/DS, IMEI 1: НОМЕР_3 IMEI 2: НОМЕР_4 з сім-карткою, в чохлі - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я ОСОБА_14