Рішення

від 10.04.2025 по справі 577/1502/25

КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/1502/25

Провадження № 2/577/702/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Кузнєцовій О.Л.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Конотопської міської ради Сумської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити факт самостійного виховання та утримання дитини. Свої вимоги обгрунтовує тим, що він та ОСОБА_2 є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.07.2022 року шлюб між ним та ОСОБА_2 , який зареєстрований 24.11.2005 року Конотопським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 549, розірвано. Залишено на виховання ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини не приймає участі в утриманні і вихованні сина ОСОБА_3 та проживає окремо в іншому місці за адресою: АДРЕСА_1 . Він забезпечує свого сина усім необхідним для його повноцінного фізичного, ментального та розумового розвитку, сприяє задоволенню усіх його потреб та створенню належних умов життя, що в сукупності свідчить про самостійне виховання ним свого сина. Встановлення даного факту йому необхідно для захисту та реалізації законних прав та інтересів малолітньої дитини та його прав, як батька та уникнення суперечностей при визначенні даного факту зі сторони органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших фізичних та юридичних осіб, тому і звернувся з вищевказаним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просить підготовче судове засідання проводити без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить задовольнити (а.с. 18).

Третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Конотопської міської ради Сумської області, в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просить справу розглянути без участі їх представника, при розгляді справи покладається на розсуд суду (а.с. 16).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних відстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого засідання.

Суд, заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ст. 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. 122 та 125 цього Кодексу.

Ст. 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у ст. 150, 151 СК України.

За приписами ч. 2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч. 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (ст. 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 30 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

Згідно із ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

Ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР № 789-ХІІ від 27.02.1991 року визначено, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Конотопським МВ УМВС України в Сумській області 11.11.1996 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Конотоп Сумської області (а.с. 3, 4).

З копії витягу з реєстру територіальної громади № 2025/002634772 від 24.02.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 5).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Конотоп Сумської області, батьком вказаний ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 (а.с. 6).

З копії витягу з реєстру територіальної громади № 2025/002634809 від 24.02.2025 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 7).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.07.2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 24.11.2005 року Конотопським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 549, розірвано. Залишено на виховання ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Згідно довідки наданої КЗ Сумської області «Конотопська спеціальна школа» № 18 від 27.02.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в КЗ Сумської області «Конотопська спеціальна школа». За весь час вихованням, навчанням, лікуванням, забезпеченням всім необхідним займається батько дитини ОСОБА_1 . За час перебування дитини в закладі освіти мати ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала заклад освіти, батьківські збори, не спілкується з класним керівником, вихователями, не цікавиться здоров`ям та навчанням дитини (а.с. 9).

З довідки дитячої поліклініки КНП КМР «Конотопська центральна районна лікарня ім. акад. М.Давидова» вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у лікаря. Станом здоров`я дитини опікується батько, який проявляє активну участь у відвідуванні дитячої поліклініки та виконанні рекомендацій по лікуванню, веденню здорового способу життя дитини. Батько дитини демонструє відповідальність та надійність, ретельно слідкуючи за режимом прийому медикаментів, необхідних процедур і рекомендацій, які сприяють загальному добробуту дитини (а.с. 10).

Згідно довідки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує спортивну секцію Федерації Сіто-Рю Сумської області FKSS KCK Кристал. Батько дитини постійно приймає участь в розвитку дитини, бере участь в його особистому вихованні та розвитку:своєчасно сплачує за заняття, приводить та забирає сина, возить його на змагання, цікавиться успіхами сина (а.с. 11).

Свідок ОСОБА_5 , допитаний в судовому засіданні, пояснила, що знає позивача тривалий час. Дійсно ОСОБА_1 після розірвання шлюбу проживає з сином ОСОБА_3 , самостійно займається його вихованням та утриманням. Мати дитини проживає окремо, участі у вихованні дитини не приймає.

Свідок ОСОБА_6 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що знає позивача тривалий час, надав аналогічні пояснення.

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, про які повідомили свідки. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні та показання підтверджуються і доповнюються іншими зібраними по справі доказами.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що малолітній син ОСОБА_3 проживає зі своїм батьком, який створив всі умови для проживання дитини, здійснює опіку над ним, утримує, доглядає та піклується про її стан здоров`я. Дитина проживає окремо від матері.

Будь-яких доказів, що мати ОСОБА_2 приймає активну участь у вихованні, утриманні малолітньої дитини матеріали справи не містять.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_2 не заперечує факту утримання та перебування на вихованні з батьком спільної дитини.

Ч. 1 ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У вказаній справі позивач просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.

Так, у ст. 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (ч. 4,5 ст. 19 СК України) .

Доведення факту одноосібного виховання та утримання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання та утримання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч.1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі № 201/5972/22.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що встановлення даного факту не суперечить Закону і не порушує права, свободи та інтереси осіб, дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 15, 19, 141, 150 - 152, 157, 160, 164, 165 СК України, ст. 12, 76-81, 89, 92, 200, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , без участі матері.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Конотопської міської ради Сумської області, код ЄДРПОУ 45294380, м. Конотоп Сумської області, пр. Миру, 8.

Суддя Буток Т. А.