Бершадський районний суд вінницької області
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяР І Ш Е Н Н Я
іменем України
Справа № 126/1935/24
Провадження № 2/126/169/2025
"09" квітня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Хмель Р. В.
зі секретарем Дончик О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про звільнення від сплати аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення суду, яким звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання сина, а також звільнити від сплати заборгованості по аліментам.
В обгрунтування поданого позову, ОСОБА_1 , зазначає, що 27.11.2010 між ним та відповідачкою було укладено шлюб. За час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 14.10.2014 шлюб між сторонами було розірвано.
Після розірвання шлюбу відповідач звернулася до Бершадського районного суду Вінницької області з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 10.12.2024 вирішено стягувати з позивача аліменти на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_3 , 2011 року народження в твердій грошовій сумі , в розмірі 500 грн., починаючи з 21.11.2014 року і до його повноліття.
На підставі виконавчого листа у справі №126/4139/14-ц Бершадським районним відділом державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління (м.Київ) відкрито виконавче провадження №45963815 та здійснюється примусове виконання рішення суду.
Після припинення спільного проживання сторін, їх малолітній син, ОСОБА_3 , залишився проживати з позивачем.
Малолітній син, ОСОБА_3 , знаходиться лише на утриманні позивача і він самостійно займається його вихованням. Починаючи з 2021 року відповідач не виявила бажання бачитися з дитиною. Вона не спілкується із сином та не приймає участь у матеріальному забезпеченні та вихованні дитини. Вона не спілкується із сином та не приймає участь у матеріальному забезпеченні та вихованні дитини.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 13.11.2023 задоволено позовну заяву позивача, визначено місце проживання дитини, ОСОБА_3 , разом з ним.
Вказане свідчить про суттєві зміни обставин, що були підставою для стягнення з відповідача аліментів і має тягнути за собою припинення їх стягнення та звільнення від заборгованості по сплаті аліментів.
Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання, не з`явився, від його представника, адвоката Ткач І.І. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Головний державний виконавець Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Максюта А.В., також в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, у вирішенні питання позовних вимог поклалася на розсуд суду.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бершадського районного управління юстиції у Вінницькій області.
Згідно копії рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 14.10.2014 року народження у справі №126/3436/14-ц шлюб між сторонами було розірвано.
Згідно копії рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 10.12.2024 у справі №126/4139/14-ц було задоволено позов ОСОБА_2 та присуджено стягувати з відповідача на її користь, щомісячно, аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 500 грн., починаючи з 21.11.2014 року і до його повноліття.
Згідно копії рішення у цивільній справі № 126/755/23 було задоволено позов ОСОБА_1 та визначено місце проживання дитини, ОСОБА_3 , разом з ним.
Згідно акту обстеження умов проживання від 13.02.2024, було проведено обстеження житлово-побутових умов неповнолітнього ОСОБА_3 , 2011 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що дитина проживає разом з батьком та бабусею.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №45963815, у позивача ОСОБА_1 , наявна заборгованість зі сплати аліментів, у розмірі 10 846,50 грн.
Згідно довідки Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідач по справі ОСОБА_2 08.10.2021 виїхала з України, через пункт пропуску Краківець та до України не поверталася.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Крім того, визначальним при вирішенні спору суд визнає гарантоване Конституцією та законами України право дитини на належне повноцінне її утримання.
Так, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
Спірні правовідносини регулюються положеннями СК України
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст. 18 СК України, згідно із нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Ст.179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до Закону, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Відповідно до п.17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Згідно зі ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
З аналізу статей 267 - 271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. Водночас обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
З наведеного вбачається, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Ст. 92 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
У зв`язку із зазначеним, з урахуванням предмета цього спору в частині припинення стягнення аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Судом встановлено, що дитина, ОСОБА_3 не проживає з матір`ю ОСОБА_2 , на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком позивачем по справі, ОСОБА_1 ..
Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Як встановлено судом неповнолітній ОСОБА_3 проживає з батьком - позивачем у справі та перебуває на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.
Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини.
Припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів, то стягнення аліментів має бути припинено з дати подання позову до суду, тобто з 01.08.2024 року.
Таким чином, суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у цілому, доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині припинення стягнення з нього аліментів та звільнення від сплати аліментів в подальшому, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача в частині звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Відповідно, лише за наявності вищевказаних обставин, що мають істотне значення платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Аналогічна вимога мається у п.22 Постанови Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де вказано, що суд за передбачених ст.197 СК України умов може повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.
Тобто, в розумінні цих положень закону, підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами - можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов`язані із самим фактом виникнення такої заборгованості. Інших підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами діюче законодавство не передбачає.
Дійсно, вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Матеріали справи містять докази про розмір заборгованості позивача зі сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 10646,50 грн.
Разом з тим, аналізуючи зібрані у справі докази та правові норми, з урахуванням того, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати нарахованої заборгованості по аліментах на утримання дітей у виконавчому провадженні №45963815 у розмірі 10846,50 грн, по 01 серпня 2024 року (день звернення до суду із вказаним позовом), оскільки судом встановлено, що дитина постійно проживає з батьком, знаходиться на його утриманні, тому дана обставина є такою, що має істотне значення.
Враховуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено 1211,60 грн. судового збору.
За змістом ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на сторону відповідача.
Так, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати в розмірі 1211,60 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Разом з тим, оскільки позивачем заявлено дві позовні вимоги, проте судовий збір сплачений лише за одну, враховуючи, що позов підлягає повному задоволенню, з відповідачки слід стягнути 1211,60 грн. також на користь держави.
На підставі наведеного, керуючись статтями 180-182, 192, 197, 267-271, 273 СК України, статтями 2, 4, 12-13, 76-77, 81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд
УХВАЛИВ :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про звільнення від сплати аліментів задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнутих рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 10.12.2024 року.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від заборгованості по аліментам, у виконавчому провадженні №45963815, за період з 14.12.2023 року по теперішній час.
Виконавчий лист №126/4139/14-ц, виданий 23.12.2014 Бершадським районним судом Вінницької області, вважати таким, що не підлягає подальшому виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,60 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. шістдесят коп.)
Стягнути з ОСОБА_2 1211 грн. 20 коп. судового збору на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106 Код ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ): м.Бершадь, Гайсинського району Вінницької області, вул. Миколаєнка, 25, ЄДРПОУ 34821997.
Повний текст рішення складено 09.04.2025.
Суддя Р. В. Хмель
Суд | Бершадський районний суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 09.04.2025 |
Оприлюднено | 17.04.2025 |
Номер документу | 126610187 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Бершадський районний суд Вінницької області
Хмель Р. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні