Постанова
від 08.04.2025 по справі 903/499/24
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року Справа № 903/499/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Коломис В.В.

судді Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Хомич А.В. адвокат

відповідача 1: Корольчук Ю.В.

відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 у справі №903/499/24 (суддя Шум М.С., м.Луцьк, повний текст складено 13.12.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто"

до відповідача 2: ОСОБА_1

про визнання недійсним акту приймання-передачі майна, рішення зборів засновників, скасування державної реєстрації та визнання права власності

07 квітня 2025 року постановлено продовжити стадію ухвалення судового рішення та оголошено перерву у судовому засіданні до 14:10 год 08.04.2025

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто", ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів (власників) Товариства з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто, що оформлене протоколом №2 від 02.04.2010 року, в частині передачі у статутний капітал майна - земельної ділянки загальною площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014; визнання недійсним акту приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 року земельної ділянки загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, складеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто; скасування державної реєстрацію права власності Товариством з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто (45700, Волинська обл., Горохівський р-н,, м. Горохів, вул. І.Сливки, буд. 28-А, код ЄДРПОУ: 36604519) на земельну ділянку загальною площею 1,5034 га. кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208), -визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, поверх 8, код ЄДРПОУ:40235074) на земельну ділянку загальною площею 1,5034 га. кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 у справі №903/499/24 позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області суду від 05 грудня 2024 у справі №903/499/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові при цьому в рішенні викласти висновок з приводу неукладення, нікчемності договору відступлення (для недопущення повторного звернення до суду на його підставі).

Ухвалою суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 у справі №903/499/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05 лютого 2025 року.

04 лютого 2025 року від представника ТОВ «Українська факторингова компанія» адвоката Хомич О.В. надійшов відзив в якому остання заперечила доводи скаржника та просила поновити строк та долучити до матеріалів даної справи витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 5 арк., поновити строк та долучити до матеріалів справи доказ, поданий скаржником рішення Горохівського районного суду від 12.04.2022 у справі №155/1305/21. У задоволенні клопотання скаржника про виклик свідка ОСОБА_2 АДРЕСА_1 відмовити. Рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 року у справі №903/499/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

04 лютого 2025 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" адвокатом Хомич О.В. сформовано та подано через систему "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить суд відкласти розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто", оскільки немає об`єктивної можливості взяти участь у судовому засіданні 05.02.2025, так як перебуває у терміновому відрядженні у іншій справі.

Згідно відомостей з КП «Діловодство спеціалізованого суду» 05.02.2025 о 12:48 год. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" та ОСОБА_1 адвокатом Богоносом І.М. сформовано, підписано та подано через систему "Електронний суд" заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якій зазначає, що має складність із участю в судовому засіданні 05.02.2025 року, при цьому він не має, що додатково доповнити до зазначеного у апеляційній скарзі та заяві про виклик свідка і тому вважає за допустиме провести засідання 05.02.2025 за його відсутності. Поряд з цим, просить розглянути, зазначену у апеляційній скарзі заяву скаржника про виклик свідка ОСОБА_3 , підпис якого зазначено на копії рішення Горохівського районного суду від 12.04.2022 у справі №155/1305/21, за відсутності адвоката Богоноса Ігора Михайловича та інших учасників справи.

05 лютого 2025 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" Корольчуком Ю.М. сформовано та подано через систему "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи в якому, у зв`язку із затримкою початку судового засідання просить відкласти розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 у справі №903/499/24. Крім того, не заперечує стосовно розгляду судом заяви про виклик свідка за наявними матеріалами без участі сторін.

Ухвалою суду від 05.02.2025 розгляд справи відкладено на 11 березня 2025 року. Крім того, колегія суддів звернула увагу сторін, що розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" про виклик свідка ОСОБА_3 відбудеться в судовому засіданні 11.03.2025.

11 березня 2025 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" адвокатом Хомич О.В. сформовано та подано через систему "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду справи в якому просить перенести засідання у даній справі на іншу дату, оскільки немає об`єктивної можливості з`явитися та прийняти участь у судовому засіданні з причин поганого самопочуття (наявні ознаки грипу/ГРВІ).

Представник відповідачів у судовому засіданні 11.03.2025 підтримав клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" про виклик свідка ОСОБА_3 , щодо задоволення клопотання представника позивача не заперечував.

Ухвалою суду від 11.03.2025 у задоволенні клопотання ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» про виклик свідка ОСОБА_3 відмовлено у зв`язку з відсутністю правових підстав. Розгляд справи відкладено на 07 квітня 2025 року. Витребувано у Горохівського районного суду Волинської області - справу №0302/1878/2012 за позовом ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» до ОСОБА_1 про визначення умов користування земельною ділянкою, для огляду в судовому засіданні.

31 березня 2025 року на адресу суду надійшла справу №0302/1878/2012 за позовом ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» до ОСОБА_1 про визначення умов користування земельною ділянкою.

04 квітня 2025 року представником ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» адвокатом Богоносом І.М. через систему «Електронний суд» подано заяву в якій просив залучити до матеріалів справи доказ - заяву свідка ОСОБА_3 засвідчену 03.04.2025 року Михальчук Л.В. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу за №737 (оригінал заяви свідка надіслано суду поштою).

04 квітня 2025 року представником ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» адвокатом Богоносом І.М. через систему «Електронний суд» подано клопотання в якому зазначив, що заява свідка подана 04.04.2025 подано помилково, а даний документ поданий із клопотанням про долучення доказів. Таким чином, просив суд залишити заяву свідка від 04.04.2025 року без розгляду.

04 квітня 2025 року представником ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» адвокатом Богоносом І.М. через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення доказів в якому просив суд залучити до матеріалів справи доказ - заяву свідка ОСОБА_3 засвідчену 03.04.2025 року Михальчук Л.В. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу за №737 (оригінал заяви свідка надіслано суду поштою). До вказаного клопотання додано заяву свідка ОСОБА_3 , фото службового посвідчення ОСОБА_3 , копію трудової книжки свідка ОСОБА_3 , адвокатський запит до ОСОБА_3

07 квітня 2025 року представником ОСОБА_1 адвокатом Богоносом І.М. через систему «Електронний суд» подано клопотання про відкладення розгляду справи в якому просив суд відкласти розгляд справи, оскільки відповідач 2 ОСОБА_1 за станом здоров`я не може взяти участь у справі в тому числі в режимі відеоконференції.

Представники ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» Корольчук Ю.В. та адвокат Богонос І.М. в судовому засіданні 07.04.2025 підтримали подане до суду 04.04.2025 клопотання про долучення доказів, підтримали доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення. Просили суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області суду від 05 грудня 2024 у справі №903/499/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові при цьому в рішенні викласти висновок з приводу неукладення, нікчемності договору відступлення.

Представник ОСОБА_1 адвокат Богонос І.М.в судовому засіданні 07.04.2025 підтримав доводи апеляційної скарги ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» та надав відповідні пояснення.

В судовому засіданні 07.04.2025 представник позивача адвокат Хомич А.В. заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Просила рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 року у справі №903/499/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Поряд з цим, дослідивши клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Богоноса І.М., з урахуванням відсутності доказів перебування ОСОБА_1 у тимчасовій непрацездатності з причин погіршення стану здоров`я та участю його представника адвоката Богоноса І.М. в судовому засіданні 07.04.2025 колегією суддів відхилено таке клопотання, як необґрунтоване.

Разом з тим, в судовому засіданні 07.04.2025 на стадії ухвалення судового рішення відбулось тривале знеструмлення мережевого обладнання суду, що унеможливило здійснити з`єднання з представниками сторін по справі №903/499/24 в режимі відеоконференції для оголошення скороченої (вступної та резолютивної частини) постанови суду, про що було повідомлено секретарем судового засідання представників сторін: представника позивача адвоката Хомич А.В., представників ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» Корольчук Ю.В. та Богоноса І.М. як представника обох відповідачів, який приймав участь в режимі відеоконференції в одному приміщенні з Корольчуком Ю.В. засобами телефонного зв`язку за номерами телефонів наявними у матеріалах справи.

Вказані обставини зафіксовані в Акті Північно-західного апеляційного господарського суду щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 07.04.2025, який приєднаний до матеріалів справи.

Враховуючи вищевказані обставини, колегією суддів вирішено продовжити стадію ухвалення судового рішення та оголосити перерву у судовому засідання для оголошення вступної та резолютивної частини постанови до 14:10 год 08 квітня 2025 року про, що постановлено ухвалу та направлено через систему "Електронний суд" представникам учасників справи.

08 квітня 2025 року в судовому засіданні за участю представника позивача адвоката Хомич А.В. та представника ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» Корольчука Ю.В., судом апеляційної інстанції оголошено скорочене судове рішення вступну і резолютивну частину постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 по справі №903/499/24.

Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що ОСОБА_1 передавши у статутний капітал ТОВ Горохів-Сервіс-Авто спірну земельну ділянку, фактично вивів таку із під дії договору іпотеки, чим порушив свої зобов`язання за договором. ОСОБА_1 та ТОВ Горохів-Сервіс-Авто такими діями порушили права ТОВ Українська факторингова компанія, як іпотекодержателя (правонаступника).

Таким чином, визнання недійсними акту приймання-передачі майна земельної ділянки та рішення зборів засновників (власників), яким було вирішено внести до статутного капіталу ТОВ Горохів-Сервіс-Авто земельної ділянки площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, є належним способом захисту та таким, яким відновить порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.

З позовних матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 , як іпотекодавець земельної ділянки, замість оформлення такої ділянки в іпотеку належним чином, передав таку до статутного капіталу ТОВ Горохів-Сервіс-Авто, засновником якого є сам ОСОБА_1 , здійснив такі дії всупереч існуючого договору іпотеки, який передбачав обов`язок ОСОБА_1 після оформлення права власності на земельну ділянку, передати в іпотеку, згідно договору.

А ТОВ Горохів-Сервіс-Авто вчинило дії з реєстрації такого майна.

Отже, ОСОБА_1 , вчиняючи дію щодо передачі майна у статутний капітал відповідача 1, розпорядився такою земельною ділянкою на шкоду позивачеві, всупереч умовам договору іпотеки та наявного обов`язку передати таку земельну ділянку в іпотеку, до вже переданого в іпотеку нерухомого майна.

Враховуючи положення ЦК України, висновки Верховного суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 використав право на зло ТОВ Українська факторингова компанія, а саме після оформлення права власності на спірну земельну ділянку передав її в статутний капітал товариства, єдиним засновником якого він сам і є.

Відтак, суд першої інстанції задоволив позов в частині визнання недійсними акта приймання-передачі майна від 02.04.2010, а саме земельної ділянки площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, а також рішення зборів засновників (власників), яким було вирішено внести до статутного капіталу ТОВ Горохів-Сервіс-Авто земельну ділянку площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014. Разом з цим, суд також скасував державну реєстрацію права власності ТОВ Горохів-Сервіс-Авто на земельну ділянку площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208).

З урахуванням того, що вчинені відповідачами дії із виведення земельної ділянки з іпотеки, визнані судом недійсними, а відповідні реєстраційні дії скасовано, суд першої інстанції визнав право власності на спірну земельну ділянку за позивачем, як власника нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, а також як особи, якій вказана земельна ділянка мала бути передана у відповідності до договору іпотеки.

Щодо строків позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що відповідач на підтвердження своєї позиції про застосування строків позовної давності посилається на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 11.12.2012 у справі №0302/1878/2012 із відміткою невідомої особи. Відмітка копію рішення отримав експерт ТОВ ОТП Факторинг не підтверджує, що позивач у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія, чи первісний іпотекодержатель Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна отримали дане рішення чи були з ним ознайомлені. Зазначена особа є невстановленою, печатки товариства відсутні, як і будь-які довіреності на вчинення визначених дій від імені первісного іпотекодержателя чи позивача.

17 червня 2021 року за ТОВ Горохів-Сервіс-Авто, засновником якого є сам ОСОБА_1 , було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку. Позивач звернувся до суду з даним позовом у травні 2024 року. Позивач не знав та не міг знати про те, що ТОВ Горохів-Сервіс-Авто стало володільцем спірної земельної ділянки на підставі рішення загальних зборів та акту приймання-передачі земельної ділянки у статутний капітал товариства.

Крім того, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними Постановою КМУ №956 від 13.10.2020, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 до 31.12.2020. Надалі, згідно Постанов КМУ продовжено карантин в Україні до 30 червня 2023 року.

Відповідно до п. 19, Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що строки позовної давності позивачем не пропущені.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач-1 посилається на те, що суд дав неналежну оцінку запереченням сторони відповідачів з приводу нікчемності, неукладеності договору відступлення, відсутності доказів нового кредитора. З огляду на матеріали справи та норми матеріального права у справі відсутні належні докази переходу до позивача права вимоги за кредитним договором №СМ-SME A00/044/2008 від 25.04.2008 року та похідним від нього договором іпотеки, яким обґрунтовані позовні вимоги.

Скаржник зазначає, що суд безпідставно та необґрунтовано встановив також, що згідно договору відступлення "первісним іпотекодержателем" є ТОВ «ОТП Факторинг Україна»". При цьому в договорі відступлення і в матеріалах справи відсутній правочин, або хоча б інформація про нього де йдеться про перехід прав іпотекодержателя ЗАТ "ОТП Банк" до первісного іпотекодержателя ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Вказане свідчить, що договір відступлення незаконно створив вигляд відступлення позивачу права первісного іпотекодержателя. Тобто, ні позивач ні "первісний іпотекодавець" не набували прав іпотекодержателя за договором іпотеки від ЗАТ "ОТП Банк". Вказане свідчить, що договір відступлення здійснений виключно з метою незаконного та протиправного заволодіння позивачем, майном ОСОБА_1 в частині права власності на заставлену в ЗАТ "ОТП БАНК" нерухомість та заявлення в даній справі вимог про позбавлення права врава власності ТзОВ "Горохів-Сервіс-Авто", в супереч норм ст.14 Конституції України і тому є нікчемним відповідно ч.1. ст.228 ЦК України. При цьому суд абсолютно не дав оцінки цим фактичним обставинам в цій частині.

Поряд з цим, скаржник зазначає, що до договору відступлення неможливо застосовувати ні ст.204 ЦК України презумцію правомірності правочину ні наслідки нікчемного правочину, оскільки він є неукладеним.

Скаржник, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц стверджує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. В свою чергу, відповідач-1 в своїх запереченнях (в т.ч. у відзиві) також просив суд надати оцінку договору відступлення в частині відсутності прав кредитора у відчужувача ТОВ "ОБП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА" та стосовно неукладення даного договору через відсутність істотної умови - ціни договору.

Скаржник зазначає, що в супереч вимог ч.8. ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення відповідача ОСОБА_1 про тлумачення його змісту в частині конкретного визначення цим пунктом часового проміжку, що уточнює в період якого - оформлення права власності на землю буде поширюватись іпотека на цю землю, відповідно цей період обмежений лише 365 днями і відповідно у разі набуття права на землю в пізніший строк, не передбачено поширення на цю землю іпотеки та обов`язків іпотекодавця укласти додатковий договір. З огляду на вказане ОСОБА_1 стверджує, що він не порушував умов договору, а діяв повністю згідно договору.

Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції не застосовано п.5-2 Розділу VI Прикінцевих положень Закону України "Про іпотеку", яким зупинено дію статті 37 в частині набуття права власності на предмет іпотеки (суд вирішив, що земля є предметом іпотеки).

Разом з тим, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі №903/169/23 про визнання права власності та витребування земельної ділянки за участі тих же сторін в частині висновку судом у цій справі: "Доводи позивача, що він є одночасного і власником, і іпотекодержателем спірного майна, суд вважає неспроможними, оскільки правомочності власника та іпотекодержателя є різними та взаємовиключними. З поєднанням в одній особі власника і іпотекодержателя, іпотека припиняється (п.3 ч.1 статті 17 Закону України "Про іпотеку). Разом з тим, позивач не визнає припиненим договір іпотеки. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку, доказів чого суду не надано.» Всупереч вимог ч.1 ст. 218 ГПК України суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на заяви позивача і заперечення з цього приводу відповідача, здійснені після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами після переходу до судових дебатів, зокрема представник позивача заявила про те, що на рішенні Горохівського районного суду від 11.12.2012 у справі №0302/1878/2012 про визначення суперфіцію міститься відмітка про отримання копії цього рішення представника ТОВ "ОТП ФАКТОРИНГ", що не відповідає назві "первісного іпотекодержателя" ТОВ "ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА" і з цього приводу суд відмовляє в заяві відповідача про застосування строків позовної давності; послалась на рішення Горохівського районного суду від 12.04.2022 у справі №155/1305/21 і заявляла, що позивач звертався про визнання договору відступлення неукладеним, проте судом було відмовлено у задоволенні позову, при цьому вказане рішення не подавалось суду сторонами та не досліджувалось у справі.

Вказані обґрунтування не заявлялись позивачем у запереченні на відзив і тому не були предметом доказування і дослідження в судовому засіданні при з`ясуванні обставин та перевірки їх доказами відповідно сторона відповідача не мала можливості спростувати вказані заперечення на аргументи відповідача.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що позивач обрав єдиний ефективний спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів. Вважає, що доводи, на які ж посилається скаржник у апеляційній скарзі, є перекрученими, а судова практика, на яку він посилається взагалі не має відношення до даної справи та жодним чином не регулює даних правовідносин. Зокрема, у постанові ВП ВС від 16.06.2020 року № 145/2047/16-ц, на яку посилається скаржник, предметом справи є визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, де відсутнє волевиявлення сторони, а саме відсутній її підпис. На спростування чи аргументування у даній справі зазначені положення жодного відношення не мають.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач не надав суду доказів набуття права власності на іпотечне майно, з метою приховування обставин, що встановлені рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/169/23 від 14.06.2023, представник позивача вважає необґрунтованими, оскільки дані відомості встановлені у справі №903/169/23, відповідні витяги містяться у ній, що було встановлено судом. Крім того, представники відповідачів обставини реєстрації за позивачем права власності на зазначене нерухоме майна не заперечують.

Поряд з цим, представник позивача зазначає, що у апеляційній скарзі, скаржник, не будучи представником ОСОБА_1 зазначає, що останній не порушував договору іпотеки №РМ-5МЕА00/044/2008 від 25.04,2008. Вважає, оскільки строк обумовлений договором іпотеки, а саме 365 днів з моменту його укладення, пройшов, тому він і не мав вже укладати договір про внесення змін до договору іпотеки та передавати земельну ділянку, на якій знаходиться майно, що вже перебуває в іпотеці, в іпотеку. Тобто сам підтверджує його умисні та протиправні дії, які ОСОБА_1 вчинив на шкоду та порушуючи інтереси іпотекодержателя, яким на сьогодні є позивач. Тобто іпотекодавець повинен був в строк - 365 календарних днів з моменту укладення сторонами цього договору оформити у власність земельну ділянку, на якій розташовано предмет іпотеки, що свідомо здійснив пізніше. Після чого, протягом 5 календарних днів з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, укласти договір про внесення змін та доповнень до цього договору на умовах, що влаштовують іпотекодержателя. Тобто строк 365 календарних днів не стосується укладення договору про внесення змін та доповнень до цього договору, а саме встановлений строк на укладення такого договору - протягом 5 календарних днів з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку. Тобто слова обох відповідачів не відповідають дійсності та фактичним даним. Посилається також скаржник на Закон України «Про захист прав споживачів». Однак, положення наведеного Закону застосовується до спорів, які виникли із кредитних правовідносин та лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Натомість у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не є споживачем, а є особою, яка належним їй майном забезпечує виконання зобов`язаннь. Умови кредитування на предмет їх відповідності вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" сторони не оспорювали у свій час. При цьому питання, що виникають із даних правовідносин не становить предмет спору про захист прав споживачів. Такі висновки також висловлені у постанові Верховного Суду від 27липня 2021 року у справі №545/747/20.

Щодо рішення Горохівського районного суду Волинської області №155/1305/21 від 12.04.2022, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 16.06.2022 представник позивача зауважує, що у цій справі ОСОБА_1 був позивачем. Підставами позову було те, що договір про відступлення права вимоги від 12.06.2018 №539 не містить істотних умов, передбачених чинним законодавством, просив суд встановити юридичний факт, що договір про відступлення права вимоги від 12 червня 2018 року №539, в силу відсутності істотної умови про ціну та предмету договору, є неукладеним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Українська факторингова компанія» на нерухоме майно. Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 12 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Тобто, твердження представника відповідача про відсутність істотних умов договору про відступлення права вимоги не обґрунтовано фактичними обставинами. Більше того, позивачем визнано право власності на предмет іпотеки на підставі договору про відступлення права вимоги. Відповідні дії незаконними не визнано та не скасовано.

Представник позивача зазначає, що договір про відступлення права вимоги від 12.06.2018, що між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Українська факторингова компанія» (новий іпотекодержатель), що укладено за договором іпотеки №РМ-8МЕ А00/044/2008 від 25 квітня 2008 року та усі його умови були перевірені нотаріусом, посвідчений ним та зареєстрований в реєстрі. Він чинний станом на сьогодні. У п. 3.6. даного договору про відступлення права вимоги сторони підтвердили, що досягли згоди щодо усіх істотних умов договору. Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 12 квітня 2022 року у справі №155/1305/21, що підтверджено і постановою Волинського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у даній справі у позовних вимогах ОСОБА_1 де представником був ОСОБА_4 до ТОВ «Українська факторингова компанія», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського місткого нотаріального округу Рогоза О.П.. державний реєстратор Володимир-Волинської міської ради Динськовський М.М., про встановлення факту, що має юридичне значення та скасування рішень про реєстрацію права власності, а саме визнання договору відступлення права вимоги від 12.06.2018 № 539 неукладеним в силу відсутності істотних умов договору, відмовлено повністю.

Крім того, представник позивача зазначає, що вказаним рішенням також встановлено, що 24 січня 2020 року та 27 січня 2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., прохідну/Д-1/загальною площею 11,4 кв. м., трансформаторну підстанцію/Г-1/загальною площею 17,9 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м, миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м., про що свідчать Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Підставою виникнення права власності став договір купівлі продажу від 05 лютого 2008 року за №193, договір іпотеки №РМ-ЗМЕ А00/044/2008 від 25 квітня 2008 року та Договір про відступлення права вимоги від 12 червня 2018 року №539.

Таким чином, представник позивача вважає, що обставини встановлені у рішенні Горохівського районного суду Волинської області від 12 квітня 2022 року у справі №155/1305/21, яке набрало законної сили після винесення постанови Волинського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у справі №155/1305/21 є преюдиціальними обставинами та не потребують доказування.

Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що якщо відповідачі зазначають, що кредитний договір виконано, то на це повинні надати докази, оскільки дані відомості також підлягали б реєстрації. Однак такі відомості є безпідставними та неправдивими, оскільки жодних доказів на підтвердження своїх слів відповідачі не надають. Вбачається лише ситуація, що відповідачі протиправно шляхом зловживання своїми правами, недобросовісно і надалі намагаються на зло позивачу чинити дії, що порушують його законні права.

Щодо застосування позовної давності, представник позивача зазначає, що твердження скаржника про те, що у суді першої інстанції не було досліджено копії Горохівського районного суду від 11.12.2012 року у справі № 0302/18/78/2012 за позовом ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» до ОСОБА_1 про визначення умов користування земельною ділянкою із відміткою невідомої позивачу особи не відповідає дійсності, з огляду на наступне.

Так, скаржник зазначає, що 28.02.2013 року було повідомлено письмово про дане рішення ЗАТ «ОТП Банк» та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна», в підтвердження чого додає копію рішення із відміткою отримання особою невідомою для позивача ТОВ «ОТП Факторинг». І тому вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, який сплив 29.02.2016, тобто через три роки після 28.02.2013 та просить застосувати загальний строк позовної давності до вимог позивача.

Проте, представник позивача заперечує вказане та звертає увагу, що відмітка «копію рішення отримав експерт ТОВ «ОТП Факторинг» жодним чином не підтверджує, що позивач у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», чи первісний іпотекодержатель, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», отримали дане рішення чи були з ним ознайомлені. Зазначена особа є невстановленою, жодні печатки товариства відсутні, як і будь-які довіреності на вчинення визначених дій від імені первісного іпотекодержателя чи позивача. Тобто, зазначені відповідачем у заяві обставини є безпідставними, такими, що не відповідають фактичній дійсності та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Позивач наголошує, що ні йому, ні первісному іпотекодержателю не були відомі зазначені обставини.

Поряд з цим, представник позивача зазначає, що заперечення на заяву відповідача 2 про застосування строків позовної давності позивач подав ще 16 липня 2024 року, де зазначав свої заперечення щодо копії рішення Горохівського районного суду від 11.12,2012 року у справі №0302/18/78/2012 за позовом ТзОВ «Горохів-Сервіс-Авто» до ОСОБА_1 про визначення умов користування земельною ділянкою із відміткою отримання представника невідомої для позивача. Підготовче провадження у даній справі № 903/499/24 було закрито 03 вересня 2024 року. Тобто, у відповідача було достатньо часу, щоб ознайомитися із запереченнями позивача та заявити клопотання про виклик свідка ще у підготовчому засіданні. Також, під час розгляду справи по суті неодноразово позивач звертав увагу на свої заперечення. Тобто міг відповідач і на тій стадії подати дане клопотання про виклик свідка разом із поновленням строку. Проте, жодних клопотань від відповідачів не було. Враховуючи зазначене, позивач не вбачає за можливе станом на сьогодні подавати клопотання про виклик свідка. Тим паче, свідчення невідомої особи не можуть бути доказом того, що позивачу чи іпотекодержателю було відомо про подане рішення. Тому позивач заперечує проти поданого клопотання.

Поряд з цим, представник позивача наголошує, що строки позовної давності враховуючи приписи пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, позивачем не пропущені, оскільки позивач дізнався з витягу з Державного земельного кадастру від 11,02.2020, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014 площа якої становить 1.5034 га. є ОСОБА_1 з 02.04,2010 (момент реєстрації). Факт оформлення земельної ділянки за ОСОБА_1 також стверджується. Відповіддю відділу у Горохівському Міжрегіонального управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 19 березня 2020 року №29-3-0.191-58/105-20: земельна ділянка за кадастровим номером 0720810100:03:003:0014. яка розташована на території АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 листопада 2008 року бланк серії ВМА №764327, № реєстрації 2-692. належить ОСОБА_1 . В листі зазначено також, що у державному фонді документації відділу знаходиться другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №574774 зареєстрований в книзі реєстрації державних актів від 02 квітня 2010 року за № 011008300039.

Судова колегія звертає увагу й на те, що відзиву на апеляційну скаргу від відповідача-2 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

25 квітня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №РМ-SME А00/044/2008, посвідчений приватним нотаріусом Волошин С.А. та зареєстрований в реєстрі за №767,768 (далі договір іпотеки), (а.с. 29-31 т.1).

Згідно п. 1.1 договору іпотеки, для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань, визначених у ст. 2 договору, іпотекодавець надав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у ст. 3 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору іпотеки, іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо вчинених іпотекодавцем кожного і всіх його зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами та доповненнями до нього. Зокрема, іпотека за цим договором забезпечує виконання таких вимог іпотекодержателя:

2.1.1. Повернення кредиту. Іпотекодавець зобов`язаний повністю повернути іпотекодержателю суму отриманого кредиту не пізніше «24» квітня 2023 р. (Двадцять четвертого квітня дві тисячі двадцять третього року) відповідно до умов встановлених п.п.1.5.-1.6. кредитного договору, чи в інший строк встановлений в кредитному договорі. Сума кредиту може скласти 595 000,00 (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч, 00) доларів США.

2.1.2. Сплата процентів за користування кредитом. Проценти за користування кредитом сплачуються в розмірі, в порядку та в строки передбачені кредитним договором.

2.1.3. Сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів, а також сплат и штрафу за нецільове використання кредиту. За порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені згідно кредитного договору строки, іпотекодавець зобов`язаний сплатити іпотекодержателю пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно кредитного договору. За нецільове використання кредиту, іпотекодавець зобов`язаний сплатити іпотекодержателю штраф в розмірі - 5% (п`ять відсотків) від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням. Вказаний штраф сплачується додатково до інших сум, що підлягають сплаті згідно кредитного договору.

2.1.4. Відшкодування збитків, витрат т а будь-яких інших штрафів і комісій викликаних порушенням кредитного договору. В сумі заподіяних збитків та витрат, а також нарахованих штрафів та комісій у відповідності до умов кредитного договору.

Застереження 1: Сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені із змістам кредитного договору, та будь - яке постання в тексті цього договору на окремі положення кредитного договору та на нього в цілому є достатнім для включення відповідних положень кредитного договору в цей договір шляхам посилання.

Застереження 2: Іпотекою також забезпечені боргові зобов`язання в разі іх дострокового виконання у випадках, передбачених кредитним договором.

2.1.5.Розмір Боргових Зобов`язань. Не обмежуючи викладеного в п. 6.1. цього договору, сторони погоджуються, що розмір боргових зобов`язань становить 595 000,00 (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч, 00) доларів США. Зазначений розмір боргових зобов`язань може збільшуватися на суму невиконаних платіжних зобов`язань іпотекодавця. Іпотекою забезпечені боргові зобов`язання в разі зміни їх суми, відповідно до п. 2.1. (з підпунктами) цього договору.

2.1.5.1. В разі зміни розміру боргових зобов`язань після укладення цього договору, такі боргові зобов`язання забезпечуються в їх повному розмірі.

Предметом іпотеки, згідно з ст. 3 договору іпотеки, є нерухоме майно, а саме: миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м.; прохідна /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м.; головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м., трансформаторна підстанція /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., що знаходяться за адресою: Волинська область, Горохівський район, м.Горохів, вул. Ватутіна, 28а та належать іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченим 05 лютого 2008 року приватним нотаріусом Волошин С.А.

Відповідно до п.3.2.1 договору іпотеки, після оформлення іпотекодавцем у власність земельної ділянки (в строк 365 календарних днів з моменту укладення сторонами цього договору), на якій розташовано предмет іпотеки, або яка прилягає до предмету іпотеки, іпотека буде поширюватись на зазначену земельну ділянку, в зв`язку з чим іпотекодавець зобов`язаний, на протязі 5 календарних днів з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, укласти договір про внесення змін та доповнень до цього договору на умовах, що влаштовують іпотекодержателя.

Згідно пунктів 6.4.1-6.4.2 договору іпотеки, іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому законодавством України. Цим сторони дійшли згоди, що ціна продажу предмета іпотеки у випадку його продажу іпотекодержателем, буде визначатися наступним чином: а) початкова ціна продажу предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки; б) при неможливості продажу предмета іпотеки за ціною, визначеною згідно підпункту а) цього пункту, протягом одного місяця з моменту повідомлення іпотекодавця та всіх заінтересованих осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про укладання договору купівлі-продажу будь-якій особі покупцю (надалі -Повідомлення), ціна продажу предмета іпотеки зменшується на 10 (десять) відсотків; в) при неможливості продажу предмета іпотеки за ціною, визначеною згідно підпункту б) цього пункту, протягом двох місяців з моменту направлення іпотекодавцю повідомлення, ціна продажу предмета іпотеки додатково зменшується на 20 відсотків. При виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю іпотечне повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому договорі з вказівкою про загальну суму боргових зобов`язань та граничний строк погашення боргових зобов`язань. У випадку непогашення іпотекодавцем боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаному в іпотечному повідомленні. При цьому іпотекодержатель зобов`язаний реалізувати предмет іпотеки протягом 1 (одного)року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов`язань та інших фактичних вимог. Залишок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, після погашення боргових зобов`язань, інших фактичних вимог та відшкодування всіх витрат іпотекодержателя, повертається іпотекодавцю відповідно до чинного законодавства України.

У п.9.7 договору іпотеки, сторони узгодили, що відступлення прав за цим договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, з одночасним відступленням права вимоги за кредитним договором.

30 квітня 2009 року між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №1 до договору іпотеки №РМ-SМЕ А00/044/2008 від 25.04.2008 (а.с. 32 т.1).

Згідно вказаного додаткового договору сторони домовились внести зміни і доповнення в договір іпотеки та зокрема викласти п. 2.1.5 договору іпотеки в наступній редакції: 2.1.5. Розмір боргових зобов`язань. Не обмежуючи викладеного в п. 6.1 цього договору, сторони погоджуються, що розмір боргових зобов`язань, забезпечених іпотекою, становить 613372,43 долара США. Зазначений розмір боргових зобов`язань може збільшуватись на суму невиконаних платіжних зобов`язань іпотекодавця. Іпотекою забезпечені боргові зобов`язання в разі зміни їх розміру, відповідно до умов кредитного договору.

Даний додатковий договір 30 квітня 2009 року посвідчений приватним нотаріусом Волошин С.А. та зареєстрований в реєстрі за №593.

02 квітня 2010 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2008, бланк серії ВМА № 764327, № реєстрації 2-692 оформив за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується, державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №574774 від 02.04.2010 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.02.2020 (а.с.35, 38 т.1).

ОСОБА_1 02.04.2010 став власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014 площа якої становить 1,5034 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 під об`єктами нерухомого майна, які були передані в іпотеку відповідачем 2 для позивача (як правонаступника).

Факт оформлення земельної ділянки за ОСОБА_1 також стверджується відповіддю відділу у Горохівському Міжрегіонального управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 19 березня 2020 року №29-3-0.191-58/105-20 згідно з якою земельна ділянка за кадастровим номером 0720810100:03:003:0014 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 листопада 2008 року бланк серії ВМА №764327, № реєстрації 2-692, належить ОСОБА_1 , в листі зазначено у державному фонді документації відділу знаходиться другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №574774, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів від 02 квітня 2010 року за №011008300039 (а.с. 37 т.1).

02 квітня 2010 року рішенням загальних зборів ТОВ Горохів-Сервіс-Авто оформлене протоколом №2, затверджено зміни до Статуту товариства: для забезпечення діяльності товариства за рахунок майна внесеного засновником (учасником) товариства створюється статутний (складений) капітал, у розмірі 171 000 (сто сімдесят одна тисяча) гривень, за рахунок наступного майна: земельна ділянка площа 1,5034 га кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, оцінена в 171 000 (сто сімдесят одну тисячу) гривень. Вклад оцінений у гривнях становить частку в статутному (складеному) капіталі. Частка Засновника (Учасника) а Статутному (складеному) капіталі товариства становить: ОСОБА_1 володіє часткою в розмірі 100% Статутного (складеного капіталу, що становить 171 000 (сто сімдесят одна тисяча) гривень (а.с.41 т.1).

На виконання вказаного рішення загальних зборів 02.04.2010 ТОВ Горохів-Сервіс-Авто між ОСОБА_1 та ТОВ Горохів-Сервіс-Авто в особі директора ОСОБА_5 складено акт приймання-передачі майна до статутного фонду, згідно якого ОСОБА_1 передав, а товариство прийняло майно до статутного фонду: земельну ділянку площею 1,5034 га. кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 вартістю в 171 000 грн (а.с. 43 т.1).

В свою чергу, 12 червня 2018 року між ТОВ ОТП Факторинг Україна (первісний іпотекодержатель) та ТОВ Українська факторингова компанія (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №РМ-SМЕ А00/044/2008 від 25 квітня 2008 року (а.с.33-34 т.1).

Предметом вказаного договору є наступне: У зв`язку з укладенням між сторонами договору про відступлення права вимоги за кредитним договором №СМ-SME А00/044/2008 від 25 квітня 2008 (надалі кредитний договір), укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та фізичною особою ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , виконання зобов`язань за яким забезпечено іпотекою за договором іпотеки №PM-SME A00/044/2008 посвідченим 25 квітня 2008 року, приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошин С.А., зареєстрованим в реєстрі за номером №767 (надалі «договір забезпечення»), укладеним з іпотекодавцем та відповідно до якого в іпотеку передане нерухоме майно, а саме: 1. Миєчно-антикорозійннй пункт /В-2/ заг.пл. 265.5 кв.м., 2. Прохідна /Д-1/ заг.пл. 11.4 кв.м., 3. Головний корпус/А-2/ заг.пл. 1191.5 КН.М., 4. Допоміжний корпус /Б-2/ заг.пл. 1441.4тш.м., 5. Трансформаторна підстанція /Г-1/ заг.пл. 17.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебуває в іпотеці Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», а також у зв`язку з переходом до нового іпотекодержателя права вимоги за кредитним договором, сторони домовились про наступне: 1.1 первісний іпотекодержатель передає та відступає новому іпотекодержателю всю сукупність прав належних первісному іпотекодержателю за договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета обтяження іпотекою. 1.2 За цим договором новому іпотекодержателю переходять усі права первісного кредитора як сторони за договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором та відповідно до норм чинного законодавства.

Даний договір 12.06.2018 посвідчений приватним нотаріусом Рогозою О.П. та зареєстрований в реєстрі за №539.

У січні 2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., прохідну /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м., трансформаторну підстанцію /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м, миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м. Відповідні обставини встановлені рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/169/23 від 14.06.2023: 24.01.2020 та 27.01.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., прохідну /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м., трансформаторну підстанцію /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м, миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м., про що свідчать Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.18-22). Підставою виникнення права власності став договір купівлі продажу від 05 лютого 2008 року за №193, договір іпотеки №РМ-SМЕ А00/044/2008 від 25 квітня 2008 року та договір про відступлення права вимоги від 12 червня 2018 року №539.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується, зауваженням суду першої інстанції, що в матеріалах справи №903/169/23 (в тому числі, згідно з комп`ютерною програмою Діловодство спеціалізованого суду) містяться відповідні витяги, які долучені судом першої інстанції до матеріалів справи (а.с.242-251 т.1).

17 червня 2021 року за ТОВ Горохів-Сервіс-Авто зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯИ №574768, виданий 26.04.2010, видавник: Горохівська міська рада (а.с.36, 44 т.1).

Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що ОСОБА_1 , всупереч взятим на себе зобов`язанням згідно договору іпотеки від 25.04.2008 № РМ-SME А00/044/2008, а саме пункту 3.2.1. щодо передачі земельної ділянки, яка знаходиться під об`єктами іпотеки, а саме земельної ділянки площею 1,5034 га кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, яка розташована за ідентичною адресою, що і об`єкти іпотеки та має цільове призначення обслуговування адміністративних та господарських споруд, вказаного зобов`язання не виконав, відповідну земельну ділянку в іпотеку не передав. ОСОБА_1 , передавши у статутний капітал ТОВ Горохів-Сервіс-Авто спірну земельну ділянку, фактично вивів таку із під дії договору іпотеки, чим порушив свої зобов`язання за договором. Отже, позивач вважає, що ОСОБА_1 та ТОВ Горохів-Сервіс-Авто такими діями порушили права ТОВ Українська факторингова компанія, як іпотекодержателя (правонаступника).

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Згідно зі ст.1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про іпотеку предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно умов договору іпотеки №РМ-SME А00/044/2008 укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) предметом вказаного договору є нерухоме майно, а саме: миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м.; прохідна /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м.; головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м., трансформаторна підстанція /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та належать іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченим 05 лютого 2008 року приватним нотаріусом Волошин С.А.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України Про іпотеку (в редакції станом на 25 квітня 2008 року - дата укладення договору іпотеки) предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Приписами ст. 6 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на 25 квітня 2008 року - дата укладення договору іпотеки) встановлено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

У п.3.2.1 вказаного договору, сторони узгодили, що після оформлення іпотекодавцем у власність земельної ділянки (в строк 365 календарних днів з моменту укладення сторонами цього договору), на якій розташовано предмет іпотеки, або яка прилягає до предмету іпотеки, іпотека буде поширюватись на зазначену земельну ділянку, в зв`язку з чим іпотекодавець зобов`язаний, на протязі 5 календарних днів з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, укласти договір про внесення змін та доповнень до цього договору на умовах, що влаштовують іпотекодержателя.

Згідно положень ст.133 ЗК України (в редакції станом на 25 квітня 2008 року - дата укладення договору іпотеки) у заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності. Земельна ділянка, яка перебуває у спільній власності, може бути передана у заставу за згодою всіх співвласників. Передача в заставу частини земельної ділянки здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості). Заставодержателем земельної ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути лише банки. Порядок застави земельних ділянок визначається законом.

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України Про іпотеку частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Таким чином, ОСОБА_1 як іпотекодавець за договором іпотеки №РМ-SME А00/044/2008 знав про свій обов`язок щодо передачі спірної земельної ділянки на якій розташовано предмет іпотеки в іпотеку після оформлення земельної ділянки на праві власності.

12 червня 2018 року між ТОВ ОТП Факторинг Україна (первісний іпотекодержатель) та ТОВ Українська факторингова компанія (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №РМ-SМЕ А00/044/2008 від 25 квітня 2008 року (а.с.33-34 т.1).

Згідно пунктів 1.1-1.2 вказаного договору, сторони домовились, що первісний іпотекодержатель передає та відступає новому іпотекодержателю всю сукупність прав належних первісному іпотекодержателю за договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета обтяження іпотекою. За цим договором новому іпотекодержателю переходять усі права первісного кредитора як сторони за договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором та відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до приписів статей 512, 514, 516 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні має право передати свої права іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом. При цьому до нового кредитора переходять усі права, які забезпечували виконання зобов`язання, у тому числі іпотека.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Таким чином, до ТОВ Українська факторингова компанія перейшли усі права первісного кредитора ЗАТ «ОТП Банк», як сторони за договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором та відповідно до норм чинного законодавства, тобто правомірне очікування виконання іпотекодавцем ОСОБА_1 свого обов`язку передбаченого п.3.2.1 договору іпотеки.

Твердження скаржника, що договір відступлення здійснений виключно з метою незаконного та протиправного заволодіння позивачем майном ОСОБА_1 в частині права власності на заставлену в ЗАТ "ОТП Банк" нерухомість та заявлення в даній справі вимог про позбавлення права власності ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", всупереч норм ст.14 Конституції України і тому є нікчемним відповідно ч.1 ст.228 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки доказів, що договір про відступлення права вимоги від 12.06.2018 спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним в силу приписів ч.1 ст.228 ЦК України та тим самим порушує публічний порядок скаржником не надано та матеріали справи не містять.

Поряд з цим, твердження скаржника, що договір про відступлення права вимоги від 12.06.2018 є неукладеним, оскільки у ньому відсутні істотні умови визначені ч.1 ст.638 ЦК України та ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, зокрема, ціна і будь-який грошовий вимір, як договору так і предмета договору, зобов`язань, які відступаються, колегія суддів також вважає безпідставним, враховуючи наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Тобто правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Варто відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Отже, для укладення двостороннього правочину необхідна наявність волевиявлення обох сторін, здійснена в належній формі.

Належність підпису особі є обов`язковою умовою при констатації волевиявлення сторони, тобто визнання договору таким, що відбувся. Натомість відсутність волевиявлення однієї із сторін згідно з наведеними нормами права дає правові підстави вважати, що вказаний правочин є неукладеним.

Колегія суддів зазначає, що договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Крім того, відповідно до статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналіз приписів частини першої статті 24 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок, що законодавець прагне, аби в регулятивних цивільних правовідносинах відбувалося одночасне відступлення зобов`язань як за основним, так і за іпотечним зобов`язаннями.

Зокрема, правила першого речення частини першої статті 24 Закону України "Про іпотеку" враховуючи мету цього Закону і межі його правового регулювання, спрямовані саме на врегулювання відступлення прав за іпотечним договором, певно поєднавши їх юридичну долю з юридичною долею основного зобов`язання.

Отже, цей припис статті 24 Закону України "Про іпотеку" закріплює правило, відповідно до якого у регулятивних правовідносинах відступлення прав за іпотечним договором здійснюється лише за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Друге речення частини першої статті 24 Закону України "Про іпотеку" має таку правову мету - встановити доказову презумпцію в разі з`ясування питання, чи відбулося та коли відбулося відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Це речення не може тлумачитися так, що воно вказує на недійсність основного чи забезпечувального зобов`язання як на наслідок невиконання такого правила поведінки.

Отже, відступлення прав за іпотечним договором доводить (підтверджує) відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, а не навпаки. Тож факт відступлення права вимоги за іпотечним договором створює доказову презумпцію того, що відбулося й відступлення прав вимоги за основним зобов`язанням.

За результатами дослідження договору про відступлення права вимоги від 12.06.2018 судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний договір є двостороннім, безоплатним правочином, укладений в письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками сторін, посвідчений нотаріусом, предмет договору - передача первісним іпотекодержателем своїх прав іншій особі новому іпотекодержателю за правочином (відступлення права вимоги).

Так, пунктами 1.1-1.2 вказаного договору, сторони домовились, що первісний іпотекодержатель передає та відступає новому іпотекодержателю всю сукупність прав належних первісному іпотекодержателю за договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета обтяження іпотекою. За цим договором новому іпотекодержателю переходять усі права первісного кредитора як сторони за договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором та відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно п.2.1 договору про відступлення права вимоги від 12.06.2018, первісний іпотекодержатель протягом п`яти банківських днів з дня набуття чинності цим договором зобов`язується передати новому іпотекодержателю, а новий іпотекодержатель прийняти шляхом оформлення відповідного акту прийому- передачі оригінали договорів забезпечення разом з усіма змінами та доповненнями до них, а також інші документи, які засвідчують права, що передаються, дійсність переданих новому іпотекодержателю прав та іншої інформації, необхідної - новому іпотекодержателю для реалізації прав за договором забезпечення, набутих на підставі цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного пункту договору про відступлення права вимоги від 12.06.2018 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передано ТОВ «Українська факторингова компанія» договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між іпотекодавцем та Закритим акціонерним товариством «Волинь- Лада», посвідчений 05 лютого 2008 року приватним нотаріусом Горохівського районного нотаріального округу Волинської області Волошин С.А. за реєстровим №193 і який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 05 лютого 2008 р., реєстраційний номер правочину 2672495, який є правовстановлюючим документом на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки №PM-SME A00/044/2008 від 25.04.2008; договір іпотеки №PM-SME A00/044/2008 від 25.04.2008. Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/169/23 від 14.06.2023: 24.01.2020 та 27.01.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., прохідну /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м., трансформаторну підстанцію /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м, миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м., про що свідчать Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.18-22). Підставою виникнення права власності став договір купівлі продажу від 05 лютого 2008 року за №193, договір іпотеки №РМ-SМЕ А00/044/2008 від 25 квітня 2008 року та договір про відступлення права вимоги від 12 червня 2018 року №539. Представники відповідачів обставини реєстрації за позивачем права власності на зазначене нерухоме майна не заперечують.

Поряд з цим, колегія суддів також звертає увагу на те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 23.06.2022 у справі №917/1951/19 та від 29.05.2024 у справі №910/6103/23).

Посилання скаржника, що договір про відступлення права вимоги від 12.06.2018 повинен мати ціну і будь-який грошовий вимір, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки право вимоги за вказаним договором відступається не за плату, а отже сторони у відповідному договорі не мали визначити ціну цього майнового права.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12.06.2018 сторонами суду не надано та матеріали справи не містять.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір про відступлення права вимоги від 12.06.2018 укладений між ТОВ ОТП Факторинг Україна та ТОВ Українська факторингова компанія є належним та допустимим доказом переходу до позивача прав вимоги за кредитним договором №СМ-SME A00/044/2008 від 25.04.2008 року та похідним від нього договором іпотеки №PM-SME A00/044/2008 від 25.04.2008, що в свою чергу спростовує протилежне твердження скаржника.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2008, бланк серії ВМА № 764327, № реєстрації 2-692 оформив за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується, державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 574774 від 02.04.2010 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.02.2020 (а.с.35, 38 т.1).

Водночас, в той самий день 02.04.2010 рішенням загальних зборів ТОВ Горохів-Сервіс-Авто оформлене протоколом №2, в якому ОСОБА_1 володіє 100% статутного фонду затверджено зміни до Статуту товариства: для забезпечення діяльності товариства за рахунок майна внесеного засновником (учасником) товариства створюється статутний (складений) капітал, у розмірі 171 000 (сто сімдесят одна тисяча) гривень, за рахунок наступного майна: земельна ділянка площа 1,5034 га кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, оцінена в 171 000 (сто сімдесят одну тисячу) гривень. Вклад оцінений у гривнях становить частку в статутному (складеному) капіталі. Частка Засновника (Учасника) а Статутному (складеному) капіталі товариства становить: ОСОБА_1 володіє часткою в розмірі 100% Статутного (складеного капіталу, що становить 171 000 (сто сімдесят одна тисяча) гривень (а.с.41 т.1).

Разом з тим, 02 квітня 2010 року на виконання вказаного рішення загальних зборів ТОВ Горохів-Сервіс-Авто між ОСОБА_1 та ТОВ Горохів-Сервіс-Авто в особі директора ОСОБА_5 складено акт приймання-передачі майна до статутного фонду, згідно якого ОСОБА_1 передав, а товариство прийняло майно до статутного фонду: земельну ділянку площею 1,5034 га. кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 вартістю в 171 000 грн (а.с. 43 т.1).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , передавши у статутний капітал ТОВ Горохів-Сервіс-Авто спірну земельну ділянку, фактично вивів таку із під дії договору іпотеки, чим порушив свої зобов`язання за договором. ОСОБА_1 та ТОВ Горохів-Сервіс-Авто такими діями порушили права ТОВ Українська факторингова компанія, як іпотекодержателя (правонаступника).

Для захисту порушених прав ТОВ Українська факторингова компанія звернулось до суду, зокрема з позовними вимогами про визнання недійсним рішення Загальних зборів ТОВ Горохів-Сервіс-Авто від 02.04.2010, оформлених протоколом № 2 в частині передачі спірної земельної ділянки до статутного капіталу та визнання недійсним акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ Горохів-Сервіс-Авто, а також скасувати проведену державну реєстрацію, як такі, що вчинені на шкоду позивачеві (є фраудаторними).

Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення Загальних зборів ТОВ Горохів-Сервіс-Авто від 02.04.2010, оформлених протоколом № 2 в частині передачі спірної земельної ділянки до статутного капіталу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, органи юридичної особи, зокрема і загальні збори учасників (акціонерів), у цивільному праві не визнаються учасниками цивільних відносин. Тому, не будучи особою (суб`єктом) цивільного права та не будучи наділеними цивільною дієздатністю, загальні збори учасників (акціонерів) не можуть вчиняти дії, які в цивільному праві визначаються як правочини.

Натомість учасником правочину виступає юридична особа, що наділена цивільною дієздатністю, а загальні збори учасників як орган юридичної особи беруть участь у формуванні внутрішньої волі цієї особи на вчинення правочину.

Загальні збори учасників як вищий орган товариства (стаття 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») беруть участь у набутті товариством прав та обов`язків опосередковано - через формування виконавчого органу та прийняття в межах своєї компетенції обов`язкових для виконавчого органу рішень, здійснення контролю за його діяльністю, в тому числі шляхом надання згоди на вчинення виконавчим органом від імені товариства значних та інших правочинів.

Оскільки загальні збори учасників товариства не є суб`єктом цивільних правовідносин, їх рішення не є правочинами в розумінні статті 202 ЦК України.

Тобто такі органи товариства не є самостійними суб`єктами права, оскільки не наділені власною правоздатністю та дієздатністю. Приймаючи рішення, орган товариства реалізує свої повноваження (компетенцію), забезпечує управління діяльністю юридичної особи, створюючи юридичні наслідки саме для юридичної особи.

Крім цього, однією з ознак правочину є поєднання внутрішньої волі та волевиявлення сторони та їх відповідність укладеному правочину, без якої неможлива свобода правочину та його дійсність. Цей принцип закріплено у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини четвертої статті 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства зобов`язані виконувати рішення загальних зборів учасників товариства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 виснувала, що майнові інтереси окремих учасників товариства не завжди збігаються з інтересами самого товариства та рішеннями його органів управління, зокрема зборів учасників про розпорядження майном товариства.

Отже, у процесі прийняття рішення загальних зборів учасників товариства беруть участь його учасники, інтереси та волевиявлення яких можуть не збігатись і навіть суперечити як один одному, так і інтересам товариства. Тобто, на відміну від односторонніх правочинів або договорів, для того, щоб рішення набуло сили, не вимагається, щоб воля була виявлена всіма суб`єктами, яким надано право на прийняття рішення.

З викладених положень можна дійти висновку, що рішення органу управління товариства, на відміну від правочину, приймається органом лише в межах його компетенції та за процедурою, визначеною законодавством і статутом.

Дія рішень органів управління товариства обмежена виключно самим товариством, його учасниками та посадовими особами. Такі рішення забезпечують здійснення корпоративного управління та діяльності товариства, можуть породжувати права та обов`язки в обмеженого кола осіб та вичерпують свою дію фактом виконання.

Отже, на основі аналізу виокремлених ознак рішення загальних зборів учасників товариства мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти).

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 по справі №916/379/23.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у вказані постанові зауважила, що залежно від установлених судами обставин конкретної справи документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як його змісту, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок із цього приводу в разі його необхідності для вирішення справи повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Таким чином, суд досліджує акт у кожному конкретному випадку та надає йому оцінку залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи створює він юридичні наслідки.

У спірних правовідносинах акт приймання-передачі майна до статутного фонду ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" 02.04.2010 підписано на підставі рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", оформлене протоколом №2 від 02.04.2010. Акт приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт переходу права власності на нерухоме майно.

Двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Прийняття рішення загальними зборами засновників (учасників) ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", оформлене протоколом №2 від 02.04.2010 та укладення акта приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 є комплексом дій, вчинених з метою передачі майна земельної ділянки площею 1,5034 га., кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, яка знаходиться за адресою: Волинська область, м.Горохів, вул. Ватутіна, 28А до складу статутного капіталу ТОВ " Горохів-Сервіс-Авто ".

У рішеннях вищого органу управління товариства виражається внутрішня воля товариства, такі рішення є передумовою для передачі майна до статутного капіталу. Акт приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 підписується на виконання конкретного обов`язку особи, що встановлений відповідним рішенням товариства.

Рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" та акт приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010, оформлений між ОСОБА_1 , який володіє 100% статутного фонду вказаного товариства та ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто", утворюють завершений юридичний склад, наявність якого є необхідною і достатньою для виникнення права власності на спірне нерухоме майно у товариства, якому це майно передається як внесок до статутного капіталу.

Результатом вчинення комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" є правочин, оформлений у цьому випадку актом приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.10.2010.

Отже, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 , який володіє 100% статутного фонду вказаного товариства та ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" вчинили правочин, внаслідок якого право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 1,5034 га., кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 перейшло від власника товариства до самого товариства. Рішенням загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" виражено волю ОСОБА_1 , яку в подальшому реалізовано підписанням останнім та уповноваженою особою товариства директором ОСОБА_5 акта приймання-передачі. Рішення загальних зборів засновників (учасників) товариства є актом ненормативного характеру органу управління юридичної особи.

Таким чином, може бути оскаржений та визнаний недійсним кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" - правочин, оформлений актом приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 по справі №916/379/23.

З огляду на зазначене, а також враховуючи вищевказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що визнанню недійсним підлягає кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу, тобто в даному випадку акт приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010, суд апеляційної інстанції вважає наявними підстави задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" частково. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 у справі №903/499/24 у частині вирішення вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів (власників) Товариства з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто, що оформлене протоколом №2 від 02.04.2010 року, в частині передачі у статутний капітал майна - земельної ділянки загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Щодо позовної вимоги про визнання акту приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 року земельної ділянки загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, складений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто недійсним, колегія суддів зазначає наступне.

У статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі №916/379/23 вказала на те, що акт приймання-передачі майна до складу статутного капіталу є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - перехід права власності на нерухоме майно від однієї особи до іншої.

А отже оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, четверта статті 202 Цивільного кодексу України).

В силу приписів частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Щодо підстав недійсності правочину, суд апеляційної інстанції зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 дійшла висновків, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Верховний Суд також неодноразово зазначав, що фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

В такий спосіб будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. При кваліфікації дій як таких, що свідчать про зловживання правом, суд надає оцінку наявності негативних наслідків для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувати); правовому статусу особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та і здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень Цивільного кодексу України.

Як наслідок, може бути визнаний недійсним договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша підстава, наприклад, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц, від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, від 24.02.2021 у справі №757/33392/16, від 14.12.2022 у справі №372/437/20 та від 16.10.2024 у справі №911/3706/23.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належного йому майна з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Отже, Верховний Суд сформував усталену судову практику про можливість оскарження такого (фраудаторного) правочину особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує правочин, якщо ця особа доведе, що власник майна уклав договір та відчужив за ним майно, свідомо погіршивши свій майновий стан з метою уникнення відповідальності перед кредитором, та зазначив, що належним способом захисту прав чи інтересів відповідного кредитора є повернення сторін у первісний стан, тобто відновлення ситуації, яка існувала до цього.

Правові підстави для визнання правочинів недійсними, як фраудаторних, можуть бути різними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц сформулювала підхід, відповідно до якого допускається кваліфікація правочину як фраудаторного у випадках:

- фіктивних правочинів (стаття 234 Цивільного кодексу України);

- порушення принципу добросовісності та зловживання правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України);

- правочину, який порушує публічний порядок (частина перша та друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у постановах, зокрема, від 18.02.2025 у справі №916/5751/23, від 03.12.2024 у справі №487/6342/18 зазначив, що критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з`ясування при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності договору з настанням відповідних наслідків, адже це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб.

Водночас слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

Оцінюючи вчинений ОСОБА_1 та ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» правочин, оформлений актом приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 на наявність ознак фраудаторності, суд апеляційної інстанції виходить з наступних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , як іпотекодавець земельної ділянки, замість оформлення такої ділянки в іпотеку належним чином, передав таку до статутного капіталу ТОВ Горохів-Сервіс-Авто, засновником якого є сам ОСОБА_1 , здійснив такі дії всупереч існуючого договору іпотеки, який передбачав обов`язок ОСОБА_1 після оформлення права власності на земельну ділянку, передати таку в іпотеку згідно договору.

В свою чергу, ТОВ Горохів-Сервіс-Авто вчинило дії з реєстрації такого майна.

Отже, ОСОБА_1 , вчиняючи дію щодо передачі майна у статутний капітал відповідача 1, розпорядився такою земельною ділянкою на шкоду позивачеві в силу укладеного договору іпотеки та наявного обов`язку передати таку земельну ділянку в іпотеку, до вже переданого в іпотеку нерухомого майна.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Колегія суддів відзначає, що ОСОБА_1 , внісши до статутного капіталу ТОВ Горохів-Сервіс-Авто засновником якого він сам і є, земельну ділянку площею 1,5034 га., кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 і таким чином вивівши вказану земельну ділянку зі своєї приватної власності та з-під дії зобов`язання передбаченого п.3.2.1 договору іпотеки №PM-SME A00/044/2008 від 25.04.2008, діяв недобросовісно та зловживав правами стосовно іпотекодержателя нерухомого майна, яке знаходилося на цій земельній ділянці і перед яким він взяв зобов`язання протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, укласти договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки на умовах, що влаштовують іпотекодержателя. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання правочину недійсним, направленого на уникнення передачі в іпотеку майна, яке боржник зобов`язався передати в іпотеку, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Твердження скаржника, що ОСОБА_1 не порушував договору іпотеки №РМ-5МЕА00/044/2008 від 25.04.2008, оскільки строк обумовлений договором іпотеки, а саме 365 днів з моменту його укладення, пройшов, тому він і не мав вже укладати договір про внесення змін до договору іпотеки та передавати земельну ділянку, на якій знаходиться майно, що вже перебуває в іпотеці, в іпотеку, колегія суддів вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.

Згідно умов п.3.2.1. договору іпотеки №РМ-5МЕА00/044/2008 від 25.04.2008 вбачається, що іпотекодавець ОСОБА_1 повинен був в строк - 365 календарних днів з моменту укладення сторонами цього договору оформити у власність земельну ділянку, на якій розташовано предмет іпотеки. Після чого, протягом 5 календарних днів з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, укласти договір про внесення змін та доповнень до цього договору на умовах, що влаштовують іпотекодержателя. Таким чином строк 365 календарних днів не стосується укладення договору про внесення змін та доповнень до цього договору, а саме встановлений строк (зобов`язання) на укладення такого договору - протягом 5 календарних днів з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку.

Проте, з вищевикладених обставин вбачається, що іпотекодавець ОСОБА_1 не виконав своє зобов`язання протягом 5 календарних днів з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку укласти договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №РМ-5МЕА00/044/2008 від 25.04.2008

Посилання скаржника на приписи ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» в обґрунтування своїх заперечень, якими встановлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зобов`язання іпотекодавця ОСОБА_1 встановленого у п.3.2.1. договору іпотеки №РМ-5МЕА00/044/2008 від 25.04.2008 протягом 5 календарних днів з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку укласти договір про внесення змін та доповнень до цього договору на умовах, що влаштовують іпотекодержателя є чіткими та недвозначними. Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що приписи Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли із кредитних правовідносин та лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Натомість у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не є споживачем, а є особою, яка належним їй майном забезпечує відповідальність. Умови кредитування на предмет їх відповідності вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" сторони не оспорювали у свій час. При цьому питання, що виникають із даних правовідносин не становить предмет спору про захист прав споживачів.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на сукупність вчинених відповідачами дій, які виразились у прийнятті 02.04.2010 рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» та укладення 02.04.2010 акта приймання-передачі майна до статутного фонду ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» щодо передачі земельної ділянки площею 1,5034 га., кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, яка знаходиться за адресою: Волинська область, м.Горохів, вул. Ватутіна, 28А суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачами було вчинено фраудаторний правочин на шкоду інтересам позивача, як новому іпотекодержателю майна ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто".

Отже, оспорюваний у цій справі правочин є фраудаторним та повинен бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини першої статті 3, частин першої - четвертої статті 13, частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 звернула увагу на підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину, зокрема, як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та зловживаючи правом (статті 3, 13 ЦК України). Така практика є усталеною.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 року земельної ділянки загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, складеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності Товариством з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто (45700, Волинська обл., Горохівський р-н., м. Горохів, вул. І.Сливки, буд. 28-А, код ЄДРПОУ: 36604519) на земельну ділянку загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону..

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

У розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у частині скасування державну реєстрацію права власності Товариством з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто (45700, Волинська обл., Горохівський р-н., м. Горохів, вул. І.Сливки, буд. 28-А, код ЄДРПОУ: 36604519) на земельну ділянку загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208).

Щодо позовної вимоги про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, поверх 8, код ЄДРПОУ: 40235074) на земельну ділянку загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 328 ЦК України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Згідно частини 1 статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц зазначено, що "особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння)".

З матеріалів справи, зокрема з рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі №903/169/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, вбачається, що 24.01.2020 та 27.01.2020 за ТОВ Українська факторингова компанія зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., прохідну /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м., трансформаторну підстанцію /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв.м, миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв.м. (а.с.92-97 т.1).

За адресою розташування вказаних об`єктів нерухомого майна, рахується земельна ділянка з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га. Цільове призначення вказаної земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд.

Таким чином, єдиною земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_3 та належала на праві власності для ОСОБА_1 і яка мала бути передана в іпотеку, є земельна ділянка з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площею 1,5034 га.

Доказів існування інших земельних ділянок під об`єктами нерухомості позивача за адресою: АДРЕСА_5 відповідачами не надано та матеріали справи не містять.

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди superficies solo cedit (збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності (постанова Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №29/5005/17496/2011 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16, провадження №12-143гс18, від 05 грудня 2018 року у справі №713/1817/16, провадження №14-458цс18, від 03 квітня 2019 року у справі №921/158/18, провадження №12-28гс19, від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18, провадження №12-140гс19).

Таким чином, оскільки вищевказані об`єкти нерухомості та земельна ділянка, на якій ці об`єкти розташовані, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Оскільки ТОВ Українська факторингова компанія набуло право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , тому позивач має право на спірну земельну ділянку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 (п. 8.17), від 05 грудня 2018 року у справі №713/1817/16-ц (п. 61), від 18 грудня 2019 року у справі №263/6022/16-ц (п. 42)).

За статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. При цьому, він вправі вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Проте, відповідно до частини 3 статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Можливість користуватися належним позивачу майном знаходиться у прямій залежності від можливості позивача здійснювати всі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У межах вироблених Європейським судом підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті статті 1 Протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як існуюче майно, так і активи громадянина, включаючи право вимоги з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймі законні очікування стосовно можливості ефективного здійснення свого права власності у майбутньому. ЄСПЛ приходить до висновку, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, як вимога, що може вважатись активом, якщо така має обґрунтовану законну підставу, зокрема чинну правову норму.

Таким чином, статтю першу зазначеного Першого протоколу слід застосовувати щодо захисту правомірних, законних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала підстави вважати що таке буде прийнятим та розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність правомірних (законних) очікувань є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності правомірних очікувань у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Таким чином, правомірні законні очікування - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого.

Проте, ТОВ Українська факторингова компанія через неправомірні дії відповідачів не оформила належним чином право власності на спірну земельну ділянку, оскільки як вбачається з обставин справи та доказів в їх обґрунтування відповідачами були вчинені дії щодо виведення спірної земельної ділянки з іпотеки та на шкоду позивачеві оформлено право власності на таку земельну ділянку за ТОВ Горохів-Сервіс-Авто.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що за ТОВ Українська факторингова компанія слід визнати право власності на земельну ділянку загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання права власності на спірну земельну ділянку загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208) за позивачем, як власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, а також як особи, якій вказана земельна ділянка мала бути передана у відповідності до договору іпотеки.

Твердження скаржника, що судом першої інстанції не застосовано п.5-2 Розділу VI Прикінцевих положень Закону України "Про іпотеку", яким зупинено дію статті 37 в частині набуття права власності на предмет іпотеки, колегія суддів вважає безпідставним враховуючи наступне.

Згідно з Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" ", на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Правовий режим воєнного стану на території України неодноразово продовжувався, востаннє 15.01.2025 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", згідно якого воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 год. 08 лютого 2025 року строком на 90 діб тобто до 09.05.2025 до 05:30 год.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 року N 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" пунктом 5-2 такого змісту: "5-2.У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону".

Отже, оскільки в Україні триває воєнний стан, виконання судового рішення у частині набуття права власності на предмет іпотеки підлягає зупиненню.

Зупинення дій зазначених вище норм закону, не передбачає втрати позивача права на набуття права власності на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово відтерміновує дії, спрямовані на виконання судового рішення.

Приписи вказаних норм закону стосуються реалізації виконання судового рішення та не можуть впливати на право іпотекодержателя на судовий захист свого порушеного права шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не взято до уваги рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі №903/169/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горохів-Сервіс-Авто», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки в частині висновку в частині встановлення судом у цій справі - "Доводи позивача, що він є одночасного і власником, і іпотекодержателем спірного майна, суд вважає неспроможними, оскільки правомочності власника та іпотекодержателя є різними та взаємовиключними. З поєднанням в одній особі власника і іпотекодержателя, іпотека припиняється (п.3 ч.1 статті 17 Закону України "Про іпотеку). Разом з тим, позивач не визнає припиненим договір іпотеки. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку, доказів чого суду не надано.» колегією суддів не береться до уваги, враховуючи наступне.

Згідно з частинами 4, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій судом.

Таким чином, правова оцінка обставинам справи надана Господарським судом Волинської області під час розгляду справи №903/169/23 не має преюдиціального значення для вирішення спору у даній справі.

Щодо позиції представника відповідача-2 про те, що у позивача наявне право користування спірною землею на умовах суперфіцію, що встановлено рішенням Горохівського районного суду від 11.12.2012 у справі №0302/18/78/2012, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановленими обставинами підтверджено набуття у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки після укладення договору іпотеки та вчинення ним дій з метою виведення спірної земельної ділянки зі своєї власності на шкоду іпотекодержателю спірного нерухомого майна. Натомість, відповідач стверджує про встановлене право користування спірною земельною ділянкою на момент укладення договору про відступлення права вимоги, проте не договору іпотеки. Такі обставини не впливають на встановлені судами факти про вчинення відповідачами дій на шкоду іпотекодержателю спірного майна.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що в рішенні Горохівського районного суду Волинської області від 11.12.2012 по справі №0302/1878/2012 за позовом ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" до ОСОБА_1 про визначення умов користування земельною ділянкою, встановлені обставини наявності на спірній земельній ділянці площею 1,5034 га., кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_3 а об`єктів нерухомості: миєчно-антикорозійний пункт (В-2); прохідна (Д-1); головний корпус (А-2); допоміжний корпус (Б-2); трансформаторна підстанція (Г-1) (а.с.171-172 т.1), на які, як вбачаються з матеріалів справи 24.01.2020 та 27.01.2020 зареєстровано право власності за позивачем ТОВ "Українська факторингова компанія" (а.с.94 т.1). А отже, вказані обставини безпосередньо підтверджують взаємозв`язок спірної земельної ділянки з об`єктами нерухомості, які є власністю ТОВ "Українська факторингова компанія".

Щодо заяви представника відповідача-2 про застосування строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, представником відповідача-2 до суду першої інстанції 09.07.2024 подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.168-169 т.1). В обґрунтування доводів вказаної заяви представник відповідача-2 послався на те, що 28.02.2013 позивач був повідомлений , що на підставі рішення Горохівського районного суду від 11.12.2012 року у справі №0302/18/78/2012 за позовом ТОВ «Горохів-Сервіс-Авто» до ОСОБА_1 про визначення умов користування земельною ділянкою встановлено суперфіцій на умовах вказаних у цьому рішенні суду. Вказане свідчить, що ОСОБА_1 , як попередній власник приміщень, які набув позивач, користувався спірною земельною ділянкою на підставі суперфіцію, права та обов`язки за яким перейшли до нового власника (позивача). Представник відповідача-2 зазначає, що про вказані обставини, ОСОБА_1 повідомляв контрагента ЗАТ «ОТП Банк» в питаннях контролю за проблемними кредитами ТОВ «ОТП Факторинг Україна» письмово 28.02.2013 року, що відображено на рішення Горохівського районного суду від 11.12.2012 року у справі №0302/1878/2012. Таким чином, представник відповідача-2 вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, який сплив 29.02.2016 року, через три роки після 28.02.2013 року надання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» копії рішення Горохівського районного суду від 11.12.2012 року у справі №0302/1878/2012.

В підтвердження вказаних обставин, до вказаної заяви додано копію рішення Горохівського районного суду від 11.12.2012 року у справі №0302/1878/2012 на якій наявний наступний надпис: «копію рішення отримав: експерт ТОВ «ОТП Факторинг» О.Черевко 28.02.2013».

Проте, колегія суддів вважає, що вказаний надпис не підтверджує, що позивач у даній справі ТОВ «Українська факторингова компанія» чи первісний іпотекодержатель ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримали дане рішення чи були з ним ознайомлені, оскільки зазначена особа - експерт ТОВ «ОТП Факторинг» О.Черевко - є невстановленою, жодні печатки товариства відсутні, як і будь-які довіреності на вчинення визначених дій від імені первісного іпотекодержателя чи позивача.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції для з`ясування вказаних обставин ухвалою суду від 11.03.2025 витребувано у Горохівського районного суду Волинської області - справу №0302/1878/2012 за позовом ТОВ "Горохів-Сервіс-Авто" до ОСОБА_1 про визначення умов користування земельною ділянкою, для огляду в судовому засіданні.

31 березня 2025 року матеріали справи №0302/1878/2012 Горохівського районного суду Волинської області надійшли на адресу суду апеляційної інстанції (а.с. 142 т.2)

За результатами дослідження матеріалів справи №0302/1878/2012 судом апеляційної інстанції з`ясовано відсутність на рішенні Горохівського районного суду від 11.12.2012 року у справі №0302/1878/2012 вищевказаного надпису (копія вказаного рішення долучена до матеріалів справи (а.с.173-175 т.2). Разом з тим, в матеріалах вказаної справи також відсутні будь-які заяви чи клопотання про звернення ТОВ «ОТП Факторинг» чи експерта Черевко О. про отримання копії вказаного рішення.

Поряд з цим, подану 04.04.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача-1 заяву свідка ОСОБА_3 засвідчену 03.04.2025 року Михальчук Л.В. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу за №737 з додатками, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказаний новий доказ не існував на час ухвалення оскаржуваного рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі №922/393/18 зробив висновок, що неіснування певних доказів на момент постановлення рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів незалежно від інших причин неподання позивачем таких доказів до суду.

Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №754/695/20).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що представником відповідача-2 та скаржником недоведене належними та допустимими доказами, що позивач чи ТОВ «ОТП Факторинг Україна» були обізнані про наявність рішення Горохівського районного суду від 11.12.2012 року у справі №0302/1878/2012.

В свою чергу, позивач зазначає, що не знав та не міг знати про те, що ТОВ Горохів-Сервіс-Авто стало володільцем спірної земельної ділянки на підставі рішення загальних зборів та акту приймання-передачі земельної ділянки у статутний капітал товариства, оскільки 12.06.2018 між ТОВ ОТП Факторинг Україна (первісний іпотекодержатель) та ТзОВ Українська факторингова компанія (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №РМ-SМЕ А00/044/2008 від 25 квітня 2008 року.

24 січня 2020 року та 27 січня 2020 року за ТОВ Українська факторингова компанія зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: головний корпус /А-2/ загальною площею 1191,5 кв. м., прохідну /Д-1/ загальною площею 11,4 кв. м., трансформаторну підстанцію /Г-1/ загальною площею 17,9 кв. м., допоміжний корпус /Б-2/ загальною площею 1441,4 кв. м, миєчно-антикорозійний пункт /В-2/, загальною площею 265,5 кв. м.

З витягу з Державного земельного кадастру від 11.02.2020 вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, площа якої становить 1,5034 га, є ОСОБА_1 з 02.04.2010 (момент реєстрації).

Факт оформлення земельної ділянки за ОСОБА_1 також підтверджується, відповіддю відділу у Горохівському Міжрегіонального управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 19.03.2020 №29-3-0.191-58/105-20: земельна ділянка за кадастровим номером 0720810100:03:003:0014, яка розташована на території АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 листопада 2008 року бланк серії ВМА №764327, №реєстрації 2-692, належить ОСОБА_1 . В листі зазначено також, що у державному фонді документації відділу знаходиться другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №574774 зареєстрований в книзі реєстрації державних актів від 02 квітня 2010 року за №011008300039.

17 червня 2021 року за ТОВ Горохів-Сервіс-Авто засновником якого є сам ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку.

Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 23 травня 2024 року.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №956 від 13.10.2020, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 до 31.12.2020. Надалі, згідно Постанов Кабінету Міністрів України продовжено карантин в Україні до 30 червня 2023 року.

Разом з тим, згідно п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року Президентом України підписано указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Правовий режим воєнного стану на території України неодноразово продовжувався, востаннє 15.01.2025 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", згідно якого воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 год. 08 лютого 2025 року строком на 90 діб тобто до 09.05.2025 до 05:30 год.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строки позовної давності позивачем не пропущені.

Щодо доданого до апеляційної скарги додаткового доказу рішення Горохівського районного суду від 12.04.2022 у справі №155/1305/21, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Скаржник зазначає, що не мав можливості надати суду вказаний документ доданий до апеляційної скарги по причині, що суд першої інстанції взяв до уваги обґрунтування позивача на заперечення і заяви відповідача, які заявлені позивачем в супереч вимог ч.1 ст.218 ГПК України, після переходу до судових дебатів, при тому, що вони не досліджувались в судовому засіданні (не заявлені у запереченні на відзив) - відповідач не мав можливості їх спростувати.

Однак, колегія суддів зауважує скаржнику на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Проте, вищевказані твердження представника скаржника адвоката Богоноса І.М. про неможливість подання документу, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що представник скаржника приймав активну участь в розгляді даної справи в суді першої інстанції, що підтверджується поданими ним чисельними процесуальними документами.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст. ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

За таких обставин, враховуючи, що скаржником не доведено наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання рішення Горохівського районного суду від 12.04.2022 у справі №155/1305/21 до суду першої інстанції, як додатковий доказ колегією суддів не приймається. Поряд з цим, колегія суддів враховуючи вищевикладені обставини відхиляє клопотання представника позивача заявлене, у відзиві на апеляційну скаргу про поновлення строку та долучення до матеріалів справи доказу поданого скаржником - рішення Горохівського районного суду від 12.04.2022 у справі №155/1305/21.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання представника позивача про поновлення строку та долучення до матеріалів даної справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, оскільки представником позивача не доведено наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання вказаних витягів до суду першої інстанції.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції за результатом розгляду даної справи по суті та ухваленням рішення розподілено витрати зі сплати судового збору наступним чином: «Стягнути солідарно з Товариство з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто (45700, Волинська обл., Горохівський р-н., м. Горохів, вул. І.Сливки, буд. 28-А, код ЄДРПОУ: 36604519) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (вул. Дмитрівська, 18/24, поверх 8, м.Київ, 01054, код ЄДРПОУ: 40235074) 22 266 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.».

Однак, судова колегія не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо розподілом судових витрат по сплаті судового збору, оскільки при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, у порушення наведеної норми процесуального права суд першої інстанції стягнув з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в солідарному порядку.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

З урахування вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 у справі №903/499/24, задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 у справі №903/499/24 в частині задоволення вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів (власників) Товариства з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто, що оформлене протоколом №2 від 02.04.2010 року, в частині передачі у статутний капітал майна - земельної ділянки загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Згідно ч.14 ст.129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- витрати по сплаті судового збору за подачу позову покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: з Товариства з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія - 11 132 грн 53 коп. витрат по сплаті судового збору; з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія - 8 104 грн 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

Поряд з цим, на позивача покладається витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в частині пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 3633,60 грн з урахуванням коєфіцієнту 0,8, оскільки апеляційна скарга подана через систему «Електронний суд».

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів-Сервіс-Авто" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 у справі №903/499/24, задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 у справі №903/499/24 в частині задоволення вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів (власників) Товариства з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто, що оформлене протоколом №2 від 02.04.2010 року, в частині передачі у статутний капітал майна - земельної ділянки загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Волинської області від 05.12.2024 у справі №903/499/24 в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним акт приймання-передачі майна до статутного фонду від 02.04.2010 року земельної ділянки загальною площею 1, 5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014, складений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто.

3. Скасувати державну реєстрацію права власності Товариством з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто (45700, Волинська обл., Горохівський р-н., м. Горохів, вул. І.Сливки, буд. 28-А, код ЄДРПОУ: 36604519) на земельну ділянку загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208).

4. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, поверх 8, код ЄДРПОУ: 40235074) на земельну ділянку загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2390626807208).

5. Відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів (власників) Товариства з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто, що оформлене протоколом №2 від 02.04.2010 року, в частині передачі у статутний капітал майна - земельної ділянки загальною площею 1,5034 га, кадастровий номер 0720810100:03:003:0014.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто (45700, Волинська обл., Горохівський р-н., м. Горохів, вул. І.Сливки, буд. 28-А, код ЄДРПОУ: 36604519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (вул. Дмитрівська, 18/24, поверх 8, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ: 40235074) - 11 132 грн 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

7. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (вул. Дмитрівська, 18/24, поверх 8, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ: 40235074) - 8 104 грн 53 коп. витрат по сплаті судового збору".

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (вул. Дмитрівська, 18/24, поверх 8, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ: 40235074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Горохів-Сервіс-Авто (45700, Волинська обл., Горохівський р-н., м. Горохів, вул. І.Сливки, буд. 28-А, код ЄДРПОУ: 36604519) 3633,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу судових наказів доручити Господарському суду Волинської області.

5. Матеріали справи №903/499/24 повернути до Господарського суду Волинської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "15" квітня 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	08.04.2025
Оприлюднено	16.04.2025
Номер документу	126604954
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Гудак А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 08.04.2025 по справі 903/499/24ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —903/499/24

Постанова від 08.04.2025

Постанова
від 08.04.2025 по справі 903/499/24
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД