Рішення

від 15.04.2025 по справі 359/6143/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/6143/24

Провадження № 2/359/401/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

15 квітня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

10 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом, яким просив суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Борисполя Київської області, батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги обґрунтовано тим, що 11 серпня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. У сторін в шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_3 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2018 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з позивачем. ОСОБА_1 стверджує, що фактично з січня 2018 року виконує всі обов`язки замість матері, здійснює догляд та займається вихованням доньки, мати самоусунулась від даних обов`язків та не цікавиться життям доньки. Наведене в сукупності стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 21 червня 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом і повідомленням. Сторонам роз`ясне-но права, обов`язки і встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Відповідач своїм процесуальним правом подати відзив на позов, клопотання, докази, тощо, не скористалась.

Згідно ч. 8 ст.178ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 22 листопада 2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено до розгляду по суті з викликом і повідомленням сторін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Вказав, що мати рідко бачиться з донькою та активної участі у її житті не приймає. Раніше, близько 6 місяців тому, дитина постійно їздила до мами в гості 1-2 разі на місяць, спілкувались засобами телефонного зв`язку, однак наразі Вероніка їздить до мами лише раз на місяць.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала, просила задовольнити, оскільки її про це просила донька. Вказала, що спілкується та бачиться з донько щомісяця, проте рідко, але весь час спілкується з нею по мобільному телефону та не планує припиняти цього і після позбавлення її, як матері, батьківських прав.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлена належним чином. Однак подала до суду заяву, якою розгляд справи просила здійснити у її відсутність та при розгляді справи по суті просила врахувати висновок органу опіки №1042 від 21 жовтня 2024 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріалах справи з наявними в ній доказами, прийшов переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступ-них підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55,124 Конституції України тач.1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтую-ться. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що в зареєстрованому шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_3 . Наведене підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданим 17 лютого 2010 року виконкомом Відділом реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області (а.с. 9).

На підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано (а.с. 11).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 03 червня 2024 року, ОСОБА_3 з 26 листопада 2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно Витягу з реєстру територіальної громади № 2024/003340681 від 03 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов від 05 червня 2024 року, депутатом Бориспільської міської ради Кулик С.М. проведено обстеження матеріально-побутових умов у ОСОБА_1 , мешканця буд. АДРЕСА_1 , та встановлено, що за даною адресою останній проживає разом із донькою ОСОБА_3 (а.с. 12).

За змістом характеристики №08/02-231 від 03 червня 2024 року, виданої Бориспільським ліцеєм ім. Ю.Головатого Бориспільської міської ради Київської області щодо учениці 8-А класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна та уважна учениця. ОСОБА_6 завжди охайна, має авторитет серед товаришів та організаторські здібності. ОСОБА_7 , цікавиться успіхами дитини, допомагає у навчанні, систематично відвідує батьківські збори, приділяє належну увагу вихованню доньки. Мати контакту зі школою не підтримує, із учителями не спілкується (а.с. 15).

На підставі довідки № 192 від 02 жовтня 2024 року виданої ТОВ «Автосервіс» встановлено, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Автосервіс» на посаді слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів з 19 вересня 2024 року по теперішній час (а.с. 48).

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , погодженого рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради №1042 від 21 жовтня 2024 року, орган опіки та піклування вважає, що позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , є недоцільним та передчасним (а.с. 39-40).

Відповідно дост. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Відповідно ч. 3ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (даліКонвенція про права дитини) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони держав-ними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовував-ного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1ст. 164 Сімейного кодексу України(даліСК України). Пунктом 2 ч. 1ст. 164 СК Українивизначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1ст. 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав, згідно стаття 166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 16 грудня 2022 року у справі № 168/819/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положеньстатті 164 СК Україниє усталеною.

Згідно ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки остання тривалий час нехтує своїми батьківськими обов`язками, не приймає участь у вихованні та утриманні дитини ОСОБА_3 , що є достатньою підставою для позбавлення матері батьківських прав та відповідатиме інтересам дитини.

На підтвердження цих доводів до позовної заяви додано характеристику ОСОБА_3 з Бориспільського ліцею імені Ю.Головатого та акт обстеження матеріально-побутових умов від 05 червня 2024 року про те, що позивач проживає разом із донькою.

Суд враховує, що характеристика з шкільного навчального закладу (ліцею), яка містить загальні фрази щодо неучасті відповідачки у вихованні доньки, не розкривають змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, та самі по собі не є достатніми доказами винної поведінки та ухилення матері ОСОБА_2 від виховання дитини.

В свою чергу, довідка з місця роботи матері, характеристика матері з місця роботи або проживання в матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не подані.

Згідно ч. 8ст. 7 СК Українирегулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частиною 4ст. 19 СК Українивизначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно ч. 5ст. 19 СК Україниорган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Встановлені судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що питання неналежного виконання батьківський обов`язків ОСОБА_2 перебуває на контролі органу опіки та піклування чи служби у справах дітей та сім`ї, що стосовно відповідачки застосовувались попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, або що на орган опіки та піклування покладався судом обов`язок здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на ОСОБА_2 , адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку матері на краще неможливо, і лише за наявності вини в її діях, водночас докази у цій справі не дають підстав для однозначного висновку стосовно підтвердження цих обставин. Крім того, сторни у справі своїми поясненнями підтвердили факт хоч і періодичних, але постійних зустрічей матері з донькою, їх спілкування засобами зв`язку. ОСОБА_2 також повідомила про наміри продовжити спілкуватись з донькою, навіть у разі позбавлення її батьківських прав щодо ОСОБА_6 .

Позивачем не надано достатніх доказів наявності умислу в діях відповідача щодо невиконання чи неналежного виховання своїх батьківських обов`язків та утримання дитини зі сторони відповідача.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. При цьому в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 27 квітня 2022 року у справі № 221/9049/19 тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження того, що за даною адресою не проживає відповідач ОСОБА_2 , крім Акту обстеження житлово - побутових умов, позивачем подано до суду письмові свідчення громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 13-14).

Відповідно положень ч. 2ст. 76 ЦПК Україниодним із засобів доказування є покази свідків.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (ч. 1ст. 90 ЦПК).

Порядок допиту судом свідків закріплений уст. 230 ЦПК України, і процесуальний закон, зокрема, вимагає приведення свідка до присяги та попередження його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів.

Суд звертає увагу на те, що позивач не заявив клопотання про допит свідків, у зв`язку з чим воно не було предметом процесуального вирішення судом, а особи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не приводились до присяги, не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів чи за ненадання показів на вимогу суду та не свідчили перед судом в якості свідків.

Зважаючи на вказане, суд критично ставиться до письмового доказу у виді пояснень ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та вважає їх показання неналежним доказом.

Тому докази того, що ОСОБА_2 у період з 2018 року по теперішній час проживала за іншою адресою та не брала участі у вихованні та утриманні дитини -відсутні.

Повно встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , оскільки немає однозначних підстав вважати, що відповідач свідомо ухиляється від виховання дитини та її утримання.

Керуючись ст. ст.12,13,48,51,76,81,141,258,259,263,265,268 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Служба усправах дітейта сім`їБориспільської міськоїради Київськоїобласті пропозбавлення батьківськихправ відмовити.

Покласти на органи опіки та піклування Бориспільської міської ради обов`язок щодо здійснення контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеля-ційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судове рішення проголошене 15 квітня 2025 року.

Суддя Л.В.Яковлєва