Ухвала

від 25.03.2025 по справі 947/39701/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/273/25

Справа № 947/39701/24 1-кс/947/64/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя - ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 08.01.2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 2024160000000156від 23.08.2024за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.191 КК України,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №2024160000000156від 23.08.2024за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.191 КК України та накладено арешт на майно, яке було вилучено 23.12.2024 обшуку за місцем знаходження ТОВ «ГРАД-СТРОЙ», за адресою: м. Одеса, бул. Лідерсівський, 15, офіс 520, та які перелічені в резолютивній частині ухвали.

Зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, посилаючись на наступне.

- слідчий суддя не надав належної оцінки тому, що під час проведення обшуку, серед іншого майна, було вилучено майно, дозвіл на вилучення якого не було надано слідчим суддею в ухвалі про надання дозволу на обшук;

- сторона обвинувачення всупереч вимогам ст.166 КПК звернувся до слідчого судді одразу із клопотанням про проведення обшуку, тоді як мав звертатись із клопотаннями про отримання тимчасового доступу до речей чи документів;

- фактично слідчий у клопотанні просив накласти арешт на ряд документів, які належним чином не ідентифіковано, в повній мірі не описано їх зміст, назва та реквізити, а тому в подальшому існує великий ризик їх втрати або спотворення;

- не надано жодного доказу, що вилучене майно та документи мають будь-яке відношення до вказаного кримінального провадження та мають ознаки, визначені ст.98 КПК України;

- жодній службовій особі ТОВ «Град-Строй» не було повідомлено про підозру.

На підставі цього просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Позиції учасників апеляційного провадження

Представник власника майна ТОВ «ГРАД-СТРОЙ» - адвокат ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційного суду не з`явився, звернувся з заявою в якій просив провести розгляд апеляційної скарги без його участі та задовольнити апеляційну скаргу.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо така особа була належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомила про поважні причини свого неприбуття.

Враховуючи вищезазначене,з метоюдотримання розумнихстроків розглядусправи,апеляційний суддійшов висновкупро можливістьрозгляду справиза відсутностізахисника іпрокурора та відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно допунктів 1,2,5ч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати:правову підставудля арештумайна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення слідчого судді та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд дійшов висновку, що вказані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею виконані належним чином.

Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Крім того, частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, в тому числі, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У клопотанні слідчого зазначено, СУ ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024160000000156 від 23.08.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.12.2022 між Відділом житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та ТОВ «ГРАД-СТРОЙ», код ЄДРПОУ 33313400, укладено договір №25 на виконання робіт з будівництва нового укриття для закладу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за адресою: вул. Спортивна, 75-А, с. Куяльник, Одеська область, на загальну суму 27547636,38 грн, у т.ч. ПДВ4171234,83 грн.

Згідно вищевказаного договору роботи з будівництва нового укриття для закладу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за адресою: вул. Спортивна, 75-А, с. Куяльник, Одеська область, мали бути завершені 31.12.2023, однак термін дії договору було продовжено до 31.12.2024.

Відповідно до відомостей, які містяться на офіційному сайті https://spending.gov.ua на даний час по договору на рахунок ТОВ «ГРАД-СТРОЙ» перераховано 18800000,00 грн за виконані роботи на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт.

Виїздом за адресою: вул. Спортивна, 75-А, с. Куяльник, Одеська область, візуально оглянуто хід виконаних будівельних робіт, під час якого встановлено, що роботи, які відповідно до графіку виконаних робіт мали вже бути виконані, не виконані в повному обсязі та об`єми значно завищені.

У зв`язку з вищевикладеним вбачаються факт можливого привласнення бюджетних коштів посадовими особами ТОВ «ГРАД-СТРОЙ» під час виконання робіт з будівництва нового укриття для закладу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за адресою: вул. Спортивна, 75-А, с. Куяльник, Одеська область, де розпорядником бюджетних коштів був Відділ житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 41882571.

23.12.2024 в ході проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «ГРАД-СТРОЙ», код ЄДРПОУ 33313400, за адресою: м. Одеса, бул. Лідерсівський, 15, офіс 520, в проміжок часу з 13:43 по 22:00 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси було виявлено та вилучено документи, перелік яких наводиться у клопотанні слідчого.

24.12.2024 року слідчим винесено постанову про визнання речовими доказами відшуканих та вилучених речей в ході санкціонованого обшуку за адресою: м. Одеса, бул. Лідерсівський, 15, офіс 520.

Метою накладення арешту на майно слідчий у своєму клопотанні визначив необхідність збереження речових доказів.

Перевіряючи доводи, які викладені у апеляційній скарзі відносно того, що матеріали, які долучені до клопотання слідчого не містять будь-яких доказів, які хоча б опосередковано вказували на можливу причетність службових осіб ТОВ «Град-Строй» до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, апеляційний суд зауважує, що досудове розслідування вказаного провадження триває, вживаються заходи щодо встановлення всіх обставин кримінального провадження.

Вилучені предмети, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, згідно клопотання прокурора містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, вилучені речі необхідні з метою проведення подальших експертних досліджень, а також з метою виключення можливості пошкодження, втрати та зникнення речових доказів, у зв`язку з чим виникла необхідність в накладенні арешту вилучене майно.

Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя обґрунтовано виходив з того, що вилучене майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучені речі можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, може міститися інформація, яка має відношення до кримінального провадження.

Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання речовими доказами від 24.12.2024 року, відповідно до якої вилучені речі визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження (а.п. 41-50).

Слідчий суддя дійшов вірного висновку, що метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні та з метою проведення судових експертиз з вилученим майном та зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, вважав за необхідне на даному етапі досудового слідства накласти арешт на вказане в клопотанні майно, з метою збереження та дослідження вказаних речових доказів.

Апеляційний суд погоджується з висновками ухвали слідчого судді про те, що зазначене майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №2024160000000156.

Положеннями ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які, зокрема, зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Накладення арешту на вилучені під час проведення обшуку за фактичним місцем здійснення діяльності ТОВ «ГРАД-СТРОЙ» документи, то зазначене майно, може свідчити про можливе привласнення бюджетних коштів посадовими особами ТОВ «ГРАД-СТРОЙ» під час виконання робіт з будівництва нового укриття для закладу освіти Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за адресою: вул. Спортивна, 75-А, с. Куяльник, Одеська область, де розпорядником бюджетних коштів був Відділ житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, а тому є важливими доказами можливого вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК Українита накладення арешту на них є необхідним для збереження цих речових доказів та недопущення їх знищення, з метою проведення призначеної слідчим 11.09.2024 року будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні.

Отже, слідчий довів достатність підстав вважати, що могло бути вчинене вказане кримінальне правопорушення, що може бути підставою для арешту майна. При цьому на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб та ступінь їх вини. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей визначає, що кримінальне правопорушення могло бути вчинено за описаних прокурором обставин.

На переконання апеляційного суду, відомості, які наявні в вилучених документах, можуть використовуватися як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно вилучені предмети, як носії цих відомостей, мають ознаки речового доказу і можуть бути використані сторонами кримінального провадження.

Цим спростовуються доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність вилучених речей критеріям, встановленим ст. 98 КПК України.

При розгляді клопотання прокурора, слідчий суддя, пославшись на вимоги ст.170 КПК, задовольнив клопотання та наклав арешт на майно, вилучене під час обшуку за місцем здійснення діяльності ТОВ «ГРАД-СТРОЙ», зазначивши про те, що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

На переконання апеляційного суду, слідчим у поданому клопотанні наведено, що відповідне майно необхідне для забезпечення наявності в кримінальному провадження доказової бази для подальшого його використання відповідно до ст.ст.84, 91 КПК України, для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, та підлягають доказуванню, а відтак наведені у апеляційній скарзі посилання адвоката на не зазначення у відповідному клопотанні слідчого та у оскаржуваній ухвалі слідчого судді того, що арештоване майно має ознаки речових доказів, апеляційний суд відхиляє як безпідставні.

Доводи апелянтавідносно незаконностінакладення арештуна вищевказаніречі тадокументи,у зв`язкуіз неврахування слідчимсуддею відсутностібудь-якихдоказів причетностіслужбових осіб ТОВ «ГРАД-СТРОЙ», апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки діючий кримінальний процесуальний закон України не ставить в залежність можливість накладення арешту на майно з процесуальним статусом особи, у володінні якого воно перебуває на час вирішення клопотання щодо необхідності його арешту.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовували втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, оскільки існують ризики того, що відповідні речі та документи можуть бути змінені або знищені.

На даний час тривають необхідні слідчі дії. Таким чином, вилучене майно є речовими доказами у розумінні ст.98 КПК України, а тому є правомірним накладання арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, при цьому відповідно до ст. 170 ч.3 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Доводи представника власника майна, щодо вилучення документів, що не зазначені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку спростовуються змістом ухвали слідчого судді (а.с. 15-20).

Посилання адвоката що фактично слідчий у клопотанні просив накласти арешт на ряд документів, які належним чином не ідентифіковано, в повній мірі не описано їх зміст, назва та реквізити, а тому в подальшому існує великий ризик їх втрати або спотворення, апеляційний суд не приймає, оскільки зазначені обставини спростовуються самим клопотанням та оскарженою ухвалою, в яких зазначено зокрема: назви документів, їх номери, дати та кількість аркушів.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, на підставі всебічного та повного дослідження фактичних обставин провадження за клопотанням прокурора про арешт майна слідчий суддя вірно встановив, що наявні підстави, передбачені ст.170 КПК України, для застосування у кримінальному провадженні №2024160000000156такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно, з метою збереження речових доказів, який відповідає принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, у зв`язку з чим апеляційний суд роз`яснює про те, що власник майна має право в подальшому звернутись до слідчого суді із клопотанням про скасування арешту майна.

Приписами п.1 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має правозалишити ухвалу без змін.

За таких обставин апеляційний суд визнає необґрунтованою апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_6 так як її доводи спростовуються вищенаведеним, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, оскільки вона відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 08.01.2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 2024160000000156від 23.08.2024за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.191 ККУкраїни залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4