Ухвала

від 15.04.2025 по справі 643/5718/25

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/5718/25

Провадження № 1-кс/643/1903/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025052110000001 від 16.01.2025 за ч. 4 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

СВ ХРУП 2 ГУНП в Харківській області спільно з СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025052110000001 від 16.01.2025 за ч. 4 ст. 191 КК України за фактом можливого привласнення бюджетних коштів службовими особами ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ» (код ЄДРПОУ 42697606) під час виконання договорів з Департаментом ЖКГ та ПЕК ХОВА з будівництва фортифікаційних споруд та об`єктів військової інфраструктури на території Харківської області.

В 2024 році Департаментом ЖКГ та ПЕК укладено 33 договори із ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ» на будівництво фортифікаційних споруд та об`єктів військової інфраструктури на території Харківській області на загальну суму 555 млн. 944 тис. грн.

З урахуванням відомостей ГУ ДПС в Харківській області (ЄРПН) проведено аналіз номенклатури та вартості будівельних матеріалів, які використовувались ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ» під час проведення будівництва та виявлено можливе завищення вартості на наступні будівельні матеріали: стінові панелі всіх конфігурацій, плити перекриття, блоки перекриття, загороджувальні піраміди, тощо.

Встановлено, що для придбання вищезазначених будівельних матеріалів залучаються підконтрольні посередники (юридичні та фізичні особи), по ланцюгам з якими здійснюється штучне завищення вартості будівельних матеріалів, а саме ТОВ «БУД-ТЕХПРОМ» (код ЄДРПОУ 45249909), ФОП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2 ), яким ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ» перераховано 198,3 млн. грн. та інші юридичні особи з підконтрольного ланцюга поставки - ПрАТ «АТП-16329», ТОВ «Бізнес Протекшн», ТОВ «Інтер Інвестбуд».

Відповідно до проведеного аналізу, внаслідок вказаних дій є ознаки завищення вартості будівельних матеріалів приблизно на 30-50% від ринкової.

Згідно довідки спеціаліста-бухгалтера від 05.03.2025 встановлено, що ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ» придбано у ТОВ «БУД-ТЕХПРОМ» (зареєстровано 16.02.2024) блоки БП-0,5-17х23у загальнійкількості 63шт.за ціною49138,85грн.за одиницюбез урахуванняПДВ. В свою чергу, відповідно до проведеного аналізу податкових накладних за даними ЄРПН встановлено, що в Реєстрі, зокрема, зареєстровані податкові накладні, відповідно до яких Покупцем ТОВ «БУД-ТЕХПРОМ» у квітні2024року придбаноу постачальникаТОВ «БІЛІВІН»(кодЄДРПОУ 45026652)блоки БП-0,5-17х23у загальнійкількості 63шт.по ціні36583,33грн.за одиницюбез урахуванняПДВ. Так, лише на вказаних будівельних матеріалах, загальна різниця у вартості БП-0,5-17х23 становить 790997,76 грн. без урахування ПДВ.

Таким чином, маються ознаки схеми злочинної діяльності службових осіб ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ» та бенефіціарів даної юридичної особи, яка полягає в закупці підконтрольними юридичними особами ТМЦ з метою подальшого документального продажу даних ТМЦ до ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ» з метою штучного завищення ціни на ТМЦ та подальшого внесення даної завідомо завищеної ціни службовими особами ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ» до актів КБ-2в (КБ-3) під час виконання договорів на будівництвофортифікаційних спорудта об`єктіввійськової інфраструктурина територіїХарківській області укладених з Департаментом ЖКГ та ПЕК ХОВА.

Так, до вказаних дій, які мають ознаки схеми злочинної діяльності можуть мати відношення юридичні особи (ТОВ «Тех-Інком», ТОВ «Буд-Техпром», ПрАТ «АТП-16329», ТОВ «Бізнес Протекшн», ТОВ «Інтер Інвестбуд») та фізичні особи ( ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

12.04.2025 слідчим, на підставі ухвал слідчого судді Московського районного суду м. Харкова проведено обшуки: за місцями мешкання осіб, які можуть бути причетними до протиправної діяльності, а також у автомобілях, які їм належать; за місцем розташування ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ».

Так, 12.04.2025 на підставі ухвали слідчогосудді Московськогорайонного судум.Харкова від07.04.2025проведено обшукза місцеммешкання ОСОБА_11 ,за адресою: АДРЕСА_1 ,під часякого виявлено та вилучено наступні речі: мобільний телефон Infinix smart 9 imei НОМЕР_3 imei2 НОМЕР_4 , (пароль «2002»).

Сторона обвинувачення вважає, що зазначені речі належать ОСОБА_11 , м.т. НОМЕР_5 .

Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 12.04.2025 вказані предмети визнані речовим доказом.

Вказані предмети, відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, так як зберегли на собі сліди вчинення злочину, містять відомості щодо обставин його вчинення у вигляді дзвінків, переписок з іншими особами, обмін інформацією, фотографії документів тощо, що може бути використано, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вилучені під час обшуку 12.04.2025 предмети були направлені до приміщення СУ ГУНП в Харківській області, за адресою: м. Харків, вул. Весніна, 14 для зберігання.

Прокурор в судове засідання не з`явився, до початку розгляду подав заяву в якій просив розглянути клопотання без його участі, клопотання підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Власник майна в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

В зв`язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.

Суд, розглянувши клопотання про арешт майна, дослідивши додані до клопотання матеріали, вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна здійснюється під час огляду, обшуку.

Згідно ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використовувалися як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Згідно абз. 2 ч.1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 від 12.04.2025 вилучений 12.04.2025 в ході обшуку місця мешкання ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон Infinix smart 9 imei НОМЕР_3 imei2 НОМЕР_4 визнано речовим доказам.

Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилученого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до штампу Укрпошти від ХРУП №2 ГУНП на адресу Московського районного суду м. Харкова дане клопотання було направлено 21.03.2025, тобто на наступний робочий день після вилучення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, п.п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучене 12.04.2025 в ході обшуку місця мешкання ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони його користування, розпорядження та відчуження, фактичним власником якого є ОСОБА_11 , яке вилучено слідчим в присутності даної особи, а саме на: мобільний телефон Infinix smart 9 imei НОМЕР_3 imei2 НОМЕР_4 , (пароль «2002»).

Зберігання майна зазначеного в п.п.1.1-1.3 визначити відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», який затверджено постановою КМ України від 19 листопада 2012 року №1104, та «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», затвердженої наказом № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Роз`яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1