Ухвала

від 11.04.2025 по справі 190/186/25

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/186/25

Провадження 2/190/235/25

УХВАЛА

про призначення справи до розгляду

11 квітня 2025 року м. П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Кудрявцевої Ю.В.

за участю:

секретаря - Пронської Т.В.

представника позивача - Турлюн О.О

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - Ліненка О.А.

розглядаючи в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. П`ятихатки цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету П`ятихатської міської ради в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 26.02.2025 року відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження; по справі розпочато підготовче провадження.

20.03.2025 року від відповідача та її представника до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги відповідач не визнає, просить відмовити в задоволенні позову.

Разом з відзивом стороною відповідача подано клопотання, в якому просять на час розгляду справи в суді зобов`язати Орган опіки та піклування виконавчого комітету П`ятихатської міської ради повернути дитину ОСОБА_1 для проживання в родину ОСОБА_3 . Клопотання обґрунтовано тим, що малолітню дитину вилучено з родини, оскільки відповідачем порушено санітарно-гігієнічні норми проживання в будинку і це являється єдиним фактом про нездатність відповідача виконувати свої батьківські обов`язки, однак відповідач на даний час навела порядки в будинку, чим усунула перешкоди проживання дитини з нею. При цьому ОСОБА_3 турбується станом здоров`я дитини та хвилюється, що в період проживання у сім`ї ОСОБА_4 , у доньки погіршилось навчання. Позивач вважає, що подальше перебування її доньки в родині ОСОБА_4 є небезпечним для життя та здоров`я дитини.

27.03.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наводить аргументи на спростування доводів сторони відповідача, що викладені у відзиві на позов.

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Представник позивача в підготовчому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, висловила думку про можливість призначення справи до судового розгляду по суті. Щодо повернення малолітньої дитини в родину відповідача, заперечувала. На підтвердження заявлених позовних вимог надала додаткові докази та письмове клопотання про виклик свідків.

В підготовчому засіданні відповідач та її представник - адвокат Ліненко О.А. позов не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов, не заперечували щодо призначення справи до розгляду по суті. Просили задовольнити клопотання щодо повернення дитини в родину відповідача. Щодо клопотання представника позивача про допит свідків та долучення до матеріалів справи доказів наданих стороною позивача, не заперечували.

Отже судом встановлено, що спір між сторонами не врегульований.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що необхідно закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

При підготовці справи до судового розгляду по суті були проведені підготовчі дії, передбачені ст.197 ЦПК України. Суд вважає їх достатніми для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Вирішуючи питання щодо клопотання представника позивача про допит свідків під час розгляду справи, у відповідності до п.8 ч.2 ст.197 ЦПК України, суд вважає за необхідне дане клопотання задовольнити. При цьому, суд вважає за необхідне провести допит малолітнього свідка ОСОБА_1 без присутності відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.232 ЦПК України, - допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей. У виняткових випадках, коли це необхідно для об`єктивного з`ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалений той чи інший учасник справи. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість ставити йому питання. Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, після закінчення його допиту видаляється із зали судового засідання, крім випадків, коли суд визнав необхідною присутність цього свідка в залі судового засідання.

Вирішуючи питання щодо клопотання сторони відповідача про повернення на час розгляду справи в суді, дитини в родину відповідача, суд приходить до наступного.

Предметом розгляду даної справи є позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно її неповнолітньої доньки ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що громадянка ОСОБА_3 є матір`ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом тривалого періоду часу представниками органу поліції та КЗ «Центр надання соціальних послуг» неодноразово було встановлено, що дитина проживає в анті-санітарних умовах, в результаті чого родина перебувала під соціальним супроводом. На деякий час профілактична робота з матір`ю дитини мала результат, однак в результаті систематичного відвідування даної родини було встановлено, що ОСОБА_3 здебільшого нехтує своїми обов`язками щодо створення необхідних умов для проживання своєї доньки: в будинку порушені санітарно-гігієнічні норми, брудно, сморід, немає постільної білизни, речі в занедбаному стані, біля плити пічного опалення купа речей із смітника, всі стіни захламіднені сміттям, що в сукупності становить загрозу життю та здоров`ю дитини. В зв`язку з чим дитина була вилучена з родини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За змістом статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувалися у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Згідно з ст. 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

За правилом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Частиною третьою статті 170 СК України встановлено, що якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до зазначеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали.

Водночас під час вирішення питання про повернення дитини на підставі зазначеної норми права судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.

Дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання (постанова Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18, на яку посилається заявник у касаційній скарзі).

Звертаючись до суду з даним клопотанням про повернення дитини відповідач та її представник посилаються на те, що відпали обставини, що зумовили відібрання динити.

Дитина, яка залишилася без батьківського піклування, у тому числі дитина, розлучена із сім`єю, тимчасово може бути влаштована у: сім`ю родичів, знайомих; сім`ю патронатного вихователя; притулок для дітей служби у справах дітей; центр соціально-психологічної реабілітації дітей; центр соціальної підтримки дітей та сімей; соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко); будинок дитини, дитячий будинок-інтернат системи соціального захисту населення; стаціонарну службу (відділення) центру соціальних служб, що здійснює соціально-психологічну реабілітацію дітей; стаціонарну службу (відділення) соціально-психологічної реабілітації дітей (надання послуги соціально-психологічної реабілітації дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах) центру надання соціальних послуг.

Згідно з п. 32 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 якщо під час обстеження умов перебування дитини підтвердився факт залишення дитини без батьківського піклування, служба у справах дітей або виконавчий орган сільської, селищної ради протягом одного дня забезпечують тимчасове влаштування такої дитини.

Відповідно до п.33 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 тимчасове влаштування підкинутої чи знайденої дитини, дитини з ознаками насильства або жорстокого поводження, а також дитини, розлученої із сім`єю, проводиться після надання їй необхідної медичної допомоги, завершення медичного обстеження чи лікування.

У п.35 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 зазначено, що рішення про влаштування дитини до закладу охорони здоров`я, освіти, іншого закладу або установи, в яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання (перебування) дитини. У цьому рішенні обов`язково зазначається найменування закладу або установи та строк перебування в них дитини, який не може перевищувати одного навчального року. Продовження строку перебування дитини в закладі або установі визначається рішенням органу опіки та піклування після розгляду на засіданні комісії з питань захисту прав дитини стану виконання індивідуального плану соціального захисту дитини в частині забезпечення її права на виховання у сім`ї.

Влаштування дитини до закладу охорони здоров`я, освіти, іншого закладу або установи, в яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, не звільняє районну, районну у мм. Києві та Севастополі держадміністрацію, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження (перебування) дитини від обов`язку продовжувати роботу з реалізації права цієї дитини на сімейне виховання.

Не допускається одночасне застосування до дитини різних форм влаштування.

Під час визначення форми влаштування в інтересах дитини мають бути враховані обставини, за яких дитина втратила батьківське піклування, її життєвий шлях, родинні зв`язки, наявність братів і сестер, контакти із соціальним оточенням, стан здоров`я, освіта, інші потреби.

При вирішенні даного клопотання суд зауважує, що саме по собі бажання та прагнення ОСОБА_3 повернути неповнолітню доньку не може бути підставою для її повернення, оскільки вирішення даного питання потребує дослідження доказів, які дають підстави для висновку про усунення причин, які стали підставою для вилучення дитини.

У постанові від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи підстави та предмет даної справи, суд приходить до висновку, що вирішення даного питання до вирішення по суті заявлених позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав, на даній стадії судового розгляду справи є передачасним.

Відтак, у задоволенні клопотання відповідача та її представника адвоката Ліненка О.А. про повернення відповідачці її малолітньої доньки, належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п.15 ч.2 ст.197, п.3 ч.2 ст.200, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Підготовче провадження у справі за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету П`ятихатської міської ради в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, закрити.

Призначити справу до судового розгляду по суті на 14.30 год. 06 травня 2025 року.

У судове засідання викликати учасників справи.

Клопотання представника позивача про виклик свідків задовольнити.

Викликати для допиту в судовому засіданні в якості свідків:

- працівника ювенальної превенції ОСОБА_5 ;

- малолітню ОСОБА_1 ;

- патронатного вихователя ОСОБА_6 ;

- помічника патронатного вихователя ОСОБА_7 ;

- психолога КЗ «Центр надання соціальних послуг» ОСОБА_8 ;

- фахівця із соціальної роботи КЗ «Центр надання соціальних послуг» П`ятихатської міської ради ОСОБА_9.

Зобов`язати службу у справах дітей виконавчого комітету П`ятихатської міської ради забезпечити явку в судове засідання малолітньої ОСОБА_1 .

Для забезпечення допиту малолітнього свідка ОСОБА_1 викликати педагога, представника служби у справах дітей та психолога виконавчого комітету П`ятихатськогої міської ради. Допит малолітнього свідка ОСОБА_1 проводити у відсутність відповідача ОСОБА_3 .

Сторонам під час розгляду справи необхідно мати при собі документи, що посвідчують особу.

В задоволенні клопотання відповідача та її представника про повернення дитини в родину відповідача - відмовити.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України https://px.dp.court.gov.ua.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає, проте заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 15 квітня 2025 року.

Суддя Кудрявцева Ю.В.