Ухвала
від 14.04.2025 по справі 420/3121/20
СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 420/3121/20

адміністративне провадження № К/990/14138/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/3121/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Комкор» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС в Одеській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 04.04.2025 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/3121/20, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Комкор» відмовити в повному обсязі.

При зверненні до суду з касаційною скаргою, відповідач також порушив питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у ній належним чином не викладено передбачені цим Кодексом підстави (підстава) касаційного оскарження спірних судових рішень у справі №420/3121/20.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Головне управління ДПС в Одеській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вже зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у цій справі раніше, яку Верховний Суд ухвалою від 26.03.2025 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. Визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної, зокрема, пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України у своїй ухвалі Суд вичерпно та послідовно роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу.

Під час перевірки вдруге поданої скаржником касаційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/3121/20, Верховним Судом установлено, що її зміст щодо підстав (підстави) для касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень є ідентичним до тієї, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду раніше та яку суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою.

Усуваючи недоліки вперше поданої касаційної скарги та повторно посилаючись на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник, аналогічно вперше поданій касаційні скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті спірних рішень про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Комкор» було не в повній мірі з`ясовано обставини, які мають суттєве значення для справи, не взято до уваги доводи на які посилався контролюючий орган та не досліджено наявні в матеріалах справи докази, що призвело до порушення судами норм процесуального права та свідчить про наявність процесуальної підстави для їх скасування визначеної пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Натомість, як уже зазначав Верховний Суд конструкція норм КАС України є такою, що посилання на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень щодо недослідження зібраних у справі доказів, можливе виключно в сукупності з посиланням на пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У свою чергу, в повторно поданій відповідачем касаційній скарзі, вимоги положень пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в сукупності з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу та пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України так і не реалізовано, що свідчить про неналежне правове обґрунтування підстави касаційного оскарження спірних судових рішень у розумінні пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Якщо скаржник уважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, а вимогами касаційної скарги має бути направлення справи на новий розгляд. До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка судом встановленого факту, у зв`язку з чим доводи про надання неправильної оцінки доказам, що наявні у матеріалах справи, не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі.

Надання неправильної оцінки наявному в матеріалах справах доказу не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону.

За наведеного Верховний Суд уважає, що обґрунтування цієї касаційної скарги зводиться виключно до незгоди із наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку з наявними в матеріалах справи доказами, опису встановлених у цій справі обставин та їх переоцінки, а також цитування нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами рішення та постанова ухвалені з порушенням норм процесуального права, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліки, які слугували підставою для повернення раніше поданої ним касаційної скарги. Зазначене свідчить виключно про зловживання контролюючим органом своїми процесуальними правами.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/3121/20.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За змістом частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/3121/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Комкор» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер

СудСьомий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення14.04.2025
Оприлюднено15.04.2025
Номер документу126592523
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств

Судовий реєстр по справі —420/3121/20

Ухвала від 28.05.2025

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 02.05.2025

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 14.04.2025

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 26.03.2025

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Постанова від 25.02.2025

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Джабурія О.В.

Постанова від 25.02.2025

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Джабурія О.В.

Ухвала від 11.12.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Джабурія О.В.

Ухвала від 11.12.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Джабурія О.В.

Рішення від 05.11.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Юхтенко Л.Р.

Ухвала від 31.03.2023

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Юхтенко Л.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні