Постанова

від 06.12.2007 по справі 20-7/377

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/377

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-7/377

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"06" грудня 2007 р.  09:10                                                                                м. Севастополь

Господарський суду міста Севастополя у складі:

Головуючого - судді – Ілюхіної Г.П.,

при секретарі –Юренковій І.В.,

за участю представників:

від позивача          - Курбатов В.Ю., головний спеціаліст - юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №  34422/08 від 16.12.2005, посвідчення № 105 від 11.08.2006;

відповідача          не з'явився;

розглянувши матеріали справи

За          Севастопольського міського центру зайнятості

адміністративним          (99053, м. Севастополь, вул. Руднєва, 40)

позовом:

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю „Карамболь”

          (99009, м. Севастополь, вул. Привокзальна, 2)

          (99011, м. Севастополь, вул. Маяковського, 7)

          (99043, м. Севастополь, пр. Перемоги, 45-А)

про          стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на державне загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за І квартал 2005 року в сумі 75,13 грн.,

          в порядку статті 51 КАС України, позовні вимоги зменшено до 40,59 грн., в тому числі: недоїмка до 31,73 грн., пеня –до 8,86 грн.

Обставини справи:

25.10.2007 (вх.№3692) Севастопольський міський центр зайнятості звернувся до господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Карамболь” (далі –ТОВ „Карамболь”) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на державне загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за І квартал 2005 року у сумі 75,13 грн., з посиланням на статтю 38 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Ухвалою від 26.10.2007 відкрито провадження по адміністративній справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.1-2).

Ухвалою суду від 15.11.2007 закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд по адміністративній справі в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.44-46).

Заявою в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зменшив позовні вимоги до 40,59 грн., в тому числі: недоїмка до 31,73 грн., пеня –до 8,86 грн. (арк.с.66-69).

В попереднє судове засідання 15.11.2007 та судове засідання 06.12.2007 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, вимоги ухвал суду від 26.10.2007, 15.11.2007 не виконав, витребуваних документів, заперечень на позов не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно: по адресі реєстрації, що зазначена в позовній заяві (арк.с.31-42, 48-65).

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (п. 3.6. Рекомендацій Вищого господарського суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зі змінами та доповненням) та адресі рестрації.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення  ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

З'ясовані наступні обставини:

04.07.2001 ТОВ „Карамболь” зареєстровано в якості платника страхових внесків у робочому органі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття –Севастопольському міському центрі зайнятості під № 2/0982 (арк.с.6).

Згідно з розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І квартал 2005 року  від 20.06.2005 залишок заборгованості на кінець звітного періоду за платником складає 31,73 грн. (арк.с.69).

Згідно з розрахунком позивача про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І квартал 2005 року недоїмка відповідача зі сплати штрафів  складає 31,73 грн. та пені –8,86 грн., всього 40,59 (арк.с.50).

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем порушені вимоги пункту 2 статті 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, а саме: своєчасно не перерахована до Севастопольського міського центру зайнятості сума заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття.

Правовідносини сторін регулюються статтею 4 Закону України „Про Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 16/98-ВР від 14.01.1998 (зі змінами та доповненнями), статтями 17-19, 34, 35, 38 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000  (в редакції, що діяла в період, за який проведено перевірку).

Згідно з пунктом 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті сьомому статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з Указом Президента України „Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України” №1573/99 від 15.12.1999, до складу Центральних органів виконавчої влади  входить в тому числі і Міністерство праці та соціальної політики України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 966 від 03.09.1997 „Питання Міністерства праці та соціальної політики” установлено, що до сфери управління Міністерства праці та соціальної політики передаються підприємства, установи та організації ліквідованих Міністерства праці та Міністерства соціального захисту населення згідно з додатком „Переліком підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Міністерства праці та соціальної політики”, зокрема, встановлено, що Державна служба зайнятості входить до сфери управління Міністерства праці і соціальної політики.

Відповідно до статті 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000 (в редакції, що діяла в період, за який проведено перевірку) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України „Про зайнятість населення”, цим Законом та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.

Згідно зі статтею 12 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000 (в редакції, що діяла в період, за який проведено перевірку) виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Відповідно до підпункту 1.1 Положення про Севастопольський міський центр зайнятості, затвердженого директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України 15.10.1998, основною задачею позивача є реалізація державної політики зайнятості населення, здійснення контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форми власності.

Таким чином, даний позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 4 „Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 16/98-ВР від 14.01.1998 (зі змінами та доповненнями) одним з видів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є страхування на випадок безробіття.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000 (в редакції, що діяла в період, за який проведено перевірку) роботодавці  та  застраховані  особи  сплачують   страхові внески  один  раз  на  місяць  в  день  одержання  роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

Відповідно до статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000 (в редакції, що діяла в період, за який проведено перевірку) Фонд зобов'язаний:

-  забезпечувати збір страхових внесків;

- виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом;

- вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду;

- контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.

Згідно статті 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000 (в редакції, що діяла в період, за який проведено перевірку) роботодавець  зобов'язан своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000 (в редакції, що діяла в період, за який проведено перевірку) роботодавець несе відповідальність  за  несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків,  у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі  несвоєчасної   сплати     страхових внесків страхувальниками,  у  тому  числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків,  або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму   донарахованих  контролюючим  органом  страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків  облікової  ставки Національного   банку   України,   що  діяла  на  момент  сплати, нарахованої на повну суму недоїмки  (без  урахування  штрафів)  за весь її строк.

Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість в сумі 31,73 грн. не сплатив.

Таким чином на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне  страхування на випадок безробіття складає 31,73 грн. та пеня в сумі 8,86 грн., а всього 40,59 грн., які підлягають стягненню в зменшеній сумі.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в справі, письмових заперечень на позов, контрозрахунку заборгованості, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає доводи позивача обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними доказами, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі в зменшеній сумі.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтею 4 Закону України „Про Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, статтями 17-19, 34, 35, 38 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, статтями 2, 69-72, 79, 94, 98, 128, 150, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Карамболь” (99009, м. Севастополь, вул. Привокзальна, 2 / 99011, м. Севастополь, вул. Маяковського, 7 / 99043, м. Севастополь, пр. Перемоги, 45-А, ідентифікаційний код 30542431, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Севастопольського міського центру зайнятості (99053, м. Севастополь, вул. Руднєва, 40, ідентифікаційний код 03491145, п/р 37178302900001, 37175305900001, в УДК м. Севастополя, МФО 824509) заборгованість по сплаті страхових внесків та пені в сумі 40,59 грн.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення або з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення або з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або поданням апеляційної скарги в 10-денний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                      Г.П. Ілюхіна

Постанова складена та підписана

в порядку частини 3 статті 160 КАС України

11.12.2007 о 10-05