Постанова від 01.04.2025 по справі 910/7467/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2025 р. Справа№ 910/7467/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Павлов Р.В.

від відповідача - Оплачко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Лота"

на рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2024 р.

у справі № 910/7467/24 (суддя - Алєєва І.В.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Лота"

про стягнення 777546,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2024 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Лота" про стягнення 777546,00 грн безпідставно збережених коштів пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не виконав свого обов`язку зі сплати пайового внеску та протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру паи?овоі? участі щодо об`єкта будівництва, а також не сплатив паи?ову участь до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.06.2024 р. відкрито провадження у справі № 910/7467/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду м. Києва від від 28.10.2024 р. у справі № 910/7467/24 позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Лота" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що строк звернення до суду за захистом порушених прав позивача сплив 14.09.2023 р., тобто зі спливом трирічного строку з моменту реєстрації повідомлення № КВ061192560182 про початок виконання будівельних робіт 14.09.2020 р. Також скаржник вказує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 р. у справі № 320/44099/23 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 р., прийнято нове судове рішення, яким визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 19.12.2019 р. № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»; визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 26.03.2020 р. № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.12.2019 р. № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва». Тобто скасовано методику, на підставі якої здійснювався розрахунок розміру пайового внеску.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Лота" у справі № 910/7467/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу у справі № 910/7467/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7467/24 та призначено до розгляду на 14.01.2025 р.

До суду 13.01.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Лота" подано клопотання про зупинення провадження у справі, у якому останій просить зупинити провадження у справі до закінчення перегляду Верховним Судом справи № 320/44099/23.

У призначеному судовому засіданні 14.01.2025 р. оголошено перерву до 28.01.2025 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Лота" про зупинення провадження у справі та після надання представниками сторін усних пояснень по суті апеляційної скарги оголошено перерву до 25.02.2025 р.

У судовому засіданні 25.02.2025 р. оголошено перерву до 01.04.2025 р.

01.04.2025 р. через «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/7467/24 до закінчення перегляду Верховним Судом справи № 320/44099/23.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За наведеною нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому наведена процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 р. у справі № 910/6674/19.

Провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення (постанова Верховного Суду від 01.03.2024 р. у справі № 910/17615/20).

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

В адміністративній справі № 320/44099/23 вирішується питання щодо чинності рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" зі змінами, на підставі якого в цій справі відповідачам здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом.

Відповідно до ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

За ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акту в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (постанова Верховного Суду від 01.03.2024 р. у справі № 910/17615/20).

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 р. у справі № 910/10374/17).

Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України.

Вирішення питання про чинність/нечинність нормативного-правового акту не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України.

Отже, наявність спору щодо чинності (законності) рішення Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва", зі змінами, не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення розгляду цієї справи та відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 р. у справі № 320/44099/23 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 р. у справі № 320/44099/23 рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 р. скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 19.12.2019 р. № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва». Визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 26.03.2020 р. № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.12.2019 р. № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2025 р. у справі № 320/44099/23 у справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 р. у справі № 320/44099/23.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства в Україні нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки станом на час порушення прав територіальної громади м. Києва, що є датою введення об`єкта в експлуатацію - 14.06.2021 р., рішення Київської міської ради від 19.12.2029 р. № 460/8033 було чинним, обов`язковим та таким, що підлягало застосуванню, тому відсутні правові підстави для зупинення провадження даній у справі до закінчення перегляду Верховним Судом справи № 320/44099/23.

У судовому засіданні 01.04.2025 р. представники сторін в судових дебатах підтримали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представники сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3.1 Порядку пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

14.06.2021 р. Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було зареєстровано декларацію № КВ101210614195 про готовність до експлуатації об`єкта за проектом "Реконструкція приміщень закладу громадського харчування (літ. Б) на пл. Кривоноса Петра, 1 в Солом`янському районні міста Києва" та розміщено вказану декларацію на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

З вказаної декларації вбачається, що замовником реконструкції є Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-закупівельне підприємство "Лота", дата початку реконструкції - 14.09.2020 р.

16.11.2023 р. Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю торгово-закупівельне підприємство "Лота" вимогу № 050/18-4488 з проектом розрахунку обсягу пайової участі (пайового внеску).

У вказані вимозі відповідачу було встановлено строк не більше 5 робочих днів з дня ознайомлення, але не пізніше 06.12.2023 р., для підписання та повернення розрахунків для реєстрації із відповідним зверненням.

Позивачем здійснено розрахунок пайової участі на підставі пп. 6.4.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів паи?овоі? участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Киі?вськоі? міської? ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської? ради 19.12.2019 р. № 460/8033), який складає 777546,00 грн.

Відповідач не сплатив кошти пайової участі до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, в порушення пп. 3, 4 п. 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 3.1, абз. 1,2 п. 4.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів паи?овоі? участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Киі?вськоі? міської? ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської? ради 19.12.2019 р. № 460/8033), протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру паи?овоі? участі щодо об`єкта будівництва, а також не сплатив паи?ову участь до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Як було встановлено вище, 14.06.2021 р. Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано декларацію № КВ101210614195 про готовність до експлуатації об`єкта за проєктом "Реконструкція приміщень закладу громадського харчування (літ. Б) на пл. Кривоноса Петра, 1 в Солом`янському районні міста Києва". Відповідно до інформації, наведеної у зазначеній декларації, яка розміщена на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, замовником реконструкції є Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-закупівельне підприємство "Лота", дат початку реконструкції - 14.09.2020 р.

Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

З 01.01.2020 р. набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 р., якими виключено ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що регулювали пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Отже, починаючи з 01.01.2020 р. передбачений до цього статтею 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакції, що діяла до 01.01.2020 р., визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію.

За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 р. та Прикінцевих та Перехідних положень до нього, з 01.01.2020 р. у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020 р.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Як передбачено пп. 5 п. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на паи?ових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 р. № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради 19.12.2019 р. № 460/8033) затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів паи?овоі? участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок).

Згідно з п. 3.1 розділу ІІІ Порядку паи?ова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Відповідно до п. 3.4 розділу ІІІ Порядку Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь.

Згідно з п. 6 рішення Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016 р. у разі встановлення факту прийняття об`єкта будівництва, або реконструкції в експлуатацію, або присвоєння адреси новозбудованим, реконструйованим об`єктам без наявності довідки про виконання умов пайової участі Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов`язаний звернутися до особи, що порушила умови порядку, з вимогою про укладення договору про пайову участь та, за наявності обґрунтованих підстав, звернутися до правоохоронних органів або до суду.

Таким чином, позивач є належним суб`єктом звернення з позовом у даній справі, а тому доводи скаржника в цій частині про відсутність правових підстав для звернення з даним позовом в розумінні ст. 4 ГПК України є необґрунтованими.

За п. 4.1 розділу ІV Порядку, замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком.

Замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/реконструкції об`єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру паи?овоі? участі щодо об`єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок паи?овоі? участі щодо об`єкта будівництва.

У відповідності до пп. 5.1.1 п. 5.1 розділу V Порядку, підставою для розрахунку розміру паи?овоі? участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є звернення замовника до Департаменту про укладення договору про паи?ову участь. Таке звернення подається щодо кожного об`єкта будівництва окремо.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів паи?овоі? участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва розповсюджується на всю територію міста Києва та підлягає обов`язковому виконанню замовниками будівництва/реконструкції об`єктів, розташованих на його території, тобто є муніципальним нормативно-правовим актом, який має обов`язкову юридичну силу на відповідній території.

Таким чином, обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", а також положеннями приведеного у відповідність до цього Закону Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, який в свою чергу передбачає залучення замовників до пайової участі на підставі укладеного з ним договору.

Враховуючи вимоги пп. 3, 4 абз. 2 п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Таким чином, обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 р. вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 р.;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 р. у справі № 910/21307/21.

Оскільки у цій справі будівництво об`єкту розпочате у 2020 році, застосуванню підлягає абз. 2 п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким визначено обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Вбачається, що відповідач у строк, встановлений п. 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України України "Про регулювання містобудівної діяльності" - протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та пайовий внесок до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

16.11.2023 р. Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю торгово-закупівельне підприємство "Лота" вимогу № 050/18-4488 з проектом розрахунку обсягу пайової участі (пайового внеску) у розмірі 777546,00 грн.

Відповідно до пп. 6.4.2 п. 6.4 розділу VI Порядку розмір належної до сплати пайової участі визначається за такою формулою:

РПУ = S об`єкта х Nжитл х 2 %, де:

РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн);

S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м);

Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/кв.м).

Згідно з п. 5.2.8 Порядку розмір пайової участі, визначений договором про пайову участь, підлягає коригуванню після надання замовником документів про визначення у встановленому порядку загальної кошторисної вартості об`єкта та даних технічної інвентаризації завершеного будівництвом/реконструкцією об`єкта, що приймається в експлуатацію. Замовник зобов`язаний надати відповідні документи для проведення остаточних розрахунків та сплати замовником пайової участі в повному обсязі згідно з даними, зазначеними у цих документах, не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) робочих днів до дати введення в експлуатацію.

Вбачається, що розрахунок пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, яку відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача, відповідає наведеним вище вимогам Порядку та є обґрунтованим.

У зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тому відповідач як замовник будівництва зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 р. у справі № 643/21744/19 та у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 р. у справі № 910/21307/21.

Належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України.

Щодо доводів про скасування судом рішення Київської міської ради від 19.12.2019 р. № 460/8033 судова колегія зазначає таке.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 р. у справі № 320/44099/23 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 р. скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та нечинними рішення Київської міської ради від 19.12.2019 р. № 460/8033, від 26.03.2020 р. № 908/9078. Відмовлено в іншій частині адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля».

21.03.2025 р. постановою Верховного Суду було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 р. у справі № 320/44099/23.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 р у справі № 910/10374/17).

Суд не наділений повноваженнями визнання нормативно-правового акту нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності. Нормативно-правовий акт є чинним до набрання законної сили рішенням суду про визнання його протиправним та нечинним чи окремих його положень (постанова Верховного Суду від 23.03.2023 р. у справі № 640/6699/20).

У постанові Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 904/2258/20 зроблений правовий висновок про те, що скасовуючи рішення господарських судів попередніх інстанцій, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що питання нарахування та сплати пайового внеску мали вирішуватися відповідно до положень нормативно-правових актів, які були чинними на момент виникнення у відповідача такого обов`язку, тобто з моменту прийняття об`єктів містобудування в експлуатацію.

Таким чином, станом на момент порушення прав територіальної громади міста Києва, що є датою введення об`єкта будівництва в експлуатацію - 14.06.2021р., рішення Київської міської ради від 19.12.2019 р. № 460/8033 було чинним, обов`язковим та таким, що підлягало застосуванню.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Відповідач посилається на те, що строк позовної давності сплив 14.09.2023 р. у зв`язку з тим, що початком перебігу строку позовної давності є момент спливу десятиденного строку з початку будівництва, оскільки зазначена подія є початком перебігу строку для органу місцевого самоврядування для захисту свого порушеного права.

Крім цього, відповідачем зазначено дату початку перебігу строку позовної давності з моменту введення об`єкта в експлуатацію.

Позивач вказує, що він фактично дізнався про введення вищезазначеного об`єкту в експлуатацію з моменту направлення вимоги від 16.11.2023 р. № 050/18-4488.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12.03.2020 р. на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин.

Відповідно до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" перелічені всі статті цього ЦК України, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 р. № 199/782/21, від 07.09.2023 р. № 679/1136/21.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з 30.06.2023 р. карантин відмінено на всій території України.

Крім того, 24.02.2022 р. відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану, який діє, як на час звернення позивачем з даним позовом до суду, так і на цей час.

Положеннями пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 777546,00 грн коштів пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2024 р. у справі № 910/7467/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Лота" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Лота" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2024 р. у справі № 910/7467/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Лота".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.04.2025 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко