Постанова

від 11.04.2025 по справі 914/376/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2025 р. Справа № 914/376/16

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача (скаржника) Андрієвська Н.Л.

від відповідача Коваль Р.П.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Юридична компанія Егіда-Львів, б/н від 13 січня 2020 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 16 грудня 2019 року (підписане 23.12.2019 року), суддя Синчук М.М.

у справі №914/376/16

за позовом Приватного підприємства Юридична компанія Егіда-Львів, м. Львів

до відповідача Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал, м. Львів

про визнання недійсними в частині договорів: №306537 від 15.11.2006 року, №306537 від 23.07.2014 року та №306537 від 12.03.2015 року

встановив:

10 лютого 2016 року Приватне підприємство «Юридична компанія «Егіда-Львів» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про визнання недійсними в частині договорів №306537 від 15.11.2006 року, №306537 від 23.07.2014 року та №306537 від 12.03.2015 року.

Позов обґрунтовано тим, що договори на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі в частині обов`язку отримання абонентом дозволу на скид стічних вод (пункти 2.2.1 договорів) та в частині відповідальності абонента за скид стічних вод без дозволу на скид забруднювальних речовин (п.4.4 договору 2006 року та пункти 5.4 договорів 2014 та 2015 років) суперечать вимогам ЗУ « Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Правилам приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, Правилам користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Позивач наголошує, що вказаними нормативно-правовими актами не передбачено обов`язку абонента отримувати дозвіл чи інший дозвільний документ на скид стічних вод в місцеву каналізацію та не передбачено права підприємств водоканалів видавати абонентам такі дозволи на скид стічних вод.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01 червня 2016 року провадження у справі зупинялося до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №461/3479/16-а за позовом ПП «Юридична компанія «Егіда-Львів» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України про визнання незаконними і скасування Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 року № 292 в частині окремих положень, що встановлюють обов`язок підприємств (абонентів) отримувати дозвіл на скид стічних вод та відповідальності за здійснення скиду стічних вод без такого дозволу.

Ухвалою суду від 12 вересня 2019 року провадження у справі поновлено.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено про сплив позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним договору 2006 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16 грудня 2019 року у справі №914/376/16 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що судом не встановлено підстав, визначених чинним законодавством, для визнання недійсними договорів в частині, а позивачем не надано суду переконливих доказів для спростування презумпції правомірності правочину, укладеного між позивачем та відповідачем. Суд у рішенні зазначив, що в спірних договорах сторони домовилися про те, що керуються Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, відтак положення цього нормативно-правового акту є невід`ємною частиною договорів, які позивач підписував добровільно, усвідомлено, без жодних застережень. Судом встановлено, що «дозволи», про які йдеться у спірних пунктах договорів, не внесені до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого ЗУ «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» і не є документами дозвільного характеру у значенні, наведеному у Законі України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", а скид стічних вод у міську каналізацію на умовах «дозволу на скид» чи без такого документа не є видом господарської діяльності відповідача; скид стічних вод до каналізації є лише споживанням позивачем послуги приймання стічних вод та їх очищення, яку за плату на договірних умовах надає відповідач.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач Приватне підприємство «Юридична компанія «Егіда Львів» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16 грудня 2019 року у справі № 914/376/16 та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що дозвіл на скид стічних вод не передбачений жодним законодавчим актом України, в тому числі і Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності». Вважає, що суд дійшов неправильного висновку про те, що дозвіл на скид

стічних вод, обов`язок щодо отримання якого передбачено оспорюваними договорами, не є документом дозвільного характеру у значенні, яке вживається в ЗУ «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності», а скид стічних вод не є об`єктом, на який видається документ дозвільного характеру. Наголошує, що зважаючи на вимоги ч.7 ст.11 ГПК України суд зобов`язаний надати правову оцінку Місцевим правилам на предмет їх відповідності Законам України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», Правилам приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженим наказом Держбуду від 19.02.2002 року № 37, та у зв`язку з невідповідністю окремих положень Місцевих правил вказаним правовим актом вищої юридичної сили, не застосовувати такі положення Місцевих правил, а застосувати відповідні норми вищевказаних законодавчих актів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Зокрема, зазначає, що станом на час виникнення спірних правовідносин були чинними місцеві Правила, затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 року №292, якими передбачалося отримання Дозволу на скид та відповідальність у випадку відсутності такого, отже такі Правила підлягали застосуванню сторонами при укладенні спірних договорів. Поряд з цим, вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що скид стічних вод у міську каналізацію на умовах Дозволу на скид чи без такого документа не є видом господарської діяльності, а лише споживанням позивачем послуги приймання стічних вод та їх очищення, яку за плату на договірних умовах надає Водоканал. Наголошує, що Дозвіл на скид не є документом дозвільного характеру в розумінні ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Під час розгляду справи апеляційним судом відповідачем також подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про визнання недійсним в частині договору від 15 листопада 2006 року. Відповідач вважає, що про порушення свого права позивач міг дізнатися під час укладення договору у 2006 році, відтак, ним пропущено позовну давність.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17 травня 2021 року зупинено апеляційне провадження у цій справі до закінчення розгляду Верховним Судом справи № 461/7577/16-а за позовом ПП «Юридичної компанії «Егіда-Львів» до Львівської міської ради про визнання незаконними та скасування Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 вересня 2002 року № 292 в частині: п.2.5.3, п.3.1.1, п.3.2 (в частині права Водоканалу надавати дозвіл на скид), п.3.5.3 (в частині обов`язку підприємств отримати дозвіл на скид), п.4.1.4.6, п.4.1.10, п.4.2.2.6 (третє речення), п.4.3.3 (в частині обов`язку підприємств мати дозвіл на скид), п.4.6, п.9.4.2.1.

Ухвалою апеляційного суду від 13 січня 2025 року поновлено апеляційне провадження у справі № 914/376/16.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16 грудня 2019 року у справі № 914/376/16 та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" та Приватним підприємством "ЮК "Егіда-Львів" (в тексті договорів абонент) 15.11.2006, 23.07.2014 та 12.03.2015 укладено договори за № 3065370 на приймання стічних вод до каналізаційної мережі (договір 2006 року) і на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі (договори 2014/2015 років).

Відповідно до пунктів 1.1 вказаних договорів, ЛМКП "Львівводоканал" надає послуги по забезпеченню абонента питною водою та прийманні стічних вод до міської мережі каналізації, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема, ЗУ "Про питну воду і питне водопостачання", ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова.

Згідно з п.2.1.1 Договору 2006 року ЛМКП "Львівводоканал" зобов`язалося згідно з технічними умовами на водовідведення, виданими абоненту Львівводоканалом, забезпечити в розмірі лімітів приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин в об`ємі: 64 483 куб. м/міс., дощових (талих) стічних вод; 284 куб. м/міс.

Відповідно до п.2.1.1 Договору 2014 року ЛМКП "Львівводоканал" зобов`язалося відповідно до технічних умов, виданих Львівводоканалом, приєднати абонента до міської мережі водопроводу та каналізації та забезпечити в розмірі лімітів: постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту (ДСанПіН 2.2.4-400-10) або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров`я України на відхилення від стандарту в об`ємі: 300 куб. м/міс.; приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин в об`ємі: 64 783 куб. м/міс., дощових (талих) стічних вод 198 куб. м/міс.

Пунктом 2.1.1 Договору 2015 рок також передбачено, що ЛМКП "Львівводоканал" зобов`язалося відповідно до технічних умов, виданих Львівводоканалом, приєднати абонента, до міської мережі водопроводу та каналізації та забезпечити в розмірі лімітів, зокрема постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту (ДСанПіН 2.2.4-400-10) або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров`я України на відхилення від стандарту в об`ємі: 89 куб. м/міс.; приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин в об`ємі: 89 куб. м/міс., дощових (талих) стічних вод 13 куб. м/міс.

Згідно з п.2.2.1 Договору 2006 року абонент зобов`язався отримати у Львівводоканалі технічні умови (в разі їх відсутності) на приєднання абонента до каналізаційної мережі, погодити Паспорт водного господарства (в разі його відсутності) протягом одного місяця з моменту укладення договору і у встановленому порядку отримати Дозвіл на скид стічних вод, погодивши проект ліміту на скид забруднювальних речовин.

Водночас пунктом 4.4 Договору 2006 року передбачено, що при відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінченні строку його дії весь об`єм стоків вважається понадлімітним і сплачується в п`ятикратному розмірі.

Відповідно до п.2.2.1 Договорів 2014/2015 років абонент зобов`язався у встановленому порядку отримати Дозвіл на скид стічних вод.

При відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінченні терміну його дії весь об`єм стоків вважається понадлімітним і сплачується в п`ятикратному розмірі (третє речення п.5.4 Договорів 2014/2015 років).

Згідно з п.3.1.1 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням Виконкому Львівської міської ради від 18.09.2002 року №292 водоканал зобов`язаний при укладенні договорів з підприємствами зобов`язати кожне підприємство отримати Дозвіл на скид для встановлення кількісних та якісних умов приймання стічних воді вимог до додержання певного режиму скидання стічних вод.

Відповідно до п.3.1.2 (вказаних Правил) водоканал забезпечує приймання, відведення і очищення стічних вод підприємства лише у разі відповідності якості і режиму скиду стічних вод умовам Дозволу на скид.

На виконання умов договорів позивач здійснював скид стічних вод у каналізацію і сплачував відповідачу відповідно до умов зазначених договорів плату за надані послуги з водовідведення.

Одночасно судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року у справі № 914/3315/15 позов Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" задоволено: присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Юридична компанія "Егіда-Львів" 271 727,88 грн боргу за скид стічних вод в міську каналізацію м. Львова без дозволу. Водночас з Приватного підприємства "Юридична компанія "Егіда-Львів" присуджено до стягнення в дохід фонду охорони навколишнього природного середовища м. Львова 67 931,91 грн за скид стічних вод в міську каналізацію м. Львова без дозволу.

Вказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03 березня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 26 квітня 2016 року.

Крім цього, судом встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 серпня 2016 року у справі № 461/3479/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, залишено без розгляду адміністративний позов Приватного підприємства "Юридична компанія "Егіда-Львів" до Виконавчого комітету Львівської міської ради; третя особи: Міністерство регіонального розвитку та житлово комунального господарства України, Львівське комунальне підприємство «Львівводоканал» про визнання незаконними та скасування рішення Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 вересня 2002 року № 292, в частині окремих положень, якими передбачено обов`язок підприємств отримувати дозволи на скид стічних вод та відповідальність за скид стічних вод без такого дозволу. Судові рішення мотивовані пропуском строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 461/3479/16-а вказані судові рішення залишено без змін.

Судом також встановлено, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року у справі № 461/7577/16-а за адміністративним позовом Приватного підприємства «Юридична компанія «Егіда-Львів» до Львівської міської ради; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», про визнання незаконними і скасування Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 року № 292 в частині: п.2.5.3, п.3.1.1, п.3.2. (в частині права Водоканалу надавати Дозвіл на скидання), п.3.5.3. (в частині обов`язку Підприємств отримати Дозвіл на скидання), п.4.1.4.6, п.4.1.10, п. 4.2.2.6 (третє речення), п.4.3.3 (в частині обов`язку Підприємств мати Дозвіл на скидання), п.4.6., п.9.4.2.1, позов задоволено частково. Суд ухвалив визнати незаконними Правила приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 р. № 292 в частині: п.2.5.3, п.3.1.1, п.3.2 (в частині права Водоканалу надавати Дозвіл на скид), п.3.5.3 (в частині обов`язку Підприємств отримати Дозвіл на скид), п.4.1.4.6, п. 4.1.10, п. 4.2.2.6 (третє речення), п.4.3.3 (в частині обов`язку Підприємств мати Дозвіл на скид), п. 4.6, п. 9.4.2.1.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 876/3772/17 задоволено частково апеляційні скарги Виконавчого комітету Львівської міської ради та Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», постанову Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/7577/16-а скасовано та прийнято нову ухвалу. Адміністративний позов в частині визнання нечинними та скасування Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 року №292 в частині: п. 3.2, п. 4.1.4.6, п. 4.1.10, 4.3.3 - залишено без розгляду. Провадження в частині позовних вимог про визнання нечинними та скасування Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 року №292 в частині: п. 2.5.3, п. 3.1.1, п. 3.5.3, п. 4.2.2.6, п. 4.4.3, п. 4.6, п. 9.4.2.1 закрито.

Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 461/7577/16-а задоволено касаційну скаргу Приватного підприємства Юридичної компанії «Егіда-Львів»; скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року та направлено справу до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 461/7577/16-а апеляційні скарги виконавчого комітету Львівської міської ради та Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" залишено без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року у справі № 461/7577/19-а без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 461/7577/16-а касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» залишено без задоволення; постанову Галицького районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 461/7577/16-а залишено без змін.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з ч.1 ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Правовідносини щодо приймання стічних вод підприємств у системи каналізації регулюються зокрема: Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37, Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, якими не передбачено обов`язку абонента отримувати Дозвіл чи інший документ дозвільного характеру на скид стічних вод в місцеву каналізацію та не передбачено права підприємств водоканалів видавати абонентам такі дозволи на скид стічних вод.

Згідно з абз.1 п.2.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37, водоканали зобов`язані забезпечити приймання, відведення і очистку стічних вод у межах розрахункових проектних показників очисних споруд даного населеного пункту згідно з вимогами Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами у разі відповідності якості і режиму скиду стічних вод підприємства умовам укладеного договору та місцевим Правилам приймання та за умови відсутності заборгованості за послуги водовідведення.

Відповідно до п.6.1 вказаних Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації здійснюється за договорами.

Водночас згідно з п.3.1.1 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 року № 292 передбачалося, що водоканал зобов`язаний при укладенні договорів з підприємствами зобов`язати кожне підприємство отримати Дозвіл на скид для встановлення кількісних та якісних умов приймання стічних вод і вимог до додержання певного режиму скидання стічних вод.

Як зазначено судом вище, провадження у цій справі зупинялося до закінчення розгляду Верховним Судом справи № 461/7577/16-а за позовом ПП «Юридичної компанії «Егіда-Львів» до Львівської міської ради про визнання незаконними та скасування Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 вересня 2002 року № 292 в частині: п.2.5.3, п.3.1.1, п.3.2 (в частині права Водоканалу надавати дозвіл на скид), п.3.5.3 (в частині обов`язку підприємств отримати дозвіл на скид), п.4.1.4.6, п.4.1.10, п.4.2.2.6 (третє речення), п.4.3.3 (в частині обов`язку підприємств мати дозвіл на скид), п.4.6, п.9.4.2.1.

Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 461/7577/16-а касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» залишено без задоволення; постанову Галицького районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 461/7577/16-а залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями задоволено позов Приватного підприємства «Юридична компанія «Егіда-Львів» та визнано незаконними і скасовано Правила приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 року № 292, в частині: п.2.5.3, п.3.1.1, п.3.2 (в частині права Водоканалу надавати Дозвіл на скид), п.3.5.3 (в частині обов`язку Підприємств отримати Дозвіл на скид), п.4.1.4.6, п. 4.1.10, п. 4.2.2.6 (третє речення), п.4.3.3 (в частині обов`язку Підприємств мати Дозвіл на скид), п. 4.6, п. 9.4.2.1.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин та до 21.05.2017 діяли Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (далі - Правила № 37).

Правила розроблено відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» із змінами і доповненнями (далі - Порядок), Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року №465, згідно з Будівельними нормами і правилами «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди» (БНіП 2.04.03-85, окрім пункту 6.2) (пункт 1.1 Правил).

Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства) (пункт 1.2 Правил № 37).

Правила спрямовані на запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи цих споруд і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод Підприємств (пункт 1.3 Правил № 37).

На підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів (далі - Інструкція) Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (далі - місцеві Правила приймання), у яких установлюються допустимі концентрації (далі - ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію (пункт 1.5 Правил № 37).

Згідно з пунктом 1.6 цих Правил, місцеві Правила приймання згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров`я України.

Місцеві Правила приймання є обов`язковими для всіх підприємств, яким водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

Отже, Правила № 37 встановлюють загальні вимоги та порядок приймання стічних вод та в ієрархічній системі нормативно-правових актів мають вищу юридичну силу аніж акти органів місцевого самоврядування.

Водночас, жодною нормою цих Правил не передбачено необхідність отримання підприємствами (абонентами Водоканалу) такого документа як «дозвіл на скид».

Своєю чергою, місцеві правила розробляються на підставі та не можуть виходити за межі вимог правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених, зокрема, центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, архітектури та житлової політики (Держбуд).

Натомість відповідач доповнив місцеві правила приймання стічних вод необхідністю обов`язкового одержання абонентами водоканалу такого документа як «дозвіл на скид» та відповідно встановив відповідальність за відсутність цього документу.

Крім цього, 14.06.2019 рішенням Львівської міської ради № 516 затверджено нову редакцію Правил приймання стічних вод споживачів до системи централізованого водовідведення м. Львова, якою, зокрема, не передбачається необхідності отримання підприємствами (абонентами водоканалу) спеціального дозволу на скид стічних вод. Цим же рішенням міська рада передбачила, що з моменту набрання чинності Правил приймання стічних вод споживачів до системи централізованого водовідведення м. Львова рішення виконавчого комітету від 18.09.2002 № 292 «Про затвердження «Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова» вважати таким, що втратило чинність.

Отже, із затвердженням нових місцевих правил приймання стічних вод остаточно ліквідовано суперечності в розумінні законодавства, яким урегульовано процедуру приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації міста Львова, а внесені зміни лише підтверджують правильність підходу щодо незаконності покладення на підприємства додаткового обов`язку у вигляді отримання дозволу на скид при укладенні з водоканалом відповідного договору.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання недійсними договорів в частині, що суперечила чинному законодавству щодо обов`язку абонента отримання Дозволу на скид та встановлення відповідальності за відсутність такого Дозволу.

Щодо заяви відповідача про сплив позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним в частині договору №306537 від 15.11.2006 року, колегія суддів зазначає таке:

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свої права в примусовому порядку через суд (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13).

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. За змістом норми частини 1 статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14).

Колегія суддів погоджується з твердженням позивача про те, що про порушення прав позивач довідався у вересні 2015 року, коли ЛМКП «Львівводоканал» звернулося до суду з відповідним позовом про стягнення плати в сумі 339 659,85 грн за скид стічних вод в міську каналізацію м. Львова без Дозволу на скид (справа №914/3315/15). Вказана плата нарахована за період з серпня 2012 року по червень 2015 року згідно з п.4.4 Договору, за яким, при відсутності дозволу за скид забруднювальних речовин чи закінченні строку його дії весь об`єм стоків вважається понадлімітним і оплачується в п`ятикратному розмірі.

З позовною заявою у цій справі позивач звернувся до Господарського суду Львівської області 10 лютого 2016 року, що підтверджується відповідною відміткою суду на першому аркуші позовної заяві, відтак, з огляду на встановлене судом вище, ним не пропущено позовну давність щодо вимоги про визнання недійсним в частині договору №306537 від 15.11.2006 року.

Щодо доводів відповідача про те, що договір №306537 від 15.11.2006 року втратив чинність, відтак, є недійсним та не може бути повторно визнаний недійсним, колегія суддів звертає увагу, що договір визнається недійсним з моменту його укладення, а закінчення строку дії договору чи втрата ним чинності не впливає на підстави визнання такого договору недійсним, за їх наявності.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову, з відповідача на користь позивача (апелянта) слід стягнути 10 335 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 4 134 грн за подання позову та 6 201 грн за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.129, 236, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юридична компанія «Егіда-Львів» задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 16 грудня 2019 року у справі №914/376/16 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Визнати недійсним договір №306537 від 15 листопада 2006 року в частині: пп.2.2.1 щодо обов`язку абонента отримати дозвіл на скид стічних вод; п.4.4 (третє речення) щодо сплати в п`ятикратному розмірі всього об`єму стоків, який при відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінченні строку його дії вважається понадлімітним.

Визнати недійсним договір №306537 від 23 липня 2014 року в частині: пп.2.2.1 щодо обов`язку абонента у встановленому порядку отримати дозвіл на скид стічних вод; п.5.4 (третє речення) щодо сплати в п`ятикратному розмірі всього об`єму стоків, який при відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінченні терміну його дії вважається понадлімітним.

Визнати недійсним договір №306537 від 12 березня 2015 року в частині: пп.2.2.1 щодо обов`язку абонента у встановленому порядку отримати дозвіл на скид стічних вод; п.5.4 (третє речення) щодо сплати в п`ятикратному розмірі всього об`єму стоків, який при відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінченні терміну його дії вважається понадлімітним.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, м. Львів, вул. Зелена, 64; ідентифікаційний код 03348471) на користь Приватного підприємства «Юридична компанія «Егіда-Львів» (79059, м. Львів, вул. П. Орлика, 5-Б; ідентифікаційний код 32409043) 10 335 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 4 134 грн за подання позову та 6 201 грн за подання апеляційної скарги).

На виконання постанови видати наказ.

Матеріали справи № 914/376/16 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 11 квітня 2025 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.