Рішення

від 24.03.2025 по справі 522/9687/24-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/9687/24-Е

Провадження № 2/522/3146/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2025 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі судового засіданняМорозовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 19 червня 2024 року надійшла цивільна справа (522/9687/24-Е) за позовом ОСОБА_1 до Виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу та стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що йому, начальнику команди воєнізованої охорони на станції Одеса-Застава 1 виробничого підрозділу «Одеський загін відомчої воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 , на підставі вищезазначеного наказу від 19.03.2004 № 1 безпідставно оголошено догану, будь-яких порушень у службовій діяльності він не допускав, норми чинного законодавства не порушував.

ОСОБА_1 вважає, що 19.03.2024 його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом його порушеного права.

Так, позивач з урахуванням уточненої позовної заяви просив скасувати наказ виконувача обов`язків начальника виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» Сивака С.С. від 19.03.2004 № 1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення трудової дисципліни на підставі пункту 1 статті 147 Кодексу законів про працю України, стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана справа була розподілена на суддю Шенцеву О.П.

Ухвалою суду від 25 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 доВиробничого підрозділу«Одеський загінвоєнізованої охорони»філії «Відомчавоєнізована охорона»Акціонерного товариства«Українська залізниця»про скасуваннянаказу та стягненняморальної шкоди залишено без руху.

До суду 10 липня 2024 року надійшла від представника позивача заява про усунення недоліків, в якій остання просила відкрити провадження щодо вимоги про скасування наказу виконувача обов`язків начальника виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» Сивака С.С. від 19.03.2004 № 1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення трудової дисципліни на підставі пункту 1 статті 147 Кодексу законів про працю України та стягнення з виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 968,96 грн. Позовну заяву ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень просила повернути.

05 серпня 2024 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси було відкрито провадження у справі 522/9687/24-Е за позовом ОСОБА_1 до Виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання.

27 серпня 2024 року до суду від відповідача Виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, в якій вказано, що доказів порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності не надано.

04 листопада 2024 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Хараїм О.В. до суду подано клопотання про заміну відповідача Виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на належного відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця», оскільки філія «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» має окремий код ЄДРПОУ, але не має статусу юридичної особи.

05 листопада 2024 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хараїм О.В. Замінено неналежного відповідача Виробничий підрозділ «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40478614) на належного Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ: 40075815, місцезнаходження юридичної особи - 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5).

19 листопада 2024 року до суду від позивача надійшла позовна заява про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності (після заміни відповідача).

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Хараїм О.В. підтримала поданий позов, наполягаючи на його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Також у засіданнях просив врахувати правові позиції Верховного Суду, висловлені у постановах від 18.03.2024 у справі № 607/9072/22 та від 26.10.2023 у справі № 757/35570/1-ц та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною першою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.

Перешкоди у доступі до правосуддя можливі як у зв`язку з особливостями національного процесуального законодавства держави, так і через обмеження, передбачені матеріальним правом.

Суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду начальника команди воєнізованої охорони на станції Одеса-Застава 1 виробничого підрозділу «Одеський загін відомчої воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Наказом виконувача обов`язків начальника виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» Сивака С.С. від 19.03.2004 № 1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення трудової дисципліни на підставі пункту 1 статті 147 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 оголошено догану.

Копію наказу від 19.03.2024 № 1 ОСОБА_1 отримав 19.03.2024 року.

Як зазначено у наказі, підставою для його прийняття стали: протокол оперативної наради від 22.02.2024; письмові пояснення: ОСОБА_1 , начальника відділення ОСОБА_2 , та стрільця 4 розряду ОСОБА_3 ; а також довідка за результатами перевірки команди воєнізованої охорони станції Одеса-Сортувальна, станції Одеса-Застава виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» від 01.02.2024 року.

З тексту наказу слідує, що під час проведення провідним інженером відділу взаємодії з правоохоронними органами та профілактики правопорушень філії ВВО ОСОБА_4 , в.о. начальника відділу спеціального призначення (Одеса) ситуаційно-оперативного управління філії ВВО ОСОБА_5 та охоронником відділу спеціального призначення (Київ) ситуаційно-оперативного управління філії ВВО ОСОБА_6 01.02.2024перевірки команди воєнізованої охорони виявлено порушення: 1) у веденні службової документації, а саме: маршрутні листи змін варт тривалий час не здаються стрільцями та не обробляються; 2) виявлена невідповідність записів в книзі видачі та приймання вогнепальної зброї та боєприпасів із записами у маршрутних листах (виявлені помарки у внесених записах); 3) у підрозділі не проводяться щомісячні звірки про вчинення на об`єктах інфраструктури залізничного транспорту кримінальних та адміністративних правопорушень; 4) охорона бази палива ТЧ-1 станції Одеса Застава 1 та дотримання правил пропускного режиму на станції ТНТС забезпечується формально, що не дає можливості здійснювати якісний контроль за виконанням робочих процесів, пов`язаних з прийомом, зберіганням, відпуском та отриманням паливно-мастильних матеріалів на базі палива; 5) ОСОБА_1 не здійснював контроль за роботою особового складу варт, не здійснював контроль за веденням службової документації, не здійснював контроль за правильним зберіганням та використанням вогнепальної зброї у підрозділі, чим порушив пункт 7.10 своєї посадової інструкції, пункт 8.5 «Положення про придбання, перевезення, облік, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті», пункт 1.7 «Порядку зберігання, видачі та використання маршрутів варти форми ХУ-2 в підрозділах воєнізованої охорони.

Позивач зазначає, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності прийнятий не на підставі матеріалів службового розслідування роботодавця, а на підставі листа від 21.02.2024 № ВВО-11/262. Дисциплінарне стягнення на нього накладене відповідачем в порушення вимог ст. 148 КЗпП України, тобто після сплину місячного терміну з моменту його виявлення (виявлено 01.02.2024, накладено 19.03.2024). Вказує, що не має жодного відношення до внесення записів до «Книги видачі та приймання вогнепальної зброї та боєприпасів», маршрутних листів, а також службової документації щодо прийому, зберігання, відпуску та отримання паливно-мастильних матеріалів на базі палива.

ОСОБА_1 також стверджує, що під час своєї службової діяльності будь-яких порушень не вчиняв. Звертає увагу суду, що у наказі «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» не конкретизовано, коли саме (дата, час, місце) вчинено позивачем дії, що стали результатом притягнення його до дисциплінарної відповідальності, в чому конкретно полягає порушення позивачем посадових обов`язків, які негативні наслідки настали при цьому та якими документами підтверджуються виявлені порушення. Вказує, що положення його посадової інструкції не доведені позивачу під розпис і він з ними не ознайомлений для подальшого виконання під час службової діяльності. Водночас, роботодавцем не зазначено ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника, надані ним письмові пояснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України, на оскарження наказу про оголошення догани законодавством дається тримісячний строк із дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Таким днем слід вважати день ознайомлення працівника з наказом (розпорядженням) про оголошення йому догани, незалежно від дня видання цього наказу.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

За правилами частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків. Наявність вини є обов`язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто, наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (№ 14-157цс19) зазначено, що роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином. Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування, як незаконного, наказу від 19.03.2004 № 1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення трудової дисципліни на підставі пункту 1 статті 147 Кодексу законів про працю України позивач зазначив, що вимоги посадової інструкції та відомчих нормативних актів він не порушував.

Докази на підтвердження того, що посадова інструкція на інші нормативно-правові акти були доведені до відома позивача суду не надано, як і самої посадової інструкції, у зв`язку з чим суд не може встановити перелік обов`язків позивача, які він мав би виконувати та за невиконання яких його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Працівник не може нести дисциплінарну відповідальність за невиконання обов`язків, які не були йому доведені до виконання.

Суд вважає, що в оскаржуваному наказі не наведені конкретні обставини, допущені порушення трудової дисципліни позивачем, за які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не зазначено обставини, які відповідно до приписів ч. 3 ст. 149 Кодексу законів про працю України були враховані власником при обранні виду стягнення, якщо вони взагалі враховувались та дійшов висновку про незаконність прийнятого наказу, який підлягає скасуванню.

Обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Однак, відповідачем суду не надано письмових доказів, а саме: пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , довідки за результатами перевірки команди воєнізованої охорони станції Одеса-Сортувальна, станції Одеса-Застава виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» від 01.02.2024, на які посилається відповідач як на підставу прийняття наказу від 19.03.2024 № 1.

Не надано копій маршрутних листів, витягів із «Книги видачі та приймання вогнепальної зброї та боєприпасів, витягів із «Керівництва з організації служби стрілецьких та стрілецько-пожежних підрозділів відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті України», витягів із «Положення про придбання, перевезення, облік, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті», витягів із «Порядку зберігання, видачі та використання маршрутів варти форми ХУ-2 в підрозділах воєнізованої охорони», витягів із «Положення про регулювання робочого часу та часу відпочинку працівників воєнізованої охорони АТ «Укрзалізниця», посадової інструкції позивача.

У постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 716/821/19 Верховний Суд зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції є правомірними та відповідають обставинам справи, оскільки при застосуванні до позивача такого заходу стягнення, як догана, а також при його звільненні, роботодавцем чітко не встановлено, який саме проступок було вчинено особою, не доведено його вину, не врахована тяжкість проступку і заподіяна шкода. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний навести конкретні факти порушень, не обмежуючись загальним посиланням на порушення трудових обов`язків з боку працівника.

Відповідно до висновку Верховного Суду висловленого у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 149/1568/19, дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 541/2556/19, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що помилковим є висновок суду апеляційної інстанції щодо неконкретизації в наказах ДНЗ «Ластівка» про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності пунктів Посадової інструкції або інших нормативних актів, які порушила вихователь, оскільки згідно зі сталою практикою Верховного Суду відповідні відомості повинні міститися у самих наказах, а не у документах, на які посилається роботодавець.

Суд вважає що у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутні фактичні дані щодо допущених позивачем порушень; відсутні посилання на конкретні обставини вчинення порушення, які допустив позивач; викладені у наказі загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустив у роботі позивач.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимогист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст. 17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

За таких обставин, розглянувши подані сторонами документи всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, враховуючи все наведене, а також з огляду на допущені порушення при видачі оскаржуваного наказу, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а вказаний наказ скасуванню.

Водночас, питання про стягнення суми судового збору, суд вирішує відповідно дост. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 2-1, 5-1, 147-149 КЗпП України, ст.ст.2,4,12,13,27,64,76,81,95,133,141,247,258-259,263-265,268,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ: 40075815, місцезнаходження юридичної особи - 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5) про скасування наказу - задовольнити.

Скасувати наказ виконувача обов`язків начальника виробничого підрозділу «Одеський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» Сивака С.С. від 19.03.2004 № 1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», прийнятого відносно ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ: 40075815, місцезнаходження юридичної особи - 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати на сплату судового збору в розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено та підписано 04 квітня 2025 року.

Суддя: