Рішення від 14.04.2025 по справі 910/818/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2025Справа № 910/818/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія Фактор»

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 119.273,74 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

23.01.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія Фактор» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 119.273,74 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.10.2023 відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «RENAULT DUSTER», державний номер НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «Аграрна компанія Фактор» та автомобіля «KIA SORENTO», з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 575344 від 24.10.2023 встановлено, що внаслідок цієї ДТП водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП. Постановою Мар`їнського районного суду Донецької області у справі 237/6174/23 від 26.01.2024 закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням у момент розгляду справи строків накладання адміністративного стягнення передбачених ст. 38 КУпАП. У зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «KIA SORENTO», з номерним знаком НОМЕР_2 не застрахована позивач звернувся до МТСБУ із заявою № 56268 від 01.11.2023 про виплату страхового відшкодування, проте останній листом від 26.03.2024 відмовив у здійсненні регламентної виплати. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення регламентної виплати, у відповідь на яку відмовлено листом від 26.03.2024. Згідно здійсненого на замовлення позивача експертного звіту № 241023 матеріальний збиток, завданий внаслідок пошкодження належного позивачу автомобіля становить 119.273,74 грн. З огляду на те, що відповідачем не здійснено виплату страхового відшкодування позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 119.273,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/818/25 від 30.01.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

06.02.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/818/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.02.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 13.02.2025 о 14:52 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 28.02.2025 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 13.02.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2023 о 17:35 год. у Донецькій області на 20 + 10 м автошляху Михайлівка-Селфідове-Курахове відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «KIA SORENTO», з номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортним засобом марки «RENAULT DUSTER», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідальність водія транспортного засобу «KIA SORENTO», з номерним знаком НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, не застрахована на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача відповідно до ст. 41.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно ст. 6 Закону України «Про страхування» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності - права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до п. 39.2.1 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» основним завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 43.1. ст. 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються такі централізовані страхові резервні фонди:

43.1.1. фонд страхових гарантій, призначений для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, з якими МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування та взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди. Мінімальний розмір фонду страхових гарантій встановлюється на рівні встановленого Законом України «Про страхування» мінімального розміру статутного фонду страховика, що займається видами страхування іншими, ніж страхування життя;

43.1.2. фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пп. а) п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП - 24.10.2023 не була застрахована, за відсутності доказів протилежного.

Позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ), із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24.10.2023.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно із п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

МТСБУ листом № 3-01б/11828 від 26.03.2024 посилаючись на те, що Мар`їнський районний суд Донецької області не встановив винну особу у скоєнні ДТП, що мала місце 24.10.2023, що свідчить про відсутність підстав для настання цивільно-правової відповідальності, тому на підставі п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відмовив у виплаті.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 675344 від 24.10.2023 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «KIA SORENTO», з номерним знаком НОМЕР_2 при зміні напрямку руху не переконався у безпеці та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «RENAULT DUSTER», державний номер НОМЕР_1 , який рухався у попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КупАП.

Проте, постановою Мар`їнського районного суду Донецької області від 26.01.2024 у справі № 237/6174/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16; від 29.04.2020 у справі № 638/1557/18).

Крім того, не притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо (Дана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі № 927/623/18).

З наявного у справі висновку експертного дослідження № УД-19/117-24/13740-ІЕ від 01.10.2024, складеного Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України за результатами дослідження наданої копій матеріалів про адміністративне правопорушення, вбачається, що в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «KIA SORENTO», з номерним знаком НОМЕР_2 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП; в заданій дорожній обстановці водій автомобіля «KIA SORENTO», з номерним знаком НОМЕР_2 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти даної ДТП шляхом виконання ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Отже, наявні у справі докази в сукупності свідчать, що спірна ДТП сталася у зв`язку з порушенням Водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, тобто з його вини.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у проведенні регламентної виплати.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Згідно звіту № 241023 від 24.10.2023, складеного суб`єктом оціночної діяльності Земляним Р.С. вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю «RENAULT DUSTER», державний номер НОМЕР_1 у ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 119.273,74 грн.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія Фактор» у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 3.028,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати позивача в розмірі 2.726,22 грн, пов`язані з отриманням висновку експертного дослідження № УД-19/117-24/13740-ІЕ від 01.10.2024, сплата їх підтверджується платіжною інструкцією № 287 від 21.08.2024, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 20.000,00 грн слід зазначити наступне.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

До позовної заяви подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести, з якого вбачається, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20.000,00 грн, що складається з:

1) Послуги адвоката (попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, вивчення і правовий аналіз матеріалів справи), кількість 2 години, вартість 4.000,00 грн;

2) Послуга адвоката (підготовка та подання позовної заяви до господарського суду про стягнення коштів), кількість 5 годин, вартість 10.000,00 грн;

3) Послуга адвоката (представництво інтересів клієнта в суді, орієнтовно три судових засідання, відеоконференції), кількість 3 години, вартість 6.000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

18.11.2024 між адвокатом Омелян Олександром Олександровичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія Фактор» (Замовник) укладено договір про надання правничих (юридичних) послуг № б/н (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Адвокат виконує роботи/надає послуги, вказані в п. 1.2 цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору замовник доручає, а Адвокат зобов`язується вчинити від імені та за рахунок Замовника такі юридичні дії: представляти права та законні інтереси Замовника в суді першої інстанції, здійснювати професійну діяльність згідно з умовами цього договору з усіма правами адвоката, які передбачені законодавством України, у зв`язку із зверненням Замовника у Господарський суд міста Києва до Моторно (транспортне) страхове бюро України про стягнення регламентної виплати внаслідок пошкодження автомобіля Замовника у ДТП 24.10.2023.

10.01.2025 адвокатом Омелян Олександром Олександровичем на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія Фактор» в Господарському суді міста Києва видано ордер серії АЕ № 1353741.

Підтвердженням того, що Омелян Олександр Олександрович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2342 від 18.07.2011.

Згідно з п. 4.1 договору на визначення розміру гонорару Адвоката впливають терміни та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь тяжкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Замовника. Обсяг правових послуг враховується щодо обґрунтованого розміру гонорару. Можлива сплата гонорару після при1няття рішення/постанови судової інстанції.

Відповідно до п. 4.2 договору усього гонорар Адвокату складає 20.000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно платіжної інструкції № 516 від 22.11.2024 перерахував на рахунок Адвоката за надання правової допомоги за договором від 18.11.2024 кошти в сумі 20.000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем здійснено попередню оплату послуг у визначеному Адвокатом орієнтовному розмірі, проте фактично, з огляду на поданий попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, така послуга адвоката як представництво інтересів клієнта в суді, орієнтовно три судових засідання, відеоконференції, кількістю 3 години, вартістю 6.000,00 грн надана не була, оскільки справу судом розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подано; не співмірність витрат не доведено.

Слід зазначити, що за змістом статті ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 520/9408/18.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання та сплати правової допомоги позивачу на погоджену між Клієнтом та Адвокатом суму у розмірі 14.000,00 грн.

Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, співмірність розміру витрат з наданими послугами та їх оплату, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правову допомогу покладаються на відповідача частково в сумі 14.000,00 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02653, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія Фактор» (85531, Донецька обл., Волновахський район, с. Олексіївка, вул. Зелена, 20; код ЄДРПОУ 37339924) 119.273 (сто дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят три) грн 74 коп. збитків, 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 2.726 (дві тисячі сімсот двадцять шість) грн 22 коп витрат, пов`язаних з отриманням висновку, 14.000 (чотирнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова