Рішення

від 09.04.2025 по справі 160/1371/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 рокуСправа №160/1371/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 12.03.2025 р., просить:

-визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про скасування йому відстрочки від призову на військову службу та виключення інформації про право на відстрочку в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

-визнати його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

-зобов`язати відповідача забезпечити внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про надану йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він має на утриманні та вихованні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується посвідченням багатодітної сім`ї № НОМЕР_1 та актом про спільне проживання від 02.09.2024 року. В березні 2024 року він отримав відстрочку на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до 21.03.2025 року, що підтверджується листом відповідача від 03.04.2024 року. Вказана інформація була внесена до застосунку Резерв+. Проте, наприкінці 2024 року інформація про його право на відстрочку із застосунку Резерв+ зникла, тобто інформація про наявність у нього відстрочки від призову не відображається. При цьому жодного повідомлення про скасування її він не отримував, натомість йому видали повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 03.09.2024 р. о 09 год.00 хв., тоді як вчинення дій мобілізаційного характеру можливо за умови відмови у наданні відстрочки. Він мав з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 03.09.2024 року, проте в цей момент його було заброньовано за місцем роботи до 12.08.2025 р. Відмову у наданні відстрочки від призову або скасування відстрочки від призову на військову службу, він вважає протиправною, оскільки обставини, які стали підставою для надання відстрочки на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не змінилися. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 22.01.2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №160/1371/25.

До суду 12.03.2025 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову та додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 24.03.2025 року витребувано від відповідача по адміністративній справі №160/1371/25 належним чином завіреної копії рішення про скасування відстрочки від призову на військову службу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) та докази його направлення позивачу.

На виконання вимог ухвали суду, від відповідача 08.04.2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 21.03.2024 року позивач пройшов ВЛК за висновками якого був визнаний придатним до військової служби в Збройних Силах України. Враховуючи, що на утриманні позивача перебуває троє дітей віком до 18 років, останньому листом від 03.04.2024 року №1965 було повідомлено про право на відстрочку від призову на підставі абз.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивачу була вручена повістка на 03.09.2024 року для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних та вирішення питання про оформлення відстрочки. За вказаним викликом позивач за повісткою не прибув, але через портал «Дія» оформив відстрочку у зв?язку з бронюванням в ТОВ «Сітро» (код ЄДРПОУ 43231161). 26.02.2025 року за заявою керівника організації ТОВ «Сітро» бронювання з позивача було знято. Звернення на скасування бронювання позивача надіслано керівником організації через портал «Дія». Таким чином, на даний час обставин, передбачених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які б надавали позивачу право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відсутні. На думку відповідача, позивач вводить суд в оману зазначаючи в позовній заяві обставини, які не відповідають дійсності. Представник позивача безпідставно вказує в позовній заяві дані про отримання відстрочки (на підставі абз.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») та про її скасування без урахування того факту, що вона взагалі не була оформлена відповідно до вимог Порядку №560. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов`язаний.

21.03.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Листом від 03.04.2024 року відповідач повідомив, що на підставі абзацу 4 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач має право на відстрочку від призову на військову службу.

Відповідно до витягу із застосунку Резерв+ станом на 26.08.2024 року в графі тип відстрочки зазначено: «-».

Відповідно до витягу із застосунку Резерв+ станом на 10.09.2024 року в графі тип відстрочки зазначено: «-».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).

Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У розумінні статті 1 Закону №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно із пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до абз.9 п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Суд враховує, що на момент звернення позивача із заявою від 21.03.2024 року діяв Порядок надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, визначений в абзаці 7 пункту 4.19. Інструкції з підготовки та проведення мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 року №19ДСК, згідно із яким військовозобов`язаний, який має право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією надає відповідну заяву до місцевого органу виконавчої влади. Після розгляду заяви місцевим органом виконавчої влади територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виконує прийняті ним рішення.

Тобто, відповідно до наказу від 15.12.2017 р. № 19ДСК, військовозобов`язаний який має право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією надає відповідну заяву до місцевого органу виконавчої влади. Після розгляду цих заяв місцевим органом виконавчої влади районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виконує прийняті ним рішення.

У разі прийняття місцевим органом виконавчої влади рішення щодо звільнення військовозобов`язаного від призову на військову службу за мобілізацією в особливих відмітках військового квитка та військово-облікових документах вноситься відповідний запис.

Вказаним військовозобов`язаним видаються довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації у відповідності до підстав, передбачених чинним законодавством.

Тобто, на районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не покладені повноваження щодо надання відстрочок від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, а лише її оформлення.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що 21.03.2024 року позивач пройшов ВЛК за висновками якого був визнаний придатним до військової служби в Збройних Силах України. Враховуючи, що на утриманні позивача перебуває троє дітей віком до 18 років, останньому листом від 03.04.2024 року №1965 було повідомлено лише про право на відстрочку від призову на підставі абз.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказане також підтверджується матеріалами справи.

Однак, лист від 03.04.2024 року №1965, є лише відповіддю на звернення позивача щодо надання відстрочки та носить інформативний характер та не є рішенням щодо надання/ненадання відстрочки.

Водночас, з 18.05.2024 року змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до ст.23 Закону №3543-XII.

Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до п.п.56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених у ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно із п.58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Так, додаток 4 цього Порядку визначає, що документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

Суд наголошує, що вказана норма містить альтернативний перелік документів, що підтверджують утримання дітей.

Відповідно до п.60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки.

Отже, станом на час розгляду справи, рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації приймається комісією, створеною при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), за наслідками розгляду особисто поданої заяви військовозобов`язаного за формою, визначеною у додатку 4, та відповідних документів, визначених Додатком 5 до Порядку №560.

Матеріали справи свідчать, що позивач не звертався із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації за формою, визначеною у додатку 4, та відповідними документами, визначеними Додатком 5 до постанови №560.

Так, позивач не надав суду доказів подання ним заяви з доданими документами про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Як наслідок, оскільки позивач не звертався із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації, комісією не ухвалювалось рішення про надання йому відстрочки та не приймалося рішення про скасування відстрочки від призову на військову службу.

Стосовно заявлених позовних вимог в частині визнання права позивача на відстрочку від мобілізації з підстав, передбачених ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», суд зазначає таке.

Як зазначалось вище, розгляд заяв військовозобов`язаних про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відбувається за встановленою процедурою.

Отже, надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є дискреційними повноваженнями відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Виходячи з принципу «належного врядування», суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

Стосовно дискреційних повноважень Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку, дійсно, суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому, це не порушує будь-чиїх прав.

Таким чином, прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є дискреційними повноваженнями відповідача, на обліку в якого перебуває позивач як військовозобов`язаний.

За наведених обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Суд також зауважує, що ухвалою суду від 24.03.2025 року витребувано від відповідача належним чином завіреної копії рішення про скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Однак, відповідачем у відзиві на позов вказано, що рішення про скасування відстрочки від призову позивача на військову службу під час мобілізації не приймалося.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналізуючи вищевикладене суд зазначає, що підставою для звернення до адміністративного суду є наявність у позивача порушених прав, свобод або інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень. В такому випадку порушені права підлягають захисту судом у спосіб, що дозволить відновити таке порушене право.

Як вже зазначалося судом вище, позивач заяви про надання відстрочки відповідно до Порядку №560 не подавав та за наслідками її розгляду будь-якого рішення відповідачем про надання відстрочки чи у її відмові відповідачем не приймалося та зміни у військово-облікові документи позивача не вносились.

Рішення про скасування відстрочки від призову на військову службу відповідачем також не приймалося.

Відтак, на даний час будь-яких рішень, дій чи бездіяльності, які б порушували права, свободи чи його інтереси позивача, що потребують судового захисту, відповідачем не приймалося та не вчинялося.

В даному випадку, позивач звернувся за захистом прав, які жодним чином відповідачем не порушені.

Отже, суд зазначає, що в разі якщо фактично спору між сторонами не існує, то спірні правовідносини не виникають, а відтак, і право на звернення до суду не може бути реалізоване.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Підстави для задоволення похідних позовних вимог в частині зобов`язання відповідача забезпечити внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про надану позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації також відсутні.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма