Рішення

від 10.04.2025 по справі 243/10472/24

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/38/2025

Номер справи 243/10472/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«10» квітня 2025 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Чернікової Ю.К.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Суткович М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні, в залі судових засідань № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат СУТКОВИЧ Марина Анатоліївна, до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: ОСОБА_4 , Служби у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: ОСОБА_4 , Служби у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16 серпня 1997 року між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. Від вказаного шлюбу у позивача та відповідача є двоє спільних дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2008 року у справі №2-3531-2008 з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей. Проте, вказане рішення суду відповідачем не виконувалось, жодних грошових коштів на утримання дітей не сплачувалось. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2016 року у справі №243/3530/16-ц шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. ОСОБА_4 є неповнолітньою особою, перебуває на утриманні матері - позивача по справі, яка з моменту його народження самостійно в повній мірі виконує батьківські обов`язки щодо утримання дитини. Всі роки життя ОСОБА_4 відповідач був відсутній, не цікавився його здоров`ям, успіхами в навчанні, жодним чином не приймав участі у його вихованні та не надавав грошових коштів на його утримання. Дитина взагалі не бачила свого біологічного батька, вони один одного особисто не знають. При цьому відповідач жодним чином не був позбавлений інформації про місце перебування ОСОБА_4 , адже позивач не створювала перешкод у спілкуванні дитини з батьком. У зв`язку з наведеними обставинами та виконанням в повній мірі батьківських прав відносно ОСОБА_4 матір`ю та вітчимом - ОСОБА_9 , ОСОБА_4 виявив бажання відмовитися від анкетних даних свого біологічного батька і повністю змінити своє прізвище та по батькові: ОСОБА_4 змінено на ОСОБА_4 . Наразі точне місцезнаходження відповідача невідоме, проте відомо, що відповідач тривалий час проживає на території РФ, що підтверджує факт відсутності піклування про дитину та прийняття участі у її житті. Наведене свідчить про фактичну можливість, але вольове свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо ОСОБА_4 , що є фактично самоусуненням від виховання дитини та грубе порушення її прав. Крім того, вітчим ОСОБА_4 - ОСОБА_9 має намір усиновити ОСОБА_4 , який зв`язків з біологічним батьком не має та не бажає мати щодо нього ніяких прав та обов`язків.

В зв`язку з викладеним, позивач просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно ОСОБА_4 та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 , свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, на обґрунтування яких послалася на обставини, викладені в позовній заяві та просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Суткович М.А., яка діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії АА №1516822 від 17 грудня 2024 року, в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, наполягала на задоволенні позову в повному обсязі, на обґрунтування заявлених позовних вимог навела докази, аналогічні викладеним в позовній заяві. Також послалась на покази матері відповідача, яка повідомила, що ОСОБА_3 знаходиться в Росії. Зазначила, що відповідач має велику заборгованість по сплаті аліментів на дитину, не цікавиться життям дитини, не спілкується з нею, позивачка жодних перешкод в спілкуванні відповідача з дитиною не чинила. Дитина відмовилася від анкетних даних свого біологічного батька та змінила своє прізвище та по батькові. Вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідає інтересам дитини. ОСОБА_1 має чоловіка, який бажає усиновити її дитину - ОСОБА_4 . Дитина не підтримує будь-яких відносин зі своїм рідним батьком. Відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками щодо дитини, тому вважає, що його необхідно позбавити батьківських прав щодо ОСОБА_4 .

Відповідач, ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні особисто або через представника, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Третя особа, ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити, зазначив, що з ОСОБА_3 ніколи не спілкувався, ніколи його не бачив, жодних контактів з ОСОБА_3 він не підтримує. На сьогодні вже є інший чоловік, якого він вважає своїм батьком.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суду надано Клопотання про розгляд справи без участі представника Служби у справах дітей, рішення просили винести на розсуд суду.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суду надано Клопотання про розгляд справи без участі представника служби у справах дітей, рішення просили винести в інтересах дитини.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача та третьої особи, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст. 165 Сімейного Кодексу України «Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина…» та п. 18 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 12 березня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Слов`янську Слов`янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2008 року у справі №2-3531-2008 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно. Якщо після досягнення повноліття ОСОБА_7 ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на ОСОБА_4 , аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припала на дитину, яка досягла повноліття.

Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2016 року у справі №243/3530/16-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано.

Відповідно до Свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого 11 травня 2024 року Оболонським Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінив своє прізвище на « ОСОБА_4 » та по батькові на « ОСОБА_4 ».

Відповідно до Довідки Спеціалізованої школи №210 Оболонського району м. Києва від 25 листопада 2024 року за №229/01-27, ОСОБА_4 навчається в 11-А класі на змішаній формі навчання (офлайн і онлайн) спеціалізованої школи №210 Оболонського району м. Києва.

За характеристикою з Спеціалізованої школи №210 Оболонського району м. Києва,» ОСОБА_4 є одним з найкращих учнів у класі, демонструє високий рівень академічних досягнень, відповідальності та цілеспрямованості у навчанні, є активним учасником шкільного життя. Мати ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , є прикладом відповідального, дбайливого та уважного ставлення до своїх батьківських обов`язків. Вона активно займається вихованням сина, створюючи сприятливі умови для його всебічного розвитку та здобуття якісної освіти. ОСОБА_1 регулярно підтримує зв`язок із педагогічним колективом школи, відвідує батьківські збори, бере участь у позашкільних заходах та завжди оперативно реагує на будь-які питання, що стосуються навчання та виховання ОСОБА_4 . Батько ОСОБА_4 протягом усього періоду його навчання в школі не брав жодної участі у вихованні та освіті дитини. Він не відвідував шкільних зборів, не спілкувався з учителями та не виявляв зацікавленості успіхами сина. За час навчання про батька нічого не було відомо і не було чути. Дзвінки та спроби іншим чином зв`язатися з батьком нічим не увінчувались. ОСОБА_4 про батька нічого не знає, не розповідає і чути не хоче.»

Мати дитини, ОСОБА_1 , з 03 червня 2024 року працює на посаді інспектора з кадрів ТОВ «Славдорстрой», відповідно до Характеристики за місцем роботи характеризується позитивно, отримує стабільний дохід.

За даними Відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб, батько дитини, ОСОБА_3 з 07 жовтня 1992 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пояснень ОСОБА_14 , наданих 05 березня 2025 року ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, остання повідомила, що ОСОБА_3 є її сином. Приблизно 16 років тому її син ОСОБА_3 переїхав жити до РФ та з того часу до України не повертався. Контактів з сином вона не підтримує, де саме він мешкає, їй також не відомо.

Згідно з повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10 березня 2025 року за №19/18985-25-Вих, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 08 листопада 2017 року по 10 березня 2025 року (станом на 08:30) в Базі даних не виявлено.

Слов`янським ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано Довідку - розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по Виконавчому провадженню НОМЕР_4, відритому 03 липня 2015 року на підставі Виконавчого листа по справі №2-3531, який видано 27 червня 2008 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини усіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку. Згідно з Автоматизованою системою виконавчого провадження заборгованість станом на 01 червня 2023 року складає 297 433,60 грн., за період з 01 червня 2023 року по березень 2025 року заборгованість зі сплати аліментів складає 73 062,00 грн., загалом станом на 01 квітня 2025 року заборгованість складає 370 495,60 грн.

Згідно з повідомленням Служби у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 09 січня 2025 року за №03/39-28, обґрунтований Висновок по справі щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 надати неможливо в зв`язку з тим, що в ході проведеного рейду 08 січня 2025 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , не мешкає даний громадянин (зі слів сусідів) вже тривалий час, виїхав після 2014 року до РФ та там має нову сім`ю. За адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 разом з неповнолітнім ОСОБА_4 також не мешкає. Відповідно до Довідок ВПО, адреса фактичного перебування на теперішній час: АДРЕСА_3 . Ані позивач по справі, ані відповідач по справі не мешкають на території Слов`янської міської територіальної громади.

З Висновку від 21 березня 2025 року Органу опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 , а проживає разом з матір`ю, вітчимом, бабусею та дідусем за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного Службою у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 18 березня 2025 року, в даній квартирі створені належні умови для проживання дитини. Під час обстеження ОСОБА_4 повідомив, що батька не бачив та не спілкувався з ним по телефону більше 10 років. На засіданні комісії 20 березня 2025 року була присутня мати дитини, яка повідомила, що з 2014 року батька дитини не бачила і не чула, місце його перебування їй невідоме. З огляду на викладене, керуючись рішенням Комісії з питань захисту прав дитини (Протокол від 20 березня 2025 року №5), Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, як Орган опіки та піклування, рекомендує позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частинами першою-четвертою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно із пунктом 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі й на рівне виховання батьками.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 посилалася на те, що вона займається вихованням сина, забезпечує його усім необхідним, турбується про його повноцінний розвиток, натомість відповідач не цікавиться дитиною, тривалий час перебувають за межами України, не вживає заходів до спілкування з дитиною, повністю усунувся від участі у житті та вихованні сина.

Таким чином правовою підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав позивач визначає пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

На підставі тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України можна зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

З огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

Тобто в такому випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке, у свою чергу, не є абсолютним.

Ураховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд, з однієї сторони, має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З іншої сторони, обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися.

Разом із тим, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Крім того, у рішенні від 30 червня 2020 року «Ilya Lyapinv. russia» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які могли б завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.

На перше місце суд ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18 (провадження № 61-13690св20), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20).

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з Висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Суд не погоджується із висновком Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , оскільки цей Висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батька батьківських прав, батько не був присутній на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини, не було можливості з`ясувати причини ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, також суду не надано доказів виклику відповідача на засідання Комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулось 20 березня 2025 року.

Висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

У Висновку мається посилання на Акт обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного Службою у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 18 березня 2025 року, проте вказаний Акт не був долучений до Висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, що позбавляє суд можливості пересвідчитися у його наявності та дослідити його безпосередньо у судовому засіданні.

Нормами як національного (ст. 171 СК України) так і міжнародного законодавства (ст. 12 Конвенції про права дитини) визначено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

З наданого Висновку вбачається, що на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини 20 березня 2025 року ОСОБА_4 не був присутній та свою думку щодо позбавлення його батька батьківських прав не висловив.

Таким чином, суд не погоджується з Висновком Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер.

Перебування ОСОБА_3 (за словами його матері) за кордоном не є підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 722/225/23.

ОСОБА_3 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів.

Крім того, висловлене дитиною у суді бажання позбавити батька батьківських прав, саме по собі не свідчить про ухилення батька від виконання батьківських обов`язків та наявність підстав для позбавлення його батьківських прав.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23 (провадження № 61-14891св23) та від 05 червня 2024 року у справі № 722/225/23 (провадження № 61-248св24).

Також, суд не враховує доводи позивача щодо наявної заборгованості у відповідача за аліментами, оскільки наявність такої заборгованості не є підставою для позбавлення особи батьківських прав, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17.

Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22, провадження № 61-13923св23).

Суд зауважує, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, не доведено умислу відповідача на невиконання ним батьківських обов`язків, а не через об`єктивні непереборні обставини, які могли скластися у житті відповідача, тому розрив з батьком сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, на теперішній час неможливо з`ясувати наявність причин та обставин винної поведінки відповідача та наявність/відсутність у нього бажання змінити своє ставлення до сина, позивачем не доведено умисне невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітнього сина, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосовування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав, тому у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 слід відмовити.

До такого висновку у Постанові від 14 травня 2020 року у справі № 420/1753/18, провадження № 61-22933св19, прийшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, в якій зазначено що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, що не виконують батьківських обов`язків та допускаються лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Разом з тим, суд, з метою захисту інтересів неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважає необхідним попередити ОСОБА_3 про неприпустимість в подальшому порушення з його боку батьківських обов`язків щодо своєї дитини та про можливі наслідки у разі неналежного виконання батьківських обов`язків - позбавлення батьківських прав.

Крім того, суд вважає необхідним покласти на Орган опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 19, 150, 157, 164, 165-166 Сімейного Кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат СУТКОВИЧ Марина Анатоліївна, до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: ОСОБА_4 , Служби у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що у разі ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він буде позбавлений батьківських прав.

Покласти на Орган опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 15 квітня 2025 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова