Рішення від 15.04.2025 по справі 904/624/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2025м. ДніпроСправа № 904/624/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Золотарьової Я.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОГІДРОПЕРЕДАЧА, м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ

про стягнення заборгованості

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю ДНІПРОГІДРОПЕРЕДАЧА звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія, в якій просить суд стягнути заборгованість в розмірі 499 955,26 грн, з яких: основний борг в розмірі 339 999,98 грн, 3% річних в розмірі 28 842,33 грн, інфляційні втрати в розмірі 131 112,95 грн та судовий збір.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

05.03.2025 відповідач подав відзив на позов.

12.03.2025 позивач подав відповідь на відзив.

17.03.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позові

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг № ВДТ 1000-313/3-21 від 24.11.2021 в частині оплати наданих послуг.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 131 112,95 грн та 3% річних у розмірі 28 842,33 грн.

Позиція відповідача, викладена у відзиві

Відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості за договором в розмірі 339 999,98 грн, однак заперечує щодо нарахованих позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на таке.

Відповідно до п.4.3 договору визначено, що виконавець надає замовнику послуги протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання передачі об`єктів надання послуг в ремонт.

Відповідно до поданої заявки №313/2556 від 23.12.2021 року та враховуючи Акт приймання передачі №1 від 24.12.2021 року, передача двигунів У1Д6 для тепловозу ТГК-2М на ремонт відбулася 24.12.2021, а повернення з ремонту двигунів було здійснено лише 17.02.2022 року відповідно до Акту приймання передачі №1/02, та Акту надання послуг № д-00000001 від 17.02.2022р.

Зазначене свідчить про порушення позивачем п.4.3 Договору, щодо строків виконання робіт, на 21 двадцять один) день, що в свою чергу (відсутність можливості здійснення залізничного сполучення), позначилось на виробничих спроможностях підприємства, відвантаження готової продукції і як наслідок неотримання коштів для здійснення розрахунку вчасно.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указ набрав чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Війна вплинула на діяльність майже усіх господарюючих суб`єктів на території України. До складу АТ «ОГХК» входять філії «Вільногірський гірничометалургійний комбінат» та «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат», які є одними з найбільших підприємств у Дніпропетровській та Житомирській областях та є містоутворюючими підприємствами. Продукція Товариства є базою для низки стратегічно важливих для країни сфер: металургійної, військової, електродної, електротехнічної, керамічної, хімічної та машинобудівної.

Діяльність Товариства та його філій забезпечується виключно за рахунок надходжень від продажу власної продукції, в тому числі ільменітового концентрату виробництва філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» АТ «ОГХК». До повномасштабного російського вторгнення добувна спроможність Товариства становила 30 тисяч тон, які вироблялися та реалізовувались щомісяця, що дозволяло Товариству та його філіям мати постійні обігові кошти.

Основним шляхом збуту (відвантаження) готової продукції покупцям, в тому числі ільменітового концентрату виробництва філії «ІГЗК» АТ «ОГХК», протягом останніх років слугували морські перевезення через порти в акваторії Чорного та Азовського морів. Втрата зазначених логістичних каналів реалізації готової продукції та відповідно втрата доходів від основної діяльності істотно вплинули на спроможність АТ «ОГХК» та його філій виконувати своєчасно фінансові зобов`язання.

Дані обставини, зокрема й не виключно, вплинули на прийняття рішення Правлінням АТ «ОГХК» про тимчасове призупинення діяльності філії «ІГЗК» АТ «ОГХК» «… здійснити всі необхідні заходи для оптимізації витрат виробництва філії по причині зменшення планів виробництва та скороченням обсягів виробництва у зв`язку з простоєм зовнішнього ринку споживання продукції Товариства, повним виключенням поставок до російської федерації, економічної кризи, що унеможливлює поставки продукції до Китайської Народної Республіки, закриттям налагоджених логістичних (експедиторських) шляхів…».

За результатами ухваленого управлінського рішення тимчасово була зупинена робота збагачувальної фабрики №3 та відповідно робота гірничо-добувних комплексів, а саме: кар`єр № 7, кар`єр № 8, кар`єр №9.

Крім означеного, в основу прийнятого рішення про призупинення діяльності філії «ІГЗК» АТ «ОГХК» була покладена складова матеріального забезпечення: відсутність соди кальцинованої та відсутність литва до ґрунтових насосів, відключення від газопостачання, що унеможливлювало роботу збагачувальної фабрики і т.п., тобто відсутність критично важливих комплектуючих, без яких робота кар`єрних комплексів та фабрики неможлива. З метою розблокування експорту продукції, Товариством тривалий час налагоджувалися і досі налагоджуються нові логістичні шляхи та здійснюється пошук споживачів. Однак, обсяги реалізації продукції є обмеженими.

В той же час, зважаючи, що реалізація виробленої продукції є найважливішим аспектом у здійсненні господарської діяльності АТ «ОГХК», що дає можливість філії «ІГЗК» АТ «ОГХК» виконати взяті зобов`язання, відбулось поступове відновлення роботи виробничих цехів філії «ІГЗК» АТ «ОГХК».

Крім того, деякі компанії-покупці не змогли здійснити оплату за вже поставлену продукцію, що вже призвело до багатомільйонної дебіторської заборгованості АТ «ОГХК», напряму негативно впливають на можливість товариства вести звичайну ділову активність та вчасно здійснювати оплату по існуючим контрактам.

Відповідач вважає, що прострочення у виконанні грошового зобов`язання зумовлене виключно наслідками військовою агресією російської федерації, а також невчасним ремонтом двигунів тепловозу, у зв`язку з чим не було змоги здійснити залізничне відвантаження готової продукції до 24.02.2022.

Відповідачем заявлено клопотання щодо можливості зменшення 3% річних, інфляційного збільшення на 50% .

Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу в частині інфляційних втрат та 3% річних в розмірах нарахованих позивачем. У випадку, якщо суд прийде до переконання про задоволення вимог позивача в частині інфляційних втрат та 3% річних, задовольнити клопотання відповідача про зменшення вищевказаних сум та розподілити судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач проти зменшення 3% річних та інфляційних втрат заперечує та зазначає, що відповідач не зазначив яким саме чином прострочення позивачем ремонту на 21 день вплинуло на неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати такого ремонту.

Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив

Відповідач зазначає, що ТОВ «Дніпрогідропередача» були порушені строки надання послуг визначені Договором, а саме: Відремонтовані двигуни У1Д6 для тепловозу ТГК-2М були передані лише 17.02.2024 року, а відповідно до умов Договору мали бути передані до 24.01.2024 року, за місяць до повномштабного вторгнення російської федерації, яке відбулося 24.02.2024 року.

Так як транспортування випущеної продукції відбувається виключно залізничним транспортом, а доставка до кінцевих споживачів здійснюється або залізничним транспортом напряму або через морські порти, куди також продукція доставляється залізницею транспортування та реалізацію продукції на час ремонту тепловозів було зупинено, і як наслідок коштів, якими необхідно розраховуватись за поточні договори та угоди, філія «ІГЗК» АТ «ОГХК» не отримала, у зв`язку з чим і не змогла виконати грошове зобов`язання ще до повномаштабного вторгнення.

Також слід зауважити, що встановлення та наладка двигунів на тепловози займає досить значний термін, тому починаючі з дати поставки 17.02.2024 та до початку повномаштабного вторгнення 24.02.2024 здійснити встановлення наладку та запуск в експлуатацію залізничного транспорту не було змоги.

Після припинення бойових дій на території Житомирської області та стабілізації ситуації у 2024 році здійснено встановлення двигунів на залізничний транспорт. У зв`язку з частковим розблокуванням морських портів, відбувається поступове відновлення роботи підприємства.

З огляну на означене, та враховуючи факт простою залізничного транспорту по вині ТОВ «Дніпрогідропередача», що не дало змоги відвантажити продукцію та отримати кошти, якими розрахуватися по своїм зобов`язанням, вважаємо ці обставини винятковими, і такими, які дозволяють зменшити нараховані штрафні санкції.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Між ТОВ «ДНІПРОГІДРОПЕРЕДАЧА» (виконавець) та АТ «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» (замовник) було укладено договір про надання послуг №ВДТ1000-313/3-21 від 24.11.2021 (арк.с.8).

Згідно пункту 1.1 договору виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги з ремонту двигунів У1Д6, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцеві зазначені послуги на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору інформація про вид, кількість та вартість послуг, які надаються за цим договором, міститься у протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору) та відомостях дефектів (додатки №2 і №3 до договору).

Протоколом узгодження договірної ціни (арк.с.12) встановлено, що послуги передбачають ремонт двох двигунів У1Д6 тепловозу ТГК-2М, і вартість таких послуг становить 339 999,98 грн з ПДВ.

Виконавцем здійснено ремонт двигунів та 17.02.2022 повернуто їх АТ «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» з ремонту, що підтверджується відповідним актом здачі-прийняття від 17.02.2022 №1/02 та товарнотранспортною накладною від 17.02.2022 №3, які підписаними обома представником сторін (арк.с.7, 24).

Також 17.02.2022 між сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №д-00000001, яким підтверджено надання ТОВ «ДНІПРОГІДРОПЕРЕДАЧА» послуг вартістю 339 999,98 грн з ПДВ з ремонту двох двигунів У1Д6 тепловозу ТГК-2М та відсутність претензій зі сторони АТ «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» до результатів таких послуг (арк.с.6).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що оплата послуг здійснюється замовником протягом 30 банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг, на підставі виставленого виконавцем рахунку.

17.02.2022 виконавцем виставлено замовнику рахунок № д-00000002 на оплату наданих послуг загальною вартістю 339 999,98 грн з ПДВ (арк.с.22).

28.09.2024 виконавець, у порядку досудового врегулювання спору, звертався до замовника з претензією (вих. № 2709) про сплату заборгованості (арк.с.21).

Проте замовником не надано відповіді на вищезазначену претензію.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачем не сплачена, що і є причиною спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини надання послуг.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору передбачено строк оплати наданих послуг, а саме відповідно до пункту 2.4 договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав 31.03.2022.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час розгляду справи доказів оплати наданих послуг від представників сторін не надійшло.

Тому, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 339 999,98 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 01.04.2022 по 27.01.2025 у розмірі 28 842,33 грн, інфляційні втрати за період квітень 2022 грудень 2024 у розмірі 131 112,95 грн.

Відповідач заявив клопотання відповідача про зменшення інфляційних нарахувань та 3% річних на 50%.

Позивач проти клопотання про зменшення заперечує.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Верховний Суд вже звертав увагу, що частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Визначені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Крім того, Верховний Суд переглядаючи судові рішення у справі №904/4334/22 у касаційному порядку, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.

Враховуючи, що у даній справі відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3 %, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3 % річних судом не встановлено.

Також, відповідач вказує, що прострочення у виконанні грошового зобов`язання зумовлене виключно наслідками військовою агресією російської федерації, а також невчасним ремонтом двигунів тепловозу, у зв`язку з чим не було змоги здійснити залізничне відвантаження готової продукції до 24.02.2022.

Суд з цього питання зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.

Відповідно до висновків, які сформулював Верховний суд у своїх Постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, так, суд встановив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особою буде доведено неможливість виконання через неї передбачених умовами договору зобов`язань.

Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов`язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, відповідачем не надано належних доказів настання форс-мажорних обставин (сертифікат ТПП України).

Господарський суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі. Воєнний стан на території України не свідчить про те, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність, зокрема розрахуватись за вже отримані послуги. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів конкретного впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором.

Також, відповідач не зазначив яким саме чином прострочення позивачем ремонту на 21 день вплинуло на неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати такого ремонту впродовж 3 років.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 28 842,33 грн та інфляційних втрат у розмірі 131 112,95 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір у розмірі 5 999,46 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; ідентифікаційний код 36716128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОГІДРОПЕРЕДАЧА (49000, м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 56/102; ідентифікаційний код 34061092) основний борг у розмірі 339 999,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 131 112,95 грн, 3% річних у розмірі 28 842,33 грн та судовий збір у розмірі 5 999,46 грн.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя Я.С. Золотарьова