Рішення від 14.04.2025 по справі 922/401/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/401/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Харківметропроект", м. Харків про стягнення 25760,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Укрсиббанк", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківметропроект", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги за Договором про відкриття рахунків у цінних паперах № ЕМ-12/03 від 12.10.2010 у розмірі 24500,00 грн, штраф у розмірі 1260,00 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 13.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 13.02.2025 судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61012, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29-Б.

Втім, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/401/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, сплив процесуального строку встановленого для розгляду справи, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12 жовтня 2010 між АТ "УКРСИББАНК" (далі за текстом позивач, банк, зберігач) та Приватним акціонерним товариством "Харківметропроект" (далі за текстом відповідач, емітент) був укладений договір про відкриття рахунків у цінних паперах №ЕМ-12/03 (далі за текстом договір).

Відповідно до п.1.1 розділу 1 договору позивач зобов`язувався виконувати обов`язки зберігача, обраного відповідачем відповідно до вимог Положення про порядок переведення випуску іменних акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 червня 2000р. №98 (далі за текстом Положення).

Згідно з п.2.1 розділу 2 договору емітент повинен здійснити наступні дії: забезпечити передачу реєстру власників іменних цінних паперів та переведення обліку прав власності на акції у бездокументарній формі до Зберігача відповідно до вимог Положення; забезпечити відкриття зберігачем рахунків у цінних паперах власникам іменних цінних паперів випуску, що дематеріалізується, відповідно до вимог Положення; повідомити власників, зареєстрованих у реєстрі власників іменних цінних паперів випуску, що дематеріалізується, про потребу укладення власником акцій договору про відкриття рахунку у цінних паперах зі зберігачем; надати зберігачу розпорядження на відкриття рахунків у цінних паперах та зарахування на них акцій.

Пунктом 3.4. розділу 3 договору передбачено, що до укладення власником із зберігачем договору про відкриття рахунку в цінних паперах зберігач щодо обслуговування рахунку в цінних паперах, що відкритий власнику емітентом, здійснює наступні дії: зберігання акцій на рахунку в цінних паперах власника; надання першої виписки з рахунку в цінних паперах при особистому зверненні власника або уповноваженого представника власника акцій випуску, що дематеріалізується; унесення змін до реквізитів власника цінних паперів (з урахуванням особливостей, визначених Положенням); зарахування на рахунок у цінних паперах власника перерахованих депозитарієм доходів у вигляді цінних паперів; безумовні операції з управління рахунком у цінних паперах; виконання розпорядження спадкоємця власника щодо переказу акцій з рахунку в цінних паперах спадкодавця на рахунок спадкоємця.

Пунктом 4.2 розділу 4 договору передбачено, що відповідач оплачує послуги позивача згідно з умовами та в строки, передбачені цим договором, за тарифами, вказаними у Додатку 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4.4. розділу 4 договору операції щодо відкриття рахунків в цінних паперах власникам та зарахування акцій на рахунки в цінних паперах цих власників зберігач здійснює після отримання від емітента повної передоплати, за тарифами, які зазначені у п.4.2.

Пунктом 4.5 розділу 4 договору передбачений обов`язок відповідача здійснювати оплату послуг позивача, які не передбачені п.4.4. цього договору, раз на місяць не пізніше 25-го числа місяця, наступного за місяцем закінчення звітного періоду, який становить календарний місяць.

Відповідно до Додатку 1 до договору за обслуговування рахунків у цінних паперах, що були відкриті емітентом, відповідач має сплачувати позивачу комісію у розмірі 700,00 гривень щомісячно за всі рахунки. Зазначений тариф включає також вартість зберігання цінних паперів на цих рахунках.

Як вказує позивач, починаючи з 25 березня 2022 до теперішнього часу відповідач не сплачує комісію за надані позивачем послуги, що підтверджується довідкою АТ "УКРСИББАНК" від 06.02.2025.

АТ "УКРСИББАНК" листом №36-4/2945 від 15.03.2024 звернувся до відповідача з нагадуванням про необхідність погасити заборгованість за договором, але зазначений лист був повернутий позивачу 15.04.2024 у зв`язку з неотриманням відповідачем та закінченням строку зберігання .

Листом №36-4/13500 від 29.11.2024 АТ "УКРСИББАНК" повторно звернувся до відповідача з проханням погасити заборгованість, але відповіді не отримав.

Враховуючи, невиконання відповідачем його зобов`язань за договором, станом на дату подання позову сума заборгованості відповідача за період з 25.03.2022 по 25.01.2025 становить 24500,00 грн.

Пунктом 6.4. розділу 6 договору встановлено, що у разі прострочення платежу Зберігачу за надані останнім послуги більш на 7 (сім) робочих днів Емітент, крім пені, повинен сплатити Зберігачу штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми заборгованості. Виплата пені або штрафу не звільняє сторони від виконання обов`язків за цим договором.

Через неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань за договором позивачем останньому до стягнення нарахована сума штрафу за 6 місяців за період надання послуг з 01 липня 2024 по 31 грудня 2024, яка та складає 1260,00 гривень.

Пунктом 7.1 розділу 7 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по цьому договору, якщо доведуть, що належне виконання зобов`язань виявилося неможливим внаслідок обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов подій: стихійне лихо, аварії, пожежі, масові порушення правопорядку, страйки, військові дії, протиправні дії третіх осіб чи інші обставини, що виникли після підписання договору та не залежать від волевиявлення сторін.

Відповідно до п. 7.3 розділу 7 договору у випадку виникнення обставин непереборної сили строк виконання сторонами зобов`язань по цьому договору продовжується на строк існування непереборної сили та її наслідків, якщо сторони не домовляться про інше.

Згідно п. 7.4. розділу 7 договору сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно (але не більше наступних 5-ох банківських днів, з дня виникнення форс-мажору) в письмовій формі проінформувати іншу сторону про ці обставини та їх вплив на виконання відповідних зобов`язань, та прийняти всі законні заходи для ліквідації наслідків та зменшення збитків.

Пунктом 7.6 розділу 7 договору встановлено, що неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення сторони про настання форс-мажорних обставин тягне за собою втрату права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності.

Відповідно до розділу 8 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010. Строк дії цього договору продовжується на кожний наступний рік у разі, якщо станом на останній день строку дії цього договору (початкового або продовженого) Зберігачем не укладено договори про відкриття рахунку в цінних паперах з кожним власником акцій Емітента, яким Зберігач відкрив рахунки в цінних паперах відповідно до цього договору, та/або кожним таким власником акцій Емітента не здійснено дії, передбачені п.3.5 цього договору, стосовно всіх акцій Емітента, зарахованих Зберігачем на рахунки в цінних паперах таких власників, відкриті Зберігачем згідно цього договору. Дія цього договору припиняється шляхом підписання сторонами відповідної угоди, в якій сторони обумовлюють порядок й особливості припинення прав та обов`язків і порядок остаточних розрахунків за цим договором.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач не виконав умови договору щодо повідомлення позивача про неможливість виконати свої зобов`язання за договором, він не має право посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу невиконання зобов`язань.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 вказаної статті визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна діяльність - це діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

За визначенням, наведеним у статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України", система депозитарного обліку цінних паперів - це сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів: про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Власник рахунка у цінних паперах - це особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах (ст. 1 Закону України "Про депозитарну систему України").

Частиною першою статті 194 Цивільного кодексу України визначено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

За змістом статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарний облік цінних паперів - це облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Позивачем надано акти прийому-здачі виконаних робіт та наданих послуг послуг згідно з договором за період з 28.02.2022 по 31.12.2024, з доказами їх направлення відповідачеві.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, договором встановлено, що відповідач оплачує послуги позивача згідно з умовами та в строки, передбачені цим договором, за тарифами, вказаними у Додатку 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.4.4. розділу 4 договору операції щодо відкриття рахунків в цінних паперах власникам та зарахування акцій на рахунки в цінних паперах цих власників зберігач здійснює після отримання від емітента повної передоплати, за тарифами, які зазначені у п.4.2.

Пунктом 4.5 розділу 4 договору передбачений обов`язок відповідача здійснювати оплату послуг позивача, які не передбачені п.4.4. цього договору, раз на місяць не пізніше 25-го числа місяця, наступного за місяцем закінчення звітного періоду, який становить календарний місяць.

Відповідно до Додатку 1 до договору за обслуговування рахунків у цінних паперах, що були відкриті емітентом, відповідач має сплачувати позивачу комісію у розмірі 700 гривень щомісячно за всі рахунки. Зазначений тариф включає також вартість зберігання цінних паперів на цих рахунках.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем вартості послуг за договором.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 24500,00 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1260,00 грн штрафу за період з 01.07.2024 по 31.12.2024.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в 1 рік.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4. розділу 6 договору встановлено, що у разі прострочення платежу Зберігачу за надані останнім послуги більш на 7 (сім) робочих днів Емітент, крім пені, повинен сплатити Зберігачу штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми заборгованості. Виплата пені або штрафу не звільняє сторони від виконання обов`язків за цим договором.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну вірність, відтак, позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 1260,00 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610-612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківметропроект" (61012, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29-б, код ЄДРПОУ 01388466) на користь Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за надані послуги за договором про відкриття рахунків у цінних паперах № ЕМ-12/03 від 12.10.2010 у розмірі 24500,00 грн, штраф у розмірі 1260,00 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "14" квітня 2025 р.

СуддяЛ.В. Шарко