Постанова

від 01.04.2025 по справі 272/661/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №272/661/23 Головуючий у 1-й інст. Чуб І. А.

Категорія 80 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №272/661/23за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Андрушівське" про стягнення середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 13 червня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 28 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді . ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року позивачказвернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що працювала завідуючою виробництвом АТ «Андрушівське» та відповідно до наказу №5 від 27.04.2023 року була звільнена за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗПП України). В наказі зазначено, що їй повинні були виплатити компенсацію за невикористані дні чергової відпустки в кількості 22 календарні дні, за період роботи з 07.06.2022 року по 27.04.2023 року.

16.05.2023 року вона звернулась із заявою про виплату заборгованості із заробітної плати за березень-квітень 2023 року та компенсацію за невикористані дні чергової відпустки в кількості 22 календарні дні.

У відповіді №13 від 22.05.2023 року її було повідомлено, що Товариством проводиться аудит та встановлюються факти зловживання службовим становищем посадовими особами товариства. Щодо факту заборгованості із виплати заробітної плати та компенсації за невикористані дні чергової відпустки в кількості 22 календарні дні, відповіді не надано.

Згідно з довідкою форми ОК-5 відповідачем було подано відомості про нараховану її заробітну плату лише по березень 2023 року включно, а виплачено заробітну плату лише по лютий 2023 року включно. Відповідно, на день звільнення існував борг щодо виплати заробітної плати за березень та квітень 2023 року.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виплатити їй заборгованість із заробітної плати, за період з 01.03.2023 року по 27.04.2023 року, у розмірі 20540 грн., а також нарахувати компенсацію за невикористані дні чергової відпустки в кількості 22 календарні дні.

Нарахування суми компенсації за невикористану відпустку працівника проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед місяцем, в якому працівник звільняється, 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих днів). Одержаний результат перемножується на число календарних днів невикористаної відпустки. Відповідно заробітна плата за останній робочий місяць становила 10270 грн., кількість календарних днів року - 366 (неробочі та святкові відсутні). Розрахунок: 10270 грн. * 12 місяців/366 днів=336 грн. 72 коп.; 336 грн. 72 коп. * 22 календарні дні невикористаної відпустки = 7407 грн. 87 коп.

Отже, оскільки відповідач має перед нею заборгованість із заробітної плати на день звільнення та день звернення до суду, дана невиплата була здійснена з вини роботодавця, а тому він повинен сплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.04.2023 року по 22.06.2023 року. Оскільки її звільнення відбулося 27.04.2023 року, в основу розрахунку середнього заробітку мають бути покладені відомості про заробітну плату за лютий та березень 2023 року. Розмір середньоденної заробітної плати становить (заробітна плата за лютий + березень /кількість робочих днів) (10270 грн. + 10270 грн.)/43 робочих дні = 477 грн. 67 коп. Розрахунок з нею повинен був бути проведений у день звільнення (а саме 27.04.2023 року), прострочення має місце з 27.04.2023 року по 22.06.2023 року (дату звернення до суду), кількість робочих днів складає 41 день. Період затримки розрахунку дорівнює 41 робочий день, тобто розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку буде складати 477,67 грн. * 41 робочий день = 19584 грн. 47 коп.

У червні 2024 року представник позивачки адвокат Сачок А.В., подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку було здійснено станом на дату подачі позову, а саме 22.06.2023 року. Станом на 07.09.2023 року розрахунок з позивачкою відповідачем в добровільному порядку проведено не було. Перше судове засідання призначено на 11.09.2023 року. Розмір середньоденної заробітної плати становить (заробітна плата за лютий + березень /кількість робочих днів) (10270 грн. + 10270 грн.)/43робочих дні = 477 грн. 67 коп. Розрахунок з позивачкою повинен був бути проведений у день звільнення (а саме 27.04.2023 року), прострочення має місце з 27.04.2023 р. по 11.09.2023 (дату першого судового засідання) кількість робочих днів складає 98 днів. Період затримки розрахунку дорівнює 98 робочих днів, тобто розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку буде складати 477,67 грн. * 98 робочих днів = 46811,66 грн. Також вказав, що в ході судового розгляду відповідач сплатив позивачці заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку.

Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.04.2023 року по 27.10.2023 року за 132 робочих дні, який складає 63052 грн. 44 коп. (477,67 грн. х 132), а також витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 10904,90 грн.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 13 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з АТ "Андрушівське" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20000 грн., без урахування податків та інших обов`язкових платежів, та судові витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 10904 грн. 88 коп.

Стягнуто з АТ "Андрушівське" на користь держави судовий збір в сумі 941 грн. 70 коп.

Додатковим рішенням цього ж суду від 28 червня 2024 року заяву представника позивача Сачка А.В. про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з АТ "Андрушівське" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3110 грн.

Заяву представника відповідача АТ "Андрушівське" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Андрушівське" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на її користь 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, зазначає, що судом зроблено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.04.2023 року по 27.10.2023 року, тобто за 132 робочі дні, наступним чином: 132 робочі дні затримки розрахунку помножено на середньоденний заробіток, який складає 487,11 гривень, згідно з довідкою, наданою відповідачем, з яким погодилася вона та її представник, тому загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за розрахунками суду становить 64298,52 грн.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20000 грн замість 64298,52 грн, суд вдався до жодним чином не мотивованого та не обґрунтованого зменшення суми середнього розрахунку за час затримки при звільненні.

Як вірно зазначено судом, з огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних cyм, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з тим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника i до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Однак, судом при ухваленні оскаржуваного рішення жодним чином вказані критерії не враховані, що призвело до помилкових висновків суду про зменшення до стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Розмір простроченої заборгованості відповідача перед нею на момент звільнення складав 18322,95 грн (розрахункові кошти та компенсація за невикористану відпустку 11322,95 грн та 7000 заборгованості по заробітній платі за березень 2023 року). 3 огляду на те, що середньомісячна зарплата за останні два місяці роботи складала 10472,82 грн, затримка виплати розрахункових при звільненні у розмірі 18325,95 грн, що складає майже 175% від його середньомісячної заробітної плати, та ще й протягом 6 місяців, не може вважатися незначним розміром для неї.

Середній заробіток за час затримки розраховано за період, починаючи з дати звільнення 27 квітня 2024 року; при цьому, до суду про стягнення розрахункових при звільненні та середнього заробітку за час затримки ix виплати, було подано до суду вже у червні 2022 року, тобто вона не вдалася до необґрунтованого збільшення періоду для врахування середнього заробітку за час затримки при звільненні.

Навпаки, вона не мала наміру щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на що вказує факт її звернення 16.05.2023 року до відповідача із заявою про виплату заборгованості із заробітної плати за березень- квітень 2023 року та компенсацію за невикористані дні чергової відпустки в кількості 22 календарні дні. I саме отримання від нього відповіді від 22 травня 2023 року за № 13 про те, що ним проводиться аудит та встановлюються факти зловживання службовим становищем його посадовими особами без відповіді щодо виплати заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористані дні чергової відпустки спонукало її до подання позову по справі.

Звертає увагу суду на викривлення відповідачем факту отримання нею заробітної плати за березень 2022 року у розмірі 7000 грн та підробку ним її підпису у відомості про отримання заробітної плати, що встановлено наявним в матеріалах справи висновком експерта №СЕ-19/106-24/4180-ПЧ від 1 травня 2024 року, тобто на незаконні та протиправні дії відповідача з метою уникнути виплати належних їй коштів.

Щодо ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, то, як було зазначено вище, розмір простроченої заборгованості з виплати заробітної плати на момент звільнення складав 18322,95 грн, тобто за період з 27 квітня 2023 року по 27 жовтня 2023 року за 6 місяців її ймовірні втрати могли складати 18З22,95грн х 6 міс = 109937,77 грн, що майже вдвічі менше, ніж заявлена до стягнення з відповідача сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 64298,52 грн.

Таким чином, за правильного встановлення судом обставин справи, висновки суду, викладені у рішенні, обставинам справи не відповідають. Згідно з п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, є підставою для його скасування повністю a6o частково.

Крім того, зменшуючи до стягнення витрати на правничу допомогу, понесені нею, суд зазначив, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що складають 31,10%. Таким чином, у випадку задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, додаткове рішення в частині стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3110 грн має бути скасоване та в цій частині ухвалене нове рішення про стягнення з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Зокрема,зазначає,що упозовній заяві ОСОБА_1 просила стягнутина їїкористь звідповідача заборгованістьіз виплатизаробітної платиза періодз 01.03.2023року по27.04.2023року урозмірі 20540грн.Тобто позивачка,достовірно знаючипро фактичнукількість відпрацьованихнею днів,спотворюючи реальніобставини справи,вводячи судв оману,просила стягнутиз відповідачабільшу сумузаробітної плати,ніж ту,на якувона насправдімогла претендувати. На йогодумку,дії позивачкимали недобросовіснийхарактер ібули спрямованіна затягуванняпроведення знею розрахункупри звільненніз метоюзаподіяння відповідачуякомога більшоїматеріальної шкоди. Це також підтверджується наявним в матеріалах справи актом від 26.07.2023 року № ЦЗ/ЖТ/18780/177, складеним Центрально-західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не з`являлася до АТ "Андрушівське" за його адресою з вимогою до Товариства про розрахунок при звільненні через касу та не надала реквізитів банківського рахунку. Натомість підприємством як роботодавцем вживаються всі можливі заходи для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала завідуючою виробництвом АТ «Андрушівське», що підтверджується копією трудової книжки та відповідно до наказу №5 від 27.04.2023 року була звільнена з даного виробництва за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗПП України). Відповідно до вищезазначеного наказу ОСОБА_1 повинні були виплатити компенсацію за невикористані дні чергової відпустки в кількості 22 календарні дні, за період роботи з 07.06.2022 року по 27.04.2023 року.

16.05.2023 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до АТ "Андрушівське" про виплату заборгованості по заробітній платі за березень-квітень 2023 року та компенсацію за невикористані дні чергової відпустки в кількості 22 календарні дні.

Листом вих.№ 13 від 22.05.2023 року АТ "Андрушівське» повідомило ОСОБА_1 , що товариством проводиться аудит та встановлюються факти зловживання службовим становищем посадовими особами товариства. Щодо факту заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористані дні чергової відпустки в кількості 22 календарні дні, відповіді ОСОБА_1 не було надано.

Відповідно до довідки форми ОК-5, АТ "Андрушівське" було подано відомості про нараховану ОСОБА_1 заробітну плату лише по березень 2023 року включно.

Загальна сума до виплати на дату звільнення 27.04.2023 року ОСОБА_1 становить 11322,95 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №145 від 13.09.2023 року.

Із довідки № 2 про середньомісячну заробітну плату від 25.09.2023 року вбачається, що розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому вона була звільнена, а саме за лютий та березень 2023 року, складає 10472,82 грн., з яким погодилися позивачка та її представник.

Із розрахунку розміру середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 за лютий та березень 2023 року вбачається, що розрахунковий період : лютий 2023-березень 2023 року. Сума заробітної плати в розрахунковому періоді складатиме : 10270,00 (лютий)+5804,78 (березень)=16074,78 грн. Число відпрацьованих днів в розрахунковому періоді становитиме : 43 робочих дні за графіком - 10 днів причина невідома=33 дні. Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді становитиме: 16074,78 грн.:33 дні=487,11 грн. Число робочих днів в розрахунковому періоді за графіком підприємства-43. Кількість календарних місяців в розрахунковому періоді-2. Отже, середньомісячне число робочих днів в розрахунковому періоді становитиме 43 робочих днів за графіком підприємства : 2 місяці = 21,50 розрахункове середньомісячне число робочих днів. Середньомісячна заробітна плата в розрахунковому періоді становитиме : 487,11* 21,50 розрахункове число робочих днів = 10472,82 грн., з яким погодилися позивачка та її представник.

Відповідно до платіжної інструкції №145 від 13.09.2023 року позивачці було сплачено розрахункові кошти та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 11322,95 грн, що підтвердив представник позивачки суду.

Згідно з довідкою АТ "Андрушівське від 25.09.2023 року №1 станом на 25.09.2023 року заборгованість із виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 відсутня, однак позивачка та її представник заперечили щодо відсутності заборгованості по заробітній платі.

Згідно з відомістю на виплату грошей № 4 від 07.04.2023 року ОСОБА_1 було виплачено за березень 2023 року сума 7000 грн., проте позивачка та її представник заперечили виплату вказаних коштів, вказали, що підпис у відомості на виплату заробітної плати позивачці не належить та подали клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі.

Ухвалою суду від 13.02.2024 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/106-24/4180-ПЧ від 01.05.2024 року, підпис від імені ОСОБА_1 у другому рядку колонки "Підпис про одержання" відомості на виплату грошей № 4 за березень 2023 року від 07.04.2023 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Вартість експертизи становить 10904,88 грн., що підтверджується рахунком та копією квитанції про оплату вказаних коштів ОСОБА_1 .

Після отримання вказаного висновку відповідачем було виплачено позивачці грошові кошти в сумі 7000 грн., що підтверджується копією платіжною інструкції №77 від 11.06.2024 року, що було підтверджено представником позивачки.

Враховуючи наведене, суд прийшов до правильного висновку про те, що відповідачем було порушено вимоги ст.116 КЗпП України щодо своєчасного розрахунку при звільненні, тому на підставі ст.117 КЗпП України відповідач має сплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.04.2023 року по 27.10.2023 року , тобто за 132 робочі дні, суд розрахував наступним чином: 132 робочі дні затримки розрахунку помножено на середньоденний заробіток, який складає 487, 11 грн., згідно довідки наданої відповідачем з яким погодилися позивач та її представник, тому загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 64298,52 грн..

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 711/4010/13 -ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.04.202 року по 27.10.2023 року до 20000 грн.

Згідно п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 25.05.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Сачком А.В. укладено договір про надання правової допомоги. Згідно з актом про надання правничої допомоги від 14.06.2024 року адвокат Сачок А.М. надав клієнту ОСОБА_1 правничу допомогу відповідно до договору б/н від 25.05.2023 року, зокрема : підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за час затримки виплати з додатками по справі - 3000 грн.; підготовка клопотання про призначення почеркознавчої експертизи по справі - 1000 грн.; участь у судових засіданнях 18.10.2023 року, 15.11.2023 року, 13.06.2023 року по справі - 6000 грн. та вартість виконаних послуг складає 10000,00 грн. (т.2 а.с.38). З квитанції № 1214243 від 14.06.2024 року вбачається про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС.

05.11.2019 року між АТ "Андрушівське" та адвокатським об`єднанням "Протекція права" укладено Договір № 05/11/19-01 про надання правової допомоги та 14.09.2023 року укладено додаткову угоду №14/09/23-01 до нього. Згідно з актом №1 прийому - передачі наданих правових послуг (правничої допомоги) до договору №05/11/19-01 про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2019 року та додаткової угоди № 14/09/23-01 від 14.09.2023 року Адвокатське об`єднання "Протекція права" надали клієнту АТ "Андрушівське" правничу допомогу в період з 14.09.2023 по 13.06.2024, яка становить 30000 грн., що також підтверджується звітом №1 про надану правову (правничу) допомогу за договором № 05/11/19-01 про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2019 року та додаткової угоди №14/09/23-01 від 14.09.2023 року. На виконання вказаного договору адвокатським об`єднанням видано ордер на представлення інтересів АТ "Андрушівське" в Андрушівському районному суді Житомирської області адвокату Тарасун О.І.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвокатів як представників підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За приписами пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково ( на 31,10 %), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про розподіл витрат на правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Андрушівського районногосуду Житомирськоїобласті від13червня 2024рокута додаткове рішення цього ж суду від 28 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: