Рішення

від 15.04.2025 по справі 754/17926/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2134/25

Справа №754/17926/24

РІШЕННЯ

Іменем України

15 квітня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря - Сарнавського М.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Оверчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Київській області, Державної казначейської служби України, треті особи: Макарівський районний відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції, Відділення поліції №3 Бучанського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2024 року Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до Головного управління Національної поліції України у Київській області, Державної казначейської служби України, треті особи: Макарівський районний відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції, Відділення поліції №3 Бучанського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в провадженні Макарівського районного ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) знаходиться виконавче провадження НОМЕР_1 щодо усунення перешкод у користуванні домоволодінням та вселення у домоволодіння. 12 жовтня 2020 року Макарівським районним судом Київської області було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням та вселення у домоволодіння. Також 02 березня 2023 року він звернувся до головного державного виконавця Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Павліашвілі К.А. з проханням долучити ухвалу Макарівського районного суду Київської області віл 18 січня 2023 року до матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2. 02 червня 2023 року Павліашвілі К.А. у відповідності до частини другої статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» звернулась до відділення поліції № 3 Бучанського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення. Тому в травні 2024 року Позивач звернувся до Павліашвілі К.А. із заявою, в якій просив поінформувати його про результати досудового розслідування кримінального провадження, відомості за яким внесено до ЄРДР на підставі повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення від 02 червня 2023 року. У відповідь на його заяву, Павліашвілі К.А. надала ОСОБА_1 лист начальника Макарівського районного віділу державної виконавчої служби у Бучанському районі київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28 травня 2024 року до відділення поліції № 3 Бучанського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області, в якому він просив повідомити про результати проведеної перевірки та внесення відомостей до ЄРДР боржника ОСОБА_2 . Тому, 21 жовтня 2024 року Позивач звернувся до ГУНП у Київській області та просив вжити необхідних заходів для активізації досудового розслідування кримінального провадження, відомості за яким внесено до ЄРДР на підставі повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення від 02 червня 2023 року. Листом з ГУНП у Київській області від 05 листопада 2024 року позивача повідомлено, по досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023111050000048 від 04 січня 2023 року, правова кваліфікація - ч. 1 ст. 382 КК України на даний час триває, за його результатами буде прийнято рішення відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Таким чином, є очевидним, що досудове розслідування кримінального провадження, № 12023111050000048 від 04 січня 2023 року затягується. Аналіз вищевказаного дає підстави зробити висновок, що посадовими особами віллілення поліції №3 Бучанського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області досі не виконано всі необхідні слідчі дії для всебічного, повного, неупередженого досудового розслідування кримінального провадження та якнайшвидшого прийняття законного та неупередженого процесуального рішення за результатами розслідування кримінального провадження. Надмірна тривалість кримінального провадження призвела до моральних страждань позивача, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, а також тим, щовін не може реалізувати свої законні майнові права, щодо вселення в домоволодіння, яке належить йому на праві приватної власності. Досудове розслідування кримінального провадження №12023111050000048 від 04 січня 2023 року триває вже майже 2 роки, що, об`єктивно порушує строки проведення досудового розслідування. Таким чином, є очевидним факт тривалої бездіяльності посадових осіб відділення поліції № 3 Бучанського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області щодо надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023111050000048 від 04 січня 2023 року, прийняття слідчими рішення про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь демонструє ігнорування його доводів, а тому цими діями заподіяно моральної шкоди. Звертає увагу суду на те, що захисту його прав не відбулося, адже орган досудового розслідування фактично "імітує" розслідування поза межами розумного строку, жодних ефективних дій з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, органом досудового розслідування не вчинено.

3 огляду на наведене, можна прийти до висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування завданої позивачу ОСОБА_1 бездіяльністю органу досудового розслідування моральної шкоди. Оцінюючи розмір компенсації завданої Позивачу, як учаснику бойових дій, інваліду війни моральної шкоди, необхідно врахувати характери та тривалість завданої шкоди, глибину його душевних страждань та стан здоров`я, переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, час витрачений на захист його прав, а також вимоги розумності та справедливості, а тому, в якості компенсації за заподіяну моральну шкоду стягненню з відповідачів підлягає 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 року справу передано для розгляду головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 26.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

28.01.2025 року через «Елктронний суд» від представника відповідача-1 ГУ НП в Київській області - Оверчук О.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю.

28.01.2025 року від представника відповідача-2 Державної казначейської служби надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у його задоволенні з огляду на наступне. Вважає, що по-перше, відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов`язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів. Також, Казначейство вважає, що Позивач обґрунтовує свої вимоги винятково оціночними судженнями та не надає ані доказів заподіювання йому шкоди, ані фактичного підтвердження цього факту у встановленому законодавством порядку.

Ухвалою суду від 12.02.2025 року, що занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, у своїй заяві просив розгляд справи проводити без його участі у зв`язку із хворобою

Представник відповідача -1 - Оверчук О.М. у судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача- 2 у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити без їхньої участі, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Треті особи у судове засідання не з`явилися про дату час та місце були повідомленні належним чином.

Суд вислухавши думку представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02 червня 2023 року Павліашвілі К.А. у відповідності до частини другої статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» звернулась до відділення поліції №3 Бучанського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області з повідомленням про вчинення боржником ОСОБА_2 кримінального правопорушення.

Згідно листа начальника Макарівського районного відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28 травня 2024 року до відділення поліції № 3 Бучанського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області, просив повідомити про результати проведеної перевірки та внесення відомостей до ЄРДР боржника ОСОБА_2 .

Відповідно до заяви від 21.10.2024 року Позивач звернувся до ГУНП у Київській області в якій просив вжити необхідних заходів для активізації досудового розслідування кримінального провадження №12023111050000048 від 04.01.2023 року, відомості за яким внесено до ЄРДР на підставі повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення від 02 червня 2023 року.

Листом з ГУНП у Київській області від 05 листопада 2024 року Позивача повідомлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023111050000048 від 04 січня 2023 року, правова кваліфікація - ч. 1 ст. 382 КК України на даний час триває, за його результатами буде прийнято рішення відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України.

Відповідно до частини першої 222 КПК розголошування відомостей можливе лише в тому обсязі в якому вони визнаються можливими.

Статтею 2 Кримінально-процесуального кодексу України визначені завдання кримінального судочинства, якими, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

У рішенні Конституційного суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 зазначено, що кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінальнопроцесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Пунктом 4.2 зазначеного рішення передбачено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але такі оскарження окремих актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснювались у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності.

Відповідно до ст. 303 КПК України рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути оскаржені під час досудового розслідування заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 04.07.2018 у справі №614/2328/17, від 27.03.2019 у справі №243/9826/16, від 13.03.2019 у справі №338/12193/16.

Так, Верховним Судом зазначено, що процесуальні рішення, на які посилаєтеся позивач є предметом оскарження відповідно до правил ст.303 КПК України, тобто є механізм реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зміст поняття моральної шкоди розкрито у ст. 23 ЦК України. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовуєтеся державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюєтеся ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовуєтеся на загальних підставах тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування, завданої органом державної влади. Їх посадовими та службовими особами. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад медичними довідками, висновками) та іншими документами тощо, що підтверджують обставини, що мають значення для доказування факту заподіяння моральної шкоди, обґрунтування визначеного позивачем розміру компенсації.

У відповідності до вимог ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем в своїй позовній заяві та додатках до неї жодним чином не доведено факт завдання йому моральних страждань. Позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують наявність моральної шкоди. Тобто відсутній причинний зв`язок між діями порушника права та заподіяної шкодою. Відсутність встановлення факту моральної шкоди, а також характеру та обсягу страждань виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно з ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлені основні повноваження поліції, яка відповідно до покладених на поліцію завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з ст.30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Рішення про встановлення факту неправомірності дій працівників поліції відсутнє.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року справа № 640/17380/16-ц, 367/2063/23.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 у справі №750/6330/17.

Зокрема, Верховний суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій.

Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Сам лише факт порушення прав на думку позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, наскільки душевні переживання були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

До позовної заяви не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру з боку відповідачів, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю.

Керючись ст.ст. 23, 1167,1174-76 ЦК України, 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Київській області, Державної казначейської служби України, треті особи: Макарівський районний відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції, Відділення поліції №3 Бучанського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Панченко