Постанова

від 19.12.2007 по справі 30/46-07-918

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/46-07-918

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 грудня 2007 р.                                                                                    № 30/46-07-918  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Швеця В.О., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Донбасконтракт"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р.

у справі№ 30/46-07-918

господарського судуОдеської області

за позовомАкціонерного товариства закритого типу "Виробниче об'єднання "Облпаливо"

до1) Одеської залізниці,2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасконтракт"

простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:— не з'явились;

відповідача-1:Слюсар М.М., дов. реєстр. № 407 від 15.09.2005 р.;

відповідача-2:— не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У січні 2007 р. Акціонерне товариство закритого типу “Виробниче об'єднання “Облпаливо” (далі –Об'єднання) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Одеської залізниці (далі –Залізниця) суму збитків у розмірі 2 905,03 грн.

Позовні вимоги Об'єднання обґрунтовувало тим, що на підставі договору № 9 від 18.04.2004 р., укладеному між ним та Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма “Санрайс”, останнє відпустило на його адресу вугілля марки АС у вагоні № 65488744 по залізничній накладній № 48614194 у кількості 70 000 кг, однак при комісійному перевантаженні вказаного вагону з вугіллям було встановлено недостачу вугілля у кількості 8 300 кг, що підтверджується комерційним актом серії БА № 099427/*1 від 02.09.2006 р., у зв'язку з чим Залізниця на підставі норм Закону України “Про залізничний транспорт” та Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі –Статут залізниць України), має відшкодувати збитки, завдані недостачею вантажу (вугілля), у розмірі 2 905,03 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2007 р. до участі у справі у якості другого відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Донбасконтракт” (далі –Товариство).

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2007 р. (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги Об'єднання задоволено: з Залізниці та Товариства на користь Об'єднання стягнуто по 1 452,51 грн. Рішення мотивовано тим, що Товариство та Залізниця мають нести солідарну відповідальність за недостачу вантажу (вугілля) на підставі ст. 541 Цивільного кодексу України, оскільки Товариство (вантажовідправник) при завантаженні вагону № 65488744 порушило вимоги Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542, а Залізниця не довела відсутності своєї вини у відповідній недостачі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. (колегія суддів: Журавльов О.О., Тофан В.М., Михайлов М.В.) рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2007 р. змінено: на користь Об'єднання з Залізниці стягнуто 1 207,52 грн., а з Товариства –1 207,51 грн. Постанова мотивована тим, що господарський суд першої інстанції у порушення п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, не врахував норм природної втрати вантажу (вугілля).

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. в частині стягнення з нього 1 207,51 грн. скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити Об'єднанню у задоволенні позовних вимог до нього, та стягнути відповідну суму з Залізниці. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що господарський суд другої інстанції, приймаючи постанову, яка оскаржується, порушив ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 110, 113, 114 та 155 Статуту залізниць України.

Об'єднання та Залізниця не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 19.12.2007 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим  господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Швеця В.О. та Шаргала В.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з частинами першою та п'ятою ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Частина третя ст. 32 Статуту залізниць України передбачає, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Частина перша та друга п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542, встановлюють, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи (актом № 1 про технічний стан вагона (контейнера) від 02.09.2006 р.), причина виникнення несправності вагона № 65488744 –тріщина по зварюванню старого походження, 1 люк (права сторона), довжиною 200 мм, шириною 20 мм, через що можлива теча вантажу.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з твердженням місцевого та апеляційного господарських судів про те, встановлені несправності вагону № 65718249 не мали прихованого характеру та могли бути виявлені як Залізницею при подачі вагону під завантаження, так і Товариством при здійснені завантаження вагону, яке не відмовилось від його використання.

Це свідчить про порушення Залізницею ст. 31 Статуту залізниць України, та про порушення Товариством ст. 32 Статуту залізниць України та п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок господарських судів першої та другої інстанції про те, недостача вантажу (вугілля) у вагоні № 65718249 сталась як з вини Залізниці, так і з вини Товариства.

Відповідно до частин першої –третьої ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, відшкодувати Об'єднанню збитки, завдані недостачею вантажу (вугілля) у вагоні № 65488744, має як Залізниця, так і Товариство, тобто, відповідне твердження господарських судів попередніх інстанції є таким, що відповідає вимогам законодавства України.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасконтракт” залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. у справі № 30/46-07-918 господарського суду Одеської області –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          В.О. Швець

           Суддя                                                                          В.І. Шаргало