Постанова

від 15.04.2025 по справі 924/180/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року Справа №924/180/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Грязнов В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Парус 12" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2025 у справі №924/180/25 (суддя Заверуха С.В.)

за позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Парус 12"

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 2 166 811, 20 грн, інфляційні втрати - 249 921,46 грн, 3% річних - 59 676,12 грн., разом - 2 476 409,08 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2025 справу №924/180/25 направлено за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням від Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Парус 12" через підсистему "Електронний Суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення про передачу справи за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Хмельницької області.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/180/25/1312/25 від 06.03.2025 витребувано матеріали справи у суду першої інстанції. 13.03.2025 від Господарського суду Хмельницької області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Парус 12" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2025 у справі №924/180/25. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано Чорноморській міській раді Одеського району Одеської області у строк до 31.03.2025 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів Обслуговуючому кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Парус 12".

Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Під час дослідження матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Згідно з матеріалів справи 18.02.2025 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Парус 12" про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 2 166 811, 20 грн, інфляційні втрати - 249 921,46 грн, 3% річних - 59 676,12 грн, разом - 2 476 409,08 грн.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що предметом судового розгляду у справі №924/180/25 є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у формі несплаченої позивачу пайової участі у розвитку інфраструктури м. Чорноморська при будівництві житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Лазурна, 2-Б, Пусковий комплекс № 2, загальною площею приміщень 5337,5 м.кв. у сумі 2 166 811, 20 грн, інфляційні втрати - 249 921,46 грн, 3% річних - 59 676,12 грн, разом - 2 476 409,08 грн.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, з даних реєстру документів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, замовником (відповідачем) на підставі проектної документації Код PD01:9953-9971-8043-8289 у період з 12.04.2019 по 15.06.2023 здійснювалося будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями.

При цьому, як слідує з листів від 18.10.2024, від 11.02.2025 Управлінням капітального будівництва Чорноморської міської ради на запит Чорноморської окружної прокуратури повідомлено, зокрема, що у зв`язку із будівництвом об`єкта замовник (відповідач) протягом 10 робочих днів після початку будівництва для визначення розміру пайової участі заяву із документами, що підтверджують вартість будівництва, до органу місцевого самоврядування не подавав. Об`єктом пайової участі у розвитку інфраструктури м. Чорноморська, як уже було вказано вище, є індивідуально визначене майно - житловий будинок загальною площею 5337,5 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Лазурна, 2 Б, черга І, Пусковий комплекс № 2.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2025 справу №924/180/25 направлено за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Так, оскаржуване судове рішення мотивовано наступними висновками:

- ч. 3 ст. 30 ГПК України встановлює виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна. А отже, розгляд спору, що виник у даній справі підлягає передачі за виключною підсудністю господарському суду за місцезнаходженням майна;

- правові висновки, сформовані в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №460/4286/16-ц, Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №640/16548/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 по справі №911/2390/18, Великої Палати Верховного суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 свідчать про наявність правових підстав для передачі даної справи за виключною підсудністю Господарському суду Одеської області (за місцезнаходженням нерухомого майна).

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Парус 12" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Так, у апеляційній скарзі апелянт зауважує на тому, що:

- предметом спору у справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, а отже предметом даного спору є виключно грошові кошти;

- мотивуючи оскаржуване судове рішення судом першої інстанції помилково враховані правові висновки, висвітлені в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №460/4286/16-ц та від 16.05.2018 у справі №640/16548/16-ц, адже дані справи не є релевантними у межах даного провадження, оскільки не мають юридичного або фактичного зв`язку з предметом спору у даній справі. Справи не ґрунтуються на аналогічних фактичних обставинах.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 учасники справи отримали належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку винесеній ухвалі в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи, віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (п.п. 6, 10, 15 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу).

З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Згідно з частинами першою і другою статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Статтею 30 ГПК України врегульовано виключну територіальну підсудність справ та наведено перелік категорій справи, які підлягають розгляду за правилами виключної підсудності.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст. 27 - 29 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України встановлено виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, - господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Щодо незгоди Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Парус 12" з оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує наступне.

Так, предметом спору в даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 2 476 409, 08 грн у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку сплатити кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі).

Водночас, як свідчить правозастосовча практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі №902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 року від 10.04.2019.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 виснувала, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі №460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018 до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2019 у справі №626/47/19 виснував, що оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме плати за користування землею (безпідставно збережених коштів), то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил виключної підсудності.

У постанові від 28.08.2019 у справі № 415/4214/15-ц Верховний Суд дійшов аналогічних висновків про те, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме відшкодування збитків, заподіяних безоплатним користуванням земельною ділянкою, то підсудність такої справи має визначатись за правилами виключної підсудності.

Також у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду розглянула питання про те, чи поширюються правила територіальної підсудності спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, на спори, предметом яких є грошові кошти в межах розрахунку за таке майно, чи їх предметом має бути нерухоме майно безпосередньо. ВПВС визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин. Позиція ВПВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що матеріально-правова вимога у даній справі, про стягнення безпідставно збережених коштів, безпосередньо пов`язана з нерухомим майном, адже в силу Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 року №132-ІХ протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь). Тобто колегія суддів вважає, що між сторонами наявний спір з приводу нерухомого майна.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно доказів, наявних в матеріалах справи, об`єкт нерухомості знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Лазурна, 2 Б, черга І, Пусковий комплекс № 2.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Горіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Так, ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на справедливий суд. Одним із елементів цього права є "суд, установлений законом". У тому числі й судовий орган, який уповноважений законом розглядати відповідні категорії спорів.

Ураховуючи все вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що апелянтом не наведено правової норми, яка б спростувала висновки місцевого господарського суду щодо необхідності передачі даної справи за виключною підсудністю у порядку ч. 3 ст. 30 ГПК України. Матеріально-правова вимога у вигляді стягнення безпідставно збережених коштів безпосередньо пов`язана з нерухомим майном у даній справі. Правові висновки, які застосовані місцевим господарським судом, а також висвітлені у мотивувальній частині даної постанови також підтверджують правильність висновків місцевого господарського суду, при цьому висвітлюючи свою незгоду з судовою практикою, яка наведена місцевим господарським судом, апелянтом не наводяться інші правові висновки, які на його думку є релевантними з даною справою та спростовують висновки суду першої інстанції загалом. У такому випадку апелянт висвітлює свою незгоду з оскаржуваним судовим рішенням та не спростовує фактично встановлені обставини справи та мотиви суду першої інстанції, що у свою чергу є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги та як наслідок залишенні без змін оскаржуваного судового рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Парус 12" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2025 у справі №924/180/25 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку в силу п.2 ч.1 ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №924/180/25 надіслати за підсудністю на розгляд до Господарського суду міста Одеси (65119, м. Одеса, проспект Шевченка, 29).

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.