Постанова

від 14.04.2025 по справі 420/38528/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38528/24

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Дата і місце ухвалення: 31.01.2025 р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення коригування митної вартості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2024 року до суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500130/2024/000040/2 від 10.10.2024 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500130/2024/000317 від 10.10.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що декларантом подано митні декларації на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митними деклараціями до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірним рішенням про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року позов ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА» задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги того, що, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.04.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА» (надалі ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА»/позивач) зареєстровано як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.04.2019 року за №15561020000070025, інформаційною довідкою з ЄДРЮОФОПтаГФ.

Позивач веде господарську діяльність по таким видам економічної діяльності, як 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах (основний); 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

04.09.2023 року між «Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. Ве Тіж.» (Компанія) (Туреччина) (Продавець), в особі директора Бекір Сари, який діяв на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРСАГ УКРАЇНА» (Покупець), в особі директора Кескіної Людмили Анатоліївни, яка діяла на підставі Статуту, було укладено Контракт №0409.

Згідно п.1.1. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, Продавець постачає, а Покупець приймає продукцію: косметику, чистячі і миючі засоби, БАДІв під фірмовою назвою: «Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж.» та інших структурних підрозділів, що виробляють продукцію торгівельної марки «ERSAG» Турецької Республіки власником Ліцензії якого є Продавець. Продавець надає Покупцю статус офіційного представника на території України продукції торгівельної марки «ERSAG», ця угода діє на період воєнного стану в Україні.

Відповідно до п.1.2. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, з метою виконання п.1.1 цього Договору Продавець зобов`язується передавати Товар в кількості та асортименті, замовленому Покупцем, Покупець зобов`язується приймати та оплачувати його.

Згідно п.1.4. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, кількість і розгорнутий асортимент Товару узгоджується Сторонами на кожну партію Товару.

Відповідно до п.3.1. Контракту №0409 від 04.09.2023р. Покупець спільно з Продавцем здійснює на зазначеній території функції по маркетингу, реклами та продажу Товару, що поставляється Продавцем.

Пунктом 3.2. Контракту №0409 від 04.09.2023 року встановлено, що Покупець приймає Товар від Продавця згідно Сторонам за умовою доставки, що вказані в специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна кожного Товару буде вказана в комерційний інвойсах та специфікаціях до контракту, які додаються до кожної партії Товару.

Відповідно до п.3.4. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, покупець зобов`язується проводити оплату в міру реалізації Товару в порядку передбаченому пп. 4.5 цього Договору.

Пунктом 4.3. Контракту №0409 від 04.09.2023 року встановлено, що Поставка Товару Дистриб`ютору здійснюється згідно умов поставки, що визначено в інвойсах до поставки та специфікаціям до контракту. Участь експедитора (водія-експедитора) в прийманні-передачі товару обов`язкова.

Згідно п.4.5. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, Покупець оплачує Товар, поставлений на його адресу з Турції в Україну протягом 180 діб після його отримання, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, згідно його заявок, але не раніше повної реалізації Товару.

Зі змісту п.4.6 та п.4.6 Контракту №0409 від 04.09.2023 року вбачається, що валюта оплати за поставлений товар визначається в доларах США. Валюта платежу здійснюється в доларах США шляхом перерахування суми оплати, визначеної в специфікації на кожну поставку товару окремо. Загальна сума угоди складає сума всіх специфікацій до неї в доларах США. Продавець зобов`язується надати до 50% дисконт на весь асортимент товарів, що постачається Покупцю на період дії військового стану в України.

Відповідно до п.4.8. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, у вартість, що зазначена у специфікаціях та комерційних інвойсах входить вартість маркування, пакування та пакувальних матеріалів.

Згідно п.4.9. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, відповідальність за страхування та навантажувальні роботи покладається на особу, що є відповідальною згідно умов поставок.

Відповідно до п.5.1. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, кількість, асортимент та ціна Товару, що постачається Покупцеві, фіксується в специфікаціях до контракту, та інвойсах, які формуються відповідно до заявки Покупця.

Згідно п.5.2. Контракту №0409 від 04.09.2023 року, якість Товару, має відповідати затвердженим в Україні стандартам і підтверджуватись сертифікатами якості та іншими документам, передбаченими чинним законодавством. Документи, які підтверджують якість Товару. Продавець передає Покупцю в момент передачі партії Товару.

Продавець зобов`язується надавати разом з кожною партією Товару, яка замовлена Покупцем такі документи: - Сертифікат якості; - Державний реєстр або висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи; - Комерційний інвойс; - Транспортний документ відповідно до характеру перевезення; - Сертифікат походження товару; - Експортна декларація; Товар упаковується відповідно до технічних умов виробника.

03.10.2024 року Сторони Контракту №0409 від 04.09.2023 року узгодили кількість, асортимент та ціну товару, що постачається на загальну суму 67 377,72 доларів США, підписавши специфікацію №37 до контракту №0409 від 04.09.2023 року.

На підставі контракту №0409 від 04.09.2023 року та специфікацій №37 до нього продавцем було складено та підписано рахунок-фактуру (інвойс) №ERS2024000000264 від 03.10.2024р. на загальну суму 67 377,72 доларів США. Замовлений позивачем товар був відправлений продавцем 03.10.2024 року, що підтверджується міжнародною автотранспортною накладною (CMR) А №772892 від 03.10.2024 року.

Перевезення товару з Турецької Республіки та доставка його на митну територію України підтверджується актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №0046, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА».

Згідно рахунку на оплату №0046, виписаного ФОП ОСОБА_1 , позивачем були оплачені транспортні послуги з перевезення товару зокрема за маршрутом м. Денізлі, Турецька Республіка п/п Орлівка, Україна в сумі 173 265,00 грн.

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом було подано митну декларацію №24UA500130026125U5, де в графі « 12» зазначено митну вартість товару в сумі 2 895 517,38 грн.

Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: Рахунок-фактура №ERS2024000000264 від 03.10.2024 року; Міжнародна автотранспортна накладна (CMR) А №772892 від 03.10.2024 року; Сертифікат походження B 1334449 від 03.10.2024 року; Висновок ЦМУРЛДР №1420003600-0490 від 13.10.2021 року; Довідка про транспортні витрати №0310 від 03.10.2024 року; Специфікація №37 до зовнішньоекономічного контракту №0409 від 04.09.2023 року; Зовнішньоекономічний контракт №0409 від 04.09.2023 року; Сертифікат відповідності №UA.046.C.00003-21 від 08.11.2021 року; Копію експортної декларації країни відправлення 24352100EX00011855 від 03.10.2024 року.

10.10.2024р. від митниці декларанту надійшло повідомлення на електронну пошту про надання додаткових документів.

З повідомлення вбачається, що за результатом опрацювання поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

У відповіді митниці позивачем було зазначено, що:

- на зауваження згідно п.1 повідомлення б/н від 10.10.2024 року повідомлено, що окрім твердження про пов`язаність осіб, та посилання на пункт зовнішньоекономічного контракту, посадовою особою митниці жодним чином не обґрунтовується наявність таких посилань щодо пов`язаності осіб. Посадова особа не наводить жодного посилання на нормативно-правовий акт, який було порушено Сторонами та/або підтверджував наявність реальної пов`язаності між Сторонами;

- на зауваження п.2 повідомлено, що копія специфікації №37 від 10.10.2024 року до контракту №0409 від 04.09.2023 року була завірена мокрою печаткою продавця та печаткою митного органу (Одеської митниці), де також візуально вона має більший розмір ніж на копії специфікації. Дана обставина пояснюється тим, що виконуючи технічні умови при подачі документів разом з митною декларацією в режимі імпорт є обмеження щодо якості документів, що і призводить до візуальної відмінності у сканованій копії;

- на зауваження п.3 повідомлено, що діючим Митним кодексом України не передбачений обов`язок декларанта чи уповноваженої особи, щодо виокремлення окремими складовими витрат на пакування/пакувальних матеріалів та маркування. Позивачем було повідомлено, що вартість пакувальних матеріалів, пакувальних робіт та маркування включені до фактурної вартості товарів, що подані до оформлення. Також, вказано на те, що згідно умов поставки у сторін немає обов`язку страхування вантажу;

- на зауваження п.4 повідомлено, що при заявлені відповідної розбіжності посадовою особою було наголошено, що в копії митної декларації країни відправлення вказана фактура № 24352100EX00011855, яка не надавалася декларантом при митному оформленні, однак при детальному аналізі поданих документів вбачається, що мова йдеться про TPS Е-Factura № V24243160110886038238361/1 від 03.10.2024 ця фактура формується у TPS розшифровується як «TEK PENCERE SISTEM», що в перекладі «система єдиного вікна», та є документом, який формується як внутрішній, при проведенні митних процедур в країні відправлення. У зв`язку з цим, вищевказаний документ не може надаватися покупцеві і, відповідно, декларантом при митному оформленні митному органу України.

Більш того декларантом вказано, що в графі 44 копії митної декларації країни відправлення зазначені реквізити рахунку фактури №ERS2024000000264, а також реквізити зовнішньоекономічного контракту №0409 від 04.09.2023 року.

З метою всебічного та об`єктивного визначення Митним органом митної вартості товарів, що імпортуються на підставі ЕМД 24UA500130026125U5, на виконання вимог, вказаних у повідомленні декларанту №б/н від 10.10.2024 року, було надано для залучення до митного оформлення наступні документи та пояснення: виписку з бухгалтерської документації (первинна документація) у вигляді товарних чеків за період січень 2024 року, що є підставою для сплати та відчуження товарів під час реалізації на території України; платіжні доручення за вищевказані банківські чеки за період січень 2024 року; фірмовий каталог виробника; прайс-лист виробника на 2024 р.; рахунки ТЕО; договір ТЕО; висновок експерта про ціну №20-21/09-2024 від 10.10.2024 року.

Також у відповіді зазначено проте, що запитувані митним органом договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) не передбачені дистриб`юторською угодою та специфікацією до неї, а тому не можуть бути надані декларантом митному органу.

10.10.2024 року Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2024/000040/2.

На підставі спірного рішення відповідачем була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2024/000317.

03.10.2024 року декларантом позивача було подано митну декларацію за №24UA500130026161U7, яка була прийнята митним органом, товар було випущено у вільний обіг на митну територію України відповідно до процедури, передбаченої до ч.7 ст.55 МК України.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідача не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем.

Витребовуючи у позивача додаткові документи та доходячи висновку про неможливість розмитнення товару позивача за ціною договору, відповідач в оскаржуваному рішенні вказав, що в поданих документах містяться розбіжності, не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Однак, відповідач в рішенні про коригування митної вартості жодним чином не обґрунтовував вказаний висновок.

В рішенні відповідача відсутні посилання, які саме складові заявленої позивачем митної вартості є непідтвердженими, на думку відповідача.

Також, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач вказав на те, що декларантом не подані витребувані документи для підтвердження митної вартості.

Водночас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не погодився з висновком митного органу щодо наявності розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах, а також і висновком про недостатність наданих позивачем документів та про неможливість перевірити правильність розрахунку митної вартості задекларованого товару, з огляду на викладене.

Так, розглядаючи справу суд першої інстанції врахував доводи позивача, що при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Щодо доводів апелянта про те, що покупець та продавець є пов`язаними особами та діють в інтересах один одного, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Мінфіну України від 24.05.2012р. №599, в графах « 9 (а)», « 9 (б)» декларант зазначає інформацію, коли особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, наведених у статті 58 Митного кодексу України, зокрема: чи пов`язані між собою Покупець та Продавець, чи вплинула взаємозалежність Продавця та Покупця на ціну товару.

Приписи частин 12, 14 статті 58 Митного кодексу України передбачають, що той факт, що Продавець і Покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів

Згідно із частинами 16, 17 та 18 статті 58 Митного кодексу України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У свою чергу, згідно частини четвертої статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім`ї. Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій митним органом не надано належних та допустимих доказів, що засвідчують відповідність ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА» критеріям, встановленим статтею 15 згаданої Угоди.

Той факт, що ТОВ «ЕРСАГ УКРАЇНА» являється офіційним дистриб`ютором виробника товару-експортера, в силу положень наведеної норми, не визначає сторін Контракту пов`язаними між собою особами.

Окрім того, за правилами згаданої вище статті 58 Митного кодексу України, обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється з цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

У даному випадку Одеською митницею не надано письмових обґрунтувань, що такий вплив мав місце, а отже в силу ч.14 ст.58 Митного кодексу України, слід вважати, що такі взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відносно тверджень митного органу, що печатка імпортера (дистриб`ютора) на специфікації від 03.10.2024 року №37 до зовнішньоекономічного контракту №0409 від 04.09.2023 року та печатка імпортера (дистриб`ютора), що проставлена на зовнішньоекономічному договорі (контракті №0409 від 04.09.2023 року) відрізняється за розміром, має ознаки виготовлення з допомогою комп`ютерної техніки та застосування графічних редакторів, що може свідчити про ознаки підробки, судом встановлено наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань Митниці, оскільки подані позивачем містять всі необхідні реквізити. Підписи та печатки відповідають та належать особам які зазначені в цих документах. Інформація, числові дані в документах відповідають поданому інвойсі, митній декларації та заявленій декларантом митній вартості. Ідентичність підпису та печатки вказує на їх оригінальність, а не навпаки на підроблення, як зазначає відповідач. Розміщення підпису та печатки на документі не може слугувати підставою для висновку, що такі документи підроблені.

При цьому позивачем надано пояснення щодо різниці розмірів початки, а саме зазначено, що вищевказана специфікація була сканована декларантом позивача, що є технічною вимогою для подання документу до митного оформлення, проте зауваження щодо застосування графічних редакторів та ознак підробки є суб`єктивним судженням посадової особи митного органу.

Під час митного оформлення митна декларація обмежена в якості та розмірі, у зв`язку з цим її необхідно обробити (зменшити розмір файлу), щоб цей документ мав необхідний розмір для надіслання його митниці під час митного оформлення.

При цьому, вищевказані розбіжності жодним чином не впливають на заявлену митну вартість товарів, а тому спірне рішення, в цій частині, є необґрунтованим та безпідставним. Крім того, товаросупровідні документи мають відповідні кодові позначки (qr-коди), що дають змогу пересвідчитись в їх автентичності.

Що ж до посилань Митниці на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, то колегія суддів зазначає, що зі змісту п.п. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України слідує, що така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, додається до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, лише у випадку, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

За умовами пункту п.4.8 Контракту №0409 від 04.09.2023р. у вартість, що зазначена в специфікаціях та комерційних інвойсах, входить вартість маркування, пакування та пакувальних матеріалів.

Тобто, умовами Контракту передбачено покладення таких витрат як маркування, пакування, пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням саме на постачальника товару та при поставці товару витрати з упаковки та пакування включено до вартості товару.

На користь висновку суду про те, що вартість пакування увійшла до митної вартості товару свідчать відомості митної декларації, де зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару).

Відсутність в інвойсі відомостей про вартість витрат на маркування товару пояснюється тим, що видатки по маркуванню товару покладаються на продавця, тобто входять до вартості товару, так як умовами зовнішньоекономічному контракті не передбачено обов`язок у покупця сплачувати вартість витрат по маркуванню товару, тобто ці витрати додатковому відшкодуванню зі стороні покупця не підлягають та входять до ціни товару.

Таким чином, спірне рішення в частині того, що в інвойсі не зазначено вартість витрат на пакування, маркування, завантаження, які повинні бути включені у вартість товару, є необґрунтованим та безпідставним.

Також, як вірно встановив суд першої інстанції, в копії митної декларації країни відправлення вказана фактура 24352100EX00011855, яка не надавалася декларантом при митному оформленні, однак при детальному аналізі поданих документів вбачається, що мова йдеться про TPS Е-Factura № № V24243160110886038238361/1 від 03.10.2024 ця фактура формується у TPS розшифровується як «TEK PENCERE SISTEM», що в перекладі «система єдиного вікна», та є документом, який формується як внутрішній, при проведенні митних процедур в країні відправлення.

У зв`язку з цим, вищевказаний документ не може надаватися покупцеві і, відповідно, декларантом при митному оформленні митному органу України.

Більш того декларантом вказано, що в графі 44 копії митної декларації країни відправлення зазначені реквізити рахунку фактури №ERS2024000000264, а також реквізити зовнішньоекономічного контракту №0409 від 04.09.2023 року.

Таким чином, на момент прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, у відповідача були усі необхідні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до статей 53, 58 МК України.

Як наслідок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що ціна товару, його характеристики, визначені в контракті та інвойсі, відповідають даним МД та іншим супровідним документам.

Фактично відповідач не встановив будь-яких розбіжностей у поданих позивачем документах, як кількісних, так і вартісних.

Обґрунтованих підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, яка визначена позивачем за першим методом, - за ціною контракту, відповідачем не наведено.

Обґрунтованих підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, яка визначена позивачем за першим методом, - за ціною контракту, відповідачем не наведено. Колегія суддів відхиляє як безпідставні, посилання апелянта на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Матеріали справи таких доказів не містять.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2023 року по справі №815/5783/17.

Обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Отже, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості.

Проте, відповідачем жодним чином необґрунтовано наявність підстав для застосування резервного метода визначення митної вартості у спірному випадку.

Так, відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 квітня 2025 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук