Рішення

від 13.11.2024 по справі 760/26765/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/26765/23 2/760/4377/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Григор`єва С. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродії» про визнання трудових відносин припиненими,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Добродії» про визнання трудових відносин припиненими.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12 грудня 2021 року була прийнята на посаду прибиральниці (основана робота) до відповідача без укладення трудового договору та запису до трудової книжки.

Зазначає, що між нею та відповідачем давно припинені фактичні трудові відносини, ніяка робота в інтересах останнього нею не виконується, заробітна плата не нараховується, що має наслідком несплату обов`язкових податків та зборів, зокрема, єдиного соціального внеску, у зв`язку із чим не відбувається нарахування стажу необхідного для отримання в майбутньому гідного пенсійного забезпечення.

Враховуючи викладене, позивач направила на адресу Товариства заяву про звільнення за власним бажанням на підставі пункту 1 статті 38 КЗпП України, однак лист повернувся за закінченням встановленого терміну зберігання, на телефонні дзвінки ніхто не відповідає, за адресою реєстрації відповідач не знаходиться.

Разом з тим, у реєстрі застрахованих осіб наявний запис про її працевлаштування у відповідача, що робить неможливим її влаштування на будь-яку іншу роботу, як основну, допоки не буде вирішено питання про її звільнення з попередньої роботи, тому позивач звернулася до суду з цим позовом для захисту своїх порушених прав та просить його задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2023 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом і надано відповідачам 15-денний термін для надання відзиву.

23 травня 2024 року ухвалою суду змінено порядок судового провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, на підставі пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, що підтверджується конвертом, який повернувся на адресу суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», про поважність причин неявки суду не повідомив.

Крім того, у встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. При цьому, статтею 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Суд установив, що позивач з 12 грудня 2021 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем та була призначена на посаду прибиральниці (основна робота) на підставі наказу № 4, без внесення запису до трудової книжки, що підтверджується відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб та копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Разом з тим, трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, нею не здійснюється будь-яка робота в інтересах Товариства, а Товариством не нараховується заробітна плата, однак як вбачається з відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб позивач досі не звільнена з вищевказаної посади.

28 вересня 2023 року позивач засобами поштового зв`язку направила на адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, в якій просила звільнити її з посади прибиральниці ТОВ «Добродії» за власним бажанням із 25 жовтня 2023 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та трекінгом поштового відправлення.

Проте, вищевказане поштове відправлення відповідачем отримано не було та повернулося за закінченням встановленого терміну зберігання, наказ про звільнення відповідач не видав.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 51 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

Згідно із статтею 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, та набрала чинності 11 вересня 1997 року, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України пiдставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з iнiцiативи працiвника (статтi 38, 39 КзПП України).

Частиною першою статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання, і які працівник визначає самостійно.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Як вже встановлено судом 28 вересня 2023 року позивач направила на адресу роботодавця заяву про звільнення на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, в якій просила її звільнити за власним бажанням з 25 жовтня 2023 року, однак відповідач жодним чином не відреагував на вказану заяву, наказ про звільнення не видав.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

При цьому, припинення трудових правовідносин має безпосередній вплив на можливість мати реалізацію прав на зайнятість (не заборонену законодавством діяльність осіб, пов`язану із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі), працевлаштуванням на роботі (посаді).

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11, § 65)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 681/1629/18 (провадження № 61-14424св18) зазначено, що розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 569/249/18-ц (провадження № 61-48997св18).

Позивач у заяві про звільнення від 28 вересня 2023 року, не визначила датою звільнення день подання заяви, та зі спливом двотижневого строку не приступила до виконання своїх трудових обов`язків, не відкликала подану нею заяву про звільнення, не висловила іншим чином намірів про бажання продовження трудових відносин.

З урахуванням вищевикладеного, існує порушення права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України, тобто припинення трудових відносин, зокрема не вирішення Товариством заяви про звільнення позивача з посади прибиральниці є порушенням її права щодо вільного вибору праці.

Частиною 2 статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Добродії», суд прийшов до висновку, що ефективним та таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як визнання припиненими трудових відносин між позивачем та ТОВ «Добродії» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, не надавши відзиву до суду, приведені позивачем обставини не спростували.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України, судові витрати, що включають судовий збір підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтею 43 Конституції України, статтями 3, 21-22, 36, 38 КЗпП України, статтями 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Добродії» з 25 жовтня 2023 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади прибиральниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродії» за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродії» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Добродії», код ЄДРПОУ 40870853, місцезнаходження: м. Київ, вул. Богданівська, 3.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна