Рішення від 14.04.2025 по справі 420/432/25

Справа № 420/432/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 06.03.2024 р. по 06.09.2024 р. включно;

- зобов`язати Інформаційний центр " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні по виплаті грошового забезпечення за період з 06.03.2024 р. по 06.09.2024 р. відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 28.08.2008 р. по 05.03.2024 р. проходив військову службу в органах державної прикордонної служби України. Під час проходження військової служби у період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. та станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу військовою частиною НОМЕР_1 не проведено повного розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 р. зобов`язано Інформаційний центр "Одеса (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням раніше проведених виплат. 10.12.2024 р. на виконання вказаного рішення відповідачем нараховано та виплачено 53895,17 грн. Таким чином, остаточний розрахунок належних сум при звільненні здійснено відповідачем з порушенням строків, що є підставою для відповідальності, визначеної ст.ст.116, 117 КЗпП України.

Ухвалою від 10.01.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

22.01.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що ч.2 ст.117 КЗпП України регулює випадок часткового задоволенні позовних вимог позивача при спорі про розміри належних звільненому працівникові сум. У такому разі розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 р. у справі № 420/14402/24 вирішено спір по суті, а отже, відповідно до вимог ст.117 КЗпП України саме рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/14402/24 повинно було бути вирішено питання про встановлення розміру відшкодування за час затримки. Крім того, позивач просить здійснити нарахування та виплату компенсації за невиплату індексації грошового забезпечення, яка не є сумою, що належить звільненому працівникові від підприємства, установи, організації, а тому у разі прострочення виплати індексації грошового забезпечення не здійснюється нарахування та виплата відшкодування за час затримки. Також зауважує, що фінансування оборонного сектору економіки є обмеженим, оскільки законами України про Державний бюджет України на відповідний рік Міністерству оборони України та Міністерству внутрішніх справ України виділяються кошти згідно затвердженого кошторису доходів та видатків на рік. Виділення коштів за напрямком нарахування та виплати коштів (зокрема середньої заробітної плати за несвоєчасний розрахунок при звільненні) на виконання рішення суду відповідними кошторисами доходів та видатків не передбачено. Окрім цього, просить врахувати принцип пропорційності.

21.03.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність викладених у ній обставин, оскільки вони жодним чином не спростовують доводи, викладені у позовній заяві.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.08.2008 р. по 05.03.2024 р. проходив військову службу в органах державної прикордонної служби України, в тому числі з 27.12.2014 р. по 25.05.2016 р. - на посаді старшого офіцера інформаційного відділу "Чернівці" Інформаційного центру "Львів", з 25.05.2016 р. по 07.03.2017 р. - на посаді старшого офіцера Інформаційного центру "Харків", з 07.03.2017 р. по 23.11.2018 р. - на посаді старшого офіцера Інформаційного відділу "Чернівці" Інформаційного центру "Львів", з 23.11.2018 р. по 01.10.2020 р. - Регіональне управління морської охорони, з 01.10.2020 р. по 05.03.2024 р. - на посаді старшого офіцера Інформаційного центру "Одеса".

Згідно витягу з наказу начальника Інформаційного центру "Одеса" Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.03.2024 р. № 4 Р-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення з 08 березня 2024 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 р. у справі № 420/14402/24, яке набрало законної сили 12.11.2024 р., визнано протиправними дії Інформаційного центру "Одеса" (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. з встановленням базового місяця - червень 2015 року; зобов`язано Інформаційний центр "Одеса" (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

На виконання даного судового рішення на розрахунковий рахунок позивача 10.12.2024 р. перераховано 53895,17 грн.

12.12.2024 р. позивач звернувся до начальника Інформаційного центру "Одеса" Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 06.03.2024 р. по 06.09.2024 р.

Не отримавши відповіді на заяву, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних засадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Частинами 1, 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 29.12.2009 р. № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Згідно з пунктом 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 р. у справі № 420/14402/24 встановлено, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 не в повному обсязі здійснювалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.

Кошти за вказаним судовим рішенням у загальній сумі 53895,17 грн. були перераховані відповідачем на розрахунковий рахунок позивача 10.12.2024 р., що не заперечується сторонами.

Суд враховує, що вищевказаними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку з особою, звільненою з військової служби, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, оскільки загальні норми підлягають застосуванню лише за умови неврегульованості правовідносин нормами спеціального законодавства.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 31.10.2019 р. у справі № 828/598/17, від 16.04.2020 р. у справі № 822/3307/17, від 31.05.2018 р. у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 р. у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 р. у справі № 826/15235/16, від 30.04.2020 р. у справі № 140/2006/19.

Відповідно до ст.116 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022 р.) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Зазначені правові висновки щодо застосування ст.117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 р. у справі № 821/1083/17.

Таким чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що у спірному випадку на нього не поширюється відповідальність, передбачена ст.117 КЗпП України.

В рамках даної справи судом встановлено, що відповідачем при звільненні позивача з військової служби не проведено з останнім повного розрахунку, зокрема не було у повному обсязі виплачено індексацію грошове забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., що свідчить про недотримання відповідачем вимог ст.116 КЗпП України та має наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Як встановлено судом позивача було виключено зі списків особового складу частини з 08.03.2024 р. Між тим, остаточний розрахунок на виконання судового рішення у справі № 420/14402/24 проведено лише 10.12.2024 р. (дата надходження коштів на банківський рахунок позивача). На звернення позивача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач відповіді не надав.

Тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною.

При цьому, в даному випадку протиправною є саме бездіяльність відповідача, а не дії як вказує позивач, оскільки відповідачем не вчинено жодних дій щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Щодо визначення способу поновлення порушених прав позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 р. у справі № 821/1226/16).

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків особового складу) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі належні йому суми.

Наказом начальника Інформаційного центру "Одеса" Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.08.2024 р. № 4Р-ОС позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 08.03.2024 р.

Строк затримки по виплаті грошового забезпечення слід рахувати з 09.03.2024 р., оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06.08.2020 р. у справі № 813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Таким чином, для повного і належного захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне стягнути з відповідача конкретну суму такої компенсації.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем 10.12.2024 р., виплативши на виконання рішення суду індексацію грошове забезпечення у сумі 53895,17 грн.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2025 р. № 15/2 про середньомісячне та середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 , розмір грошового забезпечення позивача за січень, лютий 2024 року склав 102622,56 грн. (51311,28 грн. + 51311,28 грн.). Сукупна кількість календарних днів за цей період становить 60 днів.

Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1710,37 грн. (102622,56 грн. : 60 календарних днів).

З 19.07.2022 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022 р. (далі - Закон № 2352-ІХ), яким викладено в новій редакції норму ст.117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

Відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 09.03.2024 р., проте не більш як за шість місяців, що становить 184 календарних днів (з 09.03.2024 р. по 08.09.2024 р.).

Із цього слідує, що середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст.117 КЗпП України шестимісячного терміну становить 314708,08 грн. (1710,37 грн. х 184 календарних дні).

Доводи відповідача про застосування принципу пропорційності та зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд не бере до уваги з наступних підстав.

Верховний Суд у постановах від 29.02.2024 р. у справі № 460/42448/22, від 22.02.2024 р. у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 р. у справі № 420/11416/23, від 29.01.2024 р. у справі № 560/9586/22, від 30.11.2023 р. у справі № 380/19103/22, від 28.06.2023 р. у справі № 560/11489/22 зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ.

Наведений у цих постановах підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 Кодексу законів про працю України не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Так, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, у чинній редакції, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Отже, доводи відповідача щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, викладений в постанові Великої Палати Верховного від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15, не є застосовним до даної справи, оскільки правовий висновок у вказаній постанові викладено щодо приписів ст.117 КЗпП України у попередній редакції, яка не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Крім того, Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з метою єдності судової практики у постанові від 06.12.2024 р. у справі № 440/6856/22 відступила від правових висновків Верховного Суду щодо можливості застосування зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до правовідносин, які виникли після внесення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 р. № 2352-ІХ змін до ст.117 КЗпП України, та зазначила про необхідність урахування приписів чинної редакції ст.117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022 р., яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Інформаційного центру "Одеса" (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 09.03.2024 р. по 08.09.2024 р.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.03.2024 р. по 08.09.2024 р. у сумі 314708 (триста чотирнадцять тисяч сімсот вісім) грн. 08 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко