Ухвала від 15.04.2025 по справі 212/3003/25

Справа № 212/3003/25

2-о/212/108/25

У Х В А Л А

15 квітня 2025 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

за участю секретаря Пижик В. О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судусправу зазаявоюОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник просить суд встановити факт його перебування в трудових відносинах з ПрАТ «Суха Балка» з 17.07.2002 року по 16.02.2018 року.

Ухвалою суду від 25 березня 2025 року провадження по справі за заявою ОСОБА_1 було відкрито.

Однак у відзиві представник ПрАТ «Суха Балка», заперечуючи проти задоволення вимог ОСОБА_1 , вказував, що твердження заявника щодо його працевлаштування у 2002 році на підприємство ПрАТ «Суха Балка», а також його трудовий стаж там до 2018 року, не мають документального підтвердження. На підставі переліченого представник ПрАТ «Суха Балка» заперечував проти встановлення заявником факту його перебування в трудових відносинах з ПрАТ «Суха Балка» з 17.07.2002 року по 16.02.2018 року, оскільки у такий період на ПрАТ «Суха Балка» працював саме ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 почав трудові відносини з ПрАТ «Суха Балка» з 02.08.2019 року після прийняття його на роботу за наказом від 01.08.2019 року.

Також 9 квітня 2025 року по даній справі від представника зацікавленої особи, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, надійшла заява з проханням закрити провадження по справі, вказуючи, що відповідно до роз`яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Однак ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, бо в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право. Вважаючи, що для підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах передбачено інший порядок, визначений законом, тому така заява не може розглядатися у окремому проваджені.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування в трудових відносинах підлягає залишення без розгляду, виходячи з наступного вмотивування.

Так суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Так встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні, можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припиненім особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду, а встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них за-лежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умови, що заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Таким чином справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року по справі № 320/948/18 та від 18 січня 2024 року по справі № 560/17953/21.

Отже можна констатувати, що існує два способи встановлення фактів, що мають юридичне значення, позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Отже, норми трудового законодавства встановлюють, що особа, яка працевлаштовується на підприємство, не може бути допущена до роботи без укладення трудового договору, який, зазвичай, оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця про прийняття на роботу, а також працівник зобов`язаний виконувати доручену роботу особисто, працювати чесно та сумлінно, належним чином та у повному обсязі виконувати свої трудові обов`язки.

Суд встановив, що матеріали справи містять докази працевлаштування 31.07.2002 року на дільницю № НОМЕР_1 шахти «Ювілейна» в ПрАТ «Суха Балка» ОСОБА_2 за заявою останнього від 02.07.2002 року на підставі наказу ПрАТ «Суха Балка» № 48.

Також матеріали справи містять докази звільнення 18.06.2018 року за наказом ПрАТ «Суха Балка» № 135-ОС від 18.07.2018 року ОСОБА_2 з такого підприємства.

В той же час матеріали справи містять докази працевлаштування ОСОБА_1 прохідником на шахту «Ювілейна» в ПрАТ «Суха Балка» у 2019 році за наказом № 144-ОС від 01.08.2019 року, що було внесено до трудової книжки заявника (серії НОМЕР_2 ).

При цьому представники ПрАТ «Суха Балка» заперечують факт, який просить встановити ОСОБА_1 .

Також відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 1, 2 «Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок), за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Так за п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На підставі п. 17 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Таким чином законодавством встановлення факту наявності страхового стажу для призначення пенсії здійснюється в іншому порядку, ніж судовий.

Аналогічний зміст викладено в листі Верховного суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де наведено перелік юридичних фактів, які не можуть бути встановлені в судовому порядку, зокрема, факт щодо трудового стажу для призначення пенсій.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду, роз`яснюючи зацікавленим особам право подати позов на загальних підставах.

За ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Отже, проаналізувавши встановленні обставини справи за заявою про встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах, суд дійшов переконання про те, що заявлені ним вимоги стосуються спору про право, тому наявні підстави для залишення судом поданої ним заяви без розгляду.

Також суд встановив, що заявник разом із заявою про встановлення факту не подав докази на підтвердження того, що до цього він звертався до відповідних органів за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено з наведенням підстав такої відмови.

При цьому під час розгляду справи судом про встановлення факту трудових відносин ОСОБА_1 із ПрАТ «Суха Балка» протягом 17.07.2002 р. - 16.02.2018 р. суд дійшов висновку, що по справі встановлення такого факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку фактично спору про право заявника на трудовий та страховий стаж, який заперечується представниками зацікавлених осіб, внаслідок чого виникає питання вирішення спору про право ОСОБА_1 між сторонами по справі, а не про встановлення юридичного факту, для вирішення якого заявник вправі подати саме позов до суду на загальних підставах.

Отже, встановлення заявником юридичного факту за його заявою пов`язано із фактичним вирішенням спору про його право на трудовий та страховий стаж.

Таким чиномвимоги ОСОБА_1 про встановленняфакту йогоперебування втрудових відносинахна ПрАТ«Суха Балка»,та якнаслідок наявністьу ньоговідповідного страховогостажу,свідчать про наявність спорупро такеправо,який буввиявлений вжепід часрозгляду справисудом,тому такі вимоги не можуть бути вирішені за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим подану ним заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 294, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга буде подана протягом 15 днів з дня її вручення.

Ухвалу складено та підписано 15 квітня 2025 року.

Суддя Д. О. Козлов