Рішення від 09.04.2025 по справі 910/639/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2025Справа № 910/639/25

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Водгео»доПівнічного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання недійсним рішенняСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Трушков В.Л.;від відповідача:Тацишина О.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Водгео» (надалі - КП «Водгео») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - «Комітет») про визнання недійсним рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним постановленням Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України рішення №60/194-р/к від 31.10.2024 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», у зв`язку з чим просить суд визнати таке рішення недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.

19.02.2025 до Господарського суду міста Києва від Комітету надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі стверджуючи про відсутність в діях Комітету порушень норм діючого законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення. Крім того, відповідач стверджує про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, у зв`язку із тим, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.12.2024 у справі №925/473/21(925/1469/24) закрито провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

24.02.2025 до Господарського суду міста Києва від КП «Водгео» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав додаткові пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

07.03.2025 до Господарського суду міста Києва від Комітету надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач надав пояснення щодо необхідності закриття провадження у даній справі.

11.03.2025 до Господарського суду міста Києва від КП «Водгео» надійшли заперечення щодо необхідності закриття провадження у даній справі, в яких позивач зазначає про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі.

В судовому засіданні 26.03.2025 судом відхилено клопотання Комітету про закриття провадження у справі з огляду на те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.01.2025 у справі №925/473/21 (925/1469/24) закрито провадження у справі в межах справи про банкрутство КП «Водгео», з підстав того, що такий спір має здійснюватись не в межах справи про банкрутство, а господарським судом згідно встановленою територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Тобто, фактично Господарський суд Черкаської області зробив висновок про те, що справа за позовом Комунального підприємства «Водгео» до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №60/194-р/к від 31.10.2024 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство Комунального підприємства «Водгео», а має розглядатись Господарський судом міста Києва.

Ухвала Господарського суду Черкаської області від 16.01.2025 у справі №925/473/21 (925/1469/24) набрала законної сили та не оскаржувалась, в тому числі і Комітетом, а відтак є обов`язковою до виконання та нівелює підстави для закриття провадження у даній справі або направлення її за виключною підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство КП «Водгео», що може мати наслідком позбавлення права останнього на доступ до правосуддя.

В судовому засіданні 26.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.04.2025.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, проти позову заперечила та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 09.04.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Комітету №60/194-р/к від 31.10.2024 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі - «Рішення»):

- визнано, що Комунальне підприємство «ВодГео» у період з грудня 2021 року по вересень 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в межах м. Сміла Черкаської області, с. Будки, с. Плоске Балаклеївської об`єднаної територіальної громади та с. Холоднянське Тернівської об`єднаної територіальної громади, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які належать Комунальному підприємству «ВодГео» на правах оренди та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкурента;

- визнано дії Комунального підприємства «ВодГео», які полягають у стягненні плати за видачу технічних умов на встановлення приладів обліку води, які не передбачені законодавством, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в межах м. Сміла Черкаської області, с. Будки, с. Плоске Балаклеївської об`єднаної територіальної громади та с. Холоднянське Тернівської об`єднаної територіальної громади, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які належать комунальному підприємству «ВодГео» на правах оренди та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку;

- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини Рішення, накладено на Комунальне підприємство «ВодГео» штраф у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що не погоджується із аргументами Комітету, що покладені в основу Рішення, вважає їх не обґрунтованими в наслідок помилкового застосування матеріального права.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Комітет зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень, а також у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у Рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими; Комітетом надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення позивача як порушника до визначеної Законом відповідальності.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами процесуального права також визначено (стаття 4 Господарського процесуального кодексу України), що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 року у справі №920/301/18, від 25.06.2019 року у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 року у справі №902/377/19).

Судом встановлено, що розпорядженням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/173-рп/к від 19.09.2024 розпочато розгляд справи №475/60/173-рп/к.24 за ознаками вчинення КП «ВодГео» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в межах м. Сміла Черкаської області, с. Будки, с. Плоске Балаклеївської об`єднаної територіальної громади та с. Холоднянське Тернівської об`єднаної територіальної громади, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які належать КП «ВодГео» на правах оренди та використовуються (експлуатуються) ним для надання послуг своїм абонентам (споживачам), що може призвести до ущемлення інтересі споживачів, яке було б неможливим за умови існування значної конкуренції на ринку.

В ході розгляду справи №475/60/173-рп/к.24 Комітетом встановлено, що КП «ВодГео» стягувало плату за видачу технічних умов на встановлення приладів обліку води, які не передбачені законодавством та припинило стягнення плати за вказані технічні умови з 02.05.2024. Такі дії Комітетом визнано зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

За вчинення порушення накладено штраф на КП «ВодГео» у розмірі 34 000,00 грн.

Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі (ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції (абзац другий ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

накладення штрафу (абзац сьомий ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

На дату прийняття Комітетом Рішення діяли Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України №5 від 19.04.1994 (надалі - Правила розгляду справ).

У рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності) (абзац перший п. 4 розділу VIII Правил розгляду справ).

Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статтею 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків (абзац другий п. 4 розділу VIII Правил розгляду справ).

Отже, з вказаного слідує, що попри наявність у рішенні Комітету описової та мотивувальної частини, правові наслідки для конкретної особи (відповідача) створює саме резолютивна частина рішення Комітету, яка містить відповідні висновки у порядку статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно резолютивної частини Рішення, що є предметом оскарження у даній господарській справі, Комітет визнав дії КП «ВодГео» порушенням передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

За твердженням позивача, Комітетом помилково застосовано норми права, не з`ясовано змісту господарських операцій позивача, а резолютивна частина рішення заснована на припущеннях.

Зокрема, позивачем стверджується, що відповідачем помилково застосовано норми Закону України «Про природні монополії».

Суд відзначає, що в тексті Рішення відсутнє відповідне посилання на Методику, про дослідження об`єкта - суб`єкта господарювання ринку природної монополії відповідно до Закону України «Про природні монополії», із змісту рішення не вбачається застосування останнього. Саме на уповноважений орган покладено здійснення аналізу монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання, як і визначення ринку, як і об`єкту, часових та територіальних меж.

Факт зайняття суб`єктом господарювання домінуючого становища на ринку доводиться органами Комітету на підставі відповідного дослідження, проведеного у порядку, передбаченому Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Пункт 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку містить перелік можливих дій для визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання, тобто є диспозитивною нормою. Цей перелік застосовується залежно від конкретного порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

При встановленні переліку товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання, а також товарних меж ринку, органам Комітету необхідно керуватись термінами, наведеними у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зокрема, для понять «товар» та «ринок товару (товарний ринок)», які передбачають наявність відносно будь-якого предмета господарського обороту, тобто товару, попиту і пропозиції на нього.

Частиною першою статті 2 Законом України «Про природні монополії» визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.

Передбачене цим Законом регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, не застосовується до діяльності таких суб`єктів у сферах, що не належать до природних монополій та суміжних ринків, визначених цим Законом.

При наданні оцінки та визначення становища на обраному ринку, його меж, товару, тощо у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідний Закон України «Про природні монополії» не застосовується до правовідносин з оцінки дій позивача Комітетом на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в межах м. Сміла Черкаської області, с. Будки, с. Плоске Балаклеївської об`єднаної територіальної громади та с. Холоднянське Тернівської об`єднаної територіальної громади, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які належать КП «Водгео» на правах оренди та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам).

Також, позивачем стверджується, що відповідачем не доведено ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку, для подібного висновку та накладення штрафу мають бути вагомі доводи основані на фактах, а не суб`єктивна думка (припущення) авторів Рішення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб`єктам господарювання», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а щодо розгляду та вирішення справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання - також з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

Норми діючого законодавства України не містять вичерпного переліку усіх можливих ринків товарів (послуг) у розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції» та інших актів законодавства про захист економічної конкуренції. За умови визначення становища суб`єкта господарювання на ринку відповідно до положень частини другої або п`ятої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», обов`язок доведення того, що він зазнає значної конкуренції, покладається на такого суб`єкта господарювання.

Відтак суд не вбачає підстав для висновку про обґрунтованість вказаних тверджень позивача.

Крім того, позивач зазначає про порушення та неправильне застосування норм матеріального права Комітетом.

Із змісту Рішення вбачається, що Комітетом було враховано припинення порушення, про що КП «Водгео» листом №2491/0110 від 30.10.2024 повідомило Комітет та надало копію наказу №355/01/01-03 від 02.05.2024, яким виключено калькуляцію №40 для ІІ групи споживачів (бюджетні установи) та калькуляцію №40 для ІІІ групи споживачів (промисловість та інші) з наказу №296/01-03 від 29.12.2023 «Про встановлення вартості додаткових платних послуг».

Так, в пункті 130 Рішення зазначено, що КП «Водгео» припинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, з 02.05.2024 (наказ №354/1/01-03 від 01.05.2024) було скасовано плату за видачу технічних умов на встановлення приладів обліку води для абонентів, які мешкають у багатоквартирних будинках та для абонентів приватного сектору, однак залишено таку плату для бюджетних установ, промисловості та інших. Тобто дії позивача, які полягали у стягненні плати за видачу технічних умов на встановлення приладів обліку води, які не передбачені законодавством, було частково припинено.

Разом з тим, припинення порушення про захист економічної конкуренції не свідчить про відсутність відповідного порушення та його кваліфікацію з накладанням штрафу.

Крім того, статтею 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачено обов`язкового настання наслідків в частині порушення прав споживачів, оскільки остання передбачає факт ущемлення інтересів споживачів. Відтак встановлення та доведення реальних фактичних понесених наслідків не є обов`язковою умовою.

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не обов`язкове настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їхніх прав чи інтересів, а достатньо встановлення можливості настання зазначених наслідків у зв`язку з відповідними діями такого суб`єкта господарювання.

Відносини КП «Водгео» зі споживачами є договірними та регулюються в межах приватного права - цивільного та господарського законодавства в індивідуальному порядку та не належать до оцінки таких відносин органами Антимонопольного комітету України.

Продавець (постачальник) товару визнається таким, що займає монопольне становище на ринку товару у відповідних територіальних межах, якщо зміна продавця (постачальника) товару є недоцільною для покупця (споживача), оскільки є неможливою без значних економічних витрат або зміни споживчих характеристик такого товару.

При цьому, шкода, як цивільно-правова категорія, завдана внаслідок вчинення відповідних дій, не є складовою порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Саме по собі дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері ціноутворення, в тому числі на договірних засадах не означає відсутності в діях такого суб`єкта господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, або застосування різних цін до рівнозначних угод без об`єктивно виправданих на те причин.

В свою чергу оцінка таких договірних відносин не підпадає під дію регулювання конкуренційного законодавства та, відповідно, повноважень Комітету, Рішенням суб`єкта господарювання притягнуто до відповідальності не у зв`язку з укладенням договорів із споживачами, а у зв`язку з діями в частині встановлення та введення в дію калькуляцій відповідно до наказів.

Стосовно тверджень позивача про те, що Відповідачем не з`ясовано, що внутрішньобудинкові мережі не належать КП «Водгео» на жодних правових підставах і не перебувають у нього на обслуговуванні, суд відзначає, що рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області №444 від 24.04.2008 «Про внесення змін до рішення виконкому №661 від 21.06.2007 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді», яким вирішено додаток до рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області №661 від 21.06.2007 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді» викласти в новій редакції, КП «Водгео» визначено виконавцем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а відтак останнє є єдиним надавачем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в межах м. Сміла Черкаської області, с. Будки, с. Плоске Балаклеївської об`єднаної територіальної громади та с. Холоднянське Тернівської об`єднаної територіальної громади, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які належать КП «Водгео» на правах оренди та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам). Тобто, у споживачів КП «Водгео» відсутня альтернатива придбання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення окрім як у позивача.

При цьому, Комітетом оцінювався факт видання КП «Водгео» технічних умов на встановлення законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки (приладів обліку води) на платній основі.

Із змісту Рішення вбачається, що Комітетом було оцінено та проаналізовано ряд наказів позивача та його дії із встановлення калькуляцій, в результаті чого зроблено висновок, що для встановлення приладу обліку води у м. Сміла Черкаської області, с. Будки, с. Плоске Балаклеївської об`єднаної територіальної громади та с. Холоднянське Тернівської об`єднаної територіальної громади споживачу необхідно отримати від КП «Водгео» технічні умови за плату відповідного розміру, проте нормами діючого законодавства не передбачено видачу технічних умов на встановлення приладів обліку води та, відповідно, не передбачено стягнення плати за такі технічні умови.

Таким чином, Комітетом встановлено, що законодавством не передбачена видача технічних умов на встановлення приладів обліку води та стягнення плати за їх видачу, проте КП «Водгео» всупереч вимогам законодавства своїми наказами затвердило вартість видачі технічних умов на встановлення приладів обліку води.

За таких обставин, суд погоджується із твердженням відповідача про те, що стягнення позивачем плати за видачу технічних умов на встановлення приладів обліку води, які не передбачені законодавством, призвело до ущемлення інтересів споживачів послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, оскільки мало наслідком понесення споживачами додаткових фінансових витрат у зв`язку з отриманням таких технічних умов, а стягнення плати за видачу технічних умов на встановлення приладів обліку води з порушенням вимог чинного законодавства на послуги, на ринку яких такий суб`єкт займає монопольне (домінуюче) становище, за наявності інформації про їх економічну необґрунтованість, правомірно визнано Комітетом порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживанням монопольним становищем на відповідному ринку.

Такі дії КП «Водгео» були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в межах, де розташовані водопровідні та каналізаційні системи, які належать КП «Водгео» на правах оренди та використовуються (експлуатуються) ним для надання таких послуг своїм абонентам (споживачам), адже в такому випадку споживачі мали б можливість обирати між кількома виконавцями, та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого виконавця таких послуг.

У випадку ж відсутності конкуренції на відповідному ринку і, як наслідок, відсутності у споживачів альтернативи щодо придбання таких послуг, інакше ніж у КП «Водгео», вищезазначені дії призвели до настання негативних для споживачів наслідків.

Таким чином, доводи КП «Водгео», викладені у позовній заяві, спростовуються зібраними Комітетом під час розгляду антимонопольної справ доказами.

Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Положеннями статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено лише зупинення примусового виконання рішення органу Комітету у разі його оскарження в двомісячний строк з дня одержання такого рішення, такий строк є присічним і відновленню не підлягає, а Закон України «Про захист економічної конкуренції» не містить положень щодо переривання або зупинення його перебігу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4081/18.

Таким чином, суд погоджується із доводами Комітету про порушення КП «Водгео» двомісячного строку оскарження, оскільки, як зазначає сам позивач, Рішення отримано останнім 06.11.2024, а із даним позовом КП «Водгео» звернулось до Господарського суду міста Києва 20.01.2025.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 09.12.1994 «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші докази, заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Водгео».

Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Водгео» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.04.2025.

Суддя В.П. Босий