Постанова

від 02.04.2025 по справі 380/9150/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9150/24 пров. № А/857/5010/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Єршової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, ухвалене суддею Костецьким Н.В. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/9150/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» звернувся з адміністративним позовом до відповідача - Львівської митниці, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000137/1 від 20.03.2024.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що із документів, наданих до митного оформлення, що задекларовані, як такі, що підтверджують ціну товару, вбачається, що збутова націнка (логістичні та інші витрати обігу та прибуток компанії ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС») не виправдана економічно. У досліджених доказах суд встановив розбіжності, які вплинули на правильність визначення митної вартості, та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Суд врахував наявність пов`язаності між продавцем та покупцем, що зазначена у декларації митної вартості. Оскільки декларант відповідно до ч.18 ст.58 МК України не зміг показати, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару, згідно висновків суду, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.58 МК України Львівська митниця обґрунтовано вважала, що декларантом невірно обрано основний метод визначення митної вартості (відповідно до ст.58 МК України), що відповідно до п.3 ч.6 ст.54 МК України стало підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Відтак декларантом не було доведено право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом належними і допустимими доказами, тому суд не знайшов протиправності дій відповідача при коригуванні митної вартості з вказаних підстав. Так, здійснюючи порівняльний аналіз, із урахування умов необхідних для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналолічних) товарів, 2б (ст.60 МК України), а також застережень, визначенихст. 61 МК України, суд вказав на те, що простежується схожість характеристик, зокрема, схожість компонентів їх призначення (Рейки залізничні широкої колії типу Р65/R65, що виготовлені з марки сталі R350LHT), однаковість функцій, комерційна взаємозамінність; наявність аналогічної торгівельної марки (TRINECKE ZELEZARNY); аналогічного виробника товару (TRINECKE ZELEZARNY a.s.) та країни виробництва (CZ - Чеська Республіка), що підтверджує однакову репутацію на ринку; збіг у часі експорту оцінюваних товарів із часом експорту подібних (аналогічних) товарів (у межах 15 днів).

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Так, скаржником не заперечуються обставини пов`язаності з поста чальником партії рейок, про що повідомив відповідача, проставивши відмітку «так» у графі 9 митної декларації.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що для підтвердження митної вартості рейок ним подано до митного органу всі наявні документи, які чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. Скаржник наголошує, що відповідачем не надано доказів правомірності витребування додаткових документів, а висновки щодо наявності підстав для витребування таких документів є помилковими і не відповідають обставинам виникнення спірних правовідносин. Так, судом не враховано особливостей договірних відносин з АТ «Укрзалізниця» на підставі результатів публічної процедури закупівлі за ціною 1400,00 євро/тону; під час консультації позивач повідомив митницю про те, що партія рейок була придбана за ціною 1350,08 євро (оптова ціна) для подальшої її реалізації за ціною 1400,00 євро/тону; збутова націнка становить 3,7%. Вважає висновки суду про економічну невиправданість збутової націнки помилковими. Також звертає увагу, що партія рейок, що поставляється, не співставна з поставкою подібного (аналогічного) товару, що використана відповідачем у якості джерела інформації для коригування митної вартості.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, у якому вказує на те, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митної вартості імпортованого товару, яке кореспондується із обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватись на підтверджених документально об`єктивних даних та піддаватись обсичленню. Однак, позивач не надав повного переліку витребуваних документів, не спростував сумнівів щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості. Натомість відповідач виконав всі необхідні, належні і передбачені законодавством процедури, обґрунтував вимогу щодо витребування додаткових документів, проте заявлену вартість зовнішньоекономічної операції прийняти під час митного оформлення не міг з огляду на те, що сумніву митного органу щодо впливу пов`язаності сторін контранту на ціну товару декларантом не усунуто. Просить апеляційну скаргу ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну слід задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» згідно з Контрактом №R2023083/1 на придбання матеріально-технічних ресурсів від 25.07.2023 поставило в Україну сьому партію залізничних рейок типу Р65, із загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, довжиною 25 метрів, виробництва чеського металургійного комбінату Trinecke Zelezarny, a.s., вага якої склала 976,444 тон (надалі - Партія рейок) за ціною 1300,00 Євро за 1 тону.

Для митного оформлення Партії рейок до Львівської митниці була надана митна декларація від 19.03.2024 № 24UA209050000317U7. Митна вартість Партії рейок склала 1318274,33 Євро, що включає в себе вартість Партії рейок у сумі 1269377,20 Євро та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 48897,13 Євро.

Згідно з карткою відмови від 20.03.2024 № UA209050/2024/000013 відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів та надав Рішення про коригування митної вартості товарів від 20.03.2024 № UA209000/2024/000137/1. Відповідно до Рішення митна вартість Партії рейок була збільшена з 1318274,33 Євро до 1503723,76 Євро.

В графі 33 спірного рішення вказано: «Відповідно до пункту 1 частини 4статті 54 МКУздійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: - у поданій митній декларації країни відправлення №24CZ57000008AHYVA0 від 05.03.2024 зазначено статистичну вартість товару - 32298290 CZK. Також, у графі 31 даної декларації зазначено, що вартість внутрішньої доставки складає 81496 CZK. Однак, вказана сума транспортних витрат не співпадає з сумою транспортних витрат, що задекларована за МД №24UA209050000317U7 (48897,13 Євро). Враховуючи крос-курс CZK до EURO (25,380), що застосовувався при заповненні декларації Чеської Республіки для митних цілей у лютому 2024 року, встановлено, що у митній декларації країни відправлення задекларована вартість транспортних витрат 3211,03 євро. Таким чином, митницею встановлено відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За результатами розгляду наданих для підтвердження, митної вартості документів встановлено, що засновником ТОВ «МІНЕРФІН-ТРАНС» є AT «Мінерфін» (MINERFIN A.S. Словаччина), що видно з відкритих джерел, а саме єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України). Тобто, сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні ст.15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Інформація про наявність пов`язаності між продавцем та покупцем зазначена у декларації митної вартості (гр.9 Чи пов`язані між собою продавець та покупець, зазначено - «так»).У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість подібних (аналогічних), імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці є обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта. Згідно ч.18ст.58 МКУпри продажу товарів між пов`язаними особами вартість операцій береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нищезазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннямстатті 62 МКУ; 3) митної вартості ідентичних або Подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннямстатті 63 МКУ. У наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч. 18ст. 58 МКУ, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій. Відповідно до ч.З-4ст.53 МКУдекларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: «Відповідно достатті 53 Митного кодексу Українипрошу Вас надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок- проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/абобухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимогстатті 254 МКУ. Митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки, продажна вартість оцінюваних товарів є нижчою за ціну подібних (аналогічних) товарів, які імпортувалися на митну територію України непов`язаними особами. Відповідно до п.4ст.53 МКУмитний орган вказав на необхідність крім документів, зазначених у частинах другій та третійст.53 МКУ, надати такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України:2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;3) розрахунок ціни (калькуляцію)». На запит митного органу декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару надано не було, право на консультацію з митним органом відповідно до ч.5ст. 55 МКУдекларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Основний метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) не може бути застосований через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним уст.58 МКУ, а також відповідно до ч. 6ст. 54 МК Україниу зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексута відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проведено консультації з декларантом згідно зст.57 МКУ. Неможливо. застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУМетод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №23UA305030001542U8 від 21.12.2023 за якою на митну територію України імпортовано подібний '(аналогічний-) товар «Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типа Р65, марка сталі R350LHT, довжиною 12,5 м, виробник TRINECKE ZELEZARNY a.s.» за митною вартістю 1,54Євро/кг. Коригування на розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.».

Позивач, не погоджуючись із спірним рішенням відповідача, був вимушений відповідно дост.52 Митного кодексуотримати дозвіл на випуск у вільний обіг Партії рейок, оформивши її митною декларацією №24UA209050000324U4 від 20.03.2024, та надав гарантії відповідно дорозділу Х Митного кодексу Українив розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7ст. 55 Митного кодексу. Гарантії були надані шляхом додаткової сплати 1 574 988,62 грн - різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю Партії рейок, визначеною позивачем у митній декларації №24UA209050000317U7 від 19.03.2024, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем у рішенні.

Позивач, вважаючи рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.03.2024 № UA209000/2024/000137/1 протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Згідно із статтею 264 Кодексу митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

У випадках, коли з причин, визнаних органом доходів і зборів обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

За визначенням, викладеним у статті 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Згідно зі статтею 264 Митного кодексу орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 335 Митного кодексу України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості, зокрема у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

За змістом частини дванадцятої статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Згідно з частинами тринадцятою - п`ятнадцятою статті 58 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Як встановлено судом першої інстанції, Партія рейок була передана позивачу відповідно до Акту приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів №7 від 08.03.2024. Вага Партії рейок становила 976,444 тони, ціна на умовах поставки (FCA, Тржинець) склала 1 269 377,20 Євро.

Партія рейок була сплачена частково по Специфікації №7 від 25.01.2024 та частково по Специфікації №8 від 01.02.2024, тому для підтвердження ціни Партії рейок при здійсненні їх митного оформлення постачальником рейок був наданий Рахунок (Invoice) №22249052 від 05.03.2024, в якому зазначена вага та вартість Партії рейок.

При митному оформленні Партії рейок, для підтвердження їх митної вартості Позивачем відповідно дост.53 МК Українибули надані наступні документи:

-Контракт № R2023083/1 від 25.07.2023 на придбання матеріально-технічних ресурсів (з додатковими угодами та специфікаціями);

-Специфікація №7 від 25.01.2024;

-Специфікація №8 від 01.02.2024;

-Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №18 від 02.02.2024 на оплату рейок по Специфікації №7 від 25.01.2024;

-Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №19 від 02.02.2024 на оплату рейок по Специфікації №8 від 01.02.2024;

-Рахунок (Invoice) №22249052 від 05.03.2024 з додатками;

-Замовлення №01/2023 - залізничні перевезення вантажів від 20.12.2023;

-Прайс-лист Додаток №1 до Замовлення №01/2023 - залізничні перевезення вантажів від 20.12.2023;

-Довідка про транспортні витрати (для надання в митні органи) №07/2023 від 12.03.2024;

-Рахунок (Invoice) №2415115007 від 12.03.2024 на оплату транспортних витрат з додатками;

-Експортна митна декларація №24CZ57000008AHYVA0 від 05.03.2024 з додатками;

-Міжнародні транспортні накладні ЦІМ/УМВС №582346, №582353, №582361, №582379, №582387, №582395, №582403, №582411, №582429, №582437, №582445;

-Пакувальний лист від 05.03.2024;

-Брокерський договір про надання митних послуг № 11/12-2023 від 11.12.2023.

У митній декларації №24UA209050000317U7 від 19.03.2024 позивач визначив митну вартість Партії рейок, яка склала 1318274,33 Євро, що включає в себе вартість Партії рейок у сумі 1269377,20 Євро на умовах FCA Тржинець, Чеська Республіка та вартість транспортних витрат на їх перевезення до станції Мостиська ІІ (Україна) у сумі 48897,13 Євро.

Позивач стверджує, що в ході митного оформлення товарів відповідачу були подані всі необхідні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився її розрахунок.

Згідно доводів митного органу, позивачем не надано достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом.

Відповідач зазначив, що у наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч.18ст. 58 МК України, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі закону операцій.

Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов`язується із вимогами до суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п.2 ч.2 ст.2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України).

Оцінивши вимогу митного органу із наведеними вище нормами МК України, суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем докази є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Зміст наданих митному органу документів, що кореспондуються між собою, вказує на наявність всіх реквізитів та відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих позивачем товарів.

Щодо виявлених Львівською митницею порушень суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Системний аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг з транспортування, страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.

Фактично можливість подання відповідного документа декларантом на підтвердження митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, на підставі частини третьої статті 53 МК України залежить від розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, в документах, передбачених частиною другою статті 53 МК України. Обсяг зауважень щодо поданих документів викладається митним органом саме за результатами аналізу таких документів та даних, поряд із цим саме митний орган визначає обсяг документів, необхідних для усунення розбіжностей та неточностей.

З встановлених у справі обставин слідує, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару.

При прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем використано інформацію щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначених відповідно до раніше визнаних (визначених) митних вартостей (застосовано метод 2б ст. 60 МК України).

Згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 08.02.2019 в справі №825/648/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості наведеним вимогам не відповідає.

Партія рейок, що поставляється позивачем не співставна з поставкою подібного (аналогічного) товару, що використана митним органом у якості джерела інформації для коригування митної вартості, з огляду на наступне:

1. Характеристики рейок:

Партія рейок Рейки залізничні широкої колії типу Р65 із загартованою поверхнею кочення, 1 категорії, із сталі марки R350LHT.

Подібний (аналогічний) товар Рейки залізничні, широкопідошвові, нові, типу Р65, марка сталі R350LHT.

2. Довжина рейок: Партія рейок 25 м.

Подібний (аналогічний) товар 12,5 м.

3. Умови поставки: Партія рейок FCA Тржинець, Чеська Республіка.

Подібний (аналогічний) товар СРТ Чоп, Україна.

4. Обсяг поставки:

Партія рейок 976,444 т. Подібний (аналогічний) товар 126,516 т.

5. Комерційний рівень ціни: Партія рейок поставка здійснюється в межах оптової поставки, загальний обсяг якої становить 10 000,0 т за ціною 1 350,08 Євро за тону для подальшого продажу для потреб АТ «Укрзалізниця» за ціною 1 400 Євро за тону, яка сформована на підставі результатів публічної процедури закупівлі. Подібний (аналогічний) товар роздрібна поставка за ціною 1 540,00 Євро за тону.

Тобто, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а вказує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.

Наведене свідчить на користь висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються укладеного контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом з урахуванням умов поставки.

Так, фактурна вартість Партії рейок у сумі 1 269 377,20 Євро підтверджена у Акті приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів №7 від 08.03.2024, Рахунку-фактурі №22249052 від 05.03.2024, а також у Експортній митній декларації №24CZ57000008AHYVA0 від 05.03.2024 єдиному адміністративному документі, заповнення якого здійснюється під час експорту товарів з ЄС.

Крім того, позивачем були документально підтверджені і інші складові митної вартості.

Також колегія суддів наголошує на помилковості висновків суду першої інстанції про економічну невипраданість збутової націнки товару.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що поставка партії рейок здійснювалась позивачем в рамках договору поставки з АТ «Укрзалізниця» на підставі результатів публічної процедури закупівлі за ціною 1400,00 євро за тону. Партія рейок позивачем була придбана за ціною 1350,08 євро за тону для подальшої реалізації на АТ «Укрзалізниця». Збутова націнка становить 3,7%. В даному випадку, комерційний рівень ціни партії рейок відповідає поняттю оптової поставки.

Водночас, коригуванням митної вартості товару на рівні 1540, 00 євро за 1 тону, Львівською митницею не лише знівельовано збутову націнку, а й спричинено прямих збитків позивачу, окільки змінити результати публічної процедури закупівель для позивача не є можливим.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням застосованих норм права, суд апеляційної інстанції резюмує, що контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Відтак, рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000137/1 від 20.03.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).

Таким чином, оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до задоволених позовних вимог у розмірі 59062,25 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» задовольнити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 380/9150/24 скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000137/1 від 20.03.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРФІН-ТРАНС» (ЄДРПОУ 38218128) судові витрати у розмірі 59062 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістдесят дві) грн 25 коп, понесені на сплату судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 14.04.25