Рішення

від 04.12.2007 по справі 2/24-15925-2007-20-7/384

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

2/24-15925-2007-20-7/384

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" грудня 2007 р. справа № 2/24-15925-2007-20-7/384

За позовом:          Приватного підприємства „Оріон”

          (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 57-23)

          (65039, м. Одеса, вул. Средньофонтарська, 32)

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю

          „Спільне підприємство технопарка „Корабел”

          (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

про          стягнення заборгованості по Договору № 12/01/01/370-5 від 12.01.2005 на поставку товару в сумі 21703,73 грн., з яких: 11084,64 грн. –основний борг; 10619,09 грн. - пеня,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача:          не з'явився;

від відповідача:          Ізмоденов Д.В., представник, довіреність б/н від 11.01.2007,

Суть спору:

09.10.2007 (вх.№15925) Приватне підприємство „Оріон” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим  з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство технопарка „Корабел” про стягнення заборгованості по Договору № 12/01/01/370-5 від 12.01.2005 на поставку товару в сумі 21703,73 грн., з яких: 11084,64 грн. –основний борг; 10619,09 грн. - пеня, з посиланням на статті 173, 179, 193, 218, 220 Господарського кодексу України  (арк.с.3-4).

15.10.2007 ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим позовну заяву направлено по підсудності до господарського суду м. Севастополя (арк.с.25).

01.11.2007 зазначена позовна заява надійшла до господарського суду м. Севастополя.

Ухвалою судді Ілюхіної Г.П. від 05.11.2007 порушено провадження по справі (арк.с.1-2).

Позивач явку уповноважених представників в судові засідання 15.11.2007 та 04.12.2007 не забезпечив, надав телефонограму (вх.№52055) про розгляд справи у відсутність його представника, вимоги ухвал суду від 05.11.2007, 15.11.2007 не виконав повністю (арк.с.49).

Відповідач в заяві в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України (вх.№50667) не погодився з сумою пені в розмірі 10619,09 грн., що нарахована позивачем, з посиланням на пункт 4.2 Договору, статтю 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтю 232 Господарського кодексу України, надавши розрахунок пені в розмірі 993,95 грн., основний борг визнав (арк.с.30).

Від відповідача надійшла заява (вх.№51167) з проханням відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 10619,09 грн., у зв'язку зі спливом строку спеціальної позовної давності в один рік, що застосовується до вимог про стягнення пені, з посиланням на статтю 258 Цивільного кодексу України  (арк.с.48).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представників позивача не перешкоджає розгляду спору по суті, тому що матеріали справи в повній мірі характеризують правовідносини сторін, копії наданих документів належним чином засвідчені, борг відповідачем визнаний, що дає суду право застосувати, при викладених обставинах, статтю 36 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника відповідача, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

12.01.2005 між Приватним підприємством „Оріон” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство технопарка „Корабел”  (Покупець) укладено договір № 12/01/01/370-5 на поставку товару, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити Покупцю епоксидну фарбу фірми „SIGMA” (Товар), перерахований в Специфікації по Додатку № 1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, на умовах, викладених в цьому Договорі, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей Товар (арк.с.8-10).

Згідно з пунктом 1.2. Договору Поставка Товару здійснюється протягом двох днів від дати укладення цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, оплата Товару здійснюється Покупцем протягом десяти календарних днів від укладення цього Договору.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у випадку порушення 3.1. Договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за Товар за кожен день прострочення.

14.01.2005 на виконання умов зазначеного вище Договору, позивач поставив відповідачу Товар згідно Специфікації на загальну суму 11084,64 грн., що підтверджується накладною № 0106 та довіреністю ЯИИ № 434192 від 14.01.2005 (арк.с.11, 12).

Відповідач доказів оплати отриманого товару не надав.

Спір виник у зв'язку з повною неоплатою відповідачем отриманого Товару за Договором поставки  № 12/01/01/370-05 від 12.01.2005.

Правовідносини сторін регулюються статтями 193, 223, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 256-258, 267, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 629, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 691, 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статей 527, 530 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував пеню без дотримання обмежень, встановлених частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Згідно контррозрахунку відповідача пеня за період з 23.01.2005 по 30.07.2005 складає 993,95 грн.

Статтею 223 Господарського кодексу України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно зі статтями 256-258 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доказів поважної причини пропуску спеціального строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення пені, позивачем не надано.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню повністю у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Основний борг в сумі 11084,64 грн. підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем, відповідач письмового відзиву і заперечень, доказів погашення заборгованості не надав.

При викладених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі основного боргу –вартості отриманого товару в розмірі 11084,64 грн.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 193, 223, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 256-258, 267, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 629, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтями 22, 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство технопарка „Корабел” (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, ідентифікаційний код 30628492, п/р №№ 26005255814001, 26003255814081 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935; п/р № 2600310792 в АБ „Морський” в м. Севастополі, МФО 324742; п/р № 2600000015627 в СФ ВАТ „Укрексімбанк” м. Севастополь, МФО 384986) на користь Приватного підприємства „Оріон” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 57-23 / 65039, м. Одеса, вул. Средньофонтарська, 32, ідентифікаційний код 30692772, п/р № 2600730330980 в СФ АКБ „ІнвестБанк” м. Одеса, МФО 328094) заборгованість в сумі 11084,64 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 110,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 59,35 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

10.12.2007