Рішення

від 02.04.2025 по справі 331/4980/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

02.04.2025

Справа № 331/4980/24

Провадження № 2/331/392/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Антоненко М.В.

за участю секретаря Байрамової Д.А.

розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, Бердянської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою в якій просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частки у праві власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частки у праві власності на земельну діяльну, площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2310400000:08:003:0071.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько - ОСОБА_2 , з яким позивачка проживала на момент смерті у будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

08 липня 2024 року ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька.

09 липня 2024 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковською А.Є. було видано постанову №114/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини.

Враховуючи, що інакше ніж у судовому порядку визнати право власності на спадкове майно не видається можливим, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою від 29 серпня 2024 року по справі відкрите провадження, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

07.02.2025 року судом винесено ухвалу про витребування у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Любіченковської Анастасії Євгенівни завіреної належним чином копії спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18.02.2025 року до суду надійшла копія витребуваної спадкової справи №38/2024, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 07.02.2025 року призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник адвокат Бабенко Г.О. підтримали позовну заяву, наполягали на її задоволенні.

Від представника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Вигівського Віталія Володимировича до суду надійшла заява, згідно з якою просить суд розглянути справу на підставі наявних доказів та без участі представника відповідача.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 31 січня 2022 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжя.

Родинні відносини позивача та померлого ОСОБА_2 підтверджуються Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.04.1974 року.

На момент смерті ОСОБА_2 на праві власності належала 1/2 частки у праві власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , та 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2310400000:08:003:0071.

Право власності на вказане майно ОСОБА_2 набув внаслідок прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 дружини ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.12.2012 року, технічним паспортом на житловий будинок від 01.06.2012 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №38928526 від 01.08.2024 року. За видачею свідоцтва про право власності на майно не звертався через значне погіршення стану здоров`я та постійне лікування починаючи з 2019 року.

Разом з померлим ОСОБА_2 на момент його смерті проживала донька ОСОБА_1 , що підтверджується актом про встановлення факту проживання від 14.07.2024 року, медичними документами померлого та показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні.

Допитані в судовому засіданні свідки, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначили, що знайомі з ОСОБА_1 та її померлим батьком ОСОБА_2 . Також повідомили суд про те, що починаючи з 2019 року по момент смерті разом з ОСОБА_1 в будинку за адресою АДРЕСА_2 , постійно проживав її батько - ОСОБА_2 .

Оскільки позивачка і її батько проживали разом на момент відкриття спадщини, вона вважається такою, що прийняла спадщину.

08.07.2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса ЗМНО Любіченковської А.Є. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька.

09.07.2024 року приватним нотаріусом було видано постанову №114/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , є такою що прийняла спадщину оскільки на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем.

З матеріалів справи встановлено, що інші спадкоємців які б в установлений законом термін і порядок звернулись би до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини відсутні.

Судом враховано, що ст. 15 ЦК України надає право громадянам України на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, для чого, у відповідності з вимогамист. 16 цього ж Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до норм статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів. На підставі отриманої першої заяви нотаріус заводить спадкову справу, яка підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із чч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно чч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм спадкового законодавства у справах про визнання права власності у порядку спадкування судам необхідно встановити, яке саме майно належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, про визнання права власності на яке в порядку спадкування за законом заявлені позовні вимоги.

Відповідно до частини першої ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до статті 1297 ЦК України спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 1225 ЦК України, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В ухвалі №505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку «Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. З ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів». Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України №6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Листом ВССУ від 16.05.2013 року №2-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних спорів про спадкування» зазначено: «Щодо визнання особи такою, що прийняла спадщину, у випадках, коли спадкоємці постійно проживали разом зі спадкодавцем, проте зареєстровані за іншою адресою, судам слід враховувати таке. Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, а відповідно до частини шостої даної статті фізична особа може мати кілька місць проживання. У відповідності до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 4.14. ст. 4 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Матеріалами справи підтверджено, що 1/2 частки у праві власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , та 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2310400000:08:003:0071 належали ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, оскільки під час судового розгляду матеріалами справи підтверджено, що позивачка є дочкою померлого ОСОБА_2 і, відповідно, його спадкоємцем за законом, прийняла спадщину, інших спадкоємців за законом які б в установлений законом термін і порядок звернулись би до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини немає, право власності спадкодавця на частку у праві власності на будинок та земельну ділянку не оспорюється жодною особою, права та законні інтереси інших осіб не порушено, суд приходить до висновку, що з урахуванням надання позивачем належних та допустимих доказів належності спадкодавцю на праві власності 1/2 частки у праві власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , та 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову і визнання за ОСОБА_1 права власності на частину вказаного будинку та земельну ділянку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, Бердянської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на частки у праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на частки у праві власності на земельну діяльну, площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2310400000:08:003:0071, в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя: М.В. Антоненко