Рішення від 15.04.2025 по справі 922/3541/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3541/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління житлово-комунального господарства Світловодської міської ради, м. Світловодськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "Гріг", м. Харків про стягнення 162479,97 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління житлово-комунального господарства Світловодської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "Гріг", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі вартості майна в сумі 74625,00 грн, яке було передано на зберігання за договором № 77 від 21.12.2021, неустойку (штраф) 68655,00 грн, 3% річних 5135,30 грн, інфляційні втрати 14064,67 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 08.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою суду від 21.10.2024 провадження у справі № 922/3541/24 зупинено до набрання законної сили остаточним рішенням у справі №912/2418/24, яка перебуває у провадженні Господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою суду від 03.03.2025 постановлено провадження у справі № 922/3541/24 поновити, продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.10.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.10.2024, відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії, в порядку ч.2-4 ст.120 та ч.5 ст.242 ГПК України направлено позивачу в електронному вигляді до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний Суд" ЄСІТС та відповідачу - у паперовому вигляді листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу (яка зазначена позивачем у позові та вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Відповідач - ТОВ "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "Гріг", в порушення вимог ч.6 ст.6, ч.7 ст.42 ГПК України не зареєстрував електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, своїм правом на захист не скористався, ні в установлений судом строк, ні станом на день прийняття судом даного рішення не подав відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду про відкриття провадження у даній справі від 08.10.2024, що була направлена на юридичну адресу відповідача 09.10.2024, не вручена адресату, та 17.10.2024 повернулася за зворотною адресою до суду з довідкою від 15.10.2024 працівника оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта" про причину повернення поштового відправлення -"за закінченням терміну зберігання" (а.с.№54-55), що відповідно до приписів ч.6 ст.242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі.

Так, ухвала суду про зупинення провадження у справі від 21.10.2024 року, що була направлена на юридичну адресу відповідача 21.10.2024, не вручена адресату, та 30.10.2024 повернулася за зворотною адресою до суду з довідкою від 27.10.2024 працівника оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта" про причину повернення поштового відправлення - "за закінченням терміну зберігання" (а.с.№66-67), що відповідно до приписів ч.6 ст.242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача.

Крім того, ухвала про поновлення провадження у даній справі від 03.03.2025 була направлена на юридичну адресу відповідача 03.03.2025 та не вручена адресату, оскільки 10.03.2025 повернулася за зворотною адресою до суду з довідкою від 08.03.2025 працівника оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта" про причину повернення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.№80-81), що відповідно до приписів ч.6 ст.242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача.

Згідно п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Тобто, в разі, якщо ухвалу суду направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або яка повідомлена суду стороною, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання відповідачем зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, як вже зазначалося вище, всі ухвали суду по даній справі, зокрема, про відкриття провадження у справі, про зупинення провадження у даній справі, про поновлення провадження у даній справі були вчасно офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.

В силу приписів ст.ст.2,4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено необхідні заходи для повідомлення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "Гріг", про розгляд даної справи та надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань.

Втім, відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та жодного доказу для долучення до матеріалів справи не надав, із заявами або клопотаннями по суті справи та з процедурних питань до суду не звертався, на зв`язок із судом будь-яким чином не виходив.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже його відсутність не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що судом вчинено необхідні заходи для повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об`єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.12.2021 року між Управлінням житлово-комунального господарства Світловодської міської ради (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "ГРІГ" (постачальник) укладений договір №235/21 про закупівлю.

Відповідно до п. 1.1. договору №235/21 постачальник зобов`язується у 2021 році поставити покупцю товар згідно закупівлі "Придбання спортивно-ігрового дитячого майданчика, вул. Приморська, 8, м. Світловодськ", (код ДК 021:2015-37530000-2 - Вироби для парків розваг, настільних або кімнатних ігор), зазначений в додатку №1 до даного договору - "Специфікації", а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 3.1. договору № №235/21 ціна цього договору 74625,00 грн в тому числі ПДВ 12437,50 грн.

У відповідності до договору від 20.12.2021 №235/21 ТОВ "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "ГРІГ" 21.12.2021 поставлено Управлінню житлово-комунального господарства Світловодської міської ради товар спортивно ігровий дитячий майданчик всього сім найменувань, на загальну суму 74625,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 21.12.2021 №1012/77, яку 22.12.2021 зареєстровано та взято на облік Світловодським управлінням державної казначейської служби Кіровоградської області, та актом приймання-передачі товару №1 від 20.12.2021 до договору №235/21.

Позивачем, було здійснено оплату за поставлений по договору від 20.12.2021 №235/21 товар, в сумі 74625,00 грн, що визнається сторонами по справі.

21.12.2021 між Управлінням житлово-комунального господарства Світловодської міської ради (далі також - Управління, позивач, поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "ГРІГ" (далі також ТОВ "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "ГРІГ", відповідач, зберігач), було укладено договір зберігання № 77.

Відповідно до п. 1.1 договору № 76 в порядку та на умовах, визначених цим договором, за документами (видаткова накладна), яка є невід`ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору дитяче ігрове обладнання, детальний перелік якого наведений у акті прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору. Дитяче ігрове майно надалі іменується "майно по адресі: вул. Приморська, 8".

Відповідно до п.1.2 договору № 77, загальна вартість майна прийнятого на зберігання 74625,00 грн в т.ч. ПДВ 12437,50 грн.

Відповідно до п. 2.1.4 договору №77, зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

За приписами п. 3.2 договору, поклажодавець має право у будь який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частина).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі), або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві всі пов`язані з цим збитки.

Також, п. 4.3 договору закріплює, що у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві штраф у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожен день затримки.

Додатковою угодою №1 від 01.06.2022, п. 6.2 договору №77 від 21.12.2021, викладено в новій редакції та визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами скріплення печатками та діє до 23 серпня 2022 року (відповідно до Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №2102-ІХ, Указу Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" №341 від 17.05.2022 року). У разі продовження строку воєнного стану, термін дії договору продовжується до закінчення воєнного стану в Україні.

21.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "ГРІГ" (зберігач) та Управлінням житлово-комунального господарства Світловодської міської ради (поклажодавець) підписаний акт передачі-приймання на відповідальне зберігання № 77 від 21.12.2021, відповідно до якого поклажодавцем було передано, а зберігачем прийнято на відповідальне зберігання дитяче ігрове обладнання на суму 74625,00 грн.

Відповідно до п.3 акту від 21.12.2012, зберігач зобов`язаний повернути отриманий за цим актом дитячий ігровий майданчик поклажодавцю за першою вимогою й невідкладно.

17.05.2022 листом № 475/2 позивач просив відповідача повернути серед іншого і спортивно ігровий майданчик, переданий на зберігання по договору № 77 від 21.12.2021.

Листом від 07.06.2022 № 536/2, направленим відповідачу 08.06.2022, позивач просив повернути майно або повернути грошові кошти, в тому числі і за договором зберігання № 77 від 21.12.2021.

Аналогічні вимоги були пред`явлені і листами від 30.11.2022 №1121/3, від 08.02.2023 №108/2.

Відповідач, у відповідь на лист позивача від 08.02.2023 №108/2 (вхід.№144 від 09 лютого 2023) повідомив, що у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні та потраплянням м. Харкова у зону бойових дій, керівництво ТОВ "ЗДІСО ГРІГ" вимушено було зупинити роботу підприємства. Більшість працівників виїхало в безпечні райони України та закордон. Наразі розглядається питання щодо поновлення роботи підприємства навесні 2023 року, що надасть можливість виконання своїх договірних зобов`язань. Про початок роботи підприємства буде повідомлено додатково.

Листом від 01.12.2023 №1394/3 позивач просив відповідача повернути серед іншого і спортивно ігровий майданчик, переданий на зберігання по договору № 77 від 21.12.2021, або відповідно сплатити грошові кошти.

У зв`язку із невиконанням вимог позивача, останнім направлено відповідачу вимогу про повернення майна від 08.08.2023 №851/2.

Станом на дату подання даної позовної заяви, майно передане позивачем на зберігання відповідачу останнім не було повернуто, вартість майна не сплачено.

Відповідачем не виконуються зобов`язання за договором зберігання, передане майно не повернуто, а збитки за втрачене майно вартістю 74625,00 грн не відшкодовано з 18.06.2022 (лист вимога №536/2 направлено позивачем 08.06.2022), тому позивачем нараховані у відповідності до приписів п. 4.3 договору та приписів чинного законодавства штрафні санкції у розмірі 68655,00грн, 14064,67 грн інфляційні втрати та 5135,30 грн 3% річних.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка рахунка-фактури) тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

За ч.1 та 2 ст.949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Статтею 950 ЦК України закріплено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

За приписами ч. 1 ст. 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Станом на момент розгляду справи, відповідач передане на зберігання майно не повернув, вартість майна у розмірі 74625,00 грн відповідачем не відшкодовано. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Стаття 549 визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище по тексту рішення, згідно п. 4.3. договору зберігання, у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві штраф у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожен день затримки.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування штрафу, процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договорів, є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу, процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 68655,00 грн штрафу, 14064,67 грн інфляційних втрат та 5135,30 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "ГРІГ" (код ЄДРПОУ 41973349, вул. Мала Панасівська, 1, м. Харків, Харківська обл., 61052) на користь Управління житлово-комунального господарства Світловодської міської ради (код ЄДРПОУ 26240718, вул. Героїв України, 4, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська обл., 27501) збитки у розмірі вартості майна в сумі 74625,00 грн, яке було передано на зберігання за договором № 77 від 21.12.2021, неустойку (штраф) у сумі 68655,00 грн, три проценти річних у сумі 5135,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 14064,67 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "15" квітня 2020 р.

СуддяЛ.В. Шарко