Постанова

від 14.04.2025 по справі 580/10242/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10242/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва-Трейд» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва-Трейд» до Головного управління Державної податкової служби України у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва-Трейд» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області:

- від 04.09.2024 №12858/23-00-07-04-01, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», код платежу 14010100, на загальну суму 487 500,00 грн., у тому числі 390 000,00 грн основного платежу та 97 500 грн. штрафні санкції;

- від 04.09.2024 №12853/23-00-07-04-01, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 166 668,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем не було порушення норми податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інекстрейд» за березень 2018 року та ТОВ «Стройторг 2021» за листопад 2021 року, оскільки у позивача наявні оформлені належним чином бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій із вищезазначеними контрагентами, тому збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 487 500 грн, а також зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 166 668 грн - на думку позивача є протиправним, необґрунтованим, тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають до скасування.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року - у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час здійснення господарських операцій контрагенти ТОВ «Інекстрейд» та ТОВ «Стройторг 2021» не мали податкової дефектності, при цьому платник податку не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на податковий кредит у зв`язку з протиправним характером діяльності його контрагентів.

На думку скаржника, податковим органом зроблено висновки про порушення позивачем податкового законодавства, що грунтуються виключно на припущеннях в частині недоліків первинних документів, та порушення правил оподаткування певними постачальниками товару чи правил ведення господарської діяльності по ланцюгу постачання.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що надані до перевірки первинні документи є однотипними, мають загальний характер та не містять інформації щодо опису вчинених господарських операцій.

Як вказує податковий орган, з огляду на відсутність підтвердження реальності господарських операцій, оформлених між позивачем та його контрагентами, відсутні підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управління ДПС у Черкаській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Віва-Трейд» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інекстрейд» за березень 2018 року та ТОВ «Стройторг 2021» за листопад 2021 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2024 №9684/23-00-07-04-01/33585132.

Під час проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Віва-Трейд» вимог п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 166 668,00 грн за березень 2018 року та встановлено заниження податку на додану вартість на суму ПДВ 390 000,00 грн.

На підставі акту перевірки від 12.08.2024 №9684/23-00-07-04-01/33585132, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 04.09.2024 №12858/23-00-07-04-01, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», код платежу 14010100, на загальну суму 487 500,00 грн., у тому числі 390 000,00 грн основного платежу та 97 500 грн штрафні санкції;

- від 04.09.2024 №12853/23-00-07-04-01, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 166 668,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Головне управління ДПС у Черкаській області за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки було правомірно встановлено факт порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 166 668,00 грн за березень 2018 року та встановлено заниження податку на додану вартість на суму ПДВ 390 000,00 грн, тому підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення - відсутні.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Згідно із п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено формування ТОВ «Віва-Трейд» податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2018 року та за листопад 2021 року у сумі 10669176 грн, у тому числі за березень 2018 року у сумі 7097409 грн та за листопад 2021 року у сумі 3571767 грн.

Так, у перевіряємому періоді між позивачем (Покупець) та ТОВ «Інекстрейд Компані» (Постачальник) укладено договір поставки товару (тканини) від 01.03.2018 №180, пунктом 2.3 якого передбачено, що якість товару, що передається Продавцем повинна відповідати сертифікату відповідності, наданому у складі пропозиції.

Однак, як вірно відзначено судом першої інстанції, надані ТОВ «Віва-Трейд» до перевірки первинні документи (договір поставки, видаткові/податкові накладні та ТТН) є однотипними, мають загальний характер, та не містять інформації, яка б детально описувала документально придбані ТМЦ (тканина), та не вказано назву тканини, її колір, розмір, матеріал та інші ідентифікуючи ознаки товару.

Відповідно частини другої статті 9 Закону № 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинні документи щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Інекстрейд Компані» складені з порушенням вимог пункту 2 статті 9 Закону №996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 року №88, тому не можуть бути визнаними належним доказом отримання послуг, оскільки вони не відповідають нормам законодавства.

Крім того, позивачем на запит контролюючого органу про надання пояснень та документального підтвердження від 29.07.2024 №16687/6/23-00-07-04-04 не надано сертифікатів відповідності/походження тканини.

До того ж, під час документальної перевірки контролюючим органом було встановлено, що відповідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартали 2018 року від 10.05.2018 №9088442950, у ТОВ «Інекстрейд Компані» кількість працівників становила 1 особа та лише у період часу саме з листопада 2017 по липень 2018 подавало податкову звітність і реєструвало податкові накладні.

У свою чергу, у вказаного контрагента були відсутні виробничі обладнання, наймані працівники, транспортні засоби, торгівельне обладнання, складське та офісне приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів у тому числі орендованих.

Протягом періоду діяльності у ТОВ «Інекстрейд Компані» відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності суб`єктами господарювання, а також у ТОВ «Інекстрейд Компані» відсутній імпорт тканини.

Крім того, у перевіряємому періоді між позивачем (Покупець) та ТОВ «Стройторг 2021» укладено договір поставки товару від 01.11.2021 № 401, пунктом 2.3 якого передбачено, що якість товару, що передається Продавцем повинна відповідати сертифікату відповідності, наданому у складі пропозиції.

На запит контролюючого органу від 01.08.2024 б/н «Про надання пояснення та підтверджуючих документів» ТОВ «Віва-Трейд» надано сертифікат якості від 04.11.2021 року №107 на гофроящики 395x200x95 бурих в кількості 375000 шт, однак вищезазначений сертифікат виданий самим контрагентом позивача ТОВ «Стройторг 2021», орган який видавав та проводив сертифікацію відсутній, також відсутні термін дії сертифікату, що свідчить про відсутність підстав для встановлення реальності походження товару та виробника гофроящиків.

Крім того, комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 25.08.2022 №39369 та встановлено відповідність ТОВ «Стройторг 2021» критеріям ризиковості.

До того ж встановлено, що у ТОВ «Стройторг 2021» за весь період діяльності відсутнє придбання послуг оренди житлових/нежитлових приміщень.

Крім того, ТОВ «Стройторг 2021» не подавало податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма 4ДФ) за 4 квартал 2021 року, тому неможливо встановити наявність проведених розрахунків та/або виплат за послуги оренди.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у ТОВ «Стройторг 2021» відсутні об`єкти нерухомого майна.

У свою чергу, у перевіряємому періоді, зокрема в листопаді 2021 року, ТОВ «Стройторг 2021» документально оформлював придбання гофроящиків 395x200x95 в ряду товариств, якими аналогічний товар було придбано у самого ТОВ «Стройторг 2021», враховуючи, що жодне з підприємств не мало необхідних технічних ресурсів для виготовлення товару та не імпортувало його, неможливо встановити походження гофроящиків 395x200x95 в зв`язку з обривом ланцюга постачання ТМЦ до виробника.

Отже, гофроящики 395x200x95, придбання якої оформлено позивачем у ТОВ «Стройторг 2021» у листопаді 2020 року, має невідоме походження, тобто, відсутній факт (джерело) введення в обіг гофроящиків шляхом їх придбання у виробників та/або імпортерів.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Стройторг 2021» не могло бути виробником/імпортером гофроящиків 395x200x95, документально реалізованої на адресу ТОВ «Віва-Трейд».

Колегія суддів при розгляді даної справи враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 згідно якої порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відтак, колегія суддів висновує, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При цьому, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

У даному випадку, нездійснення заходів з перевірки контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування в податковому обліку податкового кредиту і при врахуванні витрат при визначенні податку на прибуток.

Надані позивачем первинні документи не є достатніми для підтвердження факту їх реальності та постачання товарів, саме товариствами «ТОВ «Інекстрейд» та ТОВ «Стройторг 2021», що свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за досліджуваними із відповідними контрагентами договорами.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва-Трейд» - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко