Рішення від 15.04.2025 по справі 719/212/25

Єдиний унікальний номер 719/212/25

Номер провадження 2/719/65/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

головуючої судді - Луців О.В.,

за участі секретаря - Марчук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новодністровськ, Чернівецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Служба у справах дітей Новодністровської міської ради, про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2025 року в суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Служба у справах дітей Новодністровської міської ради, про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 24 липня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №548. ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 3 2022 року шлюбні відносини фактично припинилися, вони з відповідачкою не спілкуються, проживають окремо, не пов?язані спільним побутом та не мають взаємних прав та обов?язків. Спільне життя у сторін не склалося через різні погляди на подальше подружнє життя, розподіл сімейних обов?язків та вирішення питань життя сім?ї. У зв?язку з виникненням розбіжностей у поглядах на подальше спільне життя та з метою збереження сім?ї позивачем було ініційовано пропозицію щодо встановлення режиму окремого проживання, це мало б сприяти вирішенню існуючих конфліктів, наданню обом сторонам простору для осмислення ситуації та відновлення взаєморозуміння. Однак, пропозиція позивача була відхилена відповідачкою, що унеможливило реалізацію запропонованого варіанту вирішення сімейної кризи. Сторони втратили почуття любові, що призвело до серйозних розбіжностей у їх погляді на подальше спільне життя, відсутність єдності у вирішенні питань сімейного життя, розподілу обов?язків та ролей у сім?ї суттєво вплинуло на стосунки та створили напруженість. Незгода щодо основних питань, таких як кар?єрні цілі, місце проживання, виховання дітей тощо, призвела до постійних конфліктів та відчуття розчарування. Відповідачка переїхала та наразі проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З моменту припинення спільного проживання їх син, ОСОБА_3 , постійно мешкає разом із позивачем.

Зазначає, що відповідально виконує свої батьківські обов?язки, створюючи для сина комфортні та безпечні умови проживання, а також забезпечуючи його всім необхідним, приділяє значну увагу його розвитку, сприяючи як інтелектуальному, так і духовному зростанню. Окрім допомоги в опануванні базових знань, позивач додатково займається з сином, що безперечно позитивно впливає на його подальший розвиток, розширюючи горизонти його можливостей та здібностей. Окрім того, турбується і про здоров?я дитини: забезпечує проходження ним медичних оглядів, купує необхідні ліки та медикаменти, піклується про здорове харчування сина, використовуючи натуральні та корисні продукти. 3 огляду на те, що дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає із позивачем, знаходиться на його одноособовому вихованні та утриманні, примусити матір, ОСОБА_2 , брати участь у вихованні дитини позивач не може, оскільки такий спосіб захисту чинним законодавством не передбачений.

Виходячи з вищенаведеного, просить шлюб розірвати та стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття та залишити малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживати з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який самостійно виховує та утримує дитину.

Ухвалою суду від 11 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі із повідомленням (викликом) сторін, надано сторонам строк для подачі заяв по суті справи, призначено судове засідання на 01 квітня 2025 року о 10 год. 00 хв., яке було відкладено на 15 квітня 2025 року о 10 год. 00 хв.

Сторони по справі в судове засідання не з`явилися.

При цьому, позивач ОСОБА_1 15.04.2025 року подав заяву про розгляд справи без участі позивача, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. (а.с.41)

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилась, 09.04.2025 року через систему «Електронний суд» подала заяву про визнання позову та проведення судового засідання без участі відповідача, зазначила, що возовні вимоги визнає в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Від т.в.о. начальника Служби у справа дітей Новодністровської міської ради Маркової Л. 31.03.2025 року надійшла заява про розгляд справи без участі заінтересованої особи у зв`язку із службовою зайнятістю (а.с.28-29).

Враховуючи заяви сторін та беручи до уваги положення ст.ст. 223, 240 ЦПК України, суд дійшов висновку про проведення судового засідання у відсутності учасників справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 24 липня 2010 року. Шлюб зареєстровано Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції 24 липня 2010 року за актовим записом №548 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . (а.с. 11)

У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції(а.с.12)

Позивач вказує, що з 2022 року шлюбні відносини фактично припинилися, вони з відповідачкою не спілкуються, проживають окремо, не пов?язані спільним побутом та не мають взаємних прав та обов?язків. Спільне життя у сторін не склалося через різні погляди на подальше подружнє життя, розподіл сімейних обов?язків та вирішення питань життя сім?ї, тому просить шлюб розірвати. Між сторонами досягнуто згоди щодо здійснення ними батьківських прав та визначення місця проживання спільної малолітньої дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Шлюб відповідно до ст. 24 СК України це добровільна згода чоловіка та жінки, а судом встановлено, що позивач по справі не бажає перебувати у шлюбі.

Судом також встановлено, що примирення між подружжям є неможливим, оскільки позивач вважає недоцільним подальше підтримання сімейних відносин та не бажає збереження шлюбу, а відповідач визнав позов та не заперечує проти розірвання шлюбу.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За таких обставин, беручи до уваги фактичне припинення сімейних відносин, суд дійшов висновку, що сім`я сторін розпалась і зберегти її неможливо, а подальше спільне життя сторін та збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам, а відтак, шлюб між ними необхідно розірвати.

Згідно ч. 2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст.115 Сімейного кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Щодо залишення позивачу на виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд зазначає наступне.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Водночас, у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Згідно із заявою відповідачки від 15.04.2025 року судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання їхньої малолітньої дитини ОСОБА_3 , який на даний час проживає з батьком.

Водночас, суд звертає увагу на те, що зазначення у резолютивній частині рішення суду про залишення на проживанні дитини з одним з батьків не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дітей, оскільки у такому разі суд лише констатує, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання.

Таке рішення суду не суперечитиме інтересам дитини, з огляду на наступне.

Відповідно до акта обстеження сім`ї від 10.02.2025року, виданого міським головою Новодністровської міського ради, за адресою АДРЕСА_2 , проживає ОСОБА_1 , 1987 року народження, та ОСОБА_3 , 2011 року народження, який є дитиною з інвалідністю та потребує постійного стороннього догляду та нагляду(а.с.14).

У характеристиці ОСОБА_3 , яка видана класним керівником ОСОБА_4 , за підписом в.о. директора КЗ «ХСШ №12» ХОР ОСОБА_5 , батьки приділяють належну увагу вихованню сина, цікавляться його навчанням та поведінкою. Під час розмови хлопець не охоче підтримує діалог з дорослими. Особливо має велике значення для ОСОБА_6 спілкування з батьком. Батько має позитивний вплив на емоційну поведінку дитини, що виявляється в певній послідовності вчинків, цілеспрямованих дій та на пізнавальну активність. Коли батько поряд, ОСОБА_6 поводить себе впевнено та мислить позитивно. Дитина виявляє радість від спілкування з батьком, пов?язує з ним успіх та удачу. ОСОБА_6 потребує постійної уваги з боку батька, щоб бути щасливим. Дитина з особливими освітніми потребами, має порушення зору (а.с.15).

Дитина ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку із діагнозом «F 84.0», постійно відвідує заклад охорони здоров`я у супроводі батька, що підтверджується Заключенням ЛКК №26 від 20.02.2025 року (а.с.16).

У справі "Ген та інші проти України" (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 червня 2021 року, заяви № 41596/19, 42767/19, пункт 66) ЄСПЛ зазначив, що право дитини висловлювати власні погляди (небажання бачитись дитини з одним із батьків) не потрібно тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю.

Суд зазначає, що належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини відповідно з її віком і зрілістю. Право бути почутою є правом дитини, а не обов`язком. Водночас думка дитини не завжди може відповідати її найкращим інтересам.

При цьому, слід зауважити, що суд може оцінювати думку малолітньої дитини з урахуванням її віку не лише безпосередньо в судовому засіданні, але і через професійне посередництво, зокрема шляхом її опитування у присутності експерта психолога, який має відповідну кваліфікацію та може проводити бесіди з дитиною і правильно передати та інтерпретувати її слова, з фіксацією його результатів для суду у вигляді висновків експерта.

Таке роз`яснення надане у Постанові КЦС ВС від 13.03.2024 року у справі № 753/17344/19 (провадження № 61-8479св23).

Відповідно до висновку практичного сертифікованого психолога-консультанта за результатами психологічного дослідження ОСОБА_3 від 15.03.2025 року (а.с. 36-38) у останнього - виявлені виразні ознаки стійкої емоційної прихильності до батька, оскільки він надає перевагу спільним іграм з іншими дітьми. Під час прогулянок повідомляє батька про свої наміри, побачивши щось цікаве, швидко повідомляє батьку про це, бажаючи показати це. Батько залишається на місці, не переслідуючи дитину, але підтримує з ним візуальний контакт. На заборону дослідницької діяльності дитина реагує без агресії і в більшості випадків, слухається батькових вказівок. У свою чергу, батько є прикладом для сина, оскільки той намагаються його наслідувати, повторювати за ним його дії, зокрема, на спортивному майданчику повторює вправи за татом, шукає його схвалення та підтримки. Батько у свою чергу бачить досягнення своєї дитини, хвалить його, допомагає пізнавати світ. Ці спостереження свідчать, що створення відкритого та довірчого середовища, підтримка індивідуальності та емоційна доступність батька сприяють формуванню позитивного ставлення дитини до нього. Син реагує на батькові вказівки з розумінням і сприймає його як надійного партнера у своєму дослідницькому розвитку, реагуючи на заборони без агресії та дотримуючись батькових вказівок. Батько адекватно реагує на запити та потреби дитини, між ними встановлюються емоційно-позитивні стосунки. Крім того, ОСОБА_6 виявляє свою посмішку у відповідь на татову посмішку і не боїться дивитися йому в очі. У ситуаціях, коли йому страшно чи боляче, дитина прагне бути ближче до тата і виражає радість, граючись з ОСОБА_7 . Отже, внутрішня модель надійної емоційної прихильності дітей до батька включає досвід, завдяки якому вона сприймає його як надійну опору для своїх досліджень. Завдяки близькому стосунку та відповідному емоційному спілкуванню, батько успішно розвиває внутрішні тривоги дитини та виступає як вірний наставник у її дослідницькій діяльності.

При визначенні думки дитини щодо залишення її проживання з позивачем суд враховує та бере до уваги вищевказане дослідження, яке проводилось з 31.03.2025 року по 15.03.2025 року, з огляду на її вік, стан здоров`я та проблеми у комунікації з дорослими, про що вказано у характеристиці навчального закладу.

Щодо стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний у відповідності до ст. 182 СК України враховувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; а також інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, оскільки обов`язок утримувати дитину є обов`язком як матері, так і батька, а відповідачка ОСОБА_2 не надає матеріальної допомоги на утримання дитини в добровільному порядку, беручи до уваги визнання нею позову, відсутність підстав для відмови у прийнятті такого визнання, виходячи з розумності та достатності розміру аліментів, необхідних для задоволення потреб на утримання дитини, а також з реальної можливості відповідачки такий розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи при цьому прав відповідачки, зважаючи на матеріальне становище сторін, а також те, що вибір способу стягнення аліментів належить виключно позивачу, суд дійшов висновку, що відповідно до ст.ст. 180, 183 СК України позов слід задоволити та стягувати з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання їхньої дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.

У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн., при цьому позивачу слід повернути судовий збір в розмірі 1211,20 грн. з державного бюджету.

На підставі ст.ст. 20, 24, 80, 84, 104-105, 110, 112-115, 141, 180-183, 191 СК України, керуючись ст.ст. 2-4, 7-13, 17-19, 76-82, 89, 95, 128, 141-142, 206, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-275, 279-289, 352, 354-355, 430, п. 3 Прикінцевих положень, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), заінтересована особа Служба у справах дітей Новодністровської міської ради (адреса місця знаходження: Чернівецька область, м. Новодністровськ, м-н «Діброва», буд. 25, код ЄДРПОУ 34998333) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 24 липня 2010 року Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції за актовим записом №548, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , розірвати.

Малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який самостійно виховує дитину.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) з державного бюджету.

Після набрання рішенням законної сили надіслати його до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: