Рішення

від 08.04.2025 по справі 951/731/24

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 951/731/24

Провадження №2/951/24/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді Гриновець О. Б.

з участю секретаря судового засідання Галаса В. І.

позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4

представника органу опіки та піклування Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Ковалик О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів

у с т а н о в и в:

короткий зміст позовних вимог.

14.10.2024 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нюня О. І., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; збільшити розмір аліментів, які стягуються згідно з рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 14.12.2020 у справі № 951/162/20 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 16.09.2020 було розірвано. За час подружнього життя у них народивсь син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 14.12.2020 у справі № 951/162/20 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Відповідач аліменти не сплачує й має заборгованість в розмірі 208 571 грн згідно з розрахунку заборгованості станом на липень 2024 року. Призначена судом сума аліментів на дитину не відповідає всім запитам й потребам останнього - відвідування гуртків, купівля продуктів харчування, одягу, шкільного приладдя тощо. Водночас матеріальний стан відповідача значно покращився, остання у період з 2022-2024 роки набула право власності на нерухоме майно. Беручи до уваги те, що відповідач є здоровою та працездатною особою, позивач вважає прийнятним збільшення розміру аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн щомісячно.

Крім того, позивач стверджує, що ОСОБА_3 з 2020 року самоусунулася від виконання батьківських обов`язків стосовно дитини, фактично припинила будь-яке спілкування з сином, не бере участі у його вихованні й утриманні, не цікавить станом його здоров`я, особистим розвитком, навчанням, не спілкується з дитиною, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не підтримує жодним чином. Дитина після розлучення і по сьогоднішній день проживає разом з батьком та знаходиться на повному його утриманні. Тож позивач вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав задля захисту інтересів дитини є доцільним та необхідним.

Позиції сторін та їх представників в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги й просили задовольнити такі в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 заперечила щодо задоволення позовних вимог в частині позбавлення її батьківських прав стосовно сина. Щодо збільшення розміру аліментів вважає, що її матеріальне становище не покращилося.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення позовних вимог у зв`язку із недоведеністю та необґрунтованістю таких.

Представник органу опіки та піклування Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Ковалик О. М. висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у такому.

Процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 951/731/24 передана 14.10.2024 судді Гриновець О. Б.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 17.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 09.12.2024 закрито підготовче провадження й справу призначено до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги й заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 30.09.2022 Козівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) /а. с. 8/.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 16.09.2020 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано /а. с. 10/.

Розпорядженням голови Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області № 130-од від 16.06.2020 визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 /а. с. 16, 17/.

Відповідно до копії витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 173 від 04.09.2024 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 /а. с. 23/.

14.12.2020 Козівським районним судом Тернопільської області ухвалено заочне рішення у справі № 951/162/20 згідно з яким з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.02.2020 року та до досягнення дитиною повноліття /а. с. 11, 12/.

17.10.2024 ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області у справі № 951/162/20 дане заочне рішення скасовано.

18.11.2024 рішенням Козівського районного суду Тернопільської області у справі № 951/162/20 ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.02.2020 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили 28.02.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів в ОСОБА_7 станом на 01.07.2024 заборгованість із сплати аліментів складає 208 571, 42 гривень /а. с. 18/.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 399012153 від 13.10.2024 за ОСОБА_3 зареєстровано 28.02.2024 право власності на квартиру загальною площею 62, 8 кв. м., що на АДРЕСА_2 ; 06.12.2022 зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 139, 5 кв. м., що за адресою: АДРЕСА_3 ; 09.08.2022 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номер 0520681000:02:004:1388 площею 0,102 га /а. с. 24, 25/.

Як видно з довідки-характеристики Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 30-3 від 04.09.2024 ОСОБА_1 розлучений, проживає з сином ОСОБА_5 , приділяє належну увагу його навчанню та вихованню, за місцем проживання характеризується позитивно, громадського порядку не порушує, до адміністративної відповідальності не притягався. ОСОБА_11 учасник бойових дій /а. с. 19/.

Згідно з акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї громадянина ОСОБА_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Купчинецької сільської ради 23.08.2024 № 225 останній зареєстрований та проживає з сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 в добротному житловому будинку, який обладнаний всім необхідним. Для сина ОСОБА_5 виділена окрема кімната. Хлопчик навчається в 5 класі Тернопільського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - економічний ліцей № 9 імені Іванни Блажкевич". Батько ОСОБА_11 є учасником бойових дій з 2016 року; на даний час перебуває вдома; офіційно не працевлаштований; займається вихованням сина. Під час перебування на військовій службі в ЗСУ сина ОСОБА_5 доглядала ОСОБА_8 ; матеріально допомагає сім`ї й мати ОСОБА_11 - ОСОБА_9 . Зі слів батька, мати участі у вихованні сина не бере; не цікавиться його навчанням; не проявляє ініціативи для зустрічі з дитиною; не піклується про його здоров`я; від 2020 року лише 3 рази зустрічалася з сином; спілкується з дитиною по телефону з ініціативи останнього /а. с. 13, 14/.

Із характеристики ОСОБА_5 , учня 5 класу Тернопільського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - економічний ліцей № 9 імені Іванни Блажкевич " видно, що останній навчається у школі з 2 класу. Зарекомендував себе як доброзичливий, щедрий та ввічливий учень. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Виконує завдання в межах вивченого матеріалу за алгоритмами з незначною допомогою вчителя. Батько приділяє належну увагу вихованню сина. Відкликається на прохання класного керівника, регулярно цікавиться навчанням та поведінкою сина. Мати контакту зі школою не підтримує, із вчителями не спілкується, шкільних заходів не відвідує /а. с. 20, 22, 97/.

Із довідки в. о. директора Тернопільського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - економічний ліцей № 9 імені Іванни Блажкевич" М. Пільгуна від 18.07.2024 видно, що за час навчання ОСОБА_5 мати жодного разу не була присутня на батьківських зборах, не цікавиться навчанням та успіхами сина, його здоров`ям, не бере участі у вихованні дитини, морально не підтримує /а. с. 21/.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, який затверджено рішенням виконавчого комітету Купчинецької сільської ради 23.08.2024 № 225 рекомендовано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 15/.

ОСОБА_3 подала до суду наступні докази у справі, а саме: копії товарного чеку № 2700 від 10.12.2022 про купівлю смартфону; квитанції, зокрема, про сплату аліментів; фотографії з сином ОСОБА_5 /а. с. 82-88/.

Згідно з довідки-характеристики, виданої старостою Вінницько-Хутірського старостинського округу № 103 від 12.12.2024 ОСОБА_3 проживає з чоловіком та трьома дітьми за адресою: АДРЕСА_3 . За час перебування в селі зарекомендувала себе з позитивної сторони, громадського порядку не порушувала, скарг на її поведінку не поступало /а. с. 70/.

Згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 05.08.2020 в ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_17 /а. с. 80/.

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , що є також адресою реєстрації його матері /а. с. 76/.

Син ОСОБА_3 - ОСОБА_18 брав участь у бойових діях із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України. Останній під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув /а. с. 72-75/.

Свідок ОСОБА_8 , яка є рідною сестрою позивача, в судовому засіданні 03.03.2025 показала, що ОСОБА_5 проживає разом з нею та батьком більше 5 років; в перший клас дитину готував ОСОБА_11 , цікавився його навчанням та поведінкою в школі, відвідував батьківські збори; згодом брат ОСОБА_11 пішов служити в ЗСУ, тож вона виховувала ОСОБА_5 , допомагала з навчанням; у 2022 році мама ОСОБА_5 - ОСОБА_3 відвідала сина, привітала з днем народження й подарувала мобільний телефон; останній раз ОСОБА_3 відвідувала сина ОСОБА_5 у 2023 році, подарувавши велосипед; телефонує до дитини рідно; його здоров`ям, особистим розвитком, навчанням не цікавиться.

Допитана в судовому засідання 03.03.2025 свідок ОСОБА_21 показала, що живе по сусідству з позивачем; про дитину найбільше піклувався батько; коли ОСОБА_11 проходив службу в ЗСУ, ОСОБА_5 опікувалися бабуся та тітка ОСОБА_8 , яка замінила йому маму; ОСОБА_3 сином не цікавилася та його не відвідувала.

Допитана в судовому засідання 03.03.2025 свідок ОСОБА_23 , яка є сестрою відповідача, надала наступні покази: ОСОБА_11 у стосунках з ОСОБА_3 поводив себе неадекватно; ОСОБА_3 забрала дітей з собою, втікаючи від ОСОБА_11 ; згодом поїхала на роботу за кордон, а дітей лишила з бабусею; батько приїхав і забрав ОСОБА_5 .

В судовому засіданні 18.03.2025 малолітній ОСОБА_5 дав чіткі відповіді на поставлені питання як судом так і учасникам справи.

Застосоване судом законодавство та висновки суду.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного із батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, виховання дитини повинно спрямовуватись на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, підготовку дитини до свідомого життя в суспільстві.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення даної норми закону дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 16.09.2020 розірвано.

У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу і по сьогодні син ОСОБА_5 проживає разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Із характеристики Тернопільського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - економічний ліцей № 9 імені Іванни Блажкевич" ОСОБА_5 є учнем 5 класу. За час навчання ОСОБА_5 в школі мати дитини жодного разу не була присутня на батьківських зборах, не цікавиться навчанням та успіхами сина, із вчителями не спілкується, шкільних заходів не відвідує.

23.08.2024 органом опіки та піклування Купчинецької сільської ради надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_5 .

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 296/7848/16-ц, провадження № 61-43695 св 18 від 25.04.2019 досліджував питання практичного застосування відповідної правової норми стосовно позбавлення батьківських прав і прийшов до правового висновку:

- ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

- більше того, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

У частині шостій статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування Купчинецької сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , суд вважає його не достатньо вмотивованим та таким, що не містить обґрунтованих правових підстав позбавлення відповідача батьківських прав. Крім того, такий висновок жодним чином не обгрунтовує, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини, забезпечуватиме її гармонійний розвиток.

При ухвалені даного рішення, суд також враховує, що позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом не встановлено під час розгляду цієї справи, що мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності й з погляду на що ця міра судом застосовується тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 не несе жодної загрози життю, здоров`ю, моральному вихованню сина, вчинення нею негативного впливу на свою дитину чи такого ступеню бездіяльності, який якимось чином міг зашкодити інтересам сина. Зі слів свідків встановлено, що мати приїжджала до дитини, купувала їй подарунки, а малолітній ОСОБА_5 повідомив суду, що мама забирала його до себе додому у місто Вінницю, де вони разом проводили час й бажає спілкуватись з матір`ю. У висновку органу опіки та піклування вказано, що мати спілкується з дитиною по телефону.

Тож суд, розглядаючи цю справу, не встановив злісного ухилення матері ОСОБА_3 від виконання її батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_5 .

В силу чого посилання на те, що відповідач ОСОБА_3 систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно дитини в судовому засіданні не було доведено належним чином.

Позивачем в судовому засіданні не доведено, що поведінка відповідача стосовно свого сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками й не надано суду достатніх доказів в чому полягає захист інтересів дитини шляхом саме позбавлення матері по відношенню до сина батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_5 .

У справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Отже з наданих позивачем доказів, не вбачається наявність підстав, передбачених статею 164 СК України, а тому суд вважає недоцільним застосування до відповідача такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Так позбавлення батьківських прав матері, яка не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки бажає спілкуватись та бачитись з дитиною, не втратила інтересу до дитини, до участі у її вихованні та має намір і вчиняє дії для відновлення з нею відносин не відповідатиме інтересам ОСОБА_5 .

Також суд вважає за необхідне попередити відповідача ОСОБА_3 про необхідність зміни свого ставлення до виховання дитини. На думку суду, таке вирішення спору надасть можливість останній усунути її негативні наслідки у взаємовідносинах з сином ОСОБА_5 та буде дійсно сприяти захисту інтересів дитини.

Суд під час вирішення спору щодо збільшення розміру аліментів дійшов таких висновків.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

За змістом ст. 18 Конвенції суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів

У п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

У вказаній нормі закріплено перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду: зміна матеріального стану; зміна сімейного стану; погіршення або поліпшення здоров`я.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові № 6-143цс13 від 5.02.2014 й неодноразово підтриманою Верховним Судому постановах: від 30.06.2020 у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23.05.2022 у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21.

З погляду на що, при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і чи ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у відповідному розмірі.

Судом встановлено, що після визначення рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 14.12.2020 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 грн щомісячно матеріальний стан платника аліментів змінився. Зокрема, матеріальний стан ОСОБА_3 покращився, так як про це свідчить купівля нерухомого майна у зв`язку із виплатою грошової допомоги як матері сина ОСОБА_18 , який загинув у бойових діях під час виконання бойового завдання із захисту України від збройної агресії військ російської федерації.

Попри усі обставини, з`ясовані у судовому засіданні, матеріальний стан ОСОБА_3 не погіршився, а покращився.

Також суд враховує низку обставин: матір не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідним харчування, медичним доглядом, лікуванням дитину, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не створює умов для отримання нею освіти тощо. Лише батько ОСОБА_1 на щодень реалізує все це самостійно, оскільки дитина проживає саме з ним.

Крім того, з часу винесення рішення суду про стягнення аліментів минуло більше 4 років, на даний час сину сторін ОСОБА_5 виповнилося 11 років, відповідно збільшились його потреби, витрати на освіту й розвиток, що тягне і відповідну зміну матеріального становища батька.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що при ухваленні рішення, суд повинен дотримуватись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання спільної дитини в розмірі 6 000 грн щомісячно. Вказаний розмір аліментів є доцільним, відповідає інтересам обох сторін та інтересам дитини.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь держави підлягає стягненню 1211,20 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України

у х в а л и в:

задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів.

В частині вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання, утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неприпустимості порушення батьківських обов`язків й наслідків їх неналежного виконання.

Покласти на орган опіки та піклування Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Змінити розмір аліментів, які призначені згідно з рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 18.11.2024 у справі № 951/162/20 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 /шість тисяч/ гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнення за рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 18.11.2024 у справі № 951/162/20 припинити, після набрання цим рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 /одна тисяча двісті одинадцять/ гривень 20 /двадцять/ копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15.04.2025.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , дані паспорта: № НОМЕР_4 виданий органом 6118 13.06.2019;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; дані паспорта: № НОМЕР_6 ;

третя особа: орган опіки та піклування Купчинецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області; місцезнаходження: вул. Франка, 45, с. Купчинці, Тернопільський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 04395544.

Суддя О. Б. Гриновець