Постанова

від 14.04.2025 по справі 560/13568/24

КРИМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13568/24

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

14 квітня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 29.10.2024 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом, в якому відповідно до вимог Податкового кодексу України просить стягнути з ОСОБА_1 кошти в рахунок погашення податкового боргу.

2. Зазначило, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 10644,88 грн. , яка утворилася внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань з несплати податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами.

3. Вказує, що вжиті ними заходи не призвели до добровільного погашення відповідачем заборгованості, що зумовило необхідність стягнути її в судовому порядку.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

4. 9 грудня 2024 року рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.

5. Стягнуто з ОСОБА_1 кошти в сумі 10644 (десять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 88 коп. в рахунок погашення податкового боргу.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

7. Апелянт зазначила, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки ухвалене неправильно, на підставі неповного дослідження доказів і невірного встановлення обставин справи та вибіркового застосування норм права. На думку апелянта позиція позивача є необґрунтованою та суперечить

принципу недопустимості подвійного оподаткування, оскільки вказані земельні ділянки орендуються та використовуються третьою особою ТОВ «Україна 2001», котре в свою чергу повністю сплатило мінімальні податкові зобов`язання за вказаними земельними ділянками. Така податково-правова конструкція повністю

відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути порушена зі сторони контролюючого органу.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. Згідно даних контролюючого органу за відповідачем рахується заборгованість в сумі 10644,88 грн., яка утворилася внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань з несплати податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами.

9. Внаслідок цього Головним управління ДПС у Хмельницькій області було сформовано податкове повідомлення-рішення № 505108-24/22-17 від 28.07.2023 за 2022 рік на суму 10644,88 гривень.

10. Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслано відповідачу та отримано нею особисто 21.12.2023, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення.

11. Головне управління ДПС у Хмельницькій області надіслало на адресу апелянта податкову вимогу форми "Ф" від 12.03.2024 №0005581-1303-2201, однак, згідно відмітки на поштовому конверті відповідач відмовилася від отримання вказаного відправлення.

12. Станом на день подання цього позову до суду податковий борг в сумі 10644,88 грн. відповідачем не сплачений, тому позивач звернувся до суду у зв`язку із необхідністю стягнення боргу в примусовому порядку.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

13. Позивач зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 10644,88 грн., яка утворилася внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань з несплати податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами.

14. Апелянт вказав, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки ухвалене неправильно, на підставі неповного дослідження доказів і невірного встановлення обставин справи та вибіркового застосування норм права. На думку апелянта позиція позивача є необґрунтованою та суперечить принципу недопустимості подвійного оподаткування, оскільки вказані земельні ділянки орендуються та використовуються третьою особою ТОВ «Україна 2001», котре в свою чергу повністю сплатило мінімальні податкові зобов`язання за вказаними земельними ділянками. Така податково-правова конструкція повністю відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути порушена зі сторони контролюючого органу.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

16. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

17. За приписами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

18. Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України установлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

19. Законом України від 30.11.2021 № 1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, введено поняття мінімального податкового зобов`язання.

20. Підпунктом 14.1.114-2 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що мінімальне податкове зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

21. Відповідно до пункту 64 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

22. Згідно з підпунктом 162.1.1-1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку у частині мінімального податкового зобов`язання є фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

23. Мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (підпункт 38-1.1.4. пункту 38-1.1 статті 38-1 ПК України).

24. Пунктом 170.14 статті 170 ПК України визначено особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

25. Особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь (підпункт 170.14.1 пункту 170.14 статті 170 ПК України).

26. Відповідно до підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України, визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

27. Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

28. Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

29. Якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) таке податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку у зазначений строк, фізична особа звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату річного податкового зобов`язання на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів.

30. Таке річне податкове зобов`язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

31. У разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов`язанням та/або розрахованою сумою річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку зобов`язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

32. У разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов`язанням та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні-рішенні сумою річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку має право у порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, звернутися до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, з наданням підтвердних документів, зокрема щодо: земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі), їх нормативної грошової оцінки та площі; суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції; суми сплачених податків, зборів, платежів (підпункт 170.14.6 пункту 170.14 статті 170 ПК України).

V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

33. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

34. Як вбачається з рішення суду першої інстанції у апелянта виник податковий борг у розмірі 10 644,88 грн. у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичними особами.

35. Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами той факт, що у власності відповідача перебувають земельні ділянки, що передані третій особі орендарю ТОВ «Україна 2001», зокрема: - кадастровий номер 6824781500:05:003:0017 площею 2,67 Га, що перебуває в оренді ТОВ «Україна 2001» за договором оренди землі від 31.12.2010 року (з укладеною угодою про зміну сторони від 21.12.2023);

- кадастровий номер 6824781500:05:003:0099 площею 3,0721 га, що перебуває в оренді ТОВ «Україна 2001» за Договором оренди землі від 16.07.2019; кадастровий номер 6824781500:05:003:0158 площею 2,99 Га, що перебуває в оренді ТОВ «Україна 2001» за Договором оренди землі від 31.12.2010 (з укладеною угодою про зміну сторони від 21.12.2023). Таким чином, всі вказані земельні ділянки перебували протягом 2022-2023 років у оренді ТОВ «Україна 2001».

36. Відповідно до пп 162.1.1.1 Податкового кодексу України платником податку є фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання.

37. Згідно п. 38-1.3. ПКУ у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

38. Відповідно до підпункту 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

39. У свою чергу ТОВ «Україна 2001», що орендує вказані земельні ділянки, є платником єдиного податку. Відповідно до норм п. 297-1.1. ПКУ такі власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

40. З огляду на це, до суду першої інстанції надавалась звітність ТОВ «Україна 2001», зокрема платіжні доручення щодо сплати єдиного податку з сільськогосподарських виробників і податкова декларація платника єдиного податку 4 групи.

41. Вказана податкова звітність дозволяє ідентифікувати земельні ділянки, що визначені у позові та підтверджує факт сплати мінімального податкового зобов`язання в межах сплати єдиного податку як це визначено Податковим кодексом України.

42. Колегія суддів встановила, що контролюючим органом порушено принцип недопустимості подвійного оподаткування, оскільки вказані земельні ділянки орендуються та використовуються третьою особою ТОВ «Україна 2001», котре в свою чергу повністю сплатило мінімальні податкові зобов`язання за вказаними земельними ділянками. Така податково-правова конструкція повністю відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути порушена зі сторони контролюючого органу.

43. Окрім того, відповідно до п.14.1.1-1. ст.14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

44. Також, відповідно до ст.19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій віднесено здійснення сервісного обслуговування платників податків, здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи.

45. Окрім того, згідно пункту 21.1.1. ст.21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

46. Незважаючи на вищевказані вимоги чинного законодавства та обов`язку податкових органів здійснювати сервісне обслуговування платників податків, забезпечувати ведення реєстрів платників податків і об`єктів оподаткування, ГУ ДПС у Хмельницькій області протиправно винесло податкові повідомлення-рішення щодо ОСОБА_1 з вимогою сплати мінімальні податкові зобов`язання за земельні ділянки, що перебували в оренді ТОВ «Україна 2001» та по яких відповідні податки вже сплачені товариством, що свідчить про неналежне виконання суб`єктом владних повноважень передбачених законом обов`язків та безпідставне звернення до суду з вищевказаною позовною заявою.

47. Факт сплати мінімального податкового зобов`язання ТОВ «Україна 2001» за 2022 та 2023 роки за оренду земельних ділянок належних ОСОБА_1 , підтверджується відповіддю ГУ ДПС у Хмельницькій області №18834/6/22-01-04-01-12 від 30.12.2024, відповідно до якої згідно інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» ТОВ «Україна 2001» (код ЄДРПОУ 35080933) подано податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи та Додатки № - Рахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податкові (звітні) 2022 та 2023 роки, відповідно до яких до оподаткування включено земельні ділянки з кадастровими номерами 6824781500:05:003:0017, 6824781500:05:003:0099 та 6824781500:05:003:0158, що у

відповіді ДПС в області вказані за порядковими номерами 40, 41 та 42 (копії адвокатського запиту та відповіді на запит додаються).

48. Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, ТОВ " Україна 2001" мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки апелянта сплатило, а тому це рішення підлягає скасуванню, в задоволенні позову слід відмовити, а понесені судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

49. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

50. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

51. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

52. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

54. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

55. Суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми. Таким чином, важливим є визначити, чи належним чином національні органи влади використали свою свободу повноважень, звинувативши заявника у наклепі чи зловживанні посадовим становищем. Рішення у справі Ляшко проти України (Lyashko v. Ukraine) від 10 серпня 2006 р., Заява № 21040/02, п.47.

56. Сув відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах Лобо Мачадо проти Португалії (Lobo Machado v. Portugal) і Фермьойлєн проти Бєльгії (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., Reports of Judgments and Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі Нідерост-Губер проти Швейцарії (Nidero?stHuber v. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

57. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

58. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

59. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3633 грн.60 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.