Ухвала від 10.04.2025 по справі 940/9/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №940/9/22 Провадження №11-кп/824/3211/2025 Суддя в І інстанції: ОСОБА_1 У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021112030000058, по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 20 грудня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Тетіївського районного суду Київської області від 20 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_9 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він,обіймаючи посаду голови Тетіївської міської ради народних депутатів Київської області, будучи службовою особою, яка має вільний доступ до документів, що створюються в процесі діяльності міської ради, а також маючи у володінні та розпорядженні гербову печатку Тетіївської міської ради народних депутатів, маючи умисел на зловживання службовим становищем, діючи в інтересах Тетіївського відділення Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі НАСК «Оранта»), з метою протиправної безоплатної передачі у власність НАСК «Оранта» частини адміністративної будівлі Тетіївської міської ради загальною площею 140,8 кв.м., залишковою вартістю 13929,23 грн., розташованої за адресою: вул. Комсомольська 5, в місті Тетіїв Київської області, діючи умисно, всупереч інтересам служби, перебуваючи у приміщенні Тетіївської міської ради народних депутатів за адресою: вул. Комсомольська, 5, м. Тетіїв Київської області, 30.01.1997 року підписав та скріпив гербовою печаткою Тетіївської міської ради народних депутатів завідомо неправдиве рішення 9 сесії 22 скликання Тетіївської міської ради народних депутатів від 30.01.1997 року «Про передачу частини приміщення міської ради по вул. Комсомольській, 5 Тетіївському відділенню НАСК «Оранта», на підставі якого 30.11.1998 року НАСК «Оранта» отримало свідоцтво про право власності на частину адміністративної будівлі Тетіївської міської ради народних депутатів загальною площею 140,8 кв.м.

Вказаними протиправними діями завдано істотну шкоду громадським інтересам в особі органу місцевого самоврядування Тетіївській міській раді народних депутатів.

З метою приховання зловживання своїм службовим становищем, ОСОБА_7 , діючи умисно, достовірно знаючи, що рішення 9 сесії 22 скликання Тетіївської міської ради народних депутатів від 30.01.1997 року «Про передачу частини приміщення міської ради по вул.Комсомольській, 5 Тетіївському відділенню НАСК «Оранта» цією сесією Тетіївської міської ради народних депутатів не приймалося, перебуваючи у приміщенні Тетіївської міської ради народних депутатів, 30.01.1997 року видав завідомо неправдивий офіційний документ - рішення 9 сесії 22 скликання Тетіївської міської ради народних депутатів від 30.01.1997 року «Про передачу частини приміщення міської ради по вул. Комсомольській, 5 Тетіївському відділенню НАСК «Оранта», який підписав як голова Тетіївської міської ради народних депутатів та скріпив гербовою печаткою.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить оскаржуваний вирок суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що питання передачі на баланс НАСК «Оранта» приміщень розглядалось на сесії в розділі «Різне» відповідно до регламенту роботи Тетіївської міської ради 22 скликання. Разом із цим, при оформленні протоколу засідання секретар сесії ОСОБА_10 допустила технічну помилку при друкуванні протоколу, пропустивши в його тексті пункт «Різне», де вирішувалось дане питання.

Зазначає, що НАСК «ОРАНТА» була дольовим учасником у будівництві адміністративного приміщення райвиконкому в місті Тетіїв по вул.Комсомольська №3(5), на що в березні 1978 року було перераховано кошти дольової участі Тетіївському райагробуду в сумі 20 000 карбованців. Тетіївська міська рада стала власником частини адміністративної будівлі по вул. Комсомольська №3(5) в місті Тетіїв в 2002 році, а НАСК «ОРАНТА»- в 1997 році.

За доводами обвинуваченого, рішення про передачу НАСК «ОРАНТА» у власність частини приміщень адміністративної будівлі він не приймав, умислу на заволодіння майном у нього не було та він не вчиняв жодних дій, спрямованих на незаконне відчуження майна, шляхом переходу права власності, оскільки на сесії лише вирішувалось питання про передачу НАСК «ОРАНТА» на баланс частини приміщення.

В поданій апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що судом належним чином не проаналізовано матеріали, на які сторона обвинувачення посилається в обґрунтування його винуватості.

Зокрема, стороною обвинувачення до справи долучено копію рішення Тетіївської міської ради народних депутатів від 30.01.1997 року «Про передачу частини приміщення міської ради по вул.Комсомольській, 5 Тетіївському відділенню НАСК «Оранта», вилученого в БТІ, яке було використано для реєстрації права власності, та на підставі якого видавалось свідоцтво про право власності. Дане рішення, як стверджує апелянт, не тотожне рішенню, яке підписувалось ним та яке знадиться в архіві, оскільки в даний документ очевидно внесені зміни, а саме дописано пункт №2, в якому зазначено: «МБТІ оформити право власності на кімнати загальною площею 140,8 кв.м.».

Вважає, що суд необґрунтовано дійшов висновку про його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, оскільки такі висновки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не відповідають фактичним обставинам провадження.

За результатами розгляду апеляційної скарги просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити провадження відносно ОСОБА_7 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, яка вважала, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню та просила призначити у даному кримінальному провадженні новий розгляд в суді першої інстанції через допущені судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді даного провадження допущені істотні порушення кримінального процесуального закону, що потягло за собою ухвалення незаконного, необґрунтованого і невмотивованого судового рішення.

За приписами статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, наряду з іншими питаннями повинен вирішити: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення. Відповідно до вимог ч.3 ст.374 КПК України в обвинувальному вироку зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 КК України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд. Як вбачається із оскаржуваного вироку, таких вимог суд не дотримався. Зокрема, в мотивувальній частині вироку суд навів формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному акті. Разом з цим, постановлений судом обвинувальний вирок не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. Крім цього, суд в оскаржуваному вироку послався на те, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується дослідженими матеріалами кримінального провадження, що подані стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні, допитаними в судовому засіданні свідками, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 та показаннями представника потерпілого та свідка ОСОБА_19 . Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. За приписами ч.1 ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Разом з цим, визнаючи ОСОБА_7 винуватим у тому, що він своїми умисними діями, які виразились у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду громадським інтересам, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.364 КК України та умисними діями, які виразилися у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України, суд не навів у обвинувальному вироку доказів на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Зокрема, судом першої інстанції в оскаржуваному вироку не надано оцінки наявним в матеріалах справи доказам на предмет їх належності, достатності та допустимості, в тому числі показанням свідків, які були допитані під час судового розгляду. Фактично без будь-якої оцінки залишились показання обвинуваченого ОСОБА_7 , в яких він заперечує свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України. Відповідно до положень статті 411 КПК судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, наряду з іншим, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. За наведених порушень кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості перевірити обґрунтованість апеляційних доводів обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно вимог статті 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Колегія суддів вважає, що допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону та неповнота судового розгляду є істотними і такими, що перешкодили суду повно та всебічно розглянути провадження і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

З цих підстав апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню, з поверненням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об`єктивно дослідити всі обставини справи, проаналізувати зібрані у справі докази в їх сукупності, дати їм належну правову оцінку, і в залежності від встановленого прийняти по справі законне і обґрунтоване рішення, мотивувавши його належним чином.

Предметом перевірки під час нового судового розгляду підлягають і ті питання, на які посилається обвинувачений в поданій апеляційній скарзі в обґрунтування неповноти судового розгляду.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Тетіївського районного суду Київської області від 20 грудня 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , - скасувати та призначити у даному кримінальному провадженні новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4