Ухвала

від 14.04.2025 по справі 320/16037/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 квітня 2025 року м. Київ № 320/16037/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України до Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Іщенко Людмили Анатоліївни про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Іщенко Людмили Анатоліївни, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмили Анатоліївни у зведеному виконавчому провадженні № 75958196 щодо звернення стягнення на майно - урожай Державного підприємства «Дослідне господарство «ОЗЕРНА» Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», що перебуває в податковій заставі Головного управління Державної податкової служби у Київській області згідно актів №207/10-36-13-05 від 02.10.2024, №206/10-36-13-05 від 02.10.2024, №208/10-36-13-05 від 02.10.2024, №209/10-36-13-05 від 02.10.2024, №210/10-36-13-05 від 02.10.2024;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмили Анатоліївни про опис та арешт майна боржника від 07.10.2024 у виконавчому провадженні № 76163107, яке входить до зведеного виконавчого провадження № 75958196;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мочинського Миколи Анатолійовича про опис та арешт майна боржника від 20.11.2024 у зведеному виконавчому провадженні № 75958196;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іщенко Людмили Анатоліївни від 17.12.2024 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у зведеному виконавчому провадженні № 75958196.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.

У силу положень пункту 2 частини п`ятої, частини шостої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.

Ураховуючи, що позовну заяву підписано представником позивача адвокатом Корольовим І.М., то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника (частина шоста статті 160 Кодексу).

У реквізитах позову відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування представника позивача, як цього вимагає стаття 160 Кодексу.

Крім того, відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Суд зауважує, що під «змістом позовних вимог» розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, як і суб`єктний склад учасників справи, оскільки суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У позовній заяві у якості відповідача Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Іщенко Людмили Анатоліївни.

Проте, як вбачається із позовних вимог позивач також просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мочинського Миколи Анатолійовича про опис та арешт майна боржника від 20.11.2024 у зведеному виконавчому провадженні № 75958196

Суд також звертає увагу на приписи частини третьої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відтак, позивачу слід визначити належних відповідачів по справі, оскільки від юридично правильного сформованого змісту позовних вимог до належного відповідача залежить ефективність судового захисту.

Крім того, судом установлено, що позов подано з пропуском десятиденного строку звернення до суду, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої і другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Тому при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує постанови державного виконавця від 07.10.2024, від 20.11.2024 та від 17.12.2024. Так, позивач зазначає, що про оскаржувані постанови позивачу стало відомо із листа Головного управління ДПС у Київській області від 09.01.2025, а також вимоги державного виконавця від 02.01.2025.

Проте, позивач звернувся до суду через систему Електронний суд з цим позовом 22.01.2025, тобто з порушенням десятиденного терміну встановленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача зазначає, що підприємство зверталося до Господарського суду Київської області із відповідною скаргою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду, що передбачений статтею 339-341 ГПК України. Проте, ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2025 скаргу було повернуто у зв`язку з тим, що дії та рішення державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні з виконання рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд критично оцінює дані доводи позивача, оскільки порушення ним правил підсудності не є поважними причинами пропуску строків звернення до суду.

Крім того, суд також враховує, що позивачем не надано доказів того, що він не був обізнаний із оскаржуваними постановами 07.10.2024, від 20.11.2024 та від 17.12.2024 раніше, а про їх існування йому стало відомо із листа від 09.01.2025.

Як вбачається із оскаржуваної постанови державного виконавця від 07.10.2024 про опис та арешт майна боржника її складено у присутності представника боржника Рудь Вячеслава Миколайовича, що підтверджується його підписом на вказаній постанові.

Також, суд звертає увагу, що із оскаржуваної постанови від 20.11.2024 про опис та арешт майна (коштів) боржника вбачається, що вказана постанова складена у присутності представника боржника Рудь Вячеслава Миколайовича, проте вказаний представник від її підпису відмовився. Вказаною постановою від 20.11.2024 державним виконавцем призначено відповідального зберігача - Піддубного В.В.

Водночас, судом встановлено, що із долученої позивачем копії наказу від 19.11.2024 №66/1 про облік кількості та якості зерна, що збирається створено комісію, до складу якої ввійшов заступник директора по виробництву Рудь Вячеслав Миколайович. Більш того, вказаний наказ прийнято у зв`язку із неправомірним призначенням державним виконавцем зберігачем арештованого майна підприємства приватної особи.

Отже, суд констатує, що позивачу достеменно було відомо про постанови державного виконавця від 07.10.2024 та від 20.11.2024 у день їх прийняття, що підтверджується матеріалами справи, а тому доводи представника позивача про те, що підприємству стало відомо про оскаржувані постанови із листа податкового органу є необґрунтованими.

Згідно із частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Із позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01.01.2025 складає 3028, 00 грн.

У прохальній частині позовної заяви позивачем об`єднаного чотири вимоги немайнового характеру.

Таким чином, ураховуючи приписи чинного законодавства у взаємозв`язку з заявленими у позові немайновими вимогами, позивачеві слід було сплатити 12 112,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Проте, доказів на підтвердження сплати судового збору не надано.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви (у кількості, відповідно до учасників справи) приведеної у відповідність до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали;

- оригінал платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 12 112,00 грн за місцем розгляду справи Київським окружним адміністративним судом;

Керуючись статтями 44, 45, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

позовну заяву Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Шевченко А.В.