Рішення

від 03.04.2025 по справі 322/2171/24

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

03 квітня 2025 рокуСправа № 322/2171/24

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Коваль О.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом:ОСОБА_1 до:Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»; Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької областіпро:визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

19 грудня 2024 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає зі своєю сім`єю та зареєстрований з 1999 року в квартирі АДРЕСА_2 .

Дана квартира передана позивачу для проживання Новомиколаївським лісництвом Запорізького держлісгоспом, яке в 2005 році реорганізовано, та правонаступником було створено ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», яке було приєднано до ДП «Пологівське ЛМГ», яке в свою чергу реорганізовано в Філію «Запорізьке лісове господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

За домовленістю з Новомиколаївським лісництвом Запорізького держлісгоспу вищезазначена квартира повинна була перейти у власність позивача, з того часу позивач вважав себе повноправним її власником.

Неодноразово позивач звертався до ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» про вирішення питання передання у власність йому квартири, яка надана для проживання Новомиколаївським лісництвом Запорізького держлісгоспу, при цьому йому повідомлено, що при реорганізації підприємства акт прийому-передачі майна не складався і за нинішнім підприємством він не числиться, тому документів щодо виділення йому квартири у власність надати не можуть, що підтверджується відповіддю від 11.03.2014 № 227, а за останнім адвокатським запитом до Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», було отримано відповідь № 116 від 05.04.2024, в якій зазначалося, що у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Пологи надати інформацію та документи на підставі яких надавалося право користування квартирою ОСОБА_1 не мають можливості.

На сьогоднішній день ОСОБА_1 зі своєю сім`єю продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_2 . Добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується, доглядає за квартирою, постійно робить поточний та капітальний ремонт, самостійно сплачує комунальні послуги, оскільки з 1999 року фактично проживає, що на сьогоднішній день становить 25 років.

Жодного дня у вказаній квартирі не прожив ніхто крім ОСОБА_1 та його сім`ї, ніхто з третіх осіб не приймав участі у сплаті комунальних платежів, не цікавився станом будинку та взагалі не з`являвся в даному будинку. За весь час володіння та користування будинком, позивач не отримував будь-яких претензій від третіх осіб з цього приводу.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 328, 344, 392 ЦК України, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 23.12.2024 було відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

06.01.2025 судом отримано відзив філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на позовну заяву, в обґрунтування якого відповідач зазначив таке.

Запорізьке лісогосподарське об`єднання «Запоріжжя ліс» (ЄДРПОУ 00994325) було зареєстровано 22.01.1996, його діяльність було припинено 29.12.2007. Правонаступником вказаного підприємства є Державне підприємство «Запорізьке лісомисливське господарство» (ЄДРПОУ 33431745), зареєстровано 28.02.2005. Його діяльність було припинено 09.06.2022. Правонаступником вказаного підприємства є Державне підприємство «Пологівське лісомисливське господарство» (ЄДРПОУ 00991999), діяльність якого було припинено Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 961 від 04.11.2022 шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 44768034). Майно, яке належало ДП «Пологівське лісомисливське господарство» було надано, в управління, для ведення господарської діяльності, відокремленому підрозділу Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 45027174), зареєстрована 19.12.2022. Діяльність філії «Запорізьке лісове господарство» Наказом ДП «Ліси України» №695 від 12.04.2024 було припинено, всі активи та пасиви було передано за передавальним актом, для ведення подальшої господарської діяльності, до Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 45632138).

Квартира АДРЕСА_2 , є державною власністю і належить ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» (ЄДРПОУ 33431745), правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

ОСОБА_1 отримав відомче житло у безстрокове користування, був зареєстрований за вказаною в позовній заяві адресою з 30.04.1999, але, згідно з чинним законодавством, договір найму жилого приміщення позивач не уклав, передбачені документи до власника житла на укладання договору не подавав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом. Відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України, відбувається в порядку приватизації державного житлового фонду на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Виходячи з наведеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

08.01.2025 судом отримано відзив Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області на позовну заяву, в обґрунтування якого відповідач зазначив, що селищна рада не являється належною стороною по справі, так як оспорюване майно не являється комунальною власністю, а відтак заперечує проти заявлених позовних вимог

27.01.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив філії «Східний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», в якій зазначив про необґрунтованість, на його думку, доводів відповідача.

У встановлений судом строк відповідачі не подали до суду заперечень.

Ухвалою суду від 05.03.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з вищенаведених підстав.

Судом у судовому засіданні 03.04.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 30.04.1999, що підтверджується штампом у його паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 24.04.1999 Новомиколаївського РВ УМВС України в Запорізькій області, та записом у домовій книзі.

Згідно з довідкою Комунального підприємства Новомиколаївське госпрозрахункове архітектурно-планувальне технічно-інвентаризаційне бюро Новомиколаївської селищної ради від 25.02.2025 № 29, квартира АДРЕСА_2 перебуває у власності Новомиколаївського лісництва Запорізького держлісгоспу на підставі рішення виконкому Новомиколаївської селищної ради від 04.06.1996 № 120.

Рішенням Виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 18.12.2012 № 129 «Про оформлення права державної власності на житло по АДРЕСА_3 за ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» у зв`язку зі зміною найменування підприємства було оформлено право державної власності на квартири житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 за державним підприємством «Запорізьке лісомисливське господарство».

Згідно з листом Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 29.03.2024 № 01-08/368, ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» було приєднано до ДП «Пологівське ЛМГ», яке в свою чергу реорганізовано в Філію «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Листом від 05.04.2024 Філія «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» повідомило представника позивача про те, що у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Пологи, надати інформацію та документи, на підставі яких надавалося право користування ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_2 , є неможливим.

Діяльність філії «Запорізьке лісове господарство» Наказом ДП «Ліси України» № 695 від 12.04.2024 було припинено, всі активи та пасиви було передано за передавальним актом, для ведення подальшої господарської діяльності, до Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили, що позивач дійсно працював у Запорізькому лісогосподарському об`єднанні «Запоріжжя ліс», яке неодноразово проходило процес реорганізації.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що квартири в будинку АДРЕСА_3 , надавалися працівникам лісгоспу після працевлаштування для постійного проживання, за умови безперервної праці протягом десяти років, але з неможливістю набуття житла у власність чи передачі права на нього в порядку спадкування. Свідок ОСОБА_3 отримав квартиру в такому ж порядку, як і позивач, та після початку процесу приватизації набув її у власність.

Позивач не надав суду будь-яких документів, що підтверджують його право користування спірною квартирою, а під час судового розгляду зазначив, що не встиг розпочати процес приватизації квартири у зв`язку з реорганізацією підприємства та зміною керівництва.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду даної справи суд, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 27.03.2020 по справі № 619/2820/18 (реєстраційний номер у ЄДРСР 88522443), та зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) сформульовано висновок про те, що умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

Тлумачення статті 344 ЦК України свідчить про те, що для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю необхідні такі умови: річ, що опинилася у володінні особи, є об`єктивно чужою; володілець суб`єктивно вважає майно своїм; володілець майна має бути добросовісним; володіння здійснювалось протягом усього строку відкрито; володіння майном продовжувалось безперервно.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 215/5451/16-ц (провадження № 61-8009св18), від 03 квітня 2019 року в справі № 206/1441/17 (провадження 61-16648св18), від 13 грудня 2019 року (провадження № 61-19690св19).

Отже, саме по собі проживання позивача у спірній квартирі та її утримання, не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України.

Отримавши у постійне користування спірну квартиру, позивач знав про відсутність у нього підстав для набуття права власності не неї за набувальною давністю, що не заперечується позивачем. Водночас позивач не надав суду доказів того, що ним вживалися заходи для набуття цієї квартири у власність в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру за набувальною давністю, у зв`язку з чим позов в частині вимог до Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України» є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

В іншій частині вимог, а саме до Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області, позов не підлягає задоволенню, оскільки спірна квартира не є комунальною власністю, а відтак селищна рада є неналежним відповідачем по справі.

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачами, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити повністю.

2. Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

- відповідач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код: 44768034;

- відповідач: Новомиколаївська селищна рада Запорізького району Запорізької області, вул. Українська, 34, смт. Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, 70101, ідентифікаційний код: 20509622.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 14 квітня 2025 року.

Суддя С.С. Гасанбеков