Рішення

від 10.04.2025 по справі 682/3255/24

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/3255/24

Провадження № 2/682/209/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :

головуючої судді Матвєєвої Н.А.,

з участю секретарки судових засідань Кисельової А.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славута цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальський Тарас Богданович до Славутської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 26.11.2024 року,-

в с т а н о в и в:

18.12.2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальський Т.Б. звернувся до суду з позовом до Славутської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 26.11.2024 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (батько позивача), після смерті якого відкрилася спадкова справа №398/2011.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємцями померлого є ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - сини, яким належить по 1/3 частці кожному у спадщині, яка складається з гаража, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Шкапій В.Я. від 28.12.2005 року за №7736, зареєстрованого в Славутському бюро технічної інвентаризації за №209 в кн.1, та в електроному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №12470557.

Відповідно до відомостей викладених у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.11.2011 року номер витягу 31958936, цей силікатно - блоковий гараж із підвалом загальною площею 24.7 кв.м. та вартістю спадкового майна на день смерті складає 10592,00 грн.

Свідоцтво на право спадщини на 1/3 частку вказаного майна було видано ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки майна не видавалося, тобто по 1/3 частці спадкове майно належить ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Відповідно витягу про державну реєстрацію прав №32293214 від 02.12.2011 року ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на 1/3 частку вказаного майна на підставі свідоцтва про право на спадщину р/н 1-4231 від 23.11.2011 року.

Після смерті матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ОСОБА_1 виникла необхідність в дооформленні спадкового майна та отримання свідоцтва про право на спадщину на вказаний гараж.

Роз`ясненням від 23.08.2024 року №347/02-14 Славутської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 було повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину неможливо на гараж, що знаходиться в АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що об`єкту нерухомого майна не присвоєно адресу, а саме номер будівлі. В разі усунення перешкод у видачі свідоцтва про право на спадщину (надати документи з присвоєним або зазначенням номера будівлі) дане питання буде вирішено позитивно.

Так 26.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся повторно до Славутської державної нотаріальної контори зі заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину та за законом і надав усі документи, передбачені Законом для вчинення нотаріальних дій та надав довідку №284 від 28.10.2024 року, видану Головою правління гаражного Кооперативу зі зазначенням інформації, що власником гаража № НОМЕР_1 по проїзду № НОМЕР_2 є ОСОБА_2 , заборгованість за внесками, передбаченими статутом кооперативу «ВЕТЕРАН» відсутня.

На заяву ОСОБА_1 отримано Постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину вих.529/02-31 від 26.11.2024 року, видану Славутською державною нотаріальною конторою, з якої вбачається, що при зверненні до нотаріуса Підорін Олександр Олександрович, на видачу йому і ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж, що знаходиться в АДРЕСА_1 , гаражний масив було встановлено, що гаражу не була присвоєна поштова адреса. З цих підстав відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позивач вважає, що вказана постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 26.11.2024 року є протиправною, не відповідає законодавству України та підлягає скасуванню, оскільки ним було подано всі документи, які передбачені законом та порядком для видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме він подав документи, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, тому постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 26.11.2024 року не відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Просив суд визнати незаконною та скасувати Постанову Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 26.11.2024 року ОСОБА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.04.2025 року суд перейшов до загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання 02.04.2025 року.

Враховуючи те, що під час підготовчого судового засідання були вирішені всі питання та проведені всі процесуальні дії відповідно до ст.137 ЦПК України суд закрив підготовче судове засідання та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.04.2025 року о 15.30 год.

В судове засідання позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, просили розгляд справи здійснювати у їх відсутність, підтримують заявлені вимоги, посилаючись на обставини позову.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, в заяві від 19.03.2025 року просила розгляд справи здійснювати за відсутності Славутської державної нотаріальної контори. Просила у позові позивачу відмовити, оскільки обов`язковою умовою набуття права власності на будь-який об`єкт нерухомості, в тому числі на гараж є реєстрація цього права у Державному реєстрі майнових прав на нерухоме майно. Для реєстрації права власності на гараж знадобиться пакет документів і один із них документ про надання поштової адреси об`єкту нерухомості. Без цього документу зареєструвати право власності на гараж у державного реєстратора немає технічної можливості.

Тому спадкоємцю необхідно звернутися до суду про визнання права власності на спадкове майно.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, а також матеріали спадкової справи №398/2011, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд знаходить, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що постановою в.о. завідувача Славутської державної нотаріальної контори від 26.11.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж, що знаходиться в АДРЕСА_1 , гаражний масив у зв`язку із тим, що гаражу не була присвоєна поштова адреса.

З повідомлення Славутської державної нотаріальної контори від 23.08.2024 року № 347 слідує, що ОСОБА_1 роз`яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на гараж, що знаходиться в АДРЕСА_1 неможливо, у зв`язку з тим, що об`єкту нерухомого майна не присвоєно адресу, а саме номер будівлі. В разі усунення перешкод у видачі свідоцтва про право на спадщину (надання документу з присвоєним або зазначенням номеру будівлі) дане питання буде вирішено позитивно.

На виконання вимог Славутської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 надав довідку голови правління Кооперативу «Ветеран» від 28.10.2024 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 власник гаража № НОМЕР_1 по проїзду № НОМЕР_2 , заборгованість за внески, передбачені статутом кооперативу «Ветеран» відсутня.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 06.04.1966 року вбачається, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30.04.2024 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 12.04.2011 року.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2024 року вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстроване нерухоме майно гараж; адреса нерухомого майна : АДРЕСА_1 , гараж- площею 24,7 кв.м.

Підстава свідоцтво про право на спадщину, р/н 1-4231, 23.11.2011 Славутська державна нотаріальна контора.

З витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Славутське бюро технічної інвентаризації» від 08.11.2011 року слідує, що реєстраційний номер майна: 12470557, тип об`єктагараж, адреса об`єкта : АДРЕСА_1 , гараж -.

Власник : ОСОБА_2 договір купівлі-продажу р/н 7736 від 28.12.2005 року (приватний нотаріус Славутського міського нотаріального округу Шкапій В.Я. Опис об`єкта : гараж з підвалом, силікатний блок загальна площа 24,7 кв.м., вартість 11240 грн.

З витягу з Державного реєстру правочинів від 28.12.2005 року слідує, що приватним нотаріусом Шкапій В.Я. Славутський районний здійснено запис 1 про реєстрацію правочину № 1089995 договір купівлі продажу гаражу, адреса : АДРЕСА_1 , гараж. Дата нотаріального посвідчення Відчужувач : ОСОБА_5 , набувач ОСОБА_2 : 28.12.2005 року, номер у реєстрі нотаріальних дій- 7736.

З договору купівлі-продажу гаража від 28.12.2005 року слідує, що ОСОБА_6 продала ОСОБА_2 гараж з підвалом із силікатних блоків площею 24,7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці, що належить Славутській міській раді. 28.12.2005 року цей договір посвідчено Шкапій В.Я. приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області.

Із інвентарної справи на гараж в кооперативі «Ветеран» м. Славута слідує, що власником 1/3 частини гаража є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 - 1/3 частка - не видавалося, ОСОБА_4 - 1/3 частка - не видавалося. Крім того, на вказаний гараж видано будівельний паспорт земельної ділянки. У вказаному паспорті міститься дозвіл № НОМЕР_5 на право виконання будівельних робіт, виданий районним архітектором виконавчого комітету Хмельницької області ОСОБА_7 на будівництво одноповерхового гаражу на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Славутської міської ради депутатів трудящихся від 26.10.1977 року № 456. Дата початку будівельних робіт- 19 грудня 1977 року, дата закінчення будівельних робіт : 19 лютого 1978 року.

23.11.2011 року ОСОБА_8 державний нотаріус Славутської державної нотаріальної контори видав ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , 1937 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину майна гаража, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі договору купівлі -продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Славутського державного нотаріального округу Шкапій В.Я. від 28.12.2005 року за № 7736, зареєстрованого в Славутському бюро технічної інвентаризації за № 209 в кн.1, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 12470557.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.01.2025 року за клопотанням представника позивача витребувано у Славутській державній нотаріальній конторі копію спадкової справи № 398/2011, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була досліджена судом під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний, зокрема, здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Статтею 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, зокрема: нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Як наголошувалось Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року № 2 можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу.

Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Аналіз наведених норм закону свідчить, що нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

У цій справі спір виник між сторонами з приводу визнання протиправною відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, оскільки спадкове майно гараж, що належав за життя батьку позивача ОСОБА_2 не має присвоєної поштової адреси, а саме номеру будинку.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав (ч. 1 ст. 12 Закону №1952-IV).

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (ч. 2 ст. 12 Закону №1952-IV).

В силу положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» всі реєстраційні дії, рішення та записи, які здійснюються чи приймаються державними реєстраторами, по суті мають технічний характер, спрямований на виконання встановленого цим Законом та іншими нормативно-правовими актами порядку здійснення такої державної реєстрації, проте не мають самостійного правовстановлюючого характеру та здійснюються на підставі наданих державному реєстратору відповідних правовстановлюючих документів, що містяться в реєстраційній справі.

Згідно з висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року по справі №440/9997/22: за правилами частини другої статті 12 Закону №1952-IV відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Питання застосування норми частини другої статті 12 Закону №1952-IV вже неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 24 січня 2020 року (справа №910/10987/18), від 26 жовтня 2022 року (справа №538/2185/14-ц), від 20 лютого 2018 року (справа №917/553/17), Верховний Суд дійшов висновку, що нормою частини другої статті 12 Закону №1952-IV законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у цьому Державному реєстрі.

Відповідно до ст. 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Адреса не присвоюється:

1) тимчасовим спорудам;

2) будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною;

3) іншим об`єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна (далі - Порядок присвоєння адрес).

Порядок присвоєння адрес, визначений цим Законом, не поширюється на земельні ділянки.

Реквізитами адреси є:

1) назва держави (Україна);

2) назва адміністративно-територіальної автономії у складі України - для об`єктів, розташованих на території Автономної Республіки Крим;

3) назва області (крім Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя);

4) назва району - для населених пунктів районного підпорядкування;

5) назва населеного пункту, а для об`єктів, розташованих за його межами, - назва найближчого населеного пункту (об`єднаної територіальної громади), розташованого у межах відповідного району (об`єднаної територіальної громади);

6) назва гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об`єкта (за наявності);

7) назва вулиці, площі, майдану, шосе, проспекту, бульвару, алеї, провулку, узвозу тощо (далі - вулиця) (за наявності);

8) номер об`єкта (будинку, будівлі, споруди);

9) номер корпусу - для об`єктів, які складаються з декількох корпусів;

10) номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна (за наявності).

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд погоджується з доводами позивача про те, що підстава для відмови у вчиненні нотаріальної дії, яка зазначена нотаріусом у оскаржуваній постанові, а саме відсутність поштової адреси спадкового майна є безпідставною, оскільки позивачем для нотаріусу надано правовстановлюючий документ на спадкове майно - договір купівлі-продажу гаража від 28.12.2005 року, в якому вказано, що ОСОБА_6 продала ОСОБА_2 гараж з підвалом із силікатних блоків площею 24,7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці, що належить Славутській міській раді, який був посвідчений приватним нотаріусом, інвентарну справу на гараж в кооперативі «Ветеран» м. Славута, будівельний паспорт земельної ділянки, де зазначено адресу : АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно було зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчить витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Славутське бюро технічної інвентаризації» від 08.11.2011 року, реєстраційний номер майна : 12470557, тип об`єктагараж, адреса об`єкта : АДРЕСА_1 , гараж -, де зазначена адреса гаражу. Крім того, 23.11.2011 року державний нотаріус Славутської державної нотаріальної контори видав ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , 1937 року народження, свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину майна гаража, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відтак у нотаріуса, який вчиняв нотаріальну дію за заявою позивача не було достатніх підстав вважати, що відсутня поштова адреса спадкового майна - гаража, оскільки номер гаражного боксу,машиномісця,іншого житловогота нежитловогоприміщення,яке єсамостійним об`єктомнерухомого майнавимагається зайого (занаявності).

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 від 26.11.2024 року є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн, які підтверджені матеріалами справи.

Керуючись ст. 5, 49, 50 Закону України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, ст. 6-16, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальський Тарас Богданович до Славутської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 26.11.2024 року, задовольнити.

Скасувати постанову Славутської державної нотаріальної контори про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 26.11.2024 року №529/02-31.

Стягнути із Славутської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням https://sl.km.court.gov.ua/sud2214/ або в підсистемі "Електронний суд".

Текст рішення складено 14.04.2025 року.

Головуючий суддя Н.В.Матвєєва